Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №600/5633/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №600/5633/25-а

Суддя: Боднарюк Олег Васильович

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5633/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 2 та абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 2, абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року № 153.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.02.2022 у віці 23 років був призваний на військову службу та проходив її у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

Наголошував на тому, що у складі військової частини НОМЕР_1 у березні - квітні 2023 року позивач безпосередньо брав участь у заходах, пов`язаних із забезпеченням оборони України та захистом держави в районі м. Бахмут Донецької області.

Звертав увагу суду на те, що 05.04.2023 під час виконання обов`язків військової служби отримав вогнепальне кульове наскрізне поранення правого стегна та вогнепальне кульове дотичне поранення лівої кисті.

Зазначені обставини, за твердженням позивача, підтверджуються витягами з наказів, журналом бойових дій та довідкою про обставини травми №4664 від 08.04.2025.

Відтак позивач посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, зазначив, що як військовослужбовець, який до набрання чинності зазначеної вище постанови був прийнятий або призваний на військову службу у віці до 25 років, брав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення під час захисту Вітчизни, має право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн грн.

На думку позивача, сама по собі тривалість його участі у бойових діях менше шести місяців не позбавляє його права на зазначену виплату, оскільки у разі отримання поранення під час захисту Вітчизни винагорода виплачується у повному обсязі.

Позивач також зазначив, що 10.09.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. Однак, як убачається з відповіді на адвокатський запит, необхідні документи від військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 до ТЦК та СП надані не були.

У зв`язку з цим позивач вважає протиправними дії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати йому одноразової грошової винагороди. Позивач наголосив, що його право на таку виплату виникло у зв`язку з одночасною наявністю передбачених постановою №153 обставин: призовом на військову службу у віці до 25 років, безпосередньою участю у бойових діях та отриманням поранення під час захисту Вітчизни.

З огляду на викладене позивач просив суд визнати протиправними дії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити відповідну виплату.

2. Відповідач (Військова частини НОМЕР_2 ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що наведені позивачем аргументи про ненадання військовою частиною НОМЕР_2 витягу з наказу про зарахування його до списків особового складу не відповідають дійсності. Зокрема, 10.09.2025 до військової частини надійшов відповідний запит ІНФОРМАЦІЯ_2 , який оперативно опрацьований командуванням військової частини.

Відповідач наголошував на тому, що на зазначений запит військовою частиною НОМЕР_2 15.09.2025 через систему електронного документообігу надано відповідь вих. №1565, до якої додано витяг із наказу про зарахування позивача до списків особового складу. Факт отримання цієї відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 , за твердженням відповідача, підтверджується карткою реєстрації вихідного документа в системі СЕДО, згідно з якою відповідь була прийнята представником ТЦК та СП 15.09.2025 о 14:35 год.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що військова частина НОМЕР_2 виконала свій обов`язок щодо надання запитуваного документа, а твердження позивача про його ненадання є необґрунтованими.

2. Відповідач ( Військова частини НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що діяв у межах наданих законом повноважень, а підстав для виплати позивачеві одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн немає. Вказав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29.03.2023 по 09.07.2025, брав участь у бойових діях та 05.04.2023 отримав поранення під час виконання бойового завдання.

Водночас відповідач звертав увагу суду на те, що під час проходження військової служби позивач притягувався до кримінальної відповідальності та вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25.10.2023 у справі №725/7427/23 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 124 КК України. Крім того, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення військової частини.

На думку відповідача, зазначені обставини мають істотне значення для вирішення питання щодо виплати винагороди, оскільки абзацом п`ятим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 передбачено невиплату винагороди військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності або до дисциплінарної відповідальності за відповідні порушення військової дисципліни, якщо строк дії дисциплінарного стягнення не закінчився.

Відповідач зазначив, що позивач підпадає під дію вказаного положення постанови №153 саме у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а тому, незалежно від факту участі у бойових діях та отримання поранення, одноразова грошова винагорода йому не виплачується.

3. Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не є суб`єктом, уповноваженим на призначення та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Вказав, що позивач проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , командирами яких видавалися накази про його призначення на посади та зарахування до списків особового складу. Відтак саме відповідні військові частини мають повноваження щодо оформлення документів та здійснення виплат грошового забезпечення, у тому числі одноразової грошової винагороди.

Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не видавав наказів про призначення позивача на посаду чи зарахування його до списків особового складу, а тому не має юридичного обов`язку щодо призначення або виплати спірної винагороди.

Також відповідач послався на те, що після звернення позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 направив до військової частини НОМЕР_2 запит щодо надання витягу з наказу про зарахування позивача до списків особового складу, а до військової частини НОМЕР_1 – щодо надання документів, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях. Станом на час надання відповіді запитувані документи до ТЦК та СП не надходили.

На думку відповідача, відсутність виплати одноразової грошової винагороди сама по собі не свідчить про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки для визнання бездіяльності протиправною необхідна наявність у відповідного суб`єкта владних повноважень встановленого законом обов`язку вчинити конкретні юридично значущі дії, які належать до його компетенції.

З огляду на відсутність у ІНФОРМАЦІЯ_3 повноважень щодо призначення та виплати спірної винагороди відповідач вважає позовні вимоги про визнання його бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії безпідставними та просив у їх задоволенні відмовити.

4. Треті особи - письмових пояснень до суду не подали.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження без повідомленням (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військової частині НОМЕР_1 з 29.03.2023 року по 09.07.2025 року (накази командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2023 № 197 та від 09.07.2025 № 573).

2.Наказом від 30.03.2023 № 200 старший солдат ОСОБА_1 призначений на посаду старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону.

3. Згідно з Наказом від 31.03.2023 № 203 військовослужбовець вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

4. Згідно з Наказом від 06.04.2023 № 221 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 05.04.2023 отримав поранення під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та 06 квітня 2023 року був доставлений до районної лікарні, с. Новодмитрівка Донецької області.

5. Отримання поранення військовослужбовцем підтверджується витягом з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 за 05 квітня 2023 року.

6. Наказом від 14.04.2023 № 245 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків в пункті постійної дислокації з лікування, з військової частини НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

7. Згідно з Наказом від 14.04.2023 № 245 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з пункту постійної дислокації у відпустку за станом здоров`я на 30 діб в м. Хотин Чернівецької області, з 15 квітня 2023 року по 14 травня 2023 року.

8. Згідно з Наказом від 21.04.2023 № 266 старший солдат ОСОБА_1 , який з 15 квітня 2023 року по 14 травня 2023 року перебував у відпустці за станом здоров`я та вважається таким, що 21 квітня 2023 року затриманий співробітниками Головного управління Національної поліції у Чернівецький області та перебуває під вартою строком на 60 діб.

9. Наказом від 21.04.2023 № 266 військовослужбовець увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з 21 квітня 2023 року.

10. Наказом від 02.12.2023 № 943 старший солдат ОСОБА_1 , який з 21 квітня 2023 року перебував під вартою, вважається таким, що у зв`язку із закінченням строку відбуття покарання 02 грудня 2023 року прибув до пункту постійної дислокації. (підстава ухвала Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14 вересня 2023 року № 725/7427/23, вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2023 року № 725/7427/23.

11. Вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2023 року по справі № 725/7427/23 обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання у вигляді арешту з відбуванням на гауптвахті на строк 4 (чотири) місяці.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано засудженому ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 квітня 2023 року по 14 вересня 2023 року з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день арешту.

Звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання у зв`язку з фактичним відбуттям покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено раніше обраний у виді домашнього арешту у визначений час доби.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 24826 грн. 07 коп. Дата набрання вироком законної сили 27.11.2023 року.

12. Наказом від 05.12.2023 № 952 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 04.12 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації.

13. Згідно з Наказом від 08.12.2023 № 961 старший солдат ОСОБА_1 , який 04 грудня 2023 року самовільно залишив військову частину в пункті постійної дислокації вважається таким, що 08 грудня 2023 року повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 в пункт постійної дислокації та приступив до виконання службових обов`язків.

За фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 10.12.2023 № 22564 було призначено проведення службового розслідування, за підсумками проведення якого виданий наказ від 31.12.2023 № 23288, яким підтверджений факт того, що старший солдат ОСОБА_1 з 04.12.2023 року по 07.12.2023 року включно без поважних причин, дозволу та попередження, незаконно в умовах воєнного стану перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 .

За самовільне залишення розташування підрозділу та порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу1, 5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнутий старший солдат ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та на військовослужбовця накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «СУВОРА ДОГАНА».

14. Наказом від 09.07.2023 № 573 старший солдат ОСОБА_1 , оператор відділення управління взводу управління начальника протиповітряної оборони військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 09 липня 2025 року № 190-рс звільнений у запас відповідно до підпункту «г» пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (через такі сімейні обставини: необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи), вважається таким, що здав справи та посаду 09 липня 2025 року.

15. З 09 липня 2025 року виключений із списків особового складу військової частини, з усіх видів забезпечення, з котлового забезпечення з 10 липня 2025 року.

16. Позивач звернувся з вимогою щодо виплати йому одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153.

17. Листом позивача повідомлено про те, що останній не має права на отримання зазначеної винагороди, оскільки щодо нього наявні обставини, передбачені абзацом п`ятим пункту 4 постанови №153, а саме факт притягнення до кримінальної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

2.Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону 2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

3.Згідно з ч.1 ст.9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

4.Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII) визначено, що бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

5. 11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №153», яка набрала чинності 07.08.2025, до п.4 Постанови №153 внесено зміни, зокрема в абзаці другому слово «особам» замінено словами «громадянам України з числа осіб», в абзаці п`ятому слова «два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності» замінено словами «притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до», а сам пункт доповнено новим абзацом.

Відповідно до п.4 Постанови №153 (у редакції, чинній на час вирішення спору) установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

6. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн, передбаченої п.4 Постанови №153.

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що в первісній редакції абзац 5 пункту 4 Постанови № 153 передбачав, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 було внесено зміни, зокрема, до абзацу 5 пункту 4 Постанови № 153 та викладено його в такій редакції: «військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.».

Отже, з порівняльного аналізу наведених положень вбачається, що в первісній редакції Постанови № 153, пункт 4 передбачав, що спірна винагорода не виплачується відповідним військовослужбовцям, у разі якщо вони два або більше разів притягувалися до кримінальної відповідальності та/або адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

У відповідній редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, якою внесено зміни, в тому числі, до абзацу 5 пункту 4 Постанови № 153, змінено умови за яких не виплачується спірна винагорода, а саме зменшено до одного встановлену кількість разів притягнення до кримінальної відповідальності та збільшено можливу кількість притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення до двох і більше разів.

При цьому слід вказати, що наведені положення не визначають виду кримінального правопорушення, за притягнення до відповідальності за яке, військовослужбовець позбавляється права на відповідну грошову винагороду, як це визначено для адміністративної відповідальності, а отже, сам факт притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності за будь-яке кримінальне правопорушення, є підставою для застосування наведених положень Постанови № 153

Водночас, як встановлено судом вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2023 року у справі №725/7427/23, який набрав законної сили позивача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 124 Кримінального кодексу України. Таким чином, факт притягнення позивача до кримінальної відповідальності підтверджується судовим рішенням.

Крім того, згідно наказу від 31.12.2023 № 23288, підтверджується факт того, що старший солдат ОСОБА_1 з 04.12.2023 року по 07.12.2023 року включно без поважних причин, дозволу та попередження, незаконно в умовах воєнного стану перебував поза межами військової частини НОМЕР_1 . За самовільне залишення розташування підрозділу та порушення вимог ст. 11, 12, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2 абзацу1, 5 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, притягнутий старший солдат ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та на військовослужбовця накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України - «СУВОРА ДОГАНА».

Відтак, відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, позивач притягувався до кримінальної відповідальності та до дисциплінарної відповідальності.

Отже, відповідно до положень абзацу 5 пункту 4 Постанови № 153, в редакції внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942, наведені обставини позбавляють позивача права на виплату йому грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153.

7. Стосовно позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 суд зазначає, що для визнання дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними необхідно встановити наявність у нього відповідних повноважень і конкретного юридичного обов`язку, який не був виконаний.

Як установлено судом, позивач проходив військову службу у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , а накази про його призначення на посади та зарахування до списків особового складу видавалися відповідними військовими частинами.

Водночас, матеріали справи не містять належних доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_6 уповноважений самостійно призначати та виплачувати позивачу винагороду, передбачену постановою №153. За таких обставин сам факт не надходження позивачу відповідних коштів не свідчить про протиправність дій або бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки судом не встановлено невиконання цим органом конкретного обов`язку щодо призначення або виплати спірної винагороди. Отже, позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_3 також не підлягають задоволенню.

8. Оцінюючи позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 , суд враховує, що предметом спору є невиплата позивачу одноразової грошової винагороди, а не лише не надання документів, необхідних для розгляду питання про її призначення.

Як убачається з матеріалів справи, військова частина НОМЕР_2 15 вересня 2025 року надала ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідь вих. №1565, до якої долучила витяг із наказу про зарахування позивача до списків особового складу, що власне підтверджується карткою реєстрації вихідного документа в системі електронного документообігу.

За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що військова частина НОМЕР_2 допустила протиправну бездіяльність саме в частині його надання. Крім того, сам факт проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_2 не є достатньою підставою для покладення на неї обов`язку виплатити спірну винагороду, якщо відповідно до встановленого порядку та фактичних обставин справи такий обов`язок належить до компетенції іншого органу військового управління.

Відтак, позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 не підлягають задоволенню за відсутності належних доказів протиправності її поведінки в межах заявленого предмета спору.

9. Надаючи правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій (бездіяльності) відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через не спростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (м. Хотин, Дністровський р-н, Чернівецька обл., 60000, код РНОКПП: НОМЕР_6 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 ).

Третя - особа - Міністерство оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022).

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ).

Суддя О.В. Боднарюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua