Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №202/4224/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2718/26 Справа № 202/4224/26 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за участю:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Савка В.В.

апеляційну скаргу, з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, захисника Савка В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Згідно із постановою суду першої інстанції, 22 квітня 2026 року близько 12 год. 30 хв., водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , у місті Дніпро по вул. Проспект Слобожанський, Е/0623, перед зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалась ліворуч у попутному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків. Своїми діями у цій частині ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, оскаржену постанову скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, вказує, що судовий розгляд в суді першої інстанції відбувався за відсутності ОСОБА_1 , який дізнався про існування постанови лише 02.09.2026 року, коли до останнього надійшло повідомлення від виконавчої служби, а відтак вказаний строк був пропущений з поважної причини.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постанова є необґрунтованою та незаконною, докази по справі не були дослідженні належним чином.

Вказує на те, що судом було безпідставно призначене найсуворіше покарання у вигляді позбавлення права керування траспортними засобами, при цьому не було враховану позитивну характеристику ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Савка В.В. які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав і наполягали на її задоволенні; вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне його задовольнити, оскільки ОСОБА_1 не був присутній при винесенні оскарженої постанови, даних щодо отримання останнім копії постанови у межах строку апеляційного оскарження, або принаймні його обізнаності про факт прийняття такої постанови, матеріали справи не містять, а отже є підстави для висновку, що строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги по суті оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне та вмотивоване рішення.

Аналізуючи висновки суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає їх передчасними.

Так, обидва водії у межах судового розгляду надали взаємовиключні пояснення щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Водій ОСОБА_1 в своєму поясненні вказав, що 22.04.2026 року 12 год. 30 хв. рухався транспортним засобом «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 по проспекту Слобожанському зі сторони П. Яцика у бік вул. Старочумацької, перебуваючи в середній правій смузі руху, почув удар у ліву сторону автомобіля. Під час перестроювання з крайньої лівої смуги транспортний засіб «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_2 скоїв зіткнення з його автомобілем (а.с. 4).

Натомість у своєму поясненні водій ОСОБА_2 зазначає, що 22.04.2026 року 12 год. 30 хв. в вона, керуючи автомобілем «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_2 , рухалася по проспекту Слобожанському зі сторони вул. Старочумацької в бік вул. П. Яцика. Перебуваючи в крайній лівій смузі руху, почула поштовх у праву частину свого автомобіля, на яку скоїв наїзд автомобіль «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався у середній смузі праворуч.

Таким чином, кожний із водіїв пояснює, що автомобіль під його керуванням рухався прямолінійно, у межах своєї смуги, а зіткнення транспортних засобів відбулося внаслідок зміни напрямку руху іншим водієм.

Крім пояснень водіїв, єдиним доказом у справі є лише схема місця ДТП, яка містить тільки відомості про розташування транспортних засобів після ДТП, напрямок їх руху, місце зіткнення, втім не містить відомостей, які дозволили б усунути суперечність між поясненнями водіїв.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, що знайшла своє відображення зокрема у рішення у справах "Надточій проти України", "Енгель та інші проти Нідерландів", "Озтюрк проти Німеччини" та "Лутц проти Німеччини", частина правопорушень, що переслідуються у межах провадження у справах про адміністративні правопорушення на підставі положень КУпАП, мають ознаки та критерії, достатні для віднесення їх до проваджень кримінально-правового характеру, а отже процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності за ними підпадає під визначення «кримінальної» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 Конвенції та підлягає здійсненню із дотриманням відповідних гарантій, зокрема в частині забезпечення права на захист, доведеності винуватості поза розумним сумнівом, відсутності у суду повноважень щодо виходу за межі пред`явленого особі обвинувачення тощо.

ЄСПЛ у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).

Аналізуючи вищенаведені обставини та наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи винуватість водія ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.

Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх відомостей для достовірного встановлення дійсних обставин події, оскільки відповідні дані випливають лише з показань водіїв, які є взаємовиключними за змістом. Більше того, згідно із наявною у справі схемою місця ДТП зіткнення автомобілів відбулося у смузі руху автомобіля «HONDA CR-V», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 2), що узгоджується із версією подій, висунутою цим водієм, та суперечить поясненням водія ОСОБА_2 про те, що автомобіль «AUDI A6», д.н.з. НОМЕР_2 , яким вона керувала, рухався прямолінійно у межах крайньої лівої смуги та напрямку руху не змінював.

Суд першої інстанції, надаючи перевагу механізму події, який випливає із пояснень водія ОСОБА_2 , свої висновки у цій частині у постанові ніяк не обґрунтував, не проаналізував зміст схеми місця ДТП і не навів переконливого мотивування того, чому відкидаються пояснення водія ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що водієві ОСОБА_1 інкриміноване порушення вимог п. 10.1 ПДР, згідно із яким, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Відтак підставою для притягнення цього водія до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у даному випадку мала бути безумовна доведеність того, що зіткнення автомобілів відбулося внаслідок здійснення маневру зміни напрямку руху саме цим автомобілем.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок чого оскаржена постанова не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КупАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Строк апеляційного оскарження — поновити.

Апеляційну скаргу захисника Савко В.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду міста Дніпра від 12 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду А.А. Мазниця