Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №580/4746/26
Суддя: Валентина ОРЛЕНКО
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 рокусправа № 580/4746/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування індивідуального акта, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся позивача до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, де просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.11.2025 № 231050005822 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 27.10.2025 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності:з 26.06.1992 по 31.01.2002 - згідно з трудовою книжкою від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 ; з 09.04.2023 по 01.07.2023, з 11.07.2023 по 23.09.2023, з 04.10.2023 по 24.12.2023, з 3.01.2024 по 12.03.2024, з 17.03.2024 по 30.04.2024, з 05.05.2024 по23.08.2024, з 02.09.2024 по 05.09.2024, з 27.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 17.10.2024,з 17.10.2024 по 18.12.2024 - згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.12.2023 № 1/96/3353, виданою і військовою частиною НОМЕР_2 , з урахуванням кратності один місяць служби за три місяці.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення відповідача, яким позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу, підтверджений в установленому законодавством порядку та у зв`язку з невідповідністю паспортних даних в довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що відповідає Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 887).
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , виданим 02.01.2025.
27.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район) із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
До заяви Позивачем було додано такі документи: паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 02.01.2025; витяг з реєстру територіальної громади від 27.10.2025 № 2025/015748369; трудову книжку від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 ; диплом від 24.06.1992 серії НОМЕР_4 , виданий Київським автомобільнодорожнім інститутом; посвідчення офіцера від 26.12.2027 серії НОМЕР_5 , видане військовою частиною НОМЕР_6 ; посвідчення учасника бойових дій від 24.12.2018 серії НОМЕР_7 , видане Управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_8 ; довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.12.2023 №1/96/3353; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від
18.12.2024 № 357 щодо виключення із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
За принципом екстериторіальності заяву gозивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії від 03.11.2025 № 231050005822.
Підставою для відмови у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стало те, що у заявника відсутній необхідний загальний страховий стаж, підтверджений в установленому законодавством порядку та у зв`язку з невідповідністю паспортних даних в довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що відповідає Додатку 6 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 № 887).
Зазначено, що загальний страховий стаж gозивача становить 16 років 4 місяці 8 днів.
Крім того, вказано, що до страхового стажу не враховано періоди роботи gозивача з 26.06.1992 по 31.01.2002 згідно з трудовою книжкою від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про прийняття на роботу зроблено раніше дати видачі трудової книжки та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З аналізу наведених норм слідує, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Приписами статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (абзац 22 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Так, згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування
збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення
оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/ або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До цієї дати пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII. Законом України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантується всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Приписами частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною п`ятою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу абзаців першого та другого пункту 1 розділу «Загальні положення» Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі – Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацом першим пункту 3 розділу «Документи, що підтверджують стаж роботи» Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, школи в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційнокомунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення,
характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка, а додаткові дані для підтвердження трудового стажу можуть вимагатися лише у випадках, коли трудова книжка відсутня або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Згідно з абзацом першим пункту 4.1, пунктом 4.2 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи.
Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзаців третього, четвертого пункту 4.3 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (абзац перший пункту 4.7 розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган та проходить до призначення пенсії.
Так, на підтвердження трудового стажу позивачем була надана трудова книжка від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 , яка у спірні періоди містить наступні записи, зокрема:
1. під номером 1 міститься запис від 01.09.1987 про зарахування до складу студентів І курсу з відривом від виробництва, на підставі наказу від 24.08.1987 № 236;
2. під номером 2 міститься запис від 25.06.1992 про відрахування зі складу студентів в зв`язку з закінченням університету, на підставі наказу від 27.06.1992 № 329-в – 4 роки 9 місяців 25 днів;
3. під номером 3 міститься запис від 26.06.1992 про прийняття на посаду спеціаліста з методів розширення ринку збуту ЗАТ «Українські кондитери», на підставі наказу від 26.06.1992 № 7-к;
4. під номером 4 міститься запис від 31.01.2002 про звільнення з займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу від 31.01.2002 № 3к – 9 років 7 місяців 6 днів;
5. під номером 5 міститься запис від 01.02.2002 про прийняття на посаду керівника проекту ЗАТ «Фоззі», на підставі наказу від 01.02.2002 № 1557к;
6. під номером 6 міститься запис від 12.03.2002 про переведення у структурний підрозділ «Боженко» на посаду керівника, на підставі наказу від 13.03.2002 № 2007к;
7. під номером 7 міститься запис від 01.09.2002 про звільнення з займаної посади у зв`язку з переведенням до ЗАТ «Фоззі – Вигурівщина» відповідно до пункту
5 статті 36 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу від 01.09.2002 №6240к – 0 років 7 місяців 1 день;
8. під номером 8 міститься запис від 02.09.2002 про прийняття на посаду заступника керуючого відділу «Адміністрація» ЗАТ «Фоззі – Вигурівщина», на підставі наказу від 02.09.2002 № 1330к;
9. під номером 9 міститься запис від 26.09.2002 про звільнення з займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу від 26.09.2002 № 1395к – 0 років 0 місяців 25 днів;
10. під номером 10 міститься запис від 03.03.2003 про прийняття на посаду начальника відділу логістики ТОВ «ТД Справжній продукт», на підставі наказу від 03.03.2003 № 34-к;
11. під номером 11 міститься запис від 30.06.2003 про звільнення з займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу від 30.06.2003 № 67-к – 0 років 3 місяці 28 днів;
12. під номером 12 міститься запис від 09.09.2003 про прийняття на посаду менеджера ТОВ «Еколайн», на підставі наказу від 09.09.2003 № бн;
13. під номером 13 міститься запис від 01.01.2004 про переведення з посади менеджера на посаду начальника відділу продажів, на підставі наказу від 01.01.2004 № бн;
14. під номером 14 міститься запис від 15.06.2004 про переведення на посаду комерційного директора, на підставі наказу від 15.06.2004 № к-5;
15. під номером 15 міститься запис від 31.07.2006 про звільнення з займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, на підставі наказу від 31.07.2006 № к-11 – 2 роки 10 місяців 23 дні.
Стаж роботи Позивача за трудовою книжкою від 12.04.2002 серії НОМЕР_1
складає – 18 років 3 місяці 18 днів.
З Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) встановлено, що страхові внески за позивача також сплачувалися:
з 01.01.2018 по 31.12.2018 – Військовою частиною НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
з 01.01.2019 по 31.12.2019 – Військовою частиною НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
з 01.01.2020 по 31.12.2020 – Військовою частиною НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
з 01.01.2021 по 31.12.2021 – Військовою частиною НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
з 01.04.2022 по 31.12.2022 – Військовою частиною НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
з 01.01.2023 по 05.04.2023 – Військовою частиною НОМЕР_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 );
з 06.04.2023 по 31.12.2023 – Військовою частиною НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 );
з 01.01.2024 по 18.12.2024 – Військовою частиною НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 );
з 01.01.2025 по 30.09.2025 – Військовою частиною НОМЕР_11 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 ).
Крім того, позивач перебував на обліку в Черкаському обласному центрі зайнятості з 12.01.2022 по 31.01.2022 (20 днів), з 01.02.2022 по 08.02.2022 (8 днів), з 09.02.2022 по 24.02.2022 (16 днів), що підтверджується відповідними записами на аркуші 4 Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5).
Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача незараховано період роботи позивача з 26.06.1992 по 31.01.2002 згідно з трудовою книжкою від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про прийняття на роботу зроблено раніше дати видачі трудової книжки та відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Отже, спірним є питання зарахування до страхового стажу позивача періоду
роботи з 26.06.1992 по 31.01.2002.
У позовній заяві представник позивача стверджує, що заповнення трудової книжки здійснювалося пізніше первинного запису про прийняття на роботу позивача. Це зумовлено тим, що позивачем було втрачено попередню трудову книжку, у зв`язку з чим виникла необхідність відновлення записів про трудову діяльність для їх подальшого врахування пенсійним органом при обчисленні стажу.
У спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі – Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162).
Згідно з положеннями пунктів 2.2, 2.3 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від дня прийому на роботу.У трудову книжку вносяться:відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства;відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.Стягнення до трудової книжки не записуються. Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).Записи вносяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Наприклад, якщо робітника або службовця прийнято на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: « 1984.05.01», у трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.: « 05.01.84».Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.Приписами пункту 2.5 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162 визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.Так, згідно з пунктом 2.8 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за № таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.9 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.11 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.Згідно з абзацами першим-третім пункту 2.13 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.26 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній робочий день.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР «Про трудові книжки працівників та службовців» від 06.09.1973 № 656 відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 № 252, із змінами, внесеними постановою Державного комітету СРСР із праці та соціальних питань від 19.10.1990 № 412), не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Абзацом першим пункту 1.1 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 58, встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 58).
За приписами пункту 2.6 розділу 2 «Заповнення трудових книжок» Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 № 301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, страховий стаж позивача підтверджується записами у трудовій книжці, і лише за їх відсутності – встановлювався б на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення Позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Слід зауважити, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на роботу, назву посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
З викладеного можна зробити висновок про те, що позивач дійсно вів трудову діяльність, відомості про яку містяться у трудовій книжці від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 .
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату внесків, суд зазначає таке.
Згідно з абзацами тридцять сьомим, тридцять дев`ятим статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Приписами частини десятої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільноправову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина дванадцята статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до частини шістнадцятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі:
1) приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески;
2) порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків;
3) ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків;
4) неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків;
5) порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і Накопичувального фонду;
6) неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом;
7) несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Слід зауважити, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Фактично, внаслідок невиконання роботодавцем Позивача, а саме ЗАТ «Українські кондитери», обов`язку зі сплати внесків до Пенсійного фонду України призвело до позбавлення Позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим і таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17 та від 30.07.2019 у справі № 373/2265/16-а, від 23.03.2020 у справі № 535/1031/16а.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за період роботи Позивача на посаді спеціаліста з методів розширення ринку збуту ЗАТ «Українські кондитери» з26.06.1992 по 31.01.2002 не є підставою для позбавлення Позивача права на зарахування спірного періоду до страхового стажу. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості роботодавця зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу періодів його роботи.
Слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У свою чергу за змістом статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особа, якій призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, Відповідач мав би звернутися з відповідними запитами з метою витребування уточнюючих документів від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевірити обґрунтованість їх видачі.
При цьому Відповідач не скористався своїм правом та не звертався до підприємства, у якому працював Позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірних періодів його роботи.
Крім того, відсутні докази на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.
Зважаючи на те, що позивач вів трудову діяльність, відомості про яку містяться в його трудовій книжці від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 , внесення запису про прийняття на роботу раніше дати видачі трудової книжки та відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не можуть бути підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.11.2025 № 231050005822 в частині незарахування періоду роботи з 26.06.1992 по 31.01.2002 є протиправним та прийнятим із порушенням норм пенсійного законодавства.
Відмовляючи позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Відповідач вказує на невідповідність паспортних даних позивача в довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до посвідчення від 24.12.2018 серії НОМЕР_7 , позивач є учасником бойових дій.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.12.2023 № 1/96/3353, виданою військовою частиною НОМЕР_2 , старший лейтенант ОСОБА_1 в періоди з 09.04.2023 по 01.07.2023, з 11.07.2023 по 23.09.2023, з 04.10.2023 по 24.12.2023, з 03.01.2024 по 12.03.2024, з 17.03.2024 по 30.04.2024, з 05.05.2024 по 23.08.2024, з 02.09.2024 по 25.09.2024, з 27.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 17.10.2024, з 17.10.2024 по 18.12.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Херсонській областях.
Крім того, у довідці зазначена дата народження позивача, реквізити документа, що посвідчує особу (паспорт серії НОМЕР_13 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_14 ).
Матеріалами справи підтверджується, що доданий позивачем до заяви про призначення пенсії паспорт № НОМЕР_3 був виданий 02.01.2025, тобто вже після складення військовою частиною НОМЕР_2 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.12.2023 № 1/96/3353.
Варто зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області могло ідентифікувати Позивача за РНОКПП та датою народження, які повністю збігаються з даними, вказаними в довідці.
В ході підготовки до судового оскарження рішення відповідача, 17.12.2025 через веб портал електронних послуг було подано клопотання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо: 1. надання розрахунку стажу, проведеного при розгляді заяви Позивача про призначення/перерахунок пенсії за віком як учаснику бойових дій від 27.10.2025; 2. зарахування періодів безпосередньої участі у заходах, необхідних для
забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України до страхового стажу у пільговому обчисленні (з розрахунку 1:3), а саме:- з 09.04.2023 по 01.07.2023; - з 11.07.2023 по 23.09.2023; - з 04.10.2023 по 24.12.2023; - з 03.01.2024 по 12.03.2024; - з 17.03.2024 по 30.04.2024,- з 05.05.2024 по 23.08.2024;- з 02.09.2024 по 25.09.2024;- з 27.09.2024 по 30.09.2024;- з 01.10.2024 по 17.10.2024;- з 17.10.2024 по 18.12.2024 з кратністю 1:3.
Листом від 04.03.2026 № 3925-28078/К-02/8-1600/26 відповідач повідомив про направлення за належністю звернення ОСОБА_1 за належністю, оскільки електронна пенсійна справа заявника перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
В подальшому, листом від 02.04.2026 № 7024-5731/К-02/8-2300/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило про відсутність підстав для зарахування вказаних періодів до страхового стажу у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за три.
Зазначено, що вказані періоди зараховано до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу із системи персоніфікованого обліку в одинарному розмірі.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначені види військової служби, до яких, зокрема віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей»).
Згідно з абзацом другим частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
При обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу) один місяць служби за три місяці, зокрема час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції (абзац сьомий підпункту 1 пункту 2.3 розділу ІІ «Порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії» Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2024 № 530 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071).
Таким чином, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Проте відповідач зарахував період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: з 09.04.2023 по 01.07.2023, з 11.07.2023 по 23.09.2023, з 04.10.2023 по 24.12.2023, з 03.01.2024 по 12.03.2024, з 17.03.2024 по 30.04.2024, з 05.05.2024 по 23.08.2024, з 02.09.2024 по 25.09.2024, з 27.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 17.10.2024, з 17.10.2024 по 18.12.2024 до часу проходження військової служби в особливий період з кратністю 1:1, що склало 1 рік 6 місяців 27 днів, замість 1:3 – 4 роки 8 місяців 21 день, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства.
Частиною третьою статті 46 Конституції України та частиною другою статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, вік Позивача сягнув 55 років, страховий стаж складає більше 25 років, звернувся із заявою про призначення пенсії 27.10.2025, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 27.10.2025.
Тобто, у позивача наявне право на призначення пенсії за віком як військовослужбовцю згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Щодо дати з якої позивачу належить призначити пенсію, суд зазначає таке.
Статтею 45 Закону №1058-IV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 27.10.2025, отже, позовні вимоги про призначення пенсії з цієї дати є обґрунтованими.
Суд зазначає, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб`єктів владних повноважень призначити та виплатити позивачу пенсію.
Дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку, дійсно, суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли існує лише один правомірний і законно-обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
З огляду на настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний був вчинити конкретні дії на користь позивача призначити та виплатити пенсію відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Відповідно до змісту позову, представник позивача просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, які позивач поніс внаслідок розгляду цієї справи.
На підтвердження понесених витрат ним надано суду: договір про надання правничої допомоги від 17.12.2025; додаткова угода №1 до договору, квитанції від 18.12.2025, 21.02.026, 10.01.2026.
Враховуючи те, що ця справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, за своєї складністю не є складною, суд, керуючись принципами справедливості та співмірності, зменшує суму заявлених витрат на правничу допомогу на 15000,00 грн, та стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03.11.2025 № 231050005822.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 27.10.2025 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності:з 26.06.1992 по 31.01.2002 - згідно з трудовою книжкою від 12.04.2002 серії НОМЕР_1 ; з 09.04.2023 по 01.07.2023, з 11.07.2023 по 23.09.2023, з 04.10.2023 по 24.12.2023, з 3.01.2024 по 12.03.2024, з 17.03.2024 по 30.04.2024, з 05.05.2024 по23.08.2024, з 02.09.2024 по 05.09.2024, з 27.09.2024 по 30.09.2024, з 01.10.2024 по 17.10.2024,з 17.10.2024 по 18.12.2024 - згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.12.2023 № 1/96/3353, виданою і військовою частиною НОМЕР_2 , з урахуванням кратності один місяць служби за три місяці.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VIIПерехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію рішення надіслати сторонам справи.
Рішення складене та підписане 23.10.2026.
СуддяВалентина ОРЛЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua