Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №520/30104/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 р.Справа № 520/30104/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/30104/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року № 04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву від 16.05.2025 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та прийняти рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року №04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, юридична адреса 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх) здійснити виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01 січня 2021 року по день прийняття рішення.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновлених довідок про суддівську винагороду, виданих ТУ ДСА України в Донецькій області на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Позивач зазначає, що відповідно до статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку №3-1 орган Пенсійного фонду був зобов`язаний провести перерахунок довічного грошового утримання після подання відповідної заяви та належних довідок, однак безпідставно вийшов за межі своїх повноважень, фактично поставивши під сумнів чинність судового рішення та виданих на його виконання документів. Також позивач вважає незаконним застосування при розрахунку суддівської винагороди показника прожиткового мінімуму 2102 грн., оскільки це суперечить Конституції України, Закону №1402-VIII та правовим позиціям Конституційного Суду України щодо гарантій незалежності суддів і належного матеріального забезпечення суддів у відставці.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року № 04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити на підставі заяви від 16.05.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року №04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з з 01 січня 2021 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968 грн 96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 скасувати та ухвалити постанову якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки прожитковий мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. не змінився.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі наказу голови Торезького міського суду Донецької області №55-к від 27.12.2010 р., згідно з Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 р. №2762-VI «Про звільнення суддів», відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, ст.109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (редакції 2010 року), п.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (редакції 2002 року) ОСОБА_1 звільнено з посади судді Торезького міського суду Донецької області в зв`язку з поданням заяви про відставку.

Після звільнення з посади судді ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, до жовтня 2014 року – в Управлінні Пенсійного Фонду України в місті Торезі (нині Чистякове) Донецької області, а в теперішній час - в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Харківській області (далі ГУ ПФУ в Харківській області), з 12.11.2014 р. є особою, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

На даний час ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене ГУ ПФУ в Харківській області, відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 р. по справі №520/12366/2020, на підставі виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі ТУ ДСА в Донецькій області), довідки для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-295 від 02.03.2020 р.

Оскільки в 2021-2024 р.р. змінювались базові розміри посадового окладу судді, з яких розраховується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, позивач звернувся до ТУ ДСА в Донецькій області із заявою про надання відповідних довідок для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вище зазначений період.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. по справі №200/8077/24, яке 14.04.2025 р. набрало законної сили, ТУ ДСА в Донецькій області позивачу було надано довідки про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, який визначено: абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-ІХ станом на 01 січня 2021 року в розмірі 2270,00 грн. для працездатних осіб, що складає 112365,00 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 68100,00 грн. (2270,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 40860,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) ; 3405,00 грн. - № 04-518/25 від 30.04.2025 року; абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 року № 1928-ІХ станом на 01 січня 2022 року в розмірі 2481,00 грн для працездатних осіб, що складає 122809,50 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 74430,00 грн. (2481,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 44658,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) - 3721,50 грн. - №04-519/24 від 30.04.2025 р.; абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року № 2710-ІХ станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 грн. для працездатних осіб, що складає 132858,00 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 80520,00 грн. (2684,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 48312,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) - 4026,00 грн. - №04-520/25 від 30.04.2025 р.; абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 року № 3460-ІХ станом на 01 січня 2024 року в розмірі 3028,00 грн. для працездатних осіб, що складає 149886,00 грн., з урахуванням складових суддівської винагороди: посадового окладу - 90840,00 грн. (3028,00 грн. х 30), доплати за вислугу років (60%) - 54504,00 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді (5%) - 4542,00 грн. - № 04-509 від 22.04.2025 р.

16.05.2025 року через веб-портал електронних послуг ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2021 року.

До заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем були надані довідки про суддівську винагороду, видані ТУ ДСА України в Донецькій області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/8077/24 від 24.02.2025 року станом на: 01.01.2021 року від 30.04.2025 року № 04-518/25, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 2270 грн.; 01.01.2022 року від 30.04.2025 року №04-519/24, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 2481 грн.; 01.01.2023 року від 30.04.2025 року №04-520/25, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 2684 грн.; 01.01.2024 року від 22.04.2025 року № 04-509, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 3028 грн.

За принципом екстериторіальності заява про перерахунок передана для вирішення Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням відділу перерахунку пенсій №3 ГУ ПФУ у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вище вказаних довідок, виданих ТУ ДСА України в Донецькій області, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/8077/24 від 24.02.2025 року з посиланням на те, що суд в цьому рішенні не зобов`язав органи пенсійного фонду здійснити такий перерахунок. Окрім цього, в означеному рішенні відділом перерахунку пенсій №3 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, визначено, що, починаючи з січня 2021 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VІІІ, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 142 Закону № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (ст. 135 Закону № 1402-VІІІ).

Частинами 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Отже, Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожитковому мінімуму, правова основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р. № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Згідно із ст. 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтями 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік", «Про Державний бюджет України на 2024 рік» разом із встановленням станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн., 2684,00 грн. та 3028,00 грн. відповідно, а працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривні.

Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаних довідок, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області керувалось положеннями Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ, якими встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на рівні 2 102,00 грн. Однак, колегія суддів зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII і норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Законів № 1082-ІХ, № 1928-IX, № 2710-IX та № 3460-ІХ вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі № 200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 420/3716/24.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області, відмовляючи позивачеві, як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, в якому колегія суддів відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий висновок:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №963030125036 від 23.05.2025 року, яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року № 04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити на підставі заяви від 16.05.2025 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 30.04.2025 року №04-518/25, №04-519/24, №04-520/25 та від 22.04.2025 року № 04-509 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплати перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з з 01 січня 2021 року.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 520/30104/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова