Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №520/31311/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 жовтня 2026 року №520/31311/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31311/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2024 року по 27 серпня 2026 року, у сумі 28222 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять дві) грн 66 коп.;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2024 року по 27 серпня 2026 року, у сумі 28222 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять дві) грн 66 коп.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що його звільнено зі служби цивільного захисту з 26 квітня 2024 року, однак остаточний розрахунок при звільненні з ним проведено лише 27 серпня 2026 року, коли відповідач виплатив грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 273,81 грн, стягнуту рішенням суду. На переконання позивача, за час затримки розрахунку відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток, обчислений пропорційно частці несвоєчасно виплаченої суми в загальному розмірі належних при звільненні виплат і в межах шести місяців.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31311/26, справу визнано справою незначної складності на підставі пункту 1 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією самою ухвалою у відповідача витребувано копію наказу від 26 квітня 2024 року № 198 (по особовому складу) в частині звільнення позивача; письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, і докази його вручення; відомості про дати та суми всіх виплат при звільненні, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 520/33801/24 та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 520/28050/25, з копіями платіжних документів; довідку про розмір грошового забезпечення за лютий і березень 2024 року з розбивкою за складовими.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За частиною 6 статті 162 цього Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 26 квітня 2024 року № 198 (по особовому складу) його звільнено зі служби цивільного захисту на підставі підпункту 1 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, - у зв`язку із закінченням строку контракту, виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій і знято з усіх видів забезпечення з 26 квітня 2024 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 520/33801/24 відповідача зобов`язано провести позивачу перерахунок щомісячних премій за 2020-2023 роки у відсоткових розмірах, установлених наказами відповідача, та виплатити недоотримані суми. На виконання цього рішення відповідач нарахував позивачу 223 743,41 грн, з яких 30 вересня 2025 року виплатив 172 282,43 грн, утримавши податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18 відсотків - 40 273,81 грн і військовий збір у розмірі 5 відсотків - 11 187,17 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 520/28050/25 відповідача зобов`язано виплатити позивачу грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40 273,81 грн.

Зазначену суму 40 273,81 грн виплачено позивачу 27 серпня 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 серпня 2026 року № 4033 з відміткою органу Державної казначейської служби України про оплату 27 серпня 2026 року. Листом від 11 вересня 2026 року № 65015-10753/65990 відповідач повідомив, що виплату здійснено в повному обсязі і підстав для додаткових платежів не вбачає.

Отже, остаточний розрахунок з позивачем при звільненні завершено 27 серпня 2026 року, тобто через два роки і чотири місяці після дня звільнення.

Розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби - лютий і березень 2024 року - становив 87 049,35 грн (51 283,30 грн і 35 766,05 грн відповідно), що в розрахунку на 60 календарних днів цих двох місяців дає середньоденний заробіток 1 450,82 грн.

Загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат становить 378 881,66 грн, з яких при звільненні виплачено 338 607,85 грн (72 566,60 грн і 266 041,25 грн), а 40 273,81 грн виплачено лише 27 серпня 2026 року. Частка несвоєчасно виплаченої суми в загальному розмірі належних при звільненні виплат становить 10,63 відсотка (40 273,81 грн : 378 881,66 грн).

Стверджуючи про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, чинній з 19 липня 2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки позивача звільнено 26 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності зазначеною редакцією, до спірних правовідносин застосовується саме вона, а отже середній заробіток за час затримки розрахунку стягується не більш як за шість місяців.

Наведені норми Кодексу законів про працю України застосовуються і до осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - як загальні норми, оскільки питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні спеціальним законодавством не врегульовані. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

У цій самій постанові Верховний Суд сформулював висновок про те, що розмір відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум: якщо всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить і розмір середнього заробітку, а відтак середній заробіток за час затримки стягується залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 підтвердила, що й після 19 липня 2022 року суд враховує співмірність відшкодування, однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Суд також ураховує висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 380/864/24, за яким підстави для застосування відповідальності за статтею 117 Кодексу законів про працю України наявні і в тому разі, коли остаточний розрахунок зі звільненим працівником проведено на виконання рішення суду. Відтак та обставина, що суму 40 273,81 грн відповідач виплатив на виконання рішення у справі № 520/28050/25, від відповідальності його не звільняє.

У цій справі встановлено, що в день звільнення - 26 квітня 2024 року - відповідач виплатив позивачу не всі належні йому суми: 40 273,81 грн з належних 378 881,66 грн залишалися невиплаченими і були перераховані лише 27 серпня 2026 року. Спору про розмір цієї суми немає: вона визначена рішенням суду у справі № 520/28050/25 і відповідачем виплачена. Вина відповідача полягає в тому, що він не нарахував і не виплатив позивачу належні суми у строк, визначений статтею 116 Кодексу законів про працю України, а необхідність звернення позивача до суду двічі - у справах № 520/33801/24 і № 520/28050/25 - сама по собі свідчить про те, що затримка розрахунку сталася з вини відповідача.

Відтак бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити цей середній заробіток.

Перевіряючи розрахунок позивача, суд виходить із такого. Середньоденний заробіток обчислено як частку від ділення грошового забезпечення за два останні календарні місяці служби (лютий і березень 2024 року) у розмірі 87 049,35 грн на 60 календарних днів цих місяців, що становить 1 450,82 грн і відповідає порядку, визначеному Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100. Період, за який обчислено середній заробіток, позивач визначив як 183 дні, що не перевищує шести місяців з дня звільнення і відповідає обмеженню, встановленому частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України. Середній заробіток за цей період становить 265 500,06 грн, а з урахуванням частки несвоєчасно виплаченої суми 10,63 відсотка - 28 222,66 грн.

Суд перевірив наведені обчислення і вважає їх правильними. Незначні відхилення, зумовлені заокругленням середньоденного заробітку і частки несвоєчасно виплаченої суми до двох знаків, на результат не впливають, а період, узятий позивачем за основу розрахунку, є меншим за той, який відповідав би шести місяцям з дня звільнення, тобто розрахунок зроблено не на користь позивача. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, а тому стягненню підлягає заявлена позивачем сума 28 222,66 грн.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву не подав, витребуваних судом доказів - у тому числі довідки про розмір грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2024 року та відомостей про дати і суми всіх виплат при звільненні - не надав, показників, наведених позивачем, не оспорив і правомірності своєї бездіяльності не довів. За таких обставин суд виходить із даних, наведених позивачем і не спростованих відповідачем.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, а тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 162, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8, м. Харків, 61013, ЄДРПОУ 38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2024 року по 27 серпня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2024 року по 27 серпня 2026 року у сумі 28 222 (двадцять вісім тисяч двісті двадцять дві) грн 66 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (ЄДРПОУ 38631015) судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар