Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №175/7679/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7856/26 Справа № 175/7679/26 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Макарова М.О., Пищиди М.М.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі, у складі судді Бойка О.М.

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , з участю заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування, на підставі положень частини 4 статті 315 ЦПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що із змісту заяви та доданих документів вбачається спір про право, оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу пов`язане з наступним оформленням спадщини, що може вплинути на права та обов`язки інших заінтересованих осіб та свідчить про існування спору про право, отже, заявнику необхідно звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі зробив передчасний висновок про наявність між заявником та заінтересованими особами спору про право. Вважає, що факт існування чи відсутності заперечень з боку спадкоємців першої черги, має бути з`ясований судом виключно після відкриття провадження у справі та безпосередньо початку розгляду справи по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування, заявниця посилалася на те, що встановлення зазначеного факту необхідне їй для реалізації права на спадкування майна померлого ОСОБА_5 , зокрема, необхідності отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.

З долучених документів відомо, що заявниця 28 квітня 2026 року зверталася до Першої краматорської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 , в якій зазначала про дітей померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які залучені до участі у справі в якості заінтересованих осіб.

Натомість, 12 травня 2025 року ОСОБА_4 подала заяву, в якій просила залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту без розгляду, у зв`язку з тим, що між ними наявний спір про право, який безпосередньо впливає на обсяг спадкових прав спадкоємців першої черги за законом.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких наведено в частині 1 статті 315 ЦПК України.

Частиною 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Враховуючи норми процесуального права, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 175/1578/23 зазначив, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання з ним однією сім`єю на час відкриття спадщини.

Отже, встановлення факсу не повинно пов`язуватися з наступним вирішенням спору про право та/або впливати на обсяг цивільних прав та обов`язків в інших правовідносинах третіх осіб.

Інакше, така заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а відповідний факт за наявності спору про право має бути встановлений в порядку позовного провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями першої черги спадкування, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, керувався тим, що з поданої заяви та документів вбачається спір про право, тому вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, існує конфлікт інтересів заявниці ОСОБА_1 та заінтересованої особи ОСОБА_6 , внаслідок заперечення останню проти задоволення заяви про встановлення юридичного факту, а тому це свідчить про наявність спору про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Таким чином, суд першої інстанції у розумінні положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України дійшов обґрунтованого та законного висновку про відмову у відкритті провадження і справі.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі дійшов передчасного висновку про те, що між скаржником та заінтересованими особами існує спір про право, чим порушив норми процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дотримання судом першої інстанції норм процесуального права не порушує доступ скаржника до правосуддя, а навпаки гарантує дотримання процесуальних прав сторін під час розгляду справи, з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав процесуального права прогнозувати позицію заінтересованих осіб на стадії прийняття заяви, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки суд першої інстанції встановив реальне існування спору про право, саме між заявником, яка стверджувала у заяві про існування права на спадкове майно та іншими спадкоємцями померлого, які будучи дітьми померлого є спадкоємцями за законом першої черги.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання щодо відмови у відкритті провадження у справі, тому, з огляду на положення статті 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 13 жовтня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: М.О. Макаров

М.М. Пищида