Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №600/2455/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

Суд: Чернівецький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №600/2455/26-а

Суддя: Сіжук Ольга Володимирівна

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2455/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування акту та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 17.12.2025 №13142; зобов`язання повторно розглянути вх. №1039 від 01.12.2025 про здійснення перевірки сімейного стану військовослужбовця та за її результатами надати акт перевірки сімейного стану військовослужбовця з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилалалсь на те, що відповідачем під час складання акту перевірки сімейного стану військовослужбовця не повністю досліджені документи, які підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати за нею постійний догляд.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 18.05.2026, від 04.06.2026.

Третя особа своїм правом на подання письмових пояснень у справі теж не скористався.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану здоров`я особи щодо результату оцінювання позивач є особою з інвалідністю І групи.

Згідно висновку ЛКК від 13.03.2026 №878/1 позивач потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_2 є сином позивача та військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації 19.10.2025.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_2 та складання відповідного акта для наявності підстав, підтвердження наявності підстав, пов`язаних з необхідністю за нею постійного догляду.

За результатами обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_2 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 складено Акт №13142 від 17.12.2025.

Зі змісту вказаного акту встановлено, що за заявою позивача комісією проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_2 та у пункті 9 встановлено, що особою першого ступеня споріднення є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Підстави неможливості здійснення ними догляду (постійного догляду): громадянка російської федерації; постійно проживає та працює у США з січня 2022 року.

В пункті 10 зазначеного акту комісія дійшла висновку про наявність інших осіб (осіб першого ступеня (другого) споріднення, які відповідно до Закону зобов`язанні та можуть здійснювати постійний догляд згідно абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 12 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Не погодившись із висновком, викладеним у акті, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Положеннями пункту 12 частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Підстави звільнення з військової служби, передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, залежать від виду військової служби.

За змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною дванадцятою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За змістом позовної заяви, ОСОБА_2 має підстави для звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір`ю, яка є оcобою з інвалідністю І групи відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Обов`язковими умовами для отримання сином позивача ОСОБА_2 права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у спірному випадку є: наявність одного із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за одним зі своїх батьків, який є особою з інвалідністю I або II групи; відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами є відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

У межах спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.

Так, Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 виснував: "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 вказав, що відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення" слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальної можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Тож, сама по собі юридична наявність особи першого та другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби. Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи необхідно перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Згідно вимог Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 170, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009, встановлено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Так, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді;

Згідно з пунктом 14.30 Розділу XIV зазначеної Інструкції № 170 під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, протягом одного календарного дня після одержання заяви військовослужбовця або запиту від військової частини про перевірку сімейного стану військовослужбовця призначає комісію.

Комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця утворюється при територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки у такому складі:

голова комісії - заступник керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

члени комісії - представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки (не менше трьох осіб).

Під час своєї роботи комісія з перевірки сімейного стану військовослужбовця:

вивчає отримані заяву (запит) та підтвердні документи;

відвідує задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою, зазначеною у заяві або запиті, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за такою особою;

використовує відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну;

за потреби, готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання необхідної інформації або використовує інформацію з публічних електронних ресурсів.

Комісія зобов`язана провести перевірку сімейного стану військовослужбовця та особи, за якою військовослужбовець здійснює або здійснюватиме постійний догляд протягом десяти календарних днів з дати надходження заяви або запиту, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запит до органів державної влади, інших державних органів.

У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісії не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви або запиту, комісія приймає рішення на підставі поданих заявником документів та отриманих відомостей з реєстрів, баз даних та публічних електронних ресурсів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в акті перевірки сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Отже, законодавством передбачено обов`язок територіального центру комплектування та соціальної підтримки обстежити сімейний стан військовослужбовця, за результатами якого видати відповідний акт з інформацією про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особами, що його потребують.

Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 01.12.2025 комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_2 та складено акт №13142 від 17.12.2025, згідно пункту 9 зазначено акта встановлено, що дочка позивача - ОСОБА_3 не може здійснювати за нею постійний догляд, оскільки є громадянкою російської федерації, а син ОСОБА_4 постійно проживає та працює у США з січня 2022 року.

Водночас у пункті 10 цього ж акта зроблено висновок про наявність інших осіб (осіб першого ступеня (другого) споріднення, які відповідно до закону зобов`язанні та можуть здійснювати постійний догляд згідно абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 12 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Суд вважає, що такий висновок є внутрішньо суперечливим, оскільки не узгоджується із фактичними обставинами, встановленими самою комісією. При цьому відповідачем не наведено жодних мотивів, з яких осіб, щодо яких встановлено об`єктивну неможливість здійснення постійного догляду, віднесено до осіб, здатних виконувати такий обов`язок.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 (дочка позивача) є громадянкою російської федерації, про що свідчить паспорт останньої.

ОСОБА_4 (син позивача) згідно з відомостями Державної прикордонної служби України виїхав за межі території України 26.01.2022, що підтверджується листом головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/Є-29041/32110 від 28.10.2025.

Разом з цим, відповідно до заяви ОСОБА_4 , посвідченої нотаріально публічним нотаріусом Art Lambert у місті Торонто, провінція Онтаріо, Канада, від 19.12.2025, останній повідомив, що постійно проживає в Канаді та немає можливості і відмовляється здійснювати догляд і утримання своєї матері – ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що як слідує і змісту позовної заяви, позивач надала відповідачеві наявні в неї документи, в тому числі документи, що підтверджують неможливість інших членів сім`ї здійснювати за нею постійний догляд.

Проте, відповідач не вживав належних заходів для перевірки сімейного стану військовослужбовця, сина позивача.

Суд зазначає, що саме по собі існування особи першого чи другого ступеня споріднення не є достатньою підставою для висновку про можливість здійснення нею постійного догляду, якщо матеріалами справи підтверджено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання такого обов`язку.

Отже, оскільки відповідач не врахував наявні у справі медичні документи, громадянство дочки позивача, проживання другого сина позивача за межами України та його відмову здійснювати догляд за матір`ю, які суперечать встановленим ним самим фактичним обставинам, суд дійшов висновку, що оскаржуваний акт у частині висновку пункту 10 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акта обстеження сімейного стану №13142 від 17.12.2025 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Застосовуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, суд вважає, що задля об`єктивного установлення питання відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача вх. № 924 від 09.11.2025, провівши перевірку щодо сімейного стану військовослужбовця відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України № 170, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 (зі змінами), та прийняти рішення за наслідками розгляду рапорту, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією "Jura novit curia" ("Суд знає закони"). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

Верховний Суд у пункті 62 постанови від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Тому, обираючи спосіб захисту, суд ураховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору, то суд не вирішує питання щодо його розподілу.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування акту та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування акт ІНФОРМАЦІЯ_1 перевірки сімейного стану військовослужбовця від 17.12.2025 №13142.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про здійснення перевірки сімейного стану військовослужбовця вх. №1039 від 01.12.2025 та за її результатами надати акт перевірки сімейного стану військовослужбовця з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи НОМЕР_2 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua