Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №383/755/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 383/755/26

провадження № 22-ц/4809/1706/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Чельник О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гончар О. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Штурко Неля Василівна, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області (суддя Замша О. В.) від 09.06.202,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

05.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Бобринецького районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.

З урахуванням поданої позивачкою до суду уточненої позовної заяви, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дочкою 23 років.

В обґрунтування позову позивачка вказала, що вони з відповідачем перебували у шлюбі й ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Наразі дочка є повнолітньою, навчається у Центральноукраїнському національному технічному університеті на 1 курсі бакалаврату економічного факультету денної форми навчання, перебуває на утриманні матері. Термін навчання закінчиться 30.06.2029.

Враховуючи те, що дочка навчається на денній формі навчання, вона не має заробітку чи інших власних джерел доходу, потребує матеріальної допомоги батьків.

2.Короткий зміст рішення суду

09.06.2026 Бобринецький районний суд Кіровоградської області постановив рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково й стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи з 17.05.2026 до закінчення навчання, тобто до 30.06.2029, але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Суд мотивував своє рішення тим, що повнолітня дочка сторін у справі ОСОБА_3 продовжує навчання, не працює та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги обох батьків, які за законом у рівних частинах зобов`язані надавати їй утримання. Відповідач має матеріальну змогу надавати дочці таку допомогу. При цьому суд погодився з доводами відповідача про те, що визначення аліментів у розмірі 1/8 частки є достатнім для забезпечення справедливої участі відповідача у витратах на навчання дочки, відповідає принципу розумності та не порушує її прав.

Крім того, врахувавши, що відповідач сплачував аліменти за попереднім рішенням суду до повноліття дочки (до ІНФОРМАЦІЯ_3 ), суд дійшов висновку про стягнення з 17.05.2026.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Позивачка ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Штурко Неля Василівна, звернулася до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.06.2026 у справі № 383/755/26 й просить скасувати його в частині розміру аліментів та задовольнити позов в цілому й стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 17.05.2026 до закінчення навчання — 30.06.2029, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи: дійсним витратам на навчання, проживання та проїзд дитини, ігнорування судом майбутнього зростання вартості освітніх послуг. Зокрема, суд не врахував, що вартість навчання за весь період становить 138400 грн збільшений на рівень інфляції, що свідчить про постійне зростання таких витрат. Крім того, дочка потребує значних коштів на проживання за місцем навчання, проїзд транспортом. Присуджений судом розмір аліментів не здатен забезпечити покриття половини таких витрат.

Суд безпідставно взяв до уваги доводи відповідача про те, що він має на утриманні батьків-пенсіонерів (зокрема, одного з інвалідністю), та використав це як підставу для зменшення розміру аліментів до 1/8 частини. Проте суд не дослідив та не дав оцінки матеріальному становищу позивачки, яка перебуває у такому ж становищі, оскільки також має батьків-пенсіонерів похилого віку, які потребують фінансової допомоги й підтримки.

4.Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач ОСОБА_2 засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. ст. 263, 264 ЦПК України. Стосовно доданих позивачкою до апеляційної скарги нових доказів, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції, то вона не обґрунтувала необхідності їх прийняття судом апеляційної інстанції. Знаючи про відзив на позовну заяву та позицію відповідача щодо позову, відповіді на відзив не подала, натомість просила суд розглянути справу без її участі. Тож відповідач заперечив проти прийняття апеляційним судом нових доказів, які намагається надати позивачка. До того ж, на його думку, ці нові докази не спростовують висновків суду першої інстанції.

Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , відзив на апеляційну скаргу не надала. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

5.Позиції учасників справи у судовому засіданні 20.10.2026

ОСОБА_1 була повідомлена належним чином про час, день та місце розгляду справи, але у призначений час у судове засідання особисто не з`явилася, а її представник – адвокат Штурко Неля Василівна підтримала апеляційну скаргу, надала усні та письмові пояснення, у яких вказала, що додані до апеляційної скарги нові докази позивачка не подала до суду першої інстанції так, як раніше не користувалася професійною правничою допомогою адвоката, і лише після залучення адвоката на стадії оскарження рішення було з`ясовано необхідність подання до суду додаткових доказів.

ОСОБА_3 була повідомлена належним чином про час, день та місце розгляду справи, але у призначений час у судове засідання не з`явилася, просила справу розглянути у її відсутність (див. письмові пояснення). Також вона подала до суду письмові пояснення, в яких вказала, що у зв`язку із навчанням вимушено проживає в іншому місці у гуртожитку, особистих коштів та доходів вона не має, а тому покладається на батьківську допомогу, яку їй здебільшого надає матір. Батько також надає їй матеріальну підтримку, але не систематично та лише у тому обсязі, який підтверджено доданими ним платіжними інструкціями. Просила суд врахувати її реальні витрати, пов`язані з навчанням та проживанням.

ОСОБА_2 був повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи, але у призначений час у судове засідання не з`явився. Проте подав до суду письмові пояснення як відповідь на відзив. Зокрема, він знову наголосив на необґрунтованості покликання позивачки на нові докази, а також виклав думку про недоведеність витрат позивачки на їх повнолітню дочку, а також вимоги про стягнення з нього аліментів у розмірі частки його заробітку.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд на місці постановив ухвалу про розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання.

6.Щодо вирішення клопотань учасників справи

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Штурко Нелі Василівни про встановлення нових обставин та прийняття апеляційним судом нових доказів.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання до суду доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Усталеним є розуміння юридичних фактів як певних фактів реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою підставою свого позову позивачка вказала норму ч. 1 ст. 199 СК України, яка визначає умови виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Предметом спору у справі № 383/755/26 є обов`язок ОСОБА_2 утримувати повнолітню дочку ОСОБА_4 протягом періоду її навчання.

Відтак предметом доказування є, зокрема, потреба дочки у матеріальній допомозі та наявність у відповідача можливості надавати їй таку допомогу у необхідному обсязі.

Виконання аналогічного обов`язку позивачкою не є предметом спору у цій справі.

Крім того, зі змісту заяв сторін по суті справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції вони визнавали ту обставину, що їхня повнолітня дочка ОСОБА_5 потребує матеріальної допомоги у зв`язку із продовженням навчання та що позивачка надає їй таку допомогу.

Цього достатньо для врахування положення ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів.

Надані позивачкою разом з апеляційною скаргою нові докази (а. с. 103 – 115) стосуються її сімейного та матеріального стану, витрат на дочку, що не належить до предмета доказування у цій справі.

Згідно з ч. 4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Крім того, у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, послуговуючись яким, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, натомість суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів.

Національне цивільне процесуальне законодавство не передбачає права позивача на стадії апеляційного перегляду справи змінювати чи доповнювати позовні вимоги та/або підстави позову, доводити факти, які не були покладені в основу позову.

У цьому контексті тлумачення положень п. 5, п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1 - 3 ст. 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею.

Закон допускає прийняття апеляційним судом нових доказів лише у «виключних випадках», обумовлених існуванням причин, за яких учасник справи не мав можливості подати їх до суду першої інстанції «з причин, що об`єктивно не залежали від нього». Такими можуть визнаватися причини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника справи, перешкоджають чи істотно утруднюють вчинення ним процесуальної дії та підтверджені доказами.

Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного суду, вирішуючи питання про прийняття нових доказів, які подавала позивачка разом з апеляційною скаргою, бере до уваги те, що на день ухвалення рішення суду першої інстанції ці докази існували і були у її володінні, але вона не надала їх до суду.

Як зазначено в апеляційній скарзі, єдиною причиною неподання цих доказів до суду апеляційної інстанції стало те, що позивачка не користувалася професійною правничою допомогою і не розуміла важливості цих доказів для справи.

Колегія суддів вже звертала увагу на те, що кожна сторона самостійно визначає стратегію свого захисту, зокрема на свій розсуд вирішує питання про залучення адвоката.

У зв`язку із цим, та обставини, що в суді першої інстанції позивачка не користувалася послугами адвоката, що, за її твердженням, зумовило неподання нею додаткових доказів, не є тією причиною, що об`єктивно не залежала від неї. Інших причин неподання доказів до місцевого суду вона не навела, а тому не довела виключність цього випадку неподання до суду наведених в апеляційній скарзі доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).

З наведених мотивів апеляційний суд не приймає нові докази, які позивачка долучила до своєї апеляційної скарги.

Від інших учасників справи клопотання про докази чи порядок їх дослідження до суду апеляційної інстанції не надійшли.

7.Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам закону, а тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

8.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис № 64.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.10.2013 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.10.2013 до досягнення дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З 01.09.2025 ОСОБА_3 навчається у Центральноукраїнському національному технічному університеті на 1 курсі бакалаврату економічного факультету. Термін навчання – з 01.09.2025 до 30.06.2029, що підтверджується відомостями довідки Центральноукраїнського національного технічного університету №26.80 від 16.04.2026.

Згідно з копією договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців № 1091025/1 від 01.09.2025, вартість навчання ОСОБА_3 у Центральноукраїнському національному технічному університеті на економічному факультеті становить 138400 грн (8 семестрів по 17300 грн кожен з оплатою один раз на рік, або посеместрово, або помісячно).

З 01.09.2025 ОСОБА_3 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про заробітну плату і про доходи № 20.1.0.0.0/7-260601/35 від 01.06.2026, ОСОБА_2 працює водієм-інкасатором АТ КБ «ПриватБанк» і його заробітна плата з 01.05.2025 по 30.04.2026 сумарно становить 584172,89 грн з яких утримано аліменти в сумі 112453,30 грн, середня заробітна плата - 48925,59 грн.

Крім того, відповідно до довідки ГУ ПФУ в Кіровоградській області ОСОБА_2 отримує пенсію за віком у розмірі 3406,00 грн на місяць.

9.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

9.1.Норми права та їх джерела

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу (ст. 201 СК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 постанови від 15.05.2006 № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Зазначена правова позиція підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24.01.2019 у справі № 225/1447/16-ц, від 17.04. 2019 у справі № 644/3610/16-ц тощо.

У постанові від 16.02.2022 у справі № 381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України).

9.2.Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

В основі права повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, на утримання від батьків лежить їхні матеріальні потреби, які вони не можуть забезпечити самостійно через зайнятість у навчальному процесі та обумовлену цим неможливість самостійно заробляти собі на життя.

Такому праву повнолітніх дочки або сина кореспондується обов`язок їхніх батьків надавати необхідне утримання на період навчання, обумовлений наявністю у них такої можливості.

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції правильно встановив сукупність обставин, за яких у ОСОБА_2 виник обов`язок надавати утримання повнолітній дочці ОСОБА_3 , яка продовжує навчатися після досягнення повноліття, а саме: 1) досягнення дочкою повноліття, але не більше 23 років; 2) продовження нею навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у відповідача можливості надавати таку допомогу (батько є працюючим, отримує дохід, який дозволяє йому утримувати себе та надавати фінансову допомогу своїй повнолітній дочці).

Правильність встановлення судом першої інстанції цих обставин жоден з учасників справи не оспорює.

З огляду на те, що за таких обставин сторони не досягли згоди щодо розміру участі відповідача в утриманні повнолітньої дочки-студентки, суд дійшов правильного висновку, що такий спір вирішується судом.

Позивака оспорює рішення суду лише в частині розміру присуджених аліментів, стверджуючи, що він є низьким і не здатний забезпечити й половини потреб дочки, пов`язаних з її навчанням.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що закон не визначає конкретні види потреб студента (їх перелік), які мають забезпечити його батьки. Натомість він вказує на надання йому батьками утримання, тобто матеріальної допомоги, яка є основним джерелом його існування.

Зазвичай важко визначити точну суму грошових коштів, яка б була однаковою кожного місяця та покривала потреби студента на навчання, придбання навчальних матеріалів, канцелярського приладдя, інших необхідних у навчанні засобів, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо. До того ж, часто неможливо передбачити витрати, які є необхідними, але разовими, продиктованими певними життєвими обставинами, які можуть виникати у житті людини, зокрема студента. Тож щоразу необхідна сума може бути різною. Однак суд має визначити розмір аліментів, який буде стягуватися протягом усього періоду навчання студента, або певної його частини, до істотної зміни обставин. При цьому сума, яка буде стягуватися з батька або матері як аліменти на дочку/сина, які продовжують навчання, не має бути надмірною, а її стягнення не повинно призводити до необґрунтованих фінансових втрат платника аліментів.

Тож, коли сторони не можуть калькулювати розмір таких витрат або не надають суду відповідного розрахунку, це унеможливлює присудження аліментів у твердій грошовій сумі, а тому вони стягуються в частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, на засадах справедливості, добросовісності та розумності регулювання сімейних відносин (ч. 9 ст. 7 СК України).

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, жоден з її учасників не надав до суду обґрунтованого розрахунку потреб ОСОБА_3 , які мають бути забезпечені її батьками. З огляду на це, безпідставним є твердження апеляційної скарги про буцімто неврахування судом реальної вартості навчання та інших, пов`язаних з життєдіяльністю дочки сторін у справі, потреб.

Водночас суд першої інстанції врахував таке: ОСОБА_3 власних джерел доходів не має; відомості про стан її здоров`я у справі відсутні, а тому суд виходив з відсутності додаткових потреб, пов`язаних зі здоров`ям; те саме стосується здоров`я відповідача; ОСОБА_3 навчається не за державний кошт, а за кошти фізичних осіб, тобто сама зобов`язана сплачувати за своє навчання у розмірі по 17300 грн за один семестр з можливістю сплачувати за навчання помісячно рівними частинами; вона проживає у гуртожитку; відповідач є працюючим, отримує заробітну плату та пенсію, які дозволяють йому утримувати себе та надавати фінансову допомогу своїй повнолітній дочці; відсутність у відповідача інших утриманців; можливість надання утримання ОСОБА_3 її матір`ю.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував умову п. 2 договору № 1091025 від 01.09.2025, згідно з якою вартість освітньої послуги за семестр визначається з урахуванням рівня інфляції, не спростовують висновків суду першої інстанції, так як індекс інфляції (індекс споживчих цін) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, визначений і оприлюднений Державним комітетом статистики України, а тому визначити його наперед неможливо.

Колегія суддів констатує безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що визначаючи розмір аліментів, які спроможний сплачувати відповідач, суд нібито врахував перебування на його утриманні батьків-пенсіонерів.

Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не містить жодної згадки про такі обставини та їх врахування судом.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що середня заробітна плата відповідача дає йому змогу сплачувати частку свого заробітку на утримання дочки без шкоди для власних потреб, адже розмір заробітку (доходу) платника не є визначальним при визначенні розміру аліментів. Він враховується судом у поєднанні з матеріальними потребами дитини, на утримання якої сплачуються аліменти, а також наявністю інших осіб, зобов`язаних надавати їй утримання.

Водночас колегія суддів апеляційного суду не погоджується з буквальним тлумаченням позивачем норми ст. 141 СК України про рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини.

Вказану норму в контексті цієї справи не можна тлумачити так, що кожен із батьків має витрачати на дитину рівну суму коштів.

Оскільки матеріальний стан батьків, особливо тих, які не перебувають у спільному шлюбі, може бути різним, тому поділ усіх витрат на дітей у рівних частках може бути несправедливим або й недосяжним. У зв`язку із цим рівність обов`язків батьків щодо утримання дитини означає те, що обов`язок покладається на кожного із батьків, але ступінь участі у його виконанні визначається у кожному випадку індивідуально, з урахуванням обставин, які мають істотне значення, та може різнитися.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції визначив розмір аліментів на утримання повнолітньої дочки сторін у справі, яка продовжує навчання, з урахуванням положень ст. ст. 1182, 200 СК України та з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності, адже з огляду на рівень доходів відповідача очікувана реальна сума аліментів на дочку буде перевищувати встановлений згідно із законом прожитковий мінімуму для працездатних осіб, що, з урахуванням допомоги матері, забезпечить покриття основних її потреб у період навчання.

При цьому, відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу, відтак розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Кодексом.

10.Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Суд дотримався приписів процесуального законодавства, правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, та вирішив спір відповідно до закону.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

11.Про судові витрати

Одним із принципів цивільного судочинства, закріплених у п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу й залишає оскаржуване рішення суду без змін, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами у зв`язку із її розглядом у суді першої інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник – адвокат Штурко Неля Василівна, залишити без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.06.2026 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст цієї постанови складено 22.10.2026.

Головуючий О. Л. Карпенко

Судді: О. Л. Дуковський

О. І. Чельник