Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №560/8422/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8422/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок. В обґрунтування позову зазначає, що станом на день видання наказу про виключення його зі списків особового складу відповідачем не був проведений повний розрахунок, у зв`язку з чим він має право на отримання зазначеної виплати.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві відповідач позов не визнає. Зазначає, що оскільки при виплаті позивачу коштів, належних при звільненні, був відсутній спір, підстави для застосування до спірних правовідносин положень про виплату середнього заробітку відсутні.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2021 №206 він з 20.09.2021 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням від 09.03.2023 у справі №560/13103/22 Хмельницький окружний адміністративний суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за період з 21.09.2021 по 30.11.2022 за затримку розрахунку під час виключення зі списків особового складу військової частини у сумі 48524, 80 грн.

Рішенням від 17.07.2024 у справі №560/20853/23 Хмельницький окружний адміністративний суд стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.09.2021 по 26.11.2023 в розмірі 108190,08 грн. з урахуванням сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Також на користь позивача прийняті рішення у справах №560/13900/23, №560/20852/23, №560/9786/26 про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі №560/21389/23 зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.09.2021 з урахуванням положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

10.04.2026 відповідач на виконання цього рішення виплатив позивачу заборгованість у розмірі 101662,91 грн., що вбачається з наданих суду письмових доказів і відповідачем не заперечується.

Згідно із статтею 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з яким виплата працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюється не більш як за шість місяців. Зміни у ст.116 та 117 КЗпП України підкреслюють намір законодавця не допустити випадків, за яких порушення прав працівника на своєчасний розрахунок при звільненні триває впродовж значного періоду часу. З урахуванням цих змін працівник повинен бути зацікавленим у швидкому ініціюванні та вирішенні спору, оскільки зволікання з тих чи інших причин у зверненні до суду не даватиме підстави в подальшому претендувати на виплату суми середнього заробітку за весь період, впродовж якого триває порушення його права на своєчасне отримання грошового забезпечення.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно можна поділити на 2 частини: до набрання чинності законом 19.07.2022 і після цього.

Як встановлено зі змісту письмових доказів, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 20.09.2021, отже у цей день з ним повинен був бути проведений остаточний розрахунок, тоді як 21.09.2021 є днем початку періоду невиплати.

Водночас, виплата середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.09.2021 по 30.11.2022 та з 21.09.2021 по 26.11.2023 вже була предметом судового розгляду у справах №560/13103/22 та №560/20853/23, про що зазначено вище.

У подальшому відповідачем 10.04.2026 було виплачено позивачу частину заборгованості по грошовому забезпеченню у розмірі 101662,91 грн. Отже, з урахуванням рішень суду у справах №560/13103/22 та №560/20853/23, спірною є виплата середнього заробітку за період з 27.11.2023 по 09.04.2026, оскільки 10.04.2026 відбувся остаточний розрахунок.

Період з 27.11.2023 до 09.04.2026 регулюється нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівнику шістьма місяцями

Судом встановлено, що середньоденне грошове забезпечення позивача становило 510,09 грн. (липень 2021 - 15812,75 грн. + серпень 2021 - 15812,75 грн. /62 дні). За період з 27.11.2023 по 09.04.2026 з урахуванням обмеження часу виплати 6 місяцями відповідно до вимог чинної редакції статті 117 КЗпП України підлягають врахуванню 182 календарних дні.

Сума середнього заробітку за цей період, розрахована відповідно до Порядку №100, становить 92836,38 грн. (510,09 грн. середньоденне грошове забезпечення позивача * 182 дні).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 зазначає про те, що з огляду на компенсаційний характер відповідальності за статтею 117 КЗпП України і виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу.

У пунктах 105 -106 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями розміру простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

З огляду на те, що відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України, не є каральною (штрафною) санкцією, а носить виключно компенсаційний характер, суд зобов`язаний оцінити пропорційність і справедливість розрахованої суми (92 836,38 грн.) у співвідношенні з розміром основного боргу (101662,91 грн.) та обставинами конкретної справи.

Як неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23), законодавчо встановлена межа у шість місяців є лише максимальним орієнтиром, але не імперативним зобов`язанням стягувати повну суму у всіх випадках. Суд повинен брати до уваги реальний ступінь порушення прав особи, співмірність санкції з розміром простроченої заборгованості, а також запобігати виникненю непропорційного майнового тягаря та дисбалансу інтересів.

Суд звертає увагу на те, що за цим самим фактом несвоєчасного розрахунку позивачеві вже було присуджено та виплачено (має бути виплачено) за попередніми рішеннями (справи №560/13103/22 та №560/20853/23) сумарно понад 156000 грн. компенсаційних виплат. Крім того, суд бере до уваги, що окрім стягнення середнього заробітку за ст. 117 КЗпП України, на користь позивача підлягають виплаті кошти у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Оскільки як середній заробіток за час затримки розрахунку, так і компенсація втрати частини доходів фактично мають схожу мету - нівелювання негативних економічних наслідків несвоєчасного отримання коштів (інфляційне знецінення), одночасне нарахування/стягнення максимальних сум за обома цими механізмами призведе до надмірного фінансового тягаря щодо відшкодування та дисбалансу публічних інтересів.

Задоволення чергового позову на суму 92836,38 грн. за період, який фактично є тим самим періодом триваючої бездіяльності (але в межах інших календарних 6 місяців) призведе до диспропорційного фінансового навантаження на державний бюджет та порушення конституційного принципу справедливості й балансу публічних і приватних інтересів.

Враховуючи компенсаційну природу виплати, розмір заборгованості стосовно загального обсягу вже стягнутих на користь позивача коштів, а також засади розумності та добросовісності, суд вважає необхідним зменшити розмір відшкодування за час затримки розрахунку, визначивши його в справедливому розмірі 23209,095 грн., що є достатнім для дотримання превентивної межі закону без завдання шкоди балансу інтересам.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_1 заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/компенсацію за несвоєчасний розрахунок в сумі 23209,095 грн. за період з 27.11.2023 по 09.04.2026 ( з обмеженням періоду виплати шістьма місяцями)

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя І.С. Козачок