Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №620/9486/26
Суддя: Наталія БАРГАМІНА
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9486/26
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ніжинської міської ради у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ніжинської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
Відповідачем було подано заяву, в якій просив вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області по справі № 740/3368/17 від 10.10.2017, яке набрало законної сили 24.10.2017, ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
30.11.2017 виконавчим комітетом Ніжинської міської ради рішенням №299 встановлено ОСОБА_1 статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та тимчасово влаштовано у сім`ю ОСОБА_4 , мешканки АДРЕСА_1 .
16.01.2020 року виконавчим комітетом Ніжинської міської ради рішенням № 10 закріплено житло на праві користування за дитиною, позбавленою батьківського піклування, ОСОБА_1 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонено відчуження вказаного житла до досягнення нею повноліття.
Рішенням виконавчого комітету Линовицької селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 22.05.2024 № 71 було надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, як такій, що зазнала психологічного насильства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно листа Ніжинського міського центу соціальних служб Ніжинської міської ради Чернігівської області від 20.07.2026 № 01-23/1278, адресованого заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, судом встановлено, що особу з числа дітей сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , яка з 19.11.2019 перебувала у КЗ «Удайцівський навчально-реабілітаційний інтернат» Чернігівської області, у 2025-2026 навчальному р.р. продовжила навчання у державному професійно- технічному навчальному закладі «Сновське вище професійне училище лісового господарства». Під час перебування в інтернаті її було виписано з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано у АДРЕСА_2 . Після закінчення навчання її було виписано з вище вказаної адреси реєстрації (у с. Удайці). 30.04.2026 вона закінчила навчання та повернулася до закріпленого за нею місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , до квартири, в якій вона проживала від народження і до того, як її забрали до інтернату.
На звернення представника позивача щодо вирішення питання реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , виконавчим комітетом Ніжинської міської ради листом від 03.08.2026 № 01.1-15/1371 було повідомлено, що відповідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 не зареєстроване. Єдиним позитивним результатом вирішення даного питання, є рішення суду про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою.
Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 492201782 від 01.09.2026 права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на майно за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Разом з тим, згідно листа Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Ніжинської міської ради станом на 28.08.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані 4 особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (далі - Закон № 1382-IV) відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Відповідно до статті 2 Закону № 1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
У статті 3 Закону № 1382-IV визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
01.12.2021 набув чинності Закон України від 05.11.2021 №1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX), яким урегульовані відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.
За змістом статті 2 Закону №1871-IX декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.
У силу частини шостої статті 5 Закону № 1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; (...); 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України) (частина друга статті 9 Закону № 1871-IX).
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону №1871-IX у разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (частина друга статті 9 Закону №1871-IX).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1871-IX особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається.
У силу пункту 3 частини першої статті 12 Закону № 1871-IX, орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі.
Водночас, пунктом 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (надалі - Порядок), для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; 2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); (...) 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; (...).
Відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.
З аналізу наведених вище положень частини другої статті 9, частини першої статті 11 Закону № 1871-IX, підпункту 5 пункту 35 Порядку, слідує, що від особи вимагається надання разом із заявою про реєстрацію місця проживання документів, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі.
Як вже було встановлено судом, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 492201782 від 01.09.2026 права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на майно за адресою АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Суд зазначає, що нормами спеціального законодавства у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб не передбачено винятків на випадок відсутності інформації власників нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
При цьому, суд зауважує, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запрацював в Україні 1 січня 2013 року. Цей єдиний реєстр замінив попередні системи обліку прав на нерухомість, а право власності, відповідно до закону, виникає саме з моменту його державної реєстрації. При цьому, якщо особа має правовстановлюючі документи на нерухомість, але не вчиняла жодних правочинів після 1 січня 2013 року, то інформація про права власності у реєстрі відсутня.
Відтак, відсутність у Реєстрі інформації про власників квартири не означає, що такі власники відсутні взагалі. Це свідчить про те, що особи не вчинили відповідних дій для реєстрації належної їм власності.
Відповідно до частини 1 статті 182 статті Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України).
Відтак, реєстрація місця проживання здійснюється за згодою власника житла, як єдиного об`єкта нерухомого майна, єдиного житлового приміщення.
Зазначена згода не вимагається лише при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників.
Слід зауважити, що позивач, як органу реєстрації, так і до суду не надав доказів права власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , доказів звернення до власника житла з метою отримання від нього згоди на реєстрацію місця проживання у такому житлі.
Крім того, у поданій до суду позовній заяві позивач не посилався на обставини, що ускладнювали б та/або унеможливлювали отримання ним такої згоди (зокрема, відсутність власника за місцем реєстрації, ухилення ним від надання згоди, необґрунтована відмова у наданні такої згоди тощо).
З цих підстав суд дійшов висновку, що орган реєстрації правомірно відмовив позивачу у реєстрації місця проживання, адже позивач не виконав вимоги закону та не надав органу реєстрації в повному обсязі необхідних документів або відомостей.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради (пл. І.Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 04061783) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23.10.2026.
Суддя Наталія БАРГАМІНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua