Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №210/6936/25
Суддя: Свистунова О. В.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8474/26 Справа № 210/6936/25 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді – Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря – Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, –
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі – ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27297-01/2025 на суму 9 000,00 грн.
27 травня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27052025, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами.
Відповідно до витягу реєстру боржників від 27 травня 2025 року до договору факторингу № 27052025 від 27 травня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24 120,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 720,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 4 500,00 грн. – сума заборгованості за штрафом; 900,00 грн. – сума комісії за видачу кредиту.
26 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 73425913 на суму 14 000,00 грн.
27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами.
Відповідно до витягу реєстру боржників № 4 від 23 квітня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 26 988,50 грн., з яких: 14 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 200,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 6 804,00 грн. – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою; 1 984,50 грн. – комісія за надання позики.
25 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі – ТОВ «Слон Кредит») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1957665 на суму 25 000,00 грн.
16 липня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 1607-25, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами.
Відповідно до витягу реєстру боржників від 16 липня 2025 року до договору факторингу № 1607-25 від 16 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 78 749,99 грн., з яких: 24 999,99 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 500,00 грн. – сума заборгованості за відсотками.
01 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі – ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8341801 на суму 32 500,00 грн.
13 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 13082025, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами.
Відповідно до витягу реєстру боржників № 2 від 13 серпня 2025 року до договору факторингу № 13082025 від 13 серпня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 81 618,31 грн., з яких: 29 712,87 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 655,44 грн. – сума заборгованості за відсотками; 16 250,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитними договорами № 27297-01/2025 від 13 січня 2025 року в розмірі 24 120,00 грн., № 73425913 від 26 вересня 2024 року в розмірі 26 988,50 грн., № 1957665 від 25 листопада 2024 року в розмірі 78 749,99 грн. та № 8341801 від 01 жовтня 2024 року в розмірі 81 618,31 грн., а також судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 3 172,12 грн.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» – відмовлено.
У поданій 11 червня 2026 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЄАПБ», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Вважав, що Товариством надано до суду належні та допустимі докази, які є необхідними та достатніми для підтвердження факту наявності простроченої заборгованості за договорами та її розміру, що не спростовано відповідачем.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
19 жовтня 2026 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яка обґрунтована тим, що він не отримував копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги з додатками, що позбавило його права подати свої заперечення щодо апеляційної скарги.
В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи без участі належним чином повідомлених учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 27297-01/2025 на суму 9 000,00 грн. (а.с.9-12).
27 травня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27052025, за умовами якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами (а.с.18-20).
Відповідно до витягу реєстру боржників від 27 травня 2025 року до договору факторингу № 27052025 від 27 травня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 24 120,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 720,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 4 500,00 грн. – сума заборгованості за штрафом; 900,00 грн. – сума комісії за видачу кредиту (а.с.22).
26 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 73425913 на суму 14 000,00 грн. (а.с.29-32).
27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами (а.с.36-37).
Відповідно до витягу реєстру боржників № 4 від 23 квітня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 26 988,50 грн., з яких: 14 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 200,00 грн. – сума заборгованості за відсотками; 6 804,00 грн. – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою; 1 984,50 грн. – комісія за надання позики (а.с.41).
25 листопада 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1957665 на суму 25 000,00 грн. (а.с.59-65).
16 липня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 1607-25, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами (а.с.73-74).
Відповідно до витягу реєстру боржників від 16 липня 2025 року до договору факторингу № 1607-25 від 16 липня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 78 749,99 грн., з яких: 24 999,99 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 500,00 грн. – сума заборгованості за відсотками (а.с.77).
01 жовтня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8341801 на суму 32 500,00 грн. (а.с.81-89).
13 серпня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 13082025, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі й до боржника ОСОБА_1 , що включають в себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами (а.с.95-97).
Відповідно до витягу реєстру боржників № 2 від 13 серпня 2025 року до договору факторингу № 13082025 від 13 серпня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 81 618,31 грн., з яких: 29 712,87 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 35 655,44 грн. – сума заборгованості за відсотками; 16 250,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.100).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір, за яким відступається право вимоги, з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.
Договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.
У статті 1077 ЦК України закріплено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) /частина перша статті 1078 ЦК України/.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.
Тож, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
У постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 та від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, допустимі і достовірні докази, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить, що за договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проте, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не довело переходу права вимоги за кредитними договорами № 27297-01/2025 від 13 січня 2025 року, № 73425913 від 26 вересня 2024 року, № 1957665 від 25 листопада 2024 року та № 8341801 від 01 жовтня 2024 року, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних належних письмових доказів.
Так, наявні в матеріалах справи копії договорів факторингу № 27052025 від 27 травня 2025 року, № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, № 1607-25 від 16 липня 2025 року та № 13082025 від 13 серпня 2025 року не містять всіх сторінок договорів, що позбавило суд можливості дослідити їх зміст у повному обсязі та встановити зміст (предмет) договорів, за якими, як стверджує позивач, відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитними договорами.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що реєстри боржників (реєстри прав вимоги) самі по собі не свідчать про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а є додатками до договорів факторингу та їх невід`ємними частинами.
Також колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитними договорами не містять даних про суми коштів, що отримані та сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують спосіб і строки її нарахування, походження, розмір тощо.
Тож за наведених обставин надані позивачем розрахунки заборгованості не підтверджують наявність заборгованості у розмірі, зазначеному у позовній заяві.
Отже, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись з позовом до суду, позивач виклав обставини, якими обґрунтовував свої позовні вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовом з поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування, просив розглянути справу у його відсутність.
Тож, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Наявні в матеріалах справи докази не дають можливості суду достовірно з`ясувати обставини переходу права вимоги до позивача.
Згідно частини другої статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Водночас, надані позивачем неповні копії договорів факторингу не містять жодних ознак того, що вони є певними витягами з них. Більш того, на документах містяться печатки позивача та підписи уповноваженої особи про відповідність копій оригіналів документів, що фактично не відповідає дійсності за обставин відсутності частини їх сторінок.
Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не надав достатніх доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора за кредитними договорами, укладеними між первісними кредиторами та ОСОБА_1 , а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність за таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить колегія суддів та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року – без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – залишити без задоволення.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 27 травня 2026 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида
Оригінал: reyestr.court.gov.ua