Суд: Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №723/4181/26
Суддя: Бужора В. Т.
Справа № 723/4181/26
Провадження № 2/723/5684/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.
при секретарі судових засідань Чікал І.В.
за участю прокурора Єлинюк О.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом заступника керівника Чернівецької окружної прокуратури Костянтина Марусика, в інтересах Національної служби здоров`я України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обласне комунальне некомерційне підприємство "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Заступник керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОКНП "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги", про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 12107,17 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що вироком Сторожинецького районного суду Чернівецькоїобласті від 19.08.2025 (у справі № 723/1452/25) громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_2 , 1995 року народження.
Однак, вказаним кримінальним правопорушенням заподіяно шкоду державі у зв`язку з лікуванням потерпілого ОСОБА_2 , від вказаного кримінального правопорушення.
Відповідно до листа ОКНП "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги" № 307 від 10.02.2026 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні з 11.09.2024 року по 25.09.2024 року (14 л/дн.). Загальна вартість лікування складає 13551, 86 грн.
У вказаному листі зазначено, що витрати щодо перебування на лікуванні хворого ОСОБА_2 в нейрохірургічному відділенні здійснювалося за рахунок коштів НЗСУ – 12107,17 грн., коштів місцевого бюджету в сумі – 424,98 грн. та власних коштів в сумі 1019,71 грн.
Згідно листа Національної служби здоров`я України №5814/2-17-26 від 27.02.2026 року між НЗСУ та КНП у 2024 році було укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій: №1126-Е124-Р000 від 25.01.2024, №3517-Е124-Р000 від 01.02.2024.
Цивільний позов про стягнення коштів на користь держави в особі Національної служби здоров`я України, витрачених на лікування потерпілого, в межах даного кримінального провадження не заявлявся.
При цьому, ОСОБА_1 кошти на лікування потерпілого ОСОБА_2 в добровільному порядку не відшкодовано, що підтверджено інформаціями з медичних закладів. У цьому випадку вимоги про відшкодування шкоди вирішуються в порядку цивільного судочинства.
З огляду на те, що ОКНП "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги", є комунальним некомерційним та неприбутковим підприємством, а кошти, які виділяються на лікування хворих, надходять із державного бюджету, Чернівецька окружна прокуратура Чернівецької області з метою захисту державних інтересів звернулася до суду із позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України про відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 на користь державного бюджету України витрат на лікування потерпілого в сумі 12107,17 грн.
Прокурор Чернівецької окружної прокуратури Єленюк О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.
Представник Національної служби здоров`я України в судове засідання не з`явився, однак від представника Національної служби здоров`я України до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник третьої особи - Обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги" в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу без участі представника.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами наявний спір щодо наявності підстав стягнення витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, безпосередньо з особи, яка вчинила діяння, що має ознаки кримінального правопорушення.
За загальним правилом встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Питання відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, врегульовано ст. 1206 ЦК України.
Особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину (ст. 1206 ЦК України).
Відповідно до частини третьої цієї статті якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.
Отже, положення вказаної статті регулюють порядок відшкодування особою, яка вчинила злочин витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
За змістом наведеної норми матеріального права обов`язок відшкодування витрат, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, покладається саме на винну особу, яка вчинила цей злочин, і заподіяла шкоду здоров`ю потерпілої, як умисними, так і необережними діями.
Таким чином, законодавець відмежовує поняття витрат на лікування потерпілого від злочину та інституту шкоди, відповідальність за заподіяння якої не завжди покладається на винну особу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року № 545.
Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні.
До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 № 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" постановлено звернути увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.
Пунктом 3 "Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.
У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.
Згідно з вказаним Порядком сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого форма 003 (у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.
Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19.08.2025 (справа №723/1452/25) кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024263150000240 від 12.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України і призначено йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 160 (сто шістдеят) годин (а.с. 13-15).
З вказаного вироку суду вбачається, що ОСОБА_1 11 вересня 2024 року близько 20:00 год., перебуваючи на проїзній частині по АДРЕСА_1 в ході раптово виниклого конфлікту та неприязних відносин з ОСОБА_2 , переслідуючи умисел направлений на спричинення йому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс близько 10 ударів кулаками по тілу потерпілого, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді саден по задньо-верхній поверхні лівої вушної раковини та крайові переломи коронок обох перших зубів по жувальній поверхні на верхній щелепі, що згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №814-д від 13.12.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень та струсу головного мозку, гематоми лівої половини обличчя, що згідно цього ж висновку відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 1995 року народження, з 11.09.2024 по 25.09.2024 перебував на лікуванні в нейрохірургічному відділенні ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги», загальна вартість лікування становить 13551,86 грн. Джерелом фінансування витрат на лікування ОСОБА_2 в сумі 12107,17 грн. є Національна служба здоров`я України, згідно наданої інформації ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги» № 307 від 10.02.2026 року (а.с.18).
Цивільний позов під час розгляду кримінального провадження заявлено не було.
Відповідно до вимог ч.3 та ч.7 ст.128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
Заявлений розмір витрат на лікування потерпілого від злочину в закладі охорони здоров`я, відповідачем не заперечено та жодним чином не спростовано.
Таким чином, обов`язковою умовою для застосування частини першої статті 1206 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що певна особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи, яка проходила лікування в закладі охорони здоров`я, певного кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину відшкодовуються у такому самому порядку як і при ухваленні обвинувального вироку.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами факт витрат, понесених медичним закладом на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 від кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, вчиненого ОСОБА_1 , відтак наявний причинний зв`язок між злочинними діями винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні, а тому понесені медичним закладом витрати на лікування потерпілого підлягають стягненню із відповідача.
З урахуванням наведеного, аналізуючи надані сторонами докази та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , як особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, в силу ст. 1206 ЦК України зобов`язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого ОСОБА_2 ..
За таких обставин, позов підлягає задоволенню, а понесені медичним закладом витрати на лікування потерпілого підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
При цьому суд враховує те, що фінансування закладу охорони здоров`я здійснюється, у тому числі, за рахунок коштів державного бюджету, а невжиття відповідним органом державної влади заходів для відшкодування витрат на лікування особи, яка є потерпілою від злочину, свідчить про неналежне здійснення ним відповідних повноважень на захист майнових прав держави, тому з цим позовом до суду обґрунтовано звернувся прокурор, з метою захисту інтересів держави в особі Національної служби здоров`я України.
Оскільки згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 264, 265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позовну заяву заступника керівника Чернівецької окружної прокуратури Костянтина Марусика, в інтересах Національної служби здоров`я України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обласне комунальне некомерційне підприємство "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (код отримувача: 37836095, рахунок UA 688999980313010115000024407, одержувач Чернівецький ГУК/Чернівецький район/24060300 «інші надходження») витрати на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 12107,17 грн.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок на рахунок спеціального фонду державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua