Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №520/9368/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

15 жовтня 2026 р. справа №520/9368/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання – Куриленко Н.В.,

за участі:

представника позивача – Осадчої Н.О.,

представника відповідача – Заруднього А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, виражені в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 03 роки 07 місяців 07 днів, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби з 18.01.2004 по 28.12.2004, карного розшуку з 28.12.2004 по 27.07.2011, до вислуги років;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України здійснити ОСОБА_1 зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби з 18.01.2004 по 28.12.2004, карного розшуку з 28.12.2004 по 27.07.2011 у загальній кількості 03 роки 07 місяців 07 днів на пільгових умовах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №520/9368/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2026 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 по справі №520/9368/26 скасовано. Адміністративну справу №520/9368/26 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2026 справу передано в провадження судді Біленського О.О.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до положень п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що будучи майором поліції старшим оперуповноваженим 5-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) управління стратегічних розслідувань в Харківській області, з 10.08.2020 позивач був звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) чистини 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію", згідно наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №230 о/с від 30.07.2020. Розраховуючи у майбутньому на отримання пенсійного забезпечення за вислугу років, позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.01.2026, в якій просив зарахувати до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за періоди проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби з 18.01.2004 по 28.12.2004, карного розшуку з 28.12.2004 по 27.07.2011 у загальній кількості 03 роки 07 місяців 07 днів на пільгових умовах, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позивач вважає, що відповідач протиправно листом від 02.03.2026 №25486/04-2926 відмовив йому у здійсненні перерахунку вислуги років та у підготовці пакету документів для подачі до пенсійного фонду відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З огляду на викладене позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обчислення календарної вислуги років поліцейським проводиться згідно з пунктами 1 і 2 Постанови №393 і лише для призначення пенсії, а пільгова вислуга років не береться до уваги при визначенні наявності у особи права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки періоди, що зараховуються на пільгових умовах, визначені пунктом 3 Постанови №393, зараховуються до вислуги років лише у випадку набуття особою права на пенсію, тобто при наявності необхідної календарної, мінімально визначеної Законом №2262-XII вислуги для визначення розміру пенсії. Законом №2262-XII та Постановою №393 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 24 календарних роки та 06 місяців та більше і міститься вичерпний перелік періодів служби, які враховуються в календарному вислугу років. Оскільки позивач станом на день звільнення мав календарну вислугу років лише 18 років 03 місяці 21 день, вислугу років на пільгових умовах – 03 роки 07 місяців 07 днів, що становить на момент звільнення менше 24 календарних роки та 06 місяців відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, відповідач вважає, що правомірно відмовив у задоволенні його вимог щодо перерахунку вислугу років із зарахуванням пільгової в календарну та підготовки пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-XII.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на обставини і факти, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі викладених у відзиві обставин і фактів.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Наказом Департаменту від 30.07.2020 №230 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580-VIII) з 10.08.2020 та визначено станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років – 18 років 03 місяці 21 день; вислугу років на пільгових умовах – 03 роки 07 місяців 07 днів.

29.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою щодо зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 Постанови №393 до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби з 18.01.2004 по 28.12.2004, карного розшуку з 28.12.2004 по 27.07.2011 у загальній кількості 03 роки 07 місяців 07 днів на пільгових умовах.

Листом Департаменту від 02.03.2026 №25486/04-2026 позивачу повідомлено про відсутність законних підстав для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 Постанови №393 (у редакції чинній від 15.06.2019), оскільки на день звільнення зі служби в поліції, а саме на 10.08.2020, вислуга років становила менше 24 календарних роки та 06 місяців.

Позивач не погодився із цим рішення відповідача та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону №2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону №2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

Приписами пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 06 місяців і більше.

Окремо передбачено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку військовослужбовця.

Інших умов призначення пенсії за вислугу років Законом №2262-ХІІ не передбачено.

Спірним між сторонами цієї справи є питання щодо направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення позивачу пенсії за вислуги років відповідно до статті 12 Закону №2262-XII.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року №3591-IV Закон №2262-ХІІ доповнено статтею 17-1, якою врегульовано порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Цією статтею передбачено, що Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 1992 року №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Порядок №393).

Згідно пункту 1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пункт 3 вищезгаданої Постанови визначає, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, до 16 лютого 2022 року абзац перший пункту 3 Порядку №393 звучав наступним чином: «До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…».

Такий зміст цієї норми вказував на те, що пільгове обчислення вислуги років передбачене в цілях саме призначення пенсії, що відповідало вимогам статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, на виконання якої і було затверджено Порядок №393.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу Департаменту від 30.07.2020 №230 о/с «По особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі – Закон № 580-VIII) з 10.08.2020 та визначено станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років – 18 років 03 місяці 21 день; вислугу років на пільгових умовах – 03 роки 07 місяців 07 днів. Загальна вислуга років становить - 21 рік 10 місяців 28 днів.

Враховуючи, що календарна вислуга років позивача, відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, на день звільнення становить менше 24 років та 06 місяців, тому відповідач правомірно відмовив у задоволенні його заяви щодо підготовки пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-XII.

Суд відмічає, зі змісту адміністративного позову та пояснень представника позивача встановлено, що питання щодо застосування календарної чи пільгової вислуги років позивачем заявлено на майбутнє, розраховуючи у майбутньому на отримування пенсійного забезпечення за вислугу років. Оскільки загальна вислуга років позивача на день звільнення становить менше 24 років та 06 місяців, то вирішення питання щодо зарахування до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні є передчасним.

Отже у відповідача під час розгляду заяви були відсутні підстави щодо встановлення кількості календарних днів відповідно до статті 12 Закону №2262-XII та Порядку №393 окремо від пакету документів для призначення пенсії позивачу за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону №2262-XII, враховуючи недостатність загальної вислуги років.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, буд. 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя Біленський О.О.