Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №185/12788/26
Суддя: Джерелейко О. Є.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/2697/26 Справа № 185/12788/26 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Джерелейко О. Є.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Джерелейко О.Є.,
у складі:
особи, яка притягається до адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 ,
захисника Клострейх О.В. (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2026 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до встановлених обставин у постанові суду, 30 липня 2026 року о 09 год. 55 хв., по вул. Харківській м. Павлограді, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота). ОСОБА_1 був освідчений на місці зупинки під безперервну відео фіксацію за допомогою «Alkotest 6820 ARMS-0804», відповідно до тесту № 15 від 30 липня 2026 року проба позитивна 2.99 %. Від проходження додаткового медичного огляду для встановлення стану сп`яніння відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а ПДР, за що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто на користь держави судовий збір.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування посилається на те, що вищевказана постанова є незаконною та необґрунтованою.
Зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суді апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисник Клострейх О.В. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, докази і вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як встановлено апеляційним переглядом, вказані вимоги закону при розгляді судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення були дотримані та виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами, в їх сукупності, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №732610 від 30.07.2026 року;
- квитанцією використання приладу Драгера, згідно із якою встановлено концентрацію алкоголю у розмірі 2,99 ‰;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 30.07.2026 року, проведеним за допомогою приладу Драгер, у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови;
- відеозаписом з місця події, яким зафіксований факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер, яким встановлена концентрація алкоголю у розмірі 2,99 ‰;
- поясненнями ОСОБА_1 від 30.07.2026 року, який зазначив, що керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, результат якого становив 2,99 ‰, з яким він погодився та від проходження огляду в медичному закладі відмовився та визнав, що того дня випив один літр горілки.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначені вище докази є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.
Твердження про відсутність законних підстав зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідальність за цією нормою настає за керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмову від проходження огляду, а не за правомірність чи неправомірність первинної зупинки. Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння чи відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським у разі наявності відповідних підстав, зокрема ознак такого стану.
Як вбачається з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису, під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції з`ясував, чи вживав він алкогольні напої, на що останній відповів ствердно, а на запитання щодо кількості вжитого алкоголю зазначив, що випив багато. Після цього йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. За результатами огляду приладом Драгер встановлено 2,99 ‰ алкоголю.
Таким чином, огляд проведено за наявності передбачених законом підстав, із використанням спеціального технічного засобу, а його результат належним чином зафіксовано відповідними матеріалами справи та відеозаписом.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров`я. З відеозапису вбачається, що після проведення огляду та оголошення його результату ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо отриманого результату не висловлював та не ставив під сумнів показники приладу. Відповідно до наданих ним же пояснень від 30 липня 2026 року, він погодився з результатом огляду, від проходження огляду в медичному закладі відмовився та визнав факт вживання алкоголю.
При цьому, відповідно до пункту 7 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, обов`язок доставлення водія до закладу охорони здоров`я виникає у разі його відмови від проходження огляду на місці або незгоди з його результатами, оскільки ОСОБА_1 погодився на проведення огляду на місці, з його результатом згоден та будь-яких зауважень щодо проведеної процедури не висловлював, підстав для проведення додаткового огляду в закладі охорони здоров`я не виникло.
Щодо складання протоколу іншою особою, то сам по собі факт технічного оформлення документів іншим працівником поліції не свідчить про їх недійсність, якщо такі документи складені уповноваженою особою та підтверджені її підписом.
Відповідно до ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати, зокрема, уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Порядок оформлення таких матеріалів визначений Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941.
Згідно із пунктами 1-3 розділу ІІ зазначеної Інструкції складання протоколів про адміністративні правопорушення, протоколів про адміністративні затримання, протоколів про вилучення речей і документів, протоколів про огляд речей та особистий огляд, а також отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції.
У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів поліції, зазначених у статті 222 КУпАП, протоколи відповідно до статті 255 КУпАП складають уповноважені на те посадові особи зазначених органів.
Протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рапорту від 30 липня 2026 року, цього дня працівники поліції, у тому числі поліцейський ОСОБА_2 , спільно несли службу та здійснювали відповідні службові повноваження. Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 732610 від 30 липня 2026 року складений працівником поліції, уповноваженим на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, та містить усі передбачені законом відомості й підпис посадової особи.
При цьому КУпАП та зазначена Інструкція не встановлюють обов`язкової вимоги про те, що протокол про адміністративне правопорушення має складатися виключно тим поліцейським, який безпосередньо виявив адміністративне правопорушення або проводив огляд водія на стан сп`яніння.
Отже, сам по собі факт складання протоколу іншим уповноваженим працівником поліції не свідчить про порушення порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та не ставить під сумнів допустимість і достовірність доказів, на підставі яких суд першої інстанції встановив вину ОСОБА_1 .
За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Щодо клопотання захисника про виклик та допит працівників поліції суд апеляційної інстанції, зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у матеріалах справи доказами, однак питання про необхідність допиту працівників поліції у суді першої інстанції ним не порушувалося.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Нові докази досліджуються судом апеляційної інстанції лише у випадках, коли визнається обґрунтованим їх неподання до суду першої інстанції. За таких обставин, з урахуванням того, що питання про допит працівників поліції в суді першої інстанції не порушувалося, а захисник не навів об`єктивних причин, які перешкоджали заявити відповідне клопотання раніше, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення.
Щодо клопотання про витребування сертифіката відповідності (якості) та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Drager Alcotest 6820», прилад ARMS-0804, задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ зазначеної Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Разом із тим, із відеозапису та інших матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 вимагав надати зазначені документи, ставив під сумнів справність чи показники приладу або висловлював будь-які зауваження щодо порядку проведення огляду. Навпаки, він погодився пройти огляд на місці, не заперечував щодо його результату та визнав факт вживання алкоголю. За таких обставин підстави вважати, що ненадання зазначених документів безпосередньо під час огляду вплинуло на його результати чи порушило права ОСОБА_1 , відсутні.
Щодо клопотання захисника про залучення прокурора до участі у розгляді справи, суддя апеляційного суду вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами і не передбачає стягнення, пов`язаного з обмеженням особистої свободи громадян. При цьому положеннями ст. 250 КУпАП не встановлено обов`язкової участі прокурора при розгляді справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бантиш та інші проти України» не свідчить про обов`язковість участі прокурора у кожній справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 208/712/19 (провадження № 13-473в022), а саме в пункті 22, прокурора не включено до складу учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення, визначених главою 21 КУпАП, а процесуального порядку забезпечення його участі у таких справах законодавством не передбачено.
За таких обставин, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для обов`язкового залучення прокурора до участі в розгляді цієї справи, суддя не вбачає підстав для задоволення відповідного клопотання захисника.
Отже, доводи апеляційної скарги та клопотань сторони захисту не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та правильності висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, результатом тестування приладом Драгер, відеозаписом та його власними поясненнями. Сукупність цих доказів є достатньою для висновку про доведеність факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Таким чином, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки не виникає сумніву щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як правопорушення повністю знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.
При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст.279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, вважаю за доцільне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції – без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2026 року – залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Є. Джерелейко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua