Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №600/1471/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1471/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 15.09.2025 р. №529, в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.15 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, однак відповідач безпідставно відмовив у наданні відстрочки, не врахував подані позивачем до заяви документи, які підтверджують, що позивач виховує дитину до 18 років, матір якої проходить військову службу.

Відповідач заперечував проти задоволення позову та вказав, що позивачу було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно п.15 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, оскільки позивач є вітчимом, а не батьком дитини до 18 років, матір якої проходить військову службу, що не дає йому права відстрочку.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 02.04.2026 року адміністративний позов залишено без руху. 28.04.2026 року позивачем виправлено недоліки адміністративного позову, у зв`язку із цим, судом відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 28.08.2025 р. про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До вказаної заяви було долучено наступні докази: копія військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; копія паспорта громадянина України з реєстраційним номером облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; Витяг з реєстру територіальної громади №2025/007568765; копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 12.09.2023 р.; копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 (дружини позивача); копія свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 від 27.03.2015 р. ОСОБА_2 (дружини позивача); Витяг з реєстру територіальної громади №2025/010122227; копія службового посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 ; копія Витягу з наказу Начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «м. Київ» від 29.09.2015 р. №152-ос про зарахування до списків особового складу ОСОБА_2 ; копія довідки від 16.06.2025 р. №519 про проходження ОСОБА_2 військової служби в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби з 20.08.2015 р. (на військовій службі ДПСУ починаючи з 30.12.2012 р.); копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 від 19.08.2009 р. ОСОБА_3 (доньки дружини позивача); копія рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24.10.2011 р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 (після зміни прізвища - ОСОБА_4 ) (дружина Позивача) та ОСОБА_5 (колишній чоловік дружини позивача); копія паспорта громадянина України ОСОБА_5 ; копія нотаріально засвідченого тимчасового дозволу на проживання № НОМЕР_7 від 14.04.2025 р., виданого за підписом Керівника бюро Міграції та Інтеграції Французької республіки, з нотаріально засвідченим перекладом на українську мову ОСОБА_5 ; копія відповіді від 01.07.2025 р. №19/54423-25-Вих Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України; копія відповіді від 11.07.2025 р. №106690 Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); копія Акта обстеження житлово-побутових умов від 24.07.2025 р., виданого Бориспільською міською радою VIII скликання Київської області; копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 16.05.1986 р. ОСОБА_2 ; копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_9 серії НОМЕР_10 від 26.01.2021 р. ОСОБА_6 ; копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_11 серії НОМЕР_12 від 02.07.2014 р. ОСОБА_7 (матері дружини позивача); копія Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №934096 ОСОБА_7 ; копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_13 від 12.05.1985 р. ОСОБА_2 (рідного брата дружини позивача); копія Довідки від 24.06.2025 р. №17/5/4-2630нт про те, що ОСОБА_2 проходить військову службу у ДВКР СБ України (військова частини НОМЕР_14 ) АДРЕСА_1 ; копія відповіді від 23.07.2025 р. №36.5-13/375 Хотинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; письмові пояснення до заяви про надання відстрочки ОСОБА_1 ; копія постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 червня 2022 року по справі № 544/856/20; копія постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року по справі № 440/1474/23. (а.с. 63-73, 81-110).

Матеріали справи містять копію листа ІНФОРМАЦІЯ_4 (від 23.09.2025 р. №4149) на адвокатський запит представника позивача, відповідно до якого повідомляється про розгляд заяви позивача під час засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 15.09.2025 р. було прийнято рішення (протокол №529 від 15.09.2025) щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». (а.с. 78)

Також матеріали справи містять копію витягу з протоколу №529 від 15.09.2025 засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 , в якому вказано причину відмови у наданні позивачу відстрочки: «в наданих до звернення документах, які передбачені додатком 5 Постанови КМУ №560, в межах свідоцтва про народження дитини відсутні відомості про родинний зв`язок військовозобов`язаного ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ». (а.с. 79-80).

Мотивувальна частина

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийняття оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває на момент виникнення спірних правовідносин.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ст. 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до положень ст. 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154), пунктом 1 якого визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Згідно з абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким, зокрема визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 59 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Згідно з п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З урахуванням наведеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права мав прийняти рішення за наслідком розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову, із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Судом встановлено, що позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 28.08.2025 р. про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.15 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». До вказаної заяви було документи, відповідно до яких випливає, що позивач являється вітчимом ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), матір якої ОСОБА_2 (дружина позивача) є військовослужбовцем та проходить військову службу у Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (в/ч НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби. При цьому, згідно доданих до заяви від 28.08.2025 р. біологічний батько ОСОБА_3 проживає за кордоном. Шлюб між дружиною позивача та її колишнім чоловіком, ОСОБА_5 розірвано відповідно до рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 24.10.2011 року.

Згідно витягу з протоколу №529 від 15.09.2025 засідання комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 позивачу відмовлено у наданні позивачу відстрочки, вказавши наступні причини: «в наданих до звернення документах, які передбачені додатком 5 Постанови КМУ №560, в межах свідоцтва про народження дитини відсутні відомості про родинний зв`язок військовозобов`язаного ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ».

Відповідно до встановлених обставин та досліджених доказів суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч. 1 та 2 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Водночас загальний порядок здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов`язків закріплено у статтях 14, 15 Сімейного кодексу України, відповідно до яких сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що позивач перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , має право на участь у вихованні її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо виховання ОСОБА_3 відповідно до положень Сімейного кодексу України покладено на її батьків.

Оскільки обов`язок по вихованню дитини, приписами ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України покладено на її батьків, а відповідно до ч. 1 ст. 260 Сімейного кодексу України позивач (вітчим) реалізовує таке право на добровільних засадах, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що на позивача, за обставин цієї справи, розповсюджуються положення абз. 15 ч. 1 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ.

В свою чергу, перебування біологічного батька неповнолітньої дитини за кордоном та/або несплата ним аліментів не свідчить про те, що обов`язки батька автоматично перейшли до вітчима, а падчерка набула статусу дитини позивача.

Суд не заперечує, що позивачем були надані документи передбачені Порядком №560, які розраховані насамперед на особу яка є батьком (матір`ю) дитини до 18 років та другого з подружжя діючого військовослужбовця. В даному ж випадку, позивач є вітчимом доньки дружини та насамперед мав довести наявність у нього обов`язку по утриманню падчерки до досягнення нею 18 років, зокрема і відповідно статті 268 Сімейного кодексу України. Поряд із цим, суд вважає, що надані позивачем документи до заяви від 28.08.2025 р. не достатні для підтвердження наявності у нього обов`язку по утриманню падчерки до досягнення нею 18 років.

Також суд наголошує, що синтаксичний аналіз п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII визначає право на відстрочку для чоловіків та жінок, саме які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу. В даному випадку, суд вважає, що падчерка не відноситься до статусу дитини такої особи (крім випадків коли дитина була усиновлена чи над нею встановлена опіка у встановленому законом порядку), а тому в даному випадку та у спірних правовідносинах право на відстрочку буде мати виключно дружина позивача, як матір дитини віком до 18 років, за умови проходження її чоловіком (позивачем) військової служби. Тобто, в контексті спірних правовідносин падчерка без офіційного усиновлення не має юридичного статусу дитини вітчима чи мачухи. Суд наголошує, що у спірних правовідносинах позивач підтверджує, що фактично реалізовує право виховання та утримання падчерки на добровільних засадах, що є відмінним від обов`язків покладених на батька дитини відповідно до положень Сімейного кодексу України. В іншому випадку, у разі розлучення вітчима з матір`ю дитини віком до 18 років покладало на нього надмірний тягар обов`язку батьківства, утримання та виховання цієї дитини, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом України.

Таким чином, суд вважає, що позивач, звертаючись до відповідача з заявою від 28.08.2025 р., не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 15 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, що свідчить про правомірність оскаржуваної відмови.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено суду правомірність рішення щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.15 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в той час як доводи позивача щодо протиправності спірного рішення не підтверджено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки відповідач не поніс відповідні витрати з розглядом справи, суд не вирішує питання про їх стягнення.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників процесу:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_15 );

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_16 ).

Суддя Т.М. Брезіна