Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №199/789/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6167/26 Справа № 199/789/26 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О.Б. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 15 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 929843955 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Разом з тим 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався додатковими угодами. Відповідно до умов цього договору та на підставі Реєстру прав вимоги № 109 від 24 листопада 2020 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року. При цьому 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, згідно з умовами якого та відповідно до Реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на загальну суму 50 651,91 грн.

У подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року відступило право вимоги за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року на користь ТОВ «ФК «ЕЙС». Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14 липня 2025 року та на підставі Акта прийому-передачі цього Реєстру від 14 липня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача в загальній сумі 50 651,91 грн, з яких: 15 999,20 грн – заборгованість за тілом кредиту; 34 652,71 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану суму кредитної заборгованості.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду із цим позовом, зважаючи на те, що ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС», посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Представник апелянта вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договори факторингу укладені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому ТОВ «ФК «ЕЙС» має право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, позивачем належним чином підтверджено факт переходу права вимоги, оскільки ним виконано умови договорів факторингу та надано належні документи, що засвідчують кожен етап відступлення боргу за кредитним договором.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ТОВ «ФК «ЕЙС» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 15 серпня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 929843955 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Також, 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 109 від 24 листопада 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року.

Крім того, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року на загальну суму 50 651,91 грн.

У подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 11/07/25- Е від 11 липня 2025 року відступило право вимоги за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14 липня 2025 року та на підставі Акта прийому-передачі цього Реєстру боржників від 14 липня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача в загальній сумі 50 651,91 грн, яка складається з: 15 999,20 грн – заборгованості за тілом кредиту; 34 652,71 грн – заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позиція та мотиви апеляційного суду.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Також, 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 109 від 24 листопада 2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року.

Крім того, 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало від ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року на загальну суму 50 651,91 грн.

У подальшому ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 11/07/25- Е від 11 липня 2025 року відступило право вимоги за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14 липня 2025 року та на підставі Акта прийому-передачі цього Реєстру боржників від 14 липня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача в загальній сумі 50 651,91 грн, яка складається з: 15 999,20 грн – заборгованості за тілом кредиту; 34 652,71 грн – заборгованості за процентами за користування кредитом.

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (ч.1 ст. 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.

Факт укладення договорів факторингу до укладення кредитного договору не свідчить про відсутність переходу права вимоги, оскільки відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня вимога, про що узгоджено у вказаному договорі факторингу. При цьому майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Тому, право вимоги за кредитним договором кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року перейшло після виникнення відповідного зобов`язання та його індивідуалізації у відповідних реєстрах прав вимоги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем порушення його прав з боку відповідача та наявність у останнього права звернення до суду з даним позовом, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки вказаному вище.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитним договором № 929843955 та отримання останнім кредитних коштів, враховуючи неналежне виконання умов вказаного договору, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Як вбачається з матеріалів справи додатковими угодами до кредитного договору № 929843955 від 02 вересня 2020 року та від 23 вересня 2020 року строк кредитного договору продовжено, відповідно на 22 дні та 30 днів, тобто до 22 жовтня 2020 року, а згідно додаткового договору до вказаного кредитного договору від 15 серпня 2020 року збільшено було суму кредиту на 6000 грн та додатковим договором від 16 серпня 2020 року також збільшено було суму кредиту на 6000 грн.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані з 24 листопада 2020 року по 31 серпня 2023 року, тоді як умовами кредитного договору передбачено, що строк кредитування складає 68 днів (до 22 жовтня 2020 року), тому розмір заборгованості по процентам, відповідно до узгоджених сторонами умов, становить 18496 грн.(16000х1,70%= 272 грн. х 68 днів)

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення становить 34496 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16000 грн., заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом 18496 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Згідно з пунктами 1, частини 1 статті 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС».

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову та апеляційної скарги.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зауважує наступне.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «ЕЙС»; додаткова угода №25770917338 від 01 вересня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 05 серпня 2025 року; протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 05 серпня 2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 05 серпня 2025 року.

З акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 05 серпня 2025 року вбачається, що виконавець надав, а клієнт прийняв послуги у формі вивчення матеріалів справи, підготовки адвокатського запиту та клопотання для отримання інформації про зарахування коштів, складання позову.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 року у справі № 758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити розмір судових витрат з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи, що дана справа є типовим спором про стягнення заборгованості, не відзначалася підвищеною складністю фактичних обставин чи правового регулювання, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, витребування значного обсягу доказів або вчинення інших складних процесуальних дій, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 929843955 від 15 серпня 2020 року у розмірі 34496 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 16000 грн., заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом 18496 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

М.М. Пищида