Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №175/2962/24 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №175/2962/24

Суддя: Петешенкова М. Ю.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6220/26 Справа № 175/2962/24 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Макарова М.О., Пищиди М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року у складі судді Місюри К.В.

у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року в/ч НОМЕР_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до результатів внутрішнього аудиту діяльності Адміністрації Державної прикордонного служби України, щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей додатковою винагородою, виявлено безпідставну виплату ОСОБА_1 компенсацію загиблому чоловіку за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у розмірі 17840,67 грн. Оскільки отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими, просили суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отриманні кошти та вирішити питання розподілу судових витрат.

Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року позов в/ч НОМЕР_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 17840,36 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, оскільки правова підстава для їх набуття на теперішній час не існує.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному та всебічному з`ясуванню всіх обставин справи. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недобросовісність ОСОБА_1 як набувача цієї виплати, яка відбулася саме через дії позивача (його посадових осіб).

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, із закриттям провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно із частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із положеннями пунктів 2, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 17840,67 грн., виплачених у вигляді компенсації загиблому чоловіку за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Спірна виплата здійснювалася у зв`язку з реалізацією передбачених законодавством гарантій та соціальних прав у сфері військової служби. Визначення належного одержувача такої виплати, перевірка правових підстав її здійснення, а також встановлення обставин, які зумовили перерахування коштів, потребують оцінки правовідносин, що виникли у зв`язку з виконанням військовою частиною покладених на неї законодавством повноважень щодо здійснення відповідних виплат.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 48-50 постанови від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 (провадження №11-892апп18) виснувала, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас, у рамках цивільного процесу, суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України.

Крім того, в матеріалах справи міститься ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року, якою позов в/ч НОМЕР_1 було повернуто у зв`язку з відсутністю документів, які б засвідчували право на здійснення представництва юридичної особи у порядку самопредставництва.

Заслуговує на увагу те, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд, не встановив підстав для відмови у відкритті провадження з мотивів неналежності спору до адміністративної юрисдикції, а повернув позов саме з процесуальних підстав.

Посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України також не визначає юрисдикцію спору. Норма матеріального права, на яку посилається позивач, характеризує спосіб правового обґрунтування вимоги, але не замінює встановлення природи правовідносин, з яких ця вимога виникла. Саме по собі застосування положень про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави не означає, що спір у кожному випадку є приватноправовим.

Для визначення юрисдикції має значення не лише те, що позивач просить стягнути кошти як безпідставно набуті, а й те, чому саме ці кошти були перераховані, на виконання яких нормативних приписів, яким суб`єктом, у межах якої компетенції та за яких умов.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що заявлена вимога не є самостійним приватноправовим спором про повернення майна, набутого відповідачем у межах звичайного цивільного обороту, а виникла у зв`язку з виконанням військовою частиною нормативно визначених функцій щодо призначення, нарахування та виплати коштів.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що при встановленні порушення правил юрисдикції суд першої інстанції відмовляє у відкритті провадження у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розгляд справи за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі з огляду на те, що даний спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Одночасно військовій частині НОМЕР_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 255, статті 256 ЦПК України необхідно роз`яснити, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови позивач вправі звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 19, 255, 256, 367, 377, 381 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 - закрити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Суддя: М.О. Макаров

М.М. Пищида

Оригінал: reyestr.court.gov.ua