Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №205/10506/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7711/26 Справа № 205/10506/24 Суддя у 1-й інстанції - Дорошенко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №205/10506/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Бєліка Андрія Сергійовича на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Дорошенко Г.В., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропретровська з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог, які збільшувалися в ході розгляду справи, посилається на те, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 лютого 2005 року. Від шлюбу у них народилися діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року у справі №2-422/5558 шлюб між ними було розірвано, та змінено прізвище відповідача з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Також рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року у справі №205/7554/15-ц стягнуто щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку /доходу/ але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 жовтня 2015 року і до повноліття дитини.

10 травня 2016 року на підставі виконавчого листа №2/205/783/2016, виданого 22 лютого 2016 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська, було відкрито виконавче провадження №51210085.

У зв`язку з несплатою відповідачем аліментів виникла заборгованість, загальна сума якої станом на 01 червня 2024 року становила 197612,66 грн. Пеня за період з 24 березня 2017 року по 09 серпня 2021 року становить 54023,09 грн.

Також, звертає увагу на те, що ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 вересня 2018 року виправлено описку у виконавчому листі №205/7554/15-ц від 22 лютого 2016 року шляхом викладення у виконавчому листі резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 жовтня 2015 року і до повноліття дитини».

29 серпня 2023 року постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Геммерлінга А.Е. закінчено виконавче провадження №51210085 у зв`язку зі звільненням боржника від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Вказує, що про наявність даної постанови державного виконавця від 29 серпня 2023 року вона дізналась випадково у 2024 році.

12 березня 2024 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження №74403292 з виконання виконавчого листа №205/8195/21, виданого 12 грудня 2023 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська про зміну розміру стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4 , визначений рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року по справі №205/7554/15-ц та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини, сина ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, на користь матері, ОСОБА_1 .

Крім того, 10 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про виключення відомостей про особу, як батька, з актового запису про народження дитини, в якому намагався оспорити своє батьківство по відношенню до сина ОСОБА_4 , але за результатами молекулярно-генетичної експертизи було встановлено батьківство відповідача. Ухвалою про повернення позовної заяви, позов зі всіма додатками було повернуто відповідачеві.

Вважає, що викладене вище вказує на те, що відповідач умисно, тривалий час всіляко ухилявся від сплати аліментів і продовжує не сплачувати їх і на даний час.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення несплати аліментів за період з 24 березня 2017 року по 31 грудня 2024 року у розмірі 196562,50 грн.

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 196562,50 грн. за період з березня 2017 року по грудень 2024 року включно. Вирішено питання судових витрат.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Бєлік А.С. подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції та вважає його незаконним і необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем, поза процесуальними строками, без подання заяви про поновлення процесуального строку, подано уточнені позовні заяви, якими збільшено розмір позовних вимог до 196562,5 грн. та змінено підстави позову.

Судом всі збільшення позовних вимог прийнято і не звернуто увагу на заперечення відповідача, що є грубим порушення процесуальних норм і упереджене ставлення до відповідача. Тому, до розгляду судом підлягає вимога позивача викладена у позовній заяві від 12 серпня 2024 року з відповідно заявленими в ній підставами позову та розміру вимог 54023,09 грн. Інші уточнені позови до уваги не можуть бути прийняті.

Стверджує про відсутність вини відповідача, а просто наявність заборгованості по аліментам не дає право на стягнення пені, але суд безпідставно відхилив ці доводи і поставився формально до розгляду справи.

Звертає увагу суду, що в матеріалах справи присутні заяви державного виконавця, який вказує, що не може розрахувати дійсну заборгованість і подає відповідні заяви, щоб суд роз`яснив йому як діяти. Тому, зазначена судом сума боргу не відповідає дійсності і не вважається безспірною (спір по розміру боргу є відкритим).

Також, суд першої інстанції не взяв до уваги позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів за минулий час, який знаходиться на розгляді у Новокодацькому районному суді міста Дніпра (справа №205/7205/25). Вважає, що рішення по цій справі прямо впливає на розрахунок заборгованості по аліментам, так як у разі задоволення цього позову, змінить розмір заборгованості боржника в цілому.

Також суд вважав не важливим для вирішення цієї справи того, що відповідач сплачував аліменти на доньку і сина, що в свою чергу підтверджує відсутність заборгованості і прямий умисел позивачки скористатись плутаниною з визначенням розміру боргу і його наявності.

У зв`язку з чим просив рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816,8 грн. та правничої допомоги в місцевому суді в розмірі 34500 грн. та 30000 грн. в апеляційній інстанції.

Представник позивача ОСОБА_7 подала відзив, в якому вважає доводи викладені в апеляційній скарзі такими, що не спростовують правильність ухваленого судового рішення. Вони практично повторюють доводи відповідача, що озвучувалися його представником ОСОБА_8 в суді першої інстанції та є безпідставними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи.

Вважає, що всі доводи відповідача зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції у зв`язку з несприйняттям їх відповідачем.

Зазначає, що позивач ОСОБА_1 не змінювала підстав позову. Підстава позову була одна й та сама: невиконання відповідачем рішення суду, в результаті чого з 24 березня 2017 року накопичився борг по сплаті аліментів на неповнолітню дитину і законна вимога про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позивач фактично збільшила розмір майнових вимог, при цьому підстави позову, тобто обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту прав, залишилися первісними.

В апеляційній скарзі представник відповідача вказує на відсутність вини останнього в накопиченні боргу по сплаті аліментів нібито через помилки державного виконавця. Але, чомусь не звертається увага на те, що саме відповідач своїми діями намагався все і всіх заплутати, собі на користь.

Позивачем неодноразово наголошувались факти на підтвердження вини відповідача. Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, не доведено також, що ним вживалися усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів, тому наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, та стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина, яка утворилась за період березня 2017 року по грудень 2024 року у розмірі 196562,50 грн.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 31 грудня 2024 року складав 237920,63 грн. Акцентує увагу суду, що станом на дату підготовки відзиву на апеляційну скаргу відповідач продовжує не сплачувати аліменти, чим далі збільшує розмір заборгованості.

Вважає, що той факт, що у вересні 2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про стягнення аліментів, припинення стягнення аліментів, часткове зменшення заборгованості по аліментах та отримання заочного рішення суду у справі №205/8195/21 свідчить про те, що до вказаної дати відповідач не виконував рішення суду від 02 лютого 2016 року у справі №205/7554/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Крім цього, достеменно знаючи про те, що ОСОБА_1 виїхала за межі України і не мешкає за адресою реєстрації, ОСОБА_2 не доводить дану інформацію до суду, отримує заочне рішення у справі, але щодо його виконання звертається до виконавчої служби через рік, аби ОСОБА_1 не змогла оскаржити вказане заочне рішення. Метою отримання вказаного заочного рішення суду для ОСОБА_2 було закриття виконавчого провадження по відношенню до нього та зняття арештів, накладених за постановами виконавчої служби. Саме в той період, скориставшись знятим арештом з майна, ОСОБА_2 позбавляється права власності на своє нерухоме майно шляхом фіктивної угоди на користь своєї дружини.

В подальшому 10 квітня 2024 року відповідач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом про виключення відомостей про особу, як батька, з актового запису про народження дитини, в якому намагався оспорити своє батьківство по відношенню до сина - ОСОБА_4 , однак за результатами молекулярно-генетичної експертизи було встановлено батьківство відповідача.

Після того, як позивач у 2024 року повернулась в Україну і стала з`ясовувати на якій стадії знаходиться виконавче провадження №51210085 від 10 травня 2016 року за рішенням суду від 02 лютого 2016 року у справі №205/7554/15-ц. та дізнавшись про всі дії відповідача, прийняла рішення звернутися до суду з позовом про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на дитину. Відповіддю на це сталі звернення відповідача до суду із заявами про видачу додаткових рішень у справі №205/8195/2021, в якій 27 червня 2022 року було постановлено заочне рішення.

Таким чином відповідач більше шести разів звертався до суду із заявами про внесення змін в заочне рішення суду. Тобто, все викладене вказує на умисні дії відповідача, якими він всіляко намагався уникнути зобов`язання щодо виконання рішення суду по сплаті аліментів та уникнути відповідальності за несвоєчасне виконання рішення суду. І мотивом відповідача в даному випадку є саме уникнення відповідальності за невиконання рішення суду, яке набрало чинності, а не помилки державного виконавця. Саме ОСОБА_2 не виконував рішення суду і продовжує його не виконувати, не сплачує аліменти на користь неповнолітнього сина, а замість цього намагається знайти якихось вигаданих вінуватців в тому, що він не виконує свої зобов`язання за законом.

Акцентує увагу на те, що жодним рішенням суду не було змінено розмір стягнення аліментів з 1/3 частини на 1/6 частину доходів боржника за жодний період. Зміну розміру аліментів з 1/3 частки на 1/4 частку від доходів проведено за рішенням суду, яке набрало законної сили 22 липня 2022 року.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі розміру судових витрат на правничу допомогу розмірі 64500 грн. позивач категорично заперечує. Вважає визначену суму за надання відповідачу правничої допомоги нерозумною, необґрунтованою, безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає а ні витраченому часу адвоката, а ні складеним ним документам, тексти яких є ідентичними як в суді першої інстанції так і в тексті апеляційної скарги.

У зв`язку із чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Новокодацького районного суду м.Дніпра від 14 травня 2026 року залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 лютого 2005 року, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 грудня 2012 року. Після розірвання шлюбу прізвище чоловіка змінено на дошлюбне « ОСОБА_6 ».

Від шлюбу позивач та відповідач мають двох спільних дітей – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року у справі №205/7554/15-ц стягнуто щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 жовтня 2015 року і до повноліття дитини.

22 лютого 2016 року на виконання вказаного рішення суду Ленінським районним судом м.Дніпропетровська було видано відповідний виконавчий лист №205/7554/15-ц (2/205/783/2016).

При виготовленні виконавчих листів, судом була допущена описка, а саме: не вказано дані другої дитини, на утримання якої необхідно проводити стягнення, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідною заявою про виправлення описки.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 серпня 2018 року виправлено описку у виконавчому листі №205/7554/15-ц, виданому Ленінським районним судом м.Дніпропетровська 22 лютого 2016 року, шляхом викладення у виконавчому листі резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягувати щомісяця з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 жовтня 2015 року і до повноліття дитини».

Згідно з Інформацією про виконавче провадження №00БАВ603ГВ15 від 09 серпня 2024 року, виконавче провадження №51210085 з примусового виконання виконавчого листа №2/205/783/2016 від 22 лютого 2016 року, виданого Ленінським районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 19 жовтня 2015 року і до досягнення дитиною повнолітня, відкрито постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського ВДВС м.Дніпра ГТУЮ Дніпропетровської області Лісової Г.О. від 10 травня 2016 року.

13 червня 2016 державним виконавцем винесено постанову про передачу виконавчого документа на виконання до підприємства, установи, організації, а також постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

12 липня 2017 року постановою державного виконавця матеріали виконавчого провадження передано до Новокодацького ВДВС за місцем мешкання ОСОБА_2 , оскільки виконавчий документ перебував у АНД ВДВС м.Дніпра за місцем працевлаштування боржника ОСОБА_2 , однак згідно з повідомленням ТОВ «Перспективінвест» 24 березня 2017 року боржника ОСОБА_2 звільнено, заборгованість станом на 24 березня 2017 року відсутня.

Постановою старшого державного виконавця Новокодацького ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Дмитрієвою С.В. прийнято до виконання виконавче провадження.

29 липня 2019 року державним виконавцем винесено постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, полювання, користування зброєю, транспортними засобами, звернення стягнення на майно боржника та арешт майна боржника ОСОБА_2

03 січня 2020 року державним виконавцем Авраменко К.І. винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження та прийняття матеріалів виконавчого провадження у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Постановою державного виконавця Хрипун В.О. від 24 червня 2021 року звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника, шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника у сумі 151031,20 грн., у зв`язку невиконанням боржником вимог виконавчого документа.

25 червня 2021 року постановами державного виконавця Хрипун В. О. накладено штраф на боржника у сумі 8682,12 грн та 9960,60 грн, відповідно, у зв`язку з тим, що у боржника ОСОБА_2 за період з 01 вересня 2018 року по 01 жовтня 2019 року утворилась заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 43410,58 грн., а також за період з 01 жовтня 2019 року по 01 листопада 2020 року у розмірі 49803 грн.

29 липня 2022 року винесено постанови про передачу виконавчого провадження у зв`язку з ліквідацією Новокодацького ВДВС в місті Дніпрі та прийняття державним виконавцем Другого правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м.Дніпра ПМУ МЮ (м.Одеса) Дніпропетровської області.

29 серпня 2023 року постановою державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Геммерлінгом А.Е. закінчено виконавче провадження №51210085 з примусового виконання виконавчого листа №2/205/783/2016, виданого 22 лютого 2016 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська, у зв`язку з тим, що згідно з постановою №205/8195/2021 від 28 липня 2022 року боржник ОСОБА_2 звільняється від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , призначених по справі №205/7554/15 від 02 лютого 2016 року.

29 серпня 2023 року державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Геммерлінгом А.Е. скасовано всі заходи примусового виконання стосовно боржника.

Згідно з довідкою Новокодацького ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного МУ МЮ (м.Дніпро) та розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 09 серпня 2021 року, згідно з матеріалами виконавчого провадження №51210085, станом на 09 серпня 2021 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці з дня визначеного у виконавчому документі та становить 178670,99 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2022 року звільнено ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська по справі №205/7554/15-ц від 02 лютого 2016 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. від усіх видів заробітку (доходу) матері, щомісячно (з наступною індексацією відповідно до закону), але не менш 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, змінено розмір стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини, сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначений рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року по справі №205/7554/15-ц., та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини, сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно, але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, на користь матері, ОСОБА_1 .

Зі змісту мотивувальної частини вказаного рішення суду вбачається, що з вересня 2016 року дитина ОСОБА_3 проживає разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року у справі №205/8195/21 (2/205/827/22) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів, припинення стягнення аліментів та часткове зменшення заборгованості по аліментам, доповнено резолютивну частину рішення суду: «6. Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 89 834 грн. 89 коп.».

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 жовтня 2024 року у справі № 205/8195/21 (2/205/827/22) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів, припинення стягнення аліментів та часткове зменшення заборгованості по аліментам, викладено п.6 резолютивної частини рішення суду у наступній редакції: «6. Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам у розмірі 89 834 грн. 89 коп. за період з 01 вересня 2016 року по 27 червня 2022 року».

Згідно з листом Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра від 05 березня 2024 року стягувачем ОСОБА_1 подано заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №205/8195/21 від 12 грудня 2023 року, виданого Ленінським районним судом м.Дніпропетровська про змінення розміру стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , визначеного рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року. Державним виконавцем 12 березня 2024 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Загальна сума заборгованості зі сплати аліментів, яка нарахована з 24 березня 2017 року та станом на 01 червня 2024 року становить 197612,66 грн. Відновлення провадження по ВП 51210085 призведе до подвійного нарахування ОСОБА_2 аліментів за одне й те саме зобов`язання – сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , що є неприпустимим.

В рамках ВП №51210085 стягувачем неодноразово подавались заяви про отримання довідок щодо неотримання аліментів за різні періоди для отримання державної допомоги. На депозитний рахунок відділу за період з 24 березня 2017 року по 29 серпня 2023 року надходили кошти у серпні 2021 року у розмірі 133,20 грн., які були перераховані стягувачу.

Згідно з листом Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14 жовтня 2024 року, 10 вересня 2024 року до відділу представником боржника подано заяву про перерахунок заборгованості по аліментам на підставі додаткового рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року. Станом на 14 жовтня 2024 року стягувачу перераховано стягнутих з боржника аліментів на загальну суму 6564,20 грн. Додаткове рішення набрало законної сили 09 вересня 2024 року, у зв`язку з чим здійснено перерахунок заборгованості по аліментам, таким чином, сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 жовтня 2024 року складає 199786,95 грн.

Відповідно до листа Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21 березня 2025 року, станом на 21 березня 2025 року стягувачу перераховано стягнутих з боржника аліментів на загальну суму 22564,20 грн. Сума заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 березня 2025 року складає 201752,50 грн. Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів приведений у відповідність до заочного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 червня 2022 року та додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2024 року.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 16 грудня 2025 року, складеним державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), заборгованість ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №74403292 станом на 01 грудня 2025 року становить 269749,13 грн.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька - повернуто позивачу разом з усіма додатками.

Позивачем надано суду розрахунок пені за період з 24 березня 2017 року по 31 грудня 2024 року у сумі 196562,50 грн (т.2 а.с.6-8).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, не доведено також, що ним вживалися усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів, тому наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України, та стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів на утримання сина, яка утворилась за період з 24 березня 2017 року по 31 грудня 2024 року у сумі 196562,50 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Згідно частин 1-2 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року судам роз`яснено, що передбачена ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Передбачене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Таким чином розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 196562,50 грн. за період з березня 2017 року по грудень 2024 року включно, у виконавчому провадженні №74403292.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 зазначено, положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту того, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась не з його вини, не доведено також, що ним вживалися усі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Крім того, з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей і досить тривалий час відповідач не сплачував аліментів взагалі, у зв`язку з чим державним виконавцем було вчинено ряд виконавчих дій, зокрема накладено арешти на рахунки, обмежено боржника у певних правах та накладено штрафи, що у своїй сукупності також свідчить про свідоме невиконання рішення суду та покладеного обов`язку зі сплати аліментів.

Судом встановлено, що сукупний розмір заборгованості з березня 2017 року по грудень 2024 року, на яку нараховувалася пеня, складає 252484,83 грн (з відрахуванням суми заборгованості у розмірі 89834,89 грн, від сплати якої відповідач був звільнений на підставі рішення суду), що підтверджується розрахунком заборгованості від 16 грудня 2025 року, складеним державним виконавцем.

Вказаний розрахунок державного виконавця містить відомості про суму заборгованості по аліментам, період за який вона виникла, та стороною відповідача він не оскаржений, «контррозрахунок» суду не наданий.

Судом першої інстанції наведено власний розрахунок пені по аліментах, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16, та встановлено, що розмір пені тільки за березень 2017 року складає 50371,66 грн., тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що пеня за несплату аліментів за період з березня 2017 року по грудень 2024 значно перевищуватиме 100% заборгованості.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені по аліментам, прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір пені за період з березня 2017 року по грудень 2024 року включно у розмірі 196562,50 грн. не перевищує її межі, визначені ч.1 ст.196 СК України, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги що ОСОБА_2 вважав себе звільненим від сплати аліментів взагалі, у зв`язку з ухваленням додаткового рішення суду та закриттям виконавчого провадження державним виконавцем, є безпідставними, оскільки питання про звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина судом не вирішувалось, відповідач зобов`язаний виконувати свій батьківський обов`язок з утримання неповнолітнього сина та аліменти на його утримання стягнуті рішенням суду.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність вини боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментів є необґрунтованими належними та допустимими доказами.

Твердження сторони відповідача про необхідність розглядати справу саме в межах первісних позовних вимог, що викладені у позові від 12 серпня 2024 року та неможливість прийняття заяв сторони позивача про збільшення позовних вимог, оскільки це фактично є зміною предмету та підстав позову і такі заяви подані з порушенням процесуальних строків, відхиляються апеляційним судом, оскільки порушення процесуального строку подання заяви про збільшення позовних вимог відбулось з поважних причин, а саме у зв`язку з відсутністю актуального помісячного розрахунку сукупної заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням всіх змін (звільнення боржника від сплати аліментів у певній сумі за певний період, сплачених сум, зміни розміру нарахованих аліментів, тощо) і не входить до переліку підстав які тягнуть обов`язкове скасування судового рішення, передбачених ч.3 ст.376 ЦПК України, та не привело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до не згоди позивача із судовим рішенням та правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвокат Бєліка Андрія Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 14 травня 2026 року у справі №205/10506/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 21.10.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв