Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №178/1173/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державним підприємству, установі, організації

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №178/1173/25

Суддя: Свистунова О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5813/26 Справа № 178/1173/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» про відшкодування моральної шкоди , –

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 лютого 2007 року його було прийнято на роботу електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання 5 розряду до ремонтно-механізованого цеху ЗАТ «Дніпропетровський завод металевих конструкцій імені Бабушкіна». 14 лютого 2007 року позивач отримав виробничу травму, а саме: забій грудного та поперекового відділів хребта, забій голови. Відповідно до Акту № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, причиною виникнення нещасного випадку є допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці. В результаті втрати професійної працездатності внаслідок травми позивач постійно відчуває біль у голові, загальну слабкість, зміну ритму пульсу, швидко втомлюється, порушення сну, емоційну лабільність, оніміння правого пальця, зниження чутливості усієї правої половини тіла. Внаслідок отриманої травми не може поратися по господарству та вести звичайний спосіб життя, який існував до травми. Також позивач вказав, що вимушений постійно лікуватись та приймати знеболюючі ліки, що позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя.

У зв`язку з чим позивач просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності, у сумі 400 000,00 (чотириста тисяч) грн. без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність нез`явившихся сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 13 лютого 2007 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу електромонтером з ремонту та обслуговування електрообладнання 5 розряду до ремонтно-механізованого цеху ЗАТ «Дніпропетровський завод металевих конструкцій імені Бабушкіна», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

14 лютого 2007 року позивач отримав виробничу травму, а саме: забій грудного та поперекового відділів хребта, забій голови.

Відповідно до Акту форми Н-1 № 1 від 07.02.2014 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, причиною виникнення нещасного випадку є допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці (а.с. 8-9)

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною комісією серії 12 ААВ № 792811, ОСОБА_1 має другу групу інвалідності з 27.10.2022 року безстроково (а.с.10).

Згідно довідки МСЕК від 09.12.2022 року серії 12ААА № 064406 ОСОБА_1 встановлено 65% втрати професійної працездатності з 27.10.2022 року на підставі Акту форми Н-1 від 07.02.2014 року у зв`язку з трудовим каліцтвом, яке сталося 14.02.2007 року, безстроково (а.с.10 зворот).

Згідно наявних в матеріалах справи копії судових рішень, вбачається, що ОСОБА_1 звертався до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з відповідною позовною заявою про визнання поважною причин пропуску строку на подачу позову, поновлення строку на подачу позову, зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2015 року по справі № 205/6822/14-ц, ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 жовтня 2015 року, вищезазначене рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська залишено без змін. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року, вищезазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 вересня 2016 року ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод металоконструкцій ім. І.В. Бабушкіна» про зміну формулювання причин звільнення, дати звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, відмовлено повністю. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2016 року, вищезазначене рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 12 червня 2017 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2016 року залишено без змін.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції що позивачем не було доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів ураховує, що внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, який стався 14 лютого 2007 року, позивач зазнав тілесних ушкоджень, а саме забою грудного та поперекового відділів хребта і голови. Згідно з актом форми Н-1 від 07 лютого 2014 року причиною нещасного випадку був допуск до роботи без проведення навчання та перевірки знань з охорони праці.

Наслідки зазначеного нещасного випадку підтверджуються також медичними документами, відповідно до яких позивачу встановлено другу групу інвалідності безстроково та визначено 65 % втрати професійної працездатності безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом, яке сталося саме 14.02.2007 року.

Наведені обставини свідчать про істотне порушення стану здоров`я позивача та тривалий характер негативних наслідків отриманої виробничої травми, що об`єктивно зумовлює фізичні страждання, душевні переживання та необхідність пристосування до змінених життєвих умов. Такі наслідки свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за наявності передбачених законом підстав для покладення відповідальності на відповідача.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок виробничої травми.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Колегія суддів, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, бере до уваги характер і тривалість фізичних та душевних страждань позивача, істотність змін у його звичному способі життя, а також вплив отриманої виробничої травми на стан здоров`я, можливість здійснення професійної діяльності та повсякденне життя.

Ураховуючи, що внаслідок трудового каліцтва позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безстроково, що свідчить про істотність і стійкість негативних наслідків для його здоров`я, колегія суддів доходить висновку про значний обсяг заподіяної йому моральної шкоди. Отримана травма та її наслідки об`єктивно зумовили обмеження професійних можливостей позивача, необхідність пристосування до змінених життєвих обставин, а також тривалі фізичні й душевні страждання.

З огляду на характер і тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, встановлення другої групи інвалідності безстроково, тривалість негативних наслідків та їхній вплив на повсякденне життя позивача, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 130 000 грн, що, на її переконання, відповідатиме характеру заподіяних страждань і забезпечить справедливий баланс між їх тяжкістю та розміром грошової компенсації.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженого судового рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає за потрібне стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, а всього 3028 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» (код ЄДРПОУ 01412851) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 130 000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод металоконструкцій Укрсталь Дніпро» (код ЄДРПОУ 01412851) на користь держави судовий збір у розмірі 3028 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида

Оригінал: reyestr.court.gov.ua