Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №638/17265/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 638/17265/25

провадження № 22-ц/818/3103/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року, постановленої під головуванням судді Штих Т.В.,

п о с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати в порядку спадкування за законом, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом суму недоотриманої страхової виплати за період з 01.08.2022 по 25.04.2024 року, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року, позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом суму недоотриманої страхової виплати, що належали спадкодавцю – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 серпня 2022 року по 25 квітня 2024 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та не обґрунтованим. Зазначає, що право на перерахунок певних виплат мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом. Тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні суми щомісячної страхової виплати за період з 01 серпня 2022 року по 25 квітня 2024 року належали спадкодавцю ОСОБА_2 , не були ним отримані за життя з причин, що не залежали від його волі, та підлягають нарахуванню і виплаті позивачу як спадкоємцю за законом.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним сином ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Горлівка Донецької області (причина смерті: гостра сердечна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз), що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2024, яке було видано на підставі Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15.05.2024 року у справі № 621/1757/24, яким було встановлено факт смерті особи на тимчасово окупованій території.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був визнаний інвалідом ІІ групи. 23.01.2006 після повторного переогляду Обласною травматологічною МСЕК м. Донецька ОСОБА_2 була встановлена ІІ група інвалідності безстроково. Разом із цим була видана Довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, згідно з якою було визначено 80 % втрати працездатності.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку, як тимчасово переміщена особа та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду у м. Бахмуті з 01.09.2014 по 31.12.2016.

01.01.2017 року ОСОБА_3 продовжував отримувати раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності (номер справи 27985, номер випадку 4128),що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03).

З 01.03.2021 року і безстроково ОСОБА_2 була призначена перерахована щомісячна страхова виплата (номер справи 527051, номер випадку 4128).

Cудом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467, Управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року. Відповідно до даних, зазначених в реєстрі, щомісячна страхова виплата ОСОБА_2 припинена з 01.08.2022, сума на момент припинення 8827,10 грн., що свідчить про наявність на момент смерті ОСОБА_2 недоотриманої страхової виплати за період з 01.08.2022 по 25.04.2024 року.

ОСОБА_1 , у встановлений законом строк звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Шкіря Юлії Валеріївни для прийняття спадщини після смерті свого батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приватним нотаріусом були спрямовані запити до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з метою з`ясування інформації щодо наявності у померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , недоотриманої пенсії та/або страхових виплат, на які були отримані відповіді про відсутність недоотриманої пенсії. Приватним нотаріусом ХМНО Шкіря Ю.В. була видана Довідка Вих. № 233/02-14 від 31.10.2024 ОСОБА_1 про те, що згідно з відомостями, що є у спадковій справі №34/2024, після смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину, є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Інших заяв від спадкоємців за законом або за заповітом про прийняття спадщини не надходило. Це підтверджується і копією спадкової справи, яка була надана на виконання Ухвали суду про витребування доказів.

У відповідях на запити приватного нотаріуса до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області міститься аналогічна інформація про те, що щомісячна страхова виплата ОСОБА_2 була припинена з 01.08.2022 року, що рішення, протоколи, постанови на підставі яких йому було припинено виплати до Головного управління не передавались, заборгованість щодо нарахованої, але невиплаченої страхової виплати до Головного управління не передавались.

На виконання Ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області була надана аналогічна інформація.

Судом встановлено, що позивач неодноразово намагався в позасудовому порядку отримати виплату належних його батькові страхових виплат, які він не отримав за життя. Так, позивач звернувся до відповідача через портал електронних послуг ПФУ (через свій особистий кабінет) з метою з`ясування інформації щодо нарахування і виплат його померлому батьку – ОСОБА_2 страхових виплат, а також щодо розміру таких страхових виплат. 12.12.2024 позивач звернувся до відповідача із проханням надати повну інформацію стосовно нарахування та виплати регресних виплат померлому ОСОБА_2 , на які він мав право як шахтар. У Відповіді на Заяву позивача було вказано, що Головне управління ПФУ в Харківській області виплатить позивачу недоотриману страхову виплату, яка належала ОСОБА_4 по день смерті за умови оформлення спадщини та подання відповідної заяви та документів до будь – якого сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду України.

Позивач звертався до Головного управління ПФУ в Харківській області із Заявою про здійснення страхової виплати (додаток 5) відповідно до Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затв. Постановою Правління ПФУ від 26.01.2024 № 4-1, за допомогою Порталу електронних послуг ПФУ (через свій особистий кабінет), а також за допомогою засобів поштового зв`язку «Укрпошта». Аналогічна Заява була подана до Головного управління ПФУ в Харківській області і представником позивача.

Судом встановлено, що позивачу не було нараховано і не було виплачено належні його батьку – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , страхові виплати за період з 01.08.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач в свою чергу не навів жодних заперечень з цього приводу, не надав доказів, які підтверджують правомірність його дій.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку, як тимчасово переміщена особа та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду у м. Бахмуті з 01.09.2014 по 31.12.2016; з 01.01.2017 року ОСОБА_3 продовжував отримувати раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності (номер справи 27985, номер випадку 4128), що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03); з 01.03.2021 року і безстроково ОСОБА_2 була призначена перерахована щомісячна страхова виплата (номер справи 527051, номер випадку 4128); 31.07.2022 року було припинено виплату страхової виплати ОСОБА_2 (номер справи 527051 (27985.0). Станом на момент смерті ОСОБА_2 має місце недоотримана страхова виплата за період з 01.08.2022 по 25.04.2024 року. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до приватного нотаріуса ХМНО Шкіря Юлії Валеріївни з метою заведення спадкової справи після смерті свого батька – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняття спадщини після померлого. Приватним нотаріусом були спрямовані запити до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з метою з`ясування інформації щодо наявності у померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , недоотриманої пенсії та/або страхових виплат, на які були отримані відповіді про відсутність недоотриманої пенсії. Позивачем була складена і подана Заява про здійснення страхової виплати (додаток 5) відповідно до Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затв. Постановою Правління ПФУ від 26.01.2024 № 4-1. За результатами розгляду поданої позивачем Заяви, а також Заяви, поданої його представником, не було нараховано і не було виплачено належні його батьку – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 страхові виплати за період з 01.08.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що його батько ОСОБА_2 мав право на отримання щомісячних страхових виплат безстроково, але з 01.08.2022 по день смерті ОСОБА_2 він безпідставно не отримував страхові виплати, хоча вони були призначені безстроково, та оскільки він помер, право на отримання страхової виплати має його рідний син – ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом, з чим і звертається до суду.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

Право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року№ 77-VIIта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Закону України № 1105-ХІV застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу законне передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України».

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) і підстави для відступлення від неї відсутні. У

З огляду на викладене, суд у вказаній Постанові дійшов обґрунтованого висновку, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець позивач – ОСОБА_1 має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Відповідно до нової редакції ч. 1 ст. 4 Закону №1105 з 01.01.2023 року уповноваженим органом управління о системі загальнообов`язкового державного соціального страхування зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Згідно статті 5 Закону №1105 з 01.01.2023 року виконання функцій страховика за загальнообов`язковим державним соціальним страхування передано Пенсійному фонду України.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 у новій редакції вирішено припинили Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року.

Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону No1105 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.

Пунктом 7 нової редакції Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105встановлено, що стягнення та погашення заборгованості страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.

3 метою забезпечення реалізації п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2022 №1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно п. 2 Постанови № 1467 встановлено, що виконавча дирекція Фонду соціального страхування та її робочі органи передають Пенсійному фонду України в електронній формі виплатні документи на січень 2023 р. засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів до 2 січня 2023 р., а бази даних, носії інформації та програмне забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за актами приймання-передачі - до 20 січня 2023 року.

Крім того, п. 6, 7 Порядку передбачено, що нарахована сума страхової виплати включається в документи для виплати протягом не пізніше ніж одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахування, продовження чи поновлення її виплати. Розподіл та спрямування коштів на фінансування страхових виплат здійснюється Пенсійним фондом України.

Порядок призначення та перерахування страхових виплат визначає правління Пенсійного фонду України.

Нарахування страхової виплати є технічною, обліковою дією органу, уповноваженого здійснювати такі виплати, та спрямоване на реалізацію вже існуючого суб`єктивного права особи. Відсутність такої дії з боку органу не може свідчити про відсутність самого права, якщо воно не було припинене у спосіб та з підстав, передбачених законом.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був визнаний інвалідом ІІ групи. 23.01.2006 після повторного переогляду Обласною травматологічною МСЕК м. Донецька ОСОБА_2 була встановлена ІІ група інвалідності безстроково.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував на обліку, як тимчасово переміщена особа та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду у м. Бахмуті з 01.09.2014 по 31.12.2016.

01.01.2017 року ОСОБА_3 продовжував отримувати раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності (номер справи 27985, номер випадку 4128),що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03).

З 01.03.2021 року і безстроково ОСОБА_2 була призначена перерахована щомісячна страхова виплата (номер справи 527051, номер випадку 4128).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467, Управління передало до Головного управління реєстр осіб, яким було припинено/затримано виплати відділеннями Управління за період з 01.03.2022 по 31.12.2022 року.

Відповідно до даних, зазначених в реєстрі, щомісячна страхова виплата ОСОБА_2 припинена з 01.08.2022, сума на момент припинення 8827,10 грн..

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Горлівка Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.05.2024, яке було видано на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 15.05.2024 року у справі № 621/1757/24, яким було встановлено факт смерті особи на тимчасово окупованій території.

За період з 01.08.2022 по 25.04.2024 року ОСОБА_2 було припинено нарахування щомісячних страхових виплат, що свідчить про наявність на момент смерті ОСОБА_2 неотриманих страхових виплат.

Підстав припинення відповідних виплат матеріали справи не містять.

Спірні суми щомісячної страхової виплати за період з 01 серпня 2022 року по 25 квітня 2024 року належали спадкодавцю ОСОБА_2 , не були ним отримані за життя з причин, що не залежали від його волі, та підлягають нарахуванню і виплаті позивачу як спадкоємцю за законом.

Посилання апелянта на те, що право на перерахунок певних виплат мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом та у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум колегією суддів не приймається та суперечить вимогам закону.

Висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 370, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина