Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №580/9039/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокусправа № 580/9039/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А. М., розглянувши в залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до Буцької селищної ради, Виконавчого комітету Буцької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

19.08.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, буд. 6; код ЄДРПОУ 42149108) (далі – позивач) до Буцької селищної ради (20114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт Буки, вул. Центральна, буд. 28; код ЄДРПОУ 25659763) (далі – відповідач 2), Виконавчого комітету Буцької селищної ради (20114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт Буки, вул. Центральна, буд. 28; код ЄДРПОУ 04410999) (далі – відповідач 2) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиконання делегованих повноважень, в частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради, а саме: не розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру (на місцевість) меж прибережних захисних смуг річок Буцької селищної територіальної громади, а саме: річок Гірський Тікич, Багва, вжиття заходів по встановленню розмірів і меж природозахисних смуг водних об`єктів, які розташовані на території Буцької селищної територіальної громади, та закріпити інформаційними знаками встановленого зразка;

зобов`язання відповідачів виконати делеговані повноваження, в частині організації і здійснення землеустрою на території селищної територіальної громади, а саме: розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру (на місцевість) меж прибережних захисних смуг річок Буцької селищної територіальної громади, а саме: річки Гірський Тікич, Багва, вжити заходів по встановленню розмірів і меж природозахисних смуг водних об`єктів, які розташовані на території Буцької селищної територіальної громади, закріпити інформаційними знаками встановленого зразка та внести відомості про них до Державного земельного кадастру;

стягнення з відповідачів судового збору в розмірі 2 662,40 грн на його користь.

В обґрунтування позову зазначив, що бездіяльність створює загрозу незаконного використання земель водного фонду та порушує вимоги природоохоронного законодавства.

Ухвалою від 24.08.2025 суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснити розгляд вказаної справи за правилами спрощеного провадження.

26.08.2026 від відповідачі до суду надійшли відзиви на позовну заяву аналогічного змісту з проханням відмовити у задоволенні позову. Відповідачі стверджують, що Буцька селищна рада та її виконавчий комітет діє правомірно та поступово виконує обов`язки щодо встановлення прибережних захисних смуг: межі вже встановлено для трьох водойм у селах Багва та Улянівка, а щодо інших об`єктів прийнято рішення від 15.05.2025. Через воєнний стан та обмеження місцевого бюджету фінансування спрямоване на оборону і захищені статті, що робить одночасне виконання робіт неможливим, але свідчить про реальні дії громади, а не про бездіяльність.

28.08.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю. Вказав, що часткове виконання обов`язків чи посилання на воєнний стан і постанови Кабміну не звільняють органи місцевого самоврядування від захисту водних об`єктів на всій території громади, оскільки прийняття рішень без завершення робіт (винесення меж в натуру, внесення в кадастр) є триваючою бездіяльністю, а законодавство та екологічні норми продовжують діяти під час війни.

Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Дослідивши докази, оцінивши доводи, суд дійшов висновку задовольнити позов з таких підстав.

Відповідно до Рішення від 15.05.2025 № 55-146/VIII надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою навколо земельних ділянок водного фонду (з метою встановлення водоохоронних зон,та прибережних водозахисних смуг навколо водних об`єктів) селища Буки, с. Русалівка, с. Улянівка, с. Багва, с. Кути,с. Червоний Кут.

Позивач на підставі наказу №05-25/194 від 10.06.2025 провів планову перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Буцькою селищною радою та виконавчим комітетом Буцької селищної ради з 16.06.2026 до 18.06.2026, про що склав акт №-/03.2/2025/ПЛ від 18.06.2025. Перевіркою встановлено, що проект землеустрою щодо встановлення меж прибережно-захисних смуг водних об`єктів сільською радою не розроблено, межі прибережно-захисних смуг не винесені в натуру, чим порушено п. 1,2 ст. 10, п. 1 ст. 81, ст. 87, ст. 88 Водного кодексу України, ст. 12, 58, 60, 83 Земельного кодексу України, ст. 33, 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

За результатами перевірки винесено вимогу від 23.06.2025 № 9/03.2-17/2025, пунктом 1 якої приписано відповідача забезпечити організацію і здійснення землеустрою на території Буцької селищної ради Уманського району в частині розробки проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, що розташовані на території Буцької територіальної громади, забезпечити встановлення меж прибережних захисних смуг річок Гірський Тікич, Багва в натурі (на місцевості).

Згідно з рішенням Буцької селищної ради від 26.08.2025 № 58-84/VIIІ вирішено затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок к/н 7123180500:03:002:0563 площа 1.5525га к/н 7123180501:01:002:0035 площа 0.0529га к/н 7123180501:01:001:0063 площа 0.3453га з пільовим призначенням «Для сінокосіння», Прибережно-захисні смуги навколо земельних ділянок водного фонду в с. Багва, с. Улянівка, Уманського р-ну Черкаської обл.

На підставі наказу від 02.06.2026 № 05-09/136 проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимоги від 23.06.2025 № 9/03.2-17/2025, про що складено акт від 09.06.2026, яким встановлено, що вимогу від 23.06.2025 № 9/03.2-17/2025 виконано не в повному обсязі: п. п. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 12, 15, 18, 19, 21, 2, 23, не виконано, п. 11 - виконано частково. Тобто, пункти вимоги щодо розроблення проекту землеустрою стосовно встановлення меж прибережно-захисних смуг водних об`єктів, що розташовані на території Буцької селищної територіальної громади, винесення меж прибережно-захисних смуг у натурі: річки Гірський Тікич, Багва - не виконані. Також 09.06.2026 складено протокол № 007370 про адміністративне правопорушення на начальника земельного відділу Буцької селищної територіальної громади Чорного Руслана Михайловича за невиконання вимоги від 23.06.2025 № 9/03.2-17/2025 та 10.06.2026 винесено постанову №007370 про накладення адміністративного стягнення. Штраф сплачений згідно з наявною в матеріалах спрви квитанцією.

Оскільки порушення не усунуто, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку, суд урахував.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 13 Конституції України приписує, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною (ст. 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовищ"а).

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно із ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. «ї» ч. 1 ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підпунктами 1, 9 п. “б” ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Згідно із п. 1, п. 2 ст. 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського і внутрішнього водного транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно зі ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Закону України “Про землеустрій”.

Відповідно до ст. 51 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації.

Пунктом “г” ч. 4 ст. 51 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що у разі формування земельної ділянки проект землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб також включає відомості про межі охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, прибережних захисних смуг і пляжних зон (за наявності). Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 (далі - Порядок №486), встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.

У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88- 91Водного кодексу України (п. 4 Порядку №486).

Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України “Про землеустрій” і “;Про регулювання містобудівної діяльності”, зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.

Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру, як відомості про обмеження у використанні земель (п. 5 Порядку №486).

У межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або коли зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені:

прибережні захисні смуги визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів і збігаються з пляжними зонами, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою статті 88 Водного кодексу України;

водоохоронні зони визначаються за проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку.

У разі потреби межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та пляжних зон можуть визначатися шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів.

За межами населених пунктів межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою, зазначеними в пункті 5 цього Порядку, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад (п. 10 Порядку №486).

Отже, визначення меж природохоронних зон, прибережних захисних смуг має завданням забезпечит належне управління етриторіями, не допускаючи при цьому діяльності, що може завдати шкоду навколишньому середовищу. Такі заходи вживаються шляхом визначення меж таких територій в натурі.

Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарські, водогосподарські, рибогосподарські підприємства, а також на інших власників і землекористувачів (п. 14 Порядку №486).

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами виконавчої влади, виконавчими комітетами рад, Держекоінспекцією та її територіальними органами (п. 15 Порядку №486). Тобто, відповідачі в межах власних владних повноважень мають виконувати вказані заходи. Суд урахував, двічі перевіркою позивач встановив неналежне таке виконання, а вжиті ним заходи у формі зобов`язання приписами, що не скасовані, не отримали виконання.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Пунктами “д”, “к” ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 79-1 Земельного Кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 7 ст. 79-1 Земельного Кодексу України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про землеустрій” під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про землеустрій” до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно зі ст. 20 Закону України “Про землеустрій” землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення. Згідно із ст. 25 Закону України “Про землеустрій” одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Частина 1 ст. 26 Закону України “Про землеустрій” вказує, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведені нормативно-правові акти, межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Згідно із ч.7 ст. 87 Водного кодексу України виконавчі комітети місцевих Рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, якій діє на цих територіях.

За змістом статей 88, 90 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення й засмічення та збереження їх водності. На цих смугах, як природоохоронних територіях, з вищезазначеною метою встановлюється режим обмеженої сільськогосподарської діяльності із забороною: застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Отже, законодавством визначено порядок розроблення, погодження та затвердження проекту визначення розмірів і меж водоохоронних зон, у межах яких виділяються землі прибережних захисних смуг.

Як встановлено в цій справі, за результатами державного нагляду (контролю) за додержанням делегованих повноважень органів виконання виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища складено акт №-/03.2/2025/ПЛ від 18.06.2025, в якому зафіксовано, що проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг річок Гірський Тікич, Багва не розроблені, межі не винесені в натуру (на місцевість) і не закріплені межовими знаками встановленого зразка, відомості про встановлення прибережних захисних смуг водних об`єктів не внесені до державного земельного кадастру. 23.06.2026 винесено вимогу №9/03.2-17/2025, якою приписано: пункт 1 – забезпечити організацію і здійснення землеустрою на території Буцької селищної ради Уманського району в частині розробки проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, що розташовані на території Буцької територіальної громади, забезпечити встановлення меж прибережних захисних смуг річок Гірський Тікич, Багва в натурі (на місцевості). На підставі наказу від 02.06.2026 № 05-09/136 Інспекцією за результатами акту від 09.06.2026 встановлено, що вимогу від 23.06.2025 № 9/03.2-17/2025 виконано не в повному обсязі, а саме п. п. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 9, 12, 15, 18, 19, 21, 2, 23, не виконано, п. 11 - виконано частково. Докази виконання вказаних вимог відсутні. То ж пункти вимоги щодо розроблення проекту землеустрою стосовно встановлення меж прибережно-захисних смуг водних об`єктів, що розташовані на території Буцької селищної територіальної громади, винесення меж прибережно-захисних смуг у натурі, а саме: річки Гірський Тікич, Багва - не виконані.

Обставини того, що проекти землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг відповідачем не розроблено, прибережні захисні смуги водних об`єктів, які розташовані на підвідомчій території інформаційними знаками селищною радою не позначен, свідчать про протиправну бездіяльність відповідачів, адже порушені вимоги п. "ї" ч. 1 ст. 15 та ст. 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, підп.1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону №280/97-ВР. Відповідачі неналежно контролюють додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища на підконтрольній території.

Відповідачі, як органи місцевого самоврядування, що представляють відповідну територіальну громаду та здійснюють від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом №280/97-ВР та іншими законодавчими актами, на якого покладено повноваження та обов`язок щодо розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг та закріплення на місцевості інформаційних знаків/встановленню розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, які розташовані на підвідомчій території, зобов`язані вживати усіх необхідних заходів з метою недопущення порушення вимог природоохоронного законодавства на підконтрольній території.

У межах спірних правовідносин позивачем належними засобами доказування доведено протиправну бездіяльність відповідача, яка виразилася у незабезпечення проведення робіт: зі встановлення розмірів і меж прибережних захисних смуг водних об`єктів, які розташовані на підвідомчій території, розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру меж прибережних захисних смуг, не закріплення на місцевості інформаційними знаками.

Посилання відповідачів на прийнятті рішення від 15.05.2025 № 55-146/VIII та від 26.08.2025 № 58-84/VIIІ свідчать про часткове встановлення меж для кількох водойм та прийняття внутрішніх рішень без їх практичної реалізації та не звільняють орган місцевого самоврядування від обов`язку захисту водних об`єктів на всій території громади. Введення воєнного стану та бюджетні обмеження не є підставою для блокування екологічного законодавства, а відсутність завершених проєктів, інформаційних знаків та відомостей у Державному земельному кадастрі свідчить про триваючу бездіяльність, яка створює ризики для довкілля. Відповідачі не спростували вжиття всіх можливих заходів для усунення вказаних порушень, не підтвердили свої заперечення достатніми, належними та достовірними доказами, які би спростовували доводи позову. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на вказане, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 189, 242-245, 255, 295, 370 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Державної екологічної інспекції Центрального округу задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Буцької селищної ради та Виконавчого комітету Буцької селищної ради, яка виразилася у не виконанні делегованих повноважень у частині організації і здійснення землеустрою на території селищної ради, а саме: не розроблення проекту землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру (на місцевість) меж прибережних захисних смуг річок Буцької селищної територіальної громади, а саме: річок Гірський Тікич, Багва, вжиття заходів по встановленню розмірів і меж природозахисних смуг водних об`єктів, які розташовані на території Буцької селищної територіальної громади, та закріпити інформаційними знаками встановленого зразка.

Зобов`язати Буцьку селищну раду (20114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт Буки, вул. Центральна, буд. 28; код ЄДРПОУ 25659763) та Виконавчий комітет Буцької селищної ради (20114, Черкаська обл., Уманський р-н, смт Буки, вул. Центральна, буд. 28; код ЄДРПОУ 04410999) виконати делеговані повноваження в частині організації і здійснення землеустрою на території селищної ради, а саме: розробити проект землеустрою щодо встановлення та винесення в натуру (на місцевість) меж прибережних захисних смуг річок Буцької селищної територіальної громади, а саме: річки Гірський Тікич, Багва, вжити заходів по встановленню розмірів і меж природозахисних смуг водних об`єктів, які розташовані на території Буцької селищної територіальної громади, закріпити інформаційними знаками встановленого зразка та внести відомості про них до Державного земельного кадастру.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

СуддяАнжеліка БАБИЧ