Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №320/30228/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 жовтня 2026 року №320/30228/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 320/30228/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення № 104650024375 від 27 березня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) про відмову у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи ОСОБА_1 на посаді медичного директора Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний фтизіатричний центр» з 02 січня 2020 року по день досягнення пенсійного віку, а також призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії.

Аргументуючи ці вимоги зазначила, що весь її трудовий шлях пройшов у закладі охорони здоров`я на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а відповідач безпідставно не зарахував до відповідного стажу період роботи на посаді медичного директора, пославшись на те, що ця посада не є посадою з лікарською спеціальністю.

Позовну заяву подано до Київського окружного адміністративного суду, а ухвалою цього суду від 13 серпня 2026 року, до відкриття провадження у справі, адміністративну справу № 320/30228/26 передано до Харківського окружного адміністративного суду на підставі пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/30228/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); установлено, що судовий збір у розмірі 1 331,20 грн сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду і передача справи за підсудністю не зумовлює обов`язку повторної сплати. Цією самою ухвалою у відповідача витребувано матеріали розгляду заяви від 25 лютого 2026 року № 4084, у тому числі акт перевірки достовірності документів від 29 січня 2026 року № 1000-1102-1/486 і довідку № 83, а також розрахунок страхового стажу за пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV із зазначенням зарахованих і незарахованих періодів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області і отримує пенсію за віком, призначену за статтею 26 Закону № 1058-IV; що 25 лютого 2026 року вона звернулася із заявою № 4084 про допризначення грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу XV цього Закону, яка була опрацьована за принципом екстериторіальності; що за пунктом 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, і за Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, до відповідного стажу зараховуються лише посади лікарів і середнього медичного персоналу; і що за трудовою книжкою, довідкою від 29 жовтня 2025 року № 83 і актом перевірки на день досягнення пенсійного віку позивач обіймала посаду медичного директора з кваліфікацією «менеджер з охорони здоров`я», тобто не посаду з лікарською спеціальністю. Відповідач також послався на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05 липня 2025 року № 1065. Окремо відповідач зазначив, що позивач не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, що після передачі електронної пенсійної справи він не має до неї доступу і не зможе виконати рішення суду, у зв`язку з чим клопотав про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області другим відповідачем. Відзив подано на підставі наявних у відповідача документів, оскільки копії позовної заяви з додатками він не отримав.

Відповіді на відзив позивач не подавала.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області другим відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення. Предметом цього спору є рішення, ухвалене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, а отже саме цей орган і є відповідачем у справі. Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області оскаржуваного рішення не ухвалювало, а тому належним відповідачем за вимогою про його скасування бути не може. Та обставина, що електронну пенсійну справу позивача передано до органу за місцем її обліку, можливості виконання цього рішення не виключає: органи Пенсійного фонду України становлять єдину систему, і передача пенсійної справи в межах цієї системи не звільняє орган, який ухвалив рішення, від обов`язку розглянути заяву повторно і не позбавляє його можливості отримати для цього необхідні матеріали.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла пенсійного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , і з цієї дати їй призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Доказів того, що раніше позивачу призначалася будь-яка інша пенсія, матеріали справи не містять, і відповідач на такі обставини не посилається. Загальний страховий стаж позивача становить 42 роки 7 днів.

Увесь трудовий шлях позивача пройшов в одному закладі охорони здоров`я - Київському обласному протитуберкульозному диспансері, який у подальшому перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради «Київський обласний фтизіатричний центр», потім - «Київський обласний фтизіопульмонологічний центр» і «Київський обласний спеціалізований медичний центр».

За довідкою цього закладу від 29 жовтня 2025 року № 83 позивач обіймала такі посади: лікар-інтерн з фтизіатрії з 01 серпня 1990 року по 29 липня 1991 року; лікар-фтизіатр з 01 серпня 1991 року по 31 травня 2000 року; завідувач оргметодкабінету, лікар-фтизіатр з 01 червня 2000 року по 21 липня 2004 року; завідувач поліклінічного відділення, лікар-фтизіатр з 22 липня 2004 року по 16 січня 2011 року; заступник головного лікаря з медичної частини з 17 січня 2011 року по 01 січня 2020 року; медичний директор - з 02 січня 2020 року на підставі наказу від 02 січня 2020 року № 01-ос-02.

25 лютого 2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою № 4084 про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV. Заява опрацьована за принципом екстериторіальності, у зв`язку з чим її розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 березня 2026 року № 104650024375 позивачу відмовлено у виплаті цієї грошової допомоги. Відмову мотивовано тим, що на день досягнення пенсійного віку позивач обіймала посаду медичного директора, яка не є посадою з лікарською спеціальністю, а до стажу, що дає право на допомогу, зараховуються лише посади лікарів і середнього медичного персоналу.

Період роботи позивача на посаді заступника головного лікаря з медичної частини з 17 січня 2011 року по 01 січня 2020 року відповідач до відповідного стажу зарахував, що вбачається зі змісту його рішення і відзиву та ним не заперечується.

Розрахунку стажу за пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV із зазначенням зарахованих і незарахованих періодів відповідач суду не надав, хоча цей документ був витребуваний ухвалою суду.

Отже, обставини звернення позивача за виплатою допомоги і змісту оскаржуваного рішення матеріалами справи підтверджуються. Спір між сторонами зводиться до того, чи підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на допомогу, період роботи позивача на посаді медичного директора.

Стверджуючи про протиправність рішення відповідача від 27 березня 2026 року про відмову у виплаті грошової допомоги, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист.

Пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, працювали в державних та комунальних закладах та установах на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж на таких посадах (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років), за умови, що раніше їм не призначалася будь-яка пенсія, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення такої грошової допомоги, та її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191. Пунктом 2 цього Порядку визначено, що до стажу зараховуються періоди роботи в державних і комунальних закладах та установах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік № 909).

У розділі « 2. Охорона здоров`я» Переліку № 909 посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років у лікарняних, лікувально-профілактичних, амбулаторно-поліклінічних та інших закладах охорони здоров`я, визначено як «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)».

Із наведеного формулювання вбачається, що критерієм зарахування періоду роботи до відповідного стажу є належність працівника до категорії лікарів або середнього медичного персоналу, а не найменування посади, яку він обіймає. Застереження «незалежно від найменування посад» прямо виключає тлумачення, за яким період роботи не зараховується лише через те, що конкретна назва посади в Переліку № 909 не згадана.

Саме такого змісту помилку і допустив відповідач. Посада медичного директора, як і посада заступника головного лікаря з медичної частини, у Переліку № 909 не названа. Проте період роботи позивача на посаді заступника головного лікаря з медичної частини з 17 січня 2011 року по 01 січня 2020 року відповідач до стажу зарахував, а період роботи на посаді медичного директора - ні. Тобто відповідач застосував критерій непослідовно: до однієї керівної посади, не названої в Переліку № 909, він застосував застереження «незалежно від найменування посад», а до іншої - ні. Жодного обґрунтування такого розмежування оскаржуване рішення не містить.

Суд ураховує й нормативну історію посади медичного директора: її введено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 жовтня 2018 року № 1977, яким функції керівника закладу охорони здоров`я розділено на управлінські, що покладаються на генерального директора (директора), і медичні, що покладаються на медичного директора. Переведення позивача на посаду медичного директора 02 січня 2020 року відбулося саме в межах цієї реформи і в тому самому закладі, у якому вона до того обіймала посаду заступника головного лікаря з медичної частини.

Не підтверджує висновку відповідача і наказ Міністерства охорони здоров`я України від 05 липня 2025 року № 1065 «Деякі питання підготовки та професійної діяльності за професіями у сфері охорони здоров`я», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 липня 2025 року за № 1109/44515, на який він посилається. Цим наказом затверджено Перелік професій (посад) працівників сфери охорони здоров`я, розділ 1 якого - «Професії (посади) керівників закладів охорони здоров`я, їх заступників та відповідні їм професійні кваліфікації» - включає посаду медичного директора. Тобто акт, на який посилається відповідач, прямо відносить медичного директора до працівників сфери охорони здоров`я. Більше того, професійну кваліфікацію «менеджер (управитель) з охорони здоров`я» цей Перелік відносить до посади генерального директора, а не медичного директора, у рядку якого графа професійних кваліфікацій такого зазначення не містить. Відтак твердження відповідача про те, що позивач обіймала посаду медичного директора «з кваліфікацією менеджер з охорони здоров`я», не підтверджується тим самим актом, яким відповідач обґрунтовує відмову.

Суд також зазначає, що формальна відсутність найменування посади в Переліку не є достатньою підставою для відмови в зарахуванні періоду роботи, якщо за змістом робота відповідає категорії, передбаченій Переліком. Такого підходу дотримується і Верховний Суд: у постанові від 07 жовтня 2021 року у справі № 639/714/17 він, установивши, що посади завідувача та методиста позашкільного навчального закладу прямо в Переліку не зазначені, все ж визнав відповідні періоди такими, що підлягають зарахуванню, оскільки за змістом ці посади належать до посад педагогічних працівників.

Разом із цим суд ураховує, що зарахування періоду роботи на посаді медичного директора до стажу, що дає право на грошову допомогу, можливе за умови, що позивач, обіймаючи цю посаду, залишалася лікарем, тобто зберігала лікарську кваліфікацію. Ці обставини відповідачем не досліджувалися: оскаржуване рішення не містить жодної оцінки ні змісту роботи позивача на цій посаді, ні наявності в неї лікарської спеціальності, а єдиним мотивом відмови стала назва посади. Витребуваного судом розрахунку стажу відповідач не надав.

Значення спірного періоду для вирішення заяви позивача є визначальним. Періоди роботи позивача на посадах, зарахованих відповідачем, становлять менше тридцяти років, тоді як із зарахуванням періоду роботи на посаді медичного директора стаж на відповідних посадах перевищує тридцять років, тобто умову пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV буде виконано.

Суд звертає увагу, що пункт 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV пов`язує умову щодо посади саме з днем досягнення пенсійного віку. Позивач досягла пенсійного віку 18 жовтня 2025 року, а отже зарахуванню підлягає період роботи на посаді медичного директора з 02 січня 2020 року по 18 жовтня 2025 року включно; період роботи після цієї дати для вирішення питання про право на допомогу значення не має, а тому вимога позивача про зарахування періоду «по день досягнення пенсійного віку» підлягає задоволенню саме в цих межах.

Умова пункту 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV про те, що раніше особі не призначалася будь-яка пенсія, у цій справі виконується: пенсію за віком призначено позивачу з 18 жовтня 2025 року, а доказів призначення їй раніше іншої пенсії матеріали справи не містять. На необхідність перевірки цієї умови вказав Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року у справі № 280/5256/22 з посиланням на постанову від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27 березня 2026 року № 104650024375 є протиправним і підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту, суд зазначає, що призначення і виплата грошової допомоги за пунктом 7-1 розділу XV Закону № 1058-IV, обчислення стажу та визначення розміру допомоги належать до повноважень органу Пенсійного фонду України. Задоволення вимоги про зобов`язання призначити, нарахувати і виплатити допомогу означало б, що суд наперед визначає зміст рішення відповідача і підміняє його у здійсненні наданих законом повноважень, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України. Відтак належним способом захисту є зобов`язання відповідача зарахувати спірний період до стажу і повторно розглянути заяву позивача, а в задоволенні вимоги про зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити допомогу належить відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки вимоги про зарахування періоду і про призначення допомоги є похідними від вимоги про скасування оскаржуваного рішення, спір вирішено на користь позивача в межах заявленого предмета, а тому судовий збір стягується на її користь у повному розмірі.

Керуючись статтями 19, 48, 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) від 27 березня 2026 року № 104650024375 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу роботи, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», період роботи на посаді медичного директора з 02 січня 2020 року по 18 жовтня 2025 року включно та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2026 року № 4084 з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) судовий збір у розмірі 1 300 (одна тисяча триста) грн 20 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар