Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №344/18769/25
Суддя: Пнівчук О. В.
Справа № 344/18769/25
Провадження № 22-ц/4808/1855/26
Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.
з участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2026 року, у складі судді Бородовського С. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» про визнання майнових прав на незавершений об`єкт незавершеного будівництва,
в с т а н о в и в:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майнових прав на незавершений об`єкт незавершеного будівництва.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що на його прохання 21.08.2018 між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, щодо квартири площею 81,5 кв. м. в АДРЕСА_1 ), із плановим завершенням будівництва у другому півріччі 2021 року.
Позивач стверджував, що фактичним покупцем та інвестором є саме він, оскільки оплату за договором у загальній сумі 17 300 доларів США (464 417,35 грн) здійснено його коштами, що підтверджується платіжними квитанціями. На підтвердження безпосередньої взаємодії з забудовником посилається на зазначений у договорі власний номер телефону НОМЕР_1 та наявність у нього оригіналу договору.
Також вказував на свою фінансову спроможність здійснення внесків на розрахунковий рахунок ТОВ «М Груп Девелопмент», підтверджену відомостями про доходи за 2012–2020 роки, а також отриманням коштів від продажу транспортного засобу за договором від 07.02.2019 № 2641/2019/1304394.
Просив суд визнати за позивачем ОСОБА_1 майнове право на об`єкт інвестування (об`єкт нерухомого майна, що буде створений у майбутньому), який є предметом Договору від 21.08.2018 № 2-21/08/18, укладеного між ТОВ «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_2
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2026 року у задоволенні в позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» про визнання майнових прав на незавершений об`єкт незавершеного будівництва – відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Зазначає, що обставинами справи підтверджено, що фактичним інвестором, покупцем та особою, яка грошові зобов`язання за Договором 2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створене в майбутньому від 21.08.2028, укладеному ТОВ «М Груп Девелопмент» та ОСОБА_2 , є позивач ОСОБА_1 . Оплата за об`єкт інвестування в розмірі 17 300 доларів США (еквівалентно 464 17,25 грн) здійснюється виключно за рахунок власних коштів позивача, що підтверджується оригіналами квитанцій та договору, які перебувають у позивача, довідками про доходи позивача за 2012-2020 роки та договором продажу власного транспортного засобу від 07.02.2019, також заявою ОСОБА_2 до правоохоронних органів, у якій вона офіційно визнала позивача ОСОБА_1 потерпілою особою щодо коштів та документів на вказану квартиру.
Зазначає, що посилання суду першої інстанції на наявність складених від імені відповідачки квитанцій про оплату за квартиру не свідчить про доведений факт фінансової спроможності відповідачки для здійснення інвестицій в спірний об`єкт будівництва, оскільки остання не надала суду жодного доказу наявності у неї грошових коштів.
Суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам, які були долучені до позовної заяви, та підтверджують факт визнання ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, що підтверджується Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 1202209101000271 від 16.02.2023 та врученою йому Пам`яткою про процесуальні права та обов`язки потерпілого у вказаному кримінальному провадженні.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, які є безпосередніми очевидцями придбання квартири, суд позбавив позивача можливості надання суду доказів, які мають істотне значення для вирішення справи, та позбавив права на справедливий суд.
Поза увагою суду також залишився доказ прав позивача на майнові права – це безпосереднє листування в менеджері з представником ТОВ «М Груп Девелопмент» щодо вибору квартири, звірки та підтвердження оплат за договором.
Також вказує, що у реквізитах покупця в договорі вказано особистий номер телефону позивача НОМЕР_2 . Крім того, усі оригінали договорів, додаткових угод та квитанцій про сплату з моменту укладення договору та до даного часу перебувають у позивача, відповідачка не надала суду жодного оригіналу документів у справі.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, а відносини між сторонами мають виключно борговий (грошовий) характер.
Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 особисто зверталася до правоохоронних органів із заявою, у якій офіційно визнала позивача потерпілою особою щодо коштів та документів на вказану квартиру. Подальша зміна позиції відповідачки у суді та заперечення прав позивача є суперечливою поведінкою, спрямованою на протиправне позбавлення позивача майна.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Правом на подачу відзиву ОСОБА_2 не скористалася.
У судовому засіданні апеляційного суду 21.09.2026 представник позивача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів, після оголошеної перерви не зважаючи на погоджену із учасниками справи дату судового засідання не з`явилася, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення вищезазначеним вимогам відповідає.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивач, пред`являючи позовні вимоги про визнання за ним майнових прав на незавершений об`єкт незавершеного будівництва не довів недійсності укладеного відповідачкою договору купівлі-продажу майна, яке буде створено в майбутньому, а також не довів перед судом правових підстав для переведення відповідного титулу з відповідача на себе.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 21 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «М Груп Девелопмент» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено Договір № 2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому.
Відповідно до п.1.1. та п 1.2. Договору: Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю об`єкт нерухомого майна (квартира), що буде створений у майбутньому та знаходитиметься в житловому будинку (третій під`їзд, четвертий поверх, площа 81,5 кв.м.) з вбудованими закладами громадського призначення в м. Івано-Франківську (будівельна адреса вулиця Комунальна, 3 , м. Івано-Франківськ).
Згідно п.1.5. Договору планове завершення будівництва та введення в експлуатацію Комплексу – друге півріччя 2021 року. Кошти за договором № 2-21/08/18 вносились на розрахунковий рахунок ТОВ «М Груп Девелопмент». Загальна сума сплачених коштів станом на 17.07.2020 року становить 17 300 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дати оплат еквівалентно 464 417,35 грн.
Згідно квитанцій від 21.08.2018, 23.11.2018, 24.05.2019, 05.08.2019, 25.02.2020, 17.07.2020 про оплату внесків на користь ТОВ «М Груп Девелопмент», згідно ДКП нерухомого майна №2-21/08/18 від 21.08.18, що буде створено в майбутньому, платником зазначено ОСОБА_2 .
Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору, згідно ч.1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов про визнання за ним майнового права на об`єкт інвестування, обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що фактично реальним покупцем за договором виступав він, а не відповідачка ОСОБА_2 . Договір був укладений ОСОБА_2 на його прохання, оскільки на момент підписання договору позивач був відсутній у місті Івано-Франківську, а умови покупки були вигідними та обмежені за часом.
Позивач, як на докази того, що саме він являється фактичним покупцем за укладеним договором купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, посилається на наявність у нього оригіналу договору та квитанцій про здійснення оплати за вказаним договором.
Разом з тим, зазначені обставини, на переконання суду, не дають підстав для висновку, що саме позивач ОСОБА_1 був покупцем за вказаним договором та здійснював оплату за таким договором.
Позивачем не надано будь-яких доказів того, що він з об`єктивних причин не зміг як особисто так і через довірену особу укласти договір купівлі-продажу майна, яке буде створено в майбутньому.
Окрім того, за умовами Договору, п. 6.6 Покупець вправі передавати свої права та обов`язки за даним договором третім особам шляхом підписання додаткової угоди, яка підписується за участі Продавця.
Відтак, за умови того, що позивач був відсутній у місті Івано-Франківську станом на час підписання Договору, то у подальшому будь-яких перешкод для укладення Додаткової угоди про передачу прав покупця у сторін договору не було, оскільки матеріали справи доказів з цього приводу не містять.
Посилання позивача на те, що у нього була фінансова можливість проведення оплат за договором, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за 2012-2020 роки, не заслуговують на увагу, оскільки сума всього отриманого доходу за вказаний період (станом на час внесення повної суми за договором) складала 370 214 грн (2012 - 31858 грн, 2013 – 97509,32 грн, 2014 -8369,40 грн, 2015 – 2169,83 грн, 2016 – 1282,75 грн, 2017 - 45408,80 грн, 2018- 71011,41 грн, 2019 - 73559,70 грн, 2020 перший та другий квартал 39 044,53 грн), у той час як на виконання умов договору купівлі продажу оплачено кошти у сумі 464 417,35 грн. Навіть за умови продажу позивачем у лютому 2019 року транспортного засобу за суму 82 672,66 грн, з урахуванням поточних витрат на життя, отриманий позивачем дохід (відповідно до поданих доказів) не підтверджує наявність у нього фінансової спроможності для внесення коштів за укладеним договором купівлі-продажу майна, що буде створене у майбутньому у сумі 464 417,35 грн.
Не дають підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог також доводи сторони позивача про те, що відповідачка ОСОБА_2 19.01.2023 звернулася до правоохоронних органів по факту вчинення посадовими особами ТОВ «М Груп Девелопмент» шахрайських дій із заявою, у якій вона офіційно визнала позивача ОСОБА_1 потерпілою особою, зазначивши що кошти які перераховано за придбання квартири належать позивачу. Як вбачається із матеріалів справи, у подальшому 14.11.2025 відповідачка ОСОБА_2 через свого представника за довіреністю ОСОБА_5 , звернулася до ГУНП України в Івано-Франківській області із заявою, у якій просила не брати до уваги вказане нею за наполяганням позивача те, що кошти в сумі 17300 доларів США на придбання квартири належали ОСОБА_1 , оскільки кошти належали особисто ОСОБА_2 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, які є безпосередніми очевидцями придбання квартири, чим позбавив позивача можливості надання суду доказів, які мають істотне значення для вирішення справи, та позбавив права на справедливий суд не заслуговують на увагу, оскільки сторона позивача вважаючи необґрунтовано відмову суду першої інстанції у задоволенні зазначеного клопотання, ні в апеляційній скарзі ні у судовому засіданні апеляційного суду не заявляла клопотання про допит таких свідків.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним майнових прав на об`єкт інвестування, оскільки ним не доведено що за договором № 2-21/08/18 купівлі-продажу майна, що буде створено в майбутньому, від 21.08.2018, укладеного між ТОВ «М Груп Девелопмент» як продавцем та ОСОБА_2 , фактичним покупцем являється саме позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 23 липня 2026 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин
Оригінал: reyestr.court.gov.ua