Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №520/30173/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року № 520/30173/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,

представника відповідача - Жданової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за заявами від 29 липня та 27 серпня 2026 року, якими відмовлено Виконати вимоги Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, та передати з відповідним пакетом документів актом приймання-передавання до органу, що здійснює казначейське обслуговування, для здійснення виплати за 1-й квартал 2024 року, перша черга, Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 520/2199/23, якою стягнуто з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 109573 (сто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три ) грн. 38коп., які перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_2 в Територіально-відокремлене безбалансове відділення філії Харківське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» №10020/0499 м.Барвінкове код МФО-351823, що розташоване на вул.Освіти, 2, м.Барвінкове Харківської області;

- зобов`язати відповідача Виконати вимоги Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, та передати з відповідним пакетом документів актом приймання-передавання до органу, що здійснюють казначейське обслуговування, для здійснення виплати за 1-й квартал 2024 року, перша черга, Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 520/2199/23, якою стягнуто з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява № 4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 109573 (сто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три ) грн. 38коп., які перерахувати на картковий рахунок № НОМЕР_2 в Територіально-відокремлене безбалансове відділення філії Харківське обласне управління Акціонерне Товариство «Ощадбанк» №10020/0499 м.Барвінкове код МФО-351823, що розташоване на вул. Освіти, 2, м.Барвінкове Харківської області, про що повідомомити в установленому порядку стягування.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що у виконавчому провадженні № 72570926 здійснюється примусове виконання судового рішення про стягнення на його користь 109 573,38 грн, а після зміни судом способу та порядку виконання рішення виникла необхідність передання виконавчого документа до органу Державної казначейської служби України. Позивач стверджує, що звертався до відповідача із відповідними заявами від 29.07.2026 та 27.08.2026, однак отримав відмови у вчиненні таких дій. На його думку, відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка перешкоджає виконанню судового рішення. У зв`язку із цим позивач просить суд визнати бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача передати виконавчий документ із необхідними матеріалами до органу Казначейства.

Ухвалою суду від 30.09.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним у порядку передбаченому положеннями статті 287 КАС України. Витребувано матеріали виконавчого провадження та матеріали розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.07.2026. Призначено відкрите судове засідання.

Від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що виконавчий лист № 520/2199/23 виданий 17.05.2023, а тому його виконання не підпадає під дію Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440. На думку відповідача, виконання зазначеного судового рішення має здійснюватися органами Державної казначейської служби України відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, шляхом самостійного звернення стягувача до відповідного органу Казначейства із заявою та необхідними документами. Відповідач вважає, що органи державної виконавчої служби не уповноважені здійснювати примусове списання коштів із рахунків державних органів, а тому рекомендував позивачу звернутися із заявою про повернення виконавчого документа для подальшого пред`явлення до органу Казначейства. З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з частиною четвертою статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

У судове засідання прибув представник відповідача. Позивач у судове засідання не прибув, про час та місце проведення засідання був належним чином повідомлений. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог повністю заперечувала з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

17.05.2023 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 520/2199/23 про виконання судового рішення на користь ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного виконавчого документа 17.08.2023 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 72570926. У межах цього виконавчого провадження 18.12.2023 виконавчий документ разом із відповідними матеріалами було направлено до органу Державної казначейської служби України. Однак 25.12.2023 орган Казначейства повернув виконавчий документ, посилаючись на те, що заява про його виконання подана не стягувачем, а також на відсутність у виконавчому документі зазначення конкретної суми стягнення, та роз`яснив необхідність звернення до суду для уточнення судового рішення.

03.06.2025 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі № 520/29267/25 зазначену постанову скасовано, після чого 11.05.2026 виконавче провадження № 72570926 поновлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 змінено спосіб і порядок виконання судового рішення у справі № 520/2199/23 шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 109 573,38 грн компенсації вартості продовольчого забезпечення за період з 01.10.2018 до 31.12.2022.

29.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо направлення виконавчого документа та необхідних матеріалів до органу Державної казначейської служби України. У відповіді від 17.08.2026 відповідач повідомив про відсутність підстав для застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440, оскільки виконавчий лист видано 17.05.2023. Водночас відповідач зазначив, що виконання судового рішення має здійснюватися органами Казначейства відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, та запропонував позивачу звернутися із заявою про повернення виконавчого документа для його самостійного пред`явлення до органу Казначейства.

27.08.2026 позивач повторно звернувся до відповідача з відповідною заявою. Вважаючи, що ненаправлення виконавчого документа та матеріалів виконавчого провадження до органу Казначейства перешкоджає виконанню судового рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону №1404, зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3)законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

За визначеннями, наведеними у частині другій статті 15 Закону №1404, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Отже, враховуючи вказані норми, боржником у виконавчому провадженні щодо виконання судового рішення зобов`язального характеру є особа, визначена у такому судовому рішенні, на яку покладено обов`язок особисто вчинити таку дію чи утриматися від її виконання.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання.

Нормами статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень": "виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.... ".

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі – Порядок №845).

Так, відповідно до п. 3 Порядку №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №520/2199/23. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області на підставі Постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі №2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 №4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява №46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України за період із 1 жовтня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 109573 (сто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три ) грн. 38коп.

Отже, внаслідок зміни способу виконання рішення у справі №520/2199/23 забезпечення його виконання покладено на територіальні органи Казначейства у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.

Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, інвентаризації та погашення заборгованості за ними врегульовано Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440 (далі – Порядок №440).

Також суд наголошує, що відповідно до пункту 2 Порядку №440, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема, рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №520/2199/23 прийнято 16.03.2023, а 23.07.2026 змінено спосіб та порядок його виконання, шляхом застосування процедури безспірного списання коштів з відповідного бюджетного рахунку. Таким чином, рішення у справі №520/2199/23 прийнято після 01 січня 2013 року, що виключає підстави для застосування до даних правовідносин положень Порядку №440.

Тобто, Порядок №440 регулює виконання судових рішень, боржником за якими є зокрема - державний орган, які набрали законної сили та видані або ухвалені до 01 січня 2013 року.

Застосовуючи вказані положення Основного Закону України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 лютого 2020 року у справі №9901/513/19 виснувала, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально - дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом».

Тобто, державний виконавець зобов`язаний діяти виключно у тих межах, які окреслені законодавцем, та не має права відступати від правового регулювання, запровадженого законодавцем у певній сфері суспільних відносин, зокрема, виходити за межі наданих їй повноважень, або здійснювати їх реалізацію у спосіб, який законом не передбачений.

Закон України "Про виконавче провадження" та Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачають єдиний виключний порядок виконання рішення про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган та не наділяють державного виконавця повноваженнями щодо виконання таких рішень.

Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

За таких обставин відповідач не мав правових підстав передавати виконавчий документ та матеріали виконавчого провадження до органу Казначейства в порядку, передбаченому Порядком № 440, а тому відмова у задоволенні відповідних заяв позивача є правомірною. Саме по собі перебування виконавчого документа на виконанні в органі державної виконавчої служби не створює для відповідача повноважень, не передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку з відмовою у замовленні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 286-287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61024 ЄДРПОУ 45752470) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.