Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №520/12125/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 жовтня 2026 року № 520/12125/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" (провул. Вишневий, буд.16, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ08564564) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Державної установи "Качанівська виправна колонія (№ 54)" , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установа “Качанівська виправна колонія №54” щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо видачі йому довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 ( в редакції ПКМУ від 12.07.2024 №837);

- зобов`язати Державну установу “Качанівська виправна колонія №54” повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі йому довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (в редакції ПКМУ від 12.07.2024 №837) з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія №54», зокрема з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України по 01.08.2022 року. Позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указана довідка потрібна йому для того, щоб у подальшому вирішити питання щодо набуття статусу учасника бойових дій.

За результатами розгляду отримано листа про те, що позивач не залучався до участі у бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Таким чином, відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для видачі означеної довідки.

Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки, на переконання позивача, відповідач ототожнив поняття участі в бойових діях з участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, тоді як предметом його звернення було саме отримання довідки про участь у таких заходах.

Крім того, позивач зазначає, що у спірний період проходив службу на території міста Харкова та Харківської області, які перебували в районі ведення бойових дій, виконував службові обов`язки, пов`язані із забезпеченням функціонування установи виконання покарань в умовах воєнного стану, а тому вважає, що відповідач був зобов`язаний належним чином розглянути його заяву та перевірити наявність підстав для видачі відповідної довідки.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо належного розгляду його заяви протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Представником відповідача надано пояснення по справі, у яких останній зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Качанівська виправна колонія №54», зокрема з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України по 01.08.2022 року.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указана довідка потрібна йому для того, щоб у подальшому вирішити питання щодо набуття статусу учасника бойових дій.

За результатами розгляду зазначеного звернення відповідач листом від 16.04.2026 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі вказаної довідки, посилаючись на те, що позивач у період з 24.02.2022 по 01.08.2022 не входив до складу воєнізованого формування ДКВС України, безпосередньої участі в бойових завданнях, проведенні розвідувальних заходів, а також заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в державній установі “Качанівська виправна колонія №54” не брав, травм (поранень, контузій, каліцтва) не отримував.

Не погодившись із такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом, зазначаючи про бездіяльність відповідача, оскільки відповідач фактично не розглянув її заяву по суті, адже предметом звернення було отримання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а не підтвердження факту участі у бойових діях.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 20 ч.1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався Указами Президента України: №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026, №596/2026 від 13.07.2026.

Відповідно до абз.1 п.19 ч.1 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі по тексту – Порядок №413).

Відповідно до пп.4 п.4 Порядку №413 підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, визначеним абзацом першим пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є, зокрема, довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до зазначеного Порядку.

Пунктом 8 Порядку №413 передбачено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Додатком 6 вказаного Порядку встановлено форму довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України

При цьому, суд зазначає, що видача довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не має автоматичного характеру та видача такої довідки за формою, встановленою додатком 6 до Порядку №413, передбачає наявність відомостей, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

При цьому, така участь має бути підтверджена належними доказами, зокрема, документами службового характеру щодо залучення особи до виконання відповідних завдань, проходження служби у визначених умовах, виконання конкретних службових або бойових завдань, а також іншими документами, які дають можливість встановити факт безпосередньої участі особи у відповідних заходах.

Судом установлено, що за результатами розгляду заяви позивача про надання довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач листом від 16.04.2026 повідомив про відсутність підстав для видачі такої довідки та навів мотиви такого рішення, зазначивши, що позивачка у період проходження служби не входила до складу воєнізованого формування ДКВС України, не залучалася до виконання бойових завдань, проведення розвідувальних заходів та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також не отримувала поранень, контузій чи каліцтв у зв`язку з виконанням таких завдань.

Отже, доводи позивача про нерозгляд відповідачем його заяви по суті спростовуються змістом наявного в матеріалах справи листа відповідача, який містить результати розгляду звернення та мотиви відмови у видачі спірної довідки.

Щодо доводів позивача про те, що предметом його звернення було отримання довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а не підтвердження участі у бойових діях, суд зазначає, що відповідач розглянув заяву позивача по суті та надав оцінку наявності підстав для видачі довідки, передбаченої додатком 6 до Порядку № 413, що охоплює встановлення факту безпосередньої участі особи у відповідних заходах, про що зазначено у відповідному листі-відповіді.

Суд зазначає, що сам по собі факт проходження служби у Державній установі «Качанівська виправна колонія №54» в період дії воєнного стану та розташування установи на території м. Харкова не є безумовною та достатньою підставою для висновку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у розумінні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку №413.

Із наведених норм права вбачається, що законодавець пов`язує виникнення права на отримання відповідної довідки не з фактом проходження служби в певний період або на певній території, а саме з фактом безпосередньої участі особи у відповідних заходах, який повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів залучення позивача до виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зокрема, позивачем не долучено до заяви чи не вказано про наявність у відповідача наказів про її залучення до виконання відповідних завдань, витягів із журналів бойових дій, журналів ведення оперативної обстановки, книг служби, рапортів, донесень, матеріалів службових розслідувань, наказів про виплату збільшеної додаткової винагороди саме за участь у відповідних заходах або будь-яких інших документів, які б підтверджували його безпосередню участь у таких заходах.

За цим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідні документи подавалися до відповідача чи були у його розпорядженні та не були ним ураховані під час розгляду заяви позивача.

Як зазначено вище, сам по собі факт проходження служби в Державній установі «Качанівська виправна колонія № 54» у період дії воєнного стану та розташування установи на території м. Харкова, яка належала до районів ведення бойових дій, не є безумовним підтвердженням безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у розумінні положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку №413.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів на спростування відомостей, викладених відповідачем у листі від 16.04.2026, відповідно до яких у період проходження служби він не залучалася до виконання бойових завдань, проведення розвідувальних заходів чи інших заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Доводи позивача зводяться переважно до власного тлумачення норм законодавства та посилань на проходження служби в умовах воєнного стану, проте не підтверджені належними доказами, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для видачі спірної довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, викладені у позовній заяві доводи щодо наявної протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача про видачу йому довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №837), не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; у достатньому поза розумним сумнівом обсязі виклав власні мотиви тлумачення змісту належних норм права, оцінки обставин справи та аргументів сторін.

Розподіл судових витрат має бути проведений відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.