Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №520/19115/26
Суддя: Ральченко І.М.
Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 р.Справа № 520/19115/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 25.08.26 по справі № 520/19115/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області,в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періодів: з 14.05.1968 по 29.05.1970 - час проходження строкової військової служби; з 01.09.1971 по 15.12.1974 - час навчання на денному відділенні юридичному університеті;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 102 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, зазначеній у довідці Харківського апеляційного суду від 13.03.2020, за період з 23 жовтня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В обґрунтування позову зазначено, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів: з 14.05.1968 по 29.05.1970 - час проходження строкової військової служби; з 01.09.1971 по 15.12.1974 - час навчання на денному відділенні юридичному університеті є протиправною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання з 01.09.1971 по 15.12.1974 за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половину строку навчання з 01.09.1971 по 15.12.1974 за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, здійснивши з 28.10.2019 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 28.10.2019 та отримує довічне грошове утримання суддям у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII.
В адміністративному позові позивач посилається на незарахування відповідачем до страхового стаж періодів проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та навчання в університеті (денна форма) з 01.09.1971 по 15.12.1974, що не заперечується відповідачем у відзиві.
Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Вказану заяву позивача відправлено до відповідача, що вбачається з копії фіскального чеку від 09.06.2026 №54 (ЧЕК №s15DMEAJVqg (ФН ПРРО 4000096475)).
Однак у матеріалах справі відсутня відповідь відповідача на заяву позивача.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності незарахування до стажу позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі за період з 01.09.1971 по 15.12.1974.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі– Закон України № 1402-VIII).
За приписами ч.1 ст.142 Закону України № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 по 31 грудня 1954;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 по 31 грудня 1955.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Досліджуючи поняття щомісячного довічного грошового утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 висновувався на тому, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013(справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого, Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до положень статті 137 Закону України № 1402-VI (в редакції, чинній станом на час виходу позивача у відставку) до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Зазначена норма пов`язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею. Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Колегією суддів встановлено, що позивач до набрання чинності Законом №1402-VIII обіймав посаду судді, а тому при вирішенні питання щодо визначення стажу роботи, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягають врахуванню також приписи законодавства, яке діяло у відповідний період та збереження застосування якого гарантовано абзацом четвертим пункту 34 розділу XII Закону №1402-VIII.
Відповідно до частин 1-3, абзаців 1 та 2 частини 3 статті 43 Закону України № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.
За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.
Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховувалися, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Аналогічне за змістом регулювання було закріплене пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», згідно з яким до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховувалися, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що судді, які були призначені чи обрані на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, не можуть бути позбавлені права на визначення стажу роботи на посаді судді за правилами законодавства, яке діяло на день їх призначення (обрання), якщо таке законодавство передбачало включення до відповідного стажу додаткових періодів.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку, визначається із застосуванням норм законодавства, чинних на день призначення (обрання) судді, а частина друга статті 137 Закону №1402-VIII підлягає застосуванню як норма, що покращує правове становище суддів, у взаємозв`язку з перехідними положеннями цього Закону.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача він проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР у період з 14.05.1968 по 29.05.1970. Вказана обставина також підтверджується наявною у матеріалах справи копією військового квитка.
Також із записів трудової книжки вбачається, що 01.09.1971 позивача зараховано студентом 1 курсу денного факультету Харківського юридичного інституту, а 30.06.1975 відраховано у зв`язку із закінченням інституту.
Разом з тим, слід враховувати, що позовні вимоги у цій справі заявлені щодо зарахування половини строку навчання саме за період з 01.09.1971 по 15.12.1974. Зазначене узгоджується з тим, що подальший період після 15.12.1974 пов`язаний із початком роботи позивача на посаді судді та не може бути врахований як період навчання для додаткового збільшення відповідного стажу.
Відповідачем не наведено належних і достатніх доказів, які б спростовували право позивача на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарного періоду проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі за період з 01.09.1971 по 15.12.1974.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо незарахування вказаних періодів до стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є протиправною.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного та ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби з 14.05.1968 по 29.05.1970 та половину строку навчання з 01.09.1971 по 15.12.1974 за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, здійснивши з 28.10.2019 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 по справі № 520/19115/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 по справі № 520/19115/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua