Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №520/31127/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23 жовтня 2026 року №520/31127/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31127/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 року у справі № 520/15765/24.

Аргументуючи ці вимоги зазначила, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/15765/24 відповідач 28 серпня 2026 року виплатив їй грошове забезпечення, утримавши при цьому податок з доходів фізичних осіб, проте грошову компенсацію сум цього податку не нарахував і не виплатив. На переконання позивача, пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, передбачено обов`язкову виплату такої компенсації одночасно з виплатою грошового забезпечення, а тому невиплата компенсації є протиправною бездіяльністю. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17, від 25 червня 2020 року у справі № 825/761/17, від 29 липня 2020 року у справі № 814/142/17 і від 28 вересня 2022 року у справі № 400/1119/21.

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 520/31127/26, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 1 і 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також встановлено, що строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не пропущено. Цією самою ухвалою у відповідача витребувано розрахунок сум, нарахованих та виплачених на виконання рішення у справі № 520/15765/24, із зазначенням утриманих сум податку з доходів фізичних осіб і військового збору, платіжні документи про виплату та відомості про нарахування або ненарахування грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав, витребуваних судом доказів не надав, про неможливість їх подання суд не повідомляв.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

Позивач проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 27 вересня 2018 року по 30 грудня 2020 року.

Витягом із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30 грудня 2020 року № 61 позивача з 30 грудня 2020 року направлено до нового місця служби - військової частини НОМЕР_4 , у зв`язку з призначенням її наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 11 грудня 2020 року № 85-рс на посаду в цій частині. За записами у військовому квитку позивача її виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 30 грудня 2020 року на підставі наказу № 61 і зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 з 31 грудня 2020 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/15765/24 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27 вересня 2018 року по 30 грудня 2020 року і зобов`язано нарахувати та виплатити їй індексацію грошового забезпечення у розмірі 4076,50 гривні на місяць за цей період, що становить 110473,14 гривні.

28 серпня 2026 року на банківський рахунок позивача зараховано 85064,31 гривні з призначенням платежу, у якому зазначено про виплату грошового забезпечення за рішенням суду.

Зі співвідношення присудженої та фактично виплаченої сум убачається, що з нарахованої на виконання судового рішення суми 110473,14 гривні утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 18 відсотків, що становить 19885,17 гривні, та військовий збір у розмірі 5 відсотків, що становить 5523,66 гривні, а різниця 110473,14 - 19885,17 - 5523,66 становить саме 85064,31 гривні, тобто суму, зараховану на рахунок позивача. Отже, факт утримання податку з доходів фізичних осіб із виплаченої позивачу суми матеріалами справи підтверджується.

Доказів нарахування та виплати позивачу грошової компенсації сум цього податку матеріали справи не містять. Витребувані судом відомості про нарахування або ненарахування такої компенсації відповідач не надав.

Водночас із доданої до позовної заяви довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про доходи позивача за 2020 рік убачається, що механізм компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідач застосовував: у цій довідці поряд із графою про утриманий податок з доходів фізичних осіб міститься окрема графа «Компенсація податку з доходів фізичних осіб», сума в якій дорівнює сумі утриманого податку і за 2020 рік становить 26497,25 гривні.

Стверджуючи про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Механізм такої компенсації визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44). За пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що компенсація виплачується установами (організаціями, підприємствами), що утримують відповідний податок, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення. За пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, а за пунктом 5 - за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що обов`язок виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб виникає в органу, який утримує цей податок, одночасно з виплатою грошового забезпечення, і в розмірі фактично утриманої суми податку. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 812/1048/17.

У цій справі грошове забезпечення, нараховане на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/15765/24, фактично виплачено позивачу 28 серпня 2026 року, і саме з цієї суми утримано податок з доходів фізичних осіб. Отже, обов`язок відповідача виплатити грошову компенсацію сум цього податку виник саме 28 серпня 2026 року, тобто вже настав, а не є таким, що виникне в майбутньому. Доказів виконання цього обов`язку матеріали справи не містять.

Та обставина, що грошове забезпечення нараховано і виплачено на виконання судового рішення, права позивача на компенсацію сум податку не змінює. Порядок № 44 не ставить виплату компенсації в залежність від підстави нарахування грошового забезпечення: компенсація виплачується в розмірі суми податку, утриманого з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які особа набула у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Індексація грошового забезпечення, присуджена позивачу за період проходження нею служби, є саме такою виплатою.

Та обставина, що позивач на теперішній час військову службу не проходить, підставою для відмови у виплаті компенсації також не є, оскільку пункт 2 Порядку № 44 прямо поширює право на компенсацію і на осіб, звільнених із служби.

Конкретну суму грошової компенсації визначає відповідач під час виконання цього рішення, оскільку саме він утримував податок і володіє відомостями про фактично утриману суму. Позовна вимога сформульована як вимога нарахувати та виплатити компенсацію, а не стягнути визначену суму, а тому встановлення конкретного розміру компенсації в межах цього спору не вимагається.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, витребуваних судом доказів не надав, а тому правомірності невиплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб не довів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України). Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Відтак решта доводів та аргументів сторін, наведених у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовує.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі пунктів 1 і 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судові витрати зі сплати судового збору позивачем не понесені, у зв`язку з чим розподілу за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, виплаченого 28 серпня 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/15765/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, виплаченого 28 серпня 2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 520/15765/24, відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар