Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №500/6741/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6741/26

22 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Фаранюк О.Л.,

представника заявника Федорів Т.М.,

представника сторони, щодо якої застосовуються заходи, Покотила Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за заявою Головного управління ДПС у Тернопільській області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

21.10.2026 о 12:53 Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі – ГУ ДПС у Тернопільській області, ГУ ДПС, заявник) звернулося до суду з заявою до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП, підприємець, платник податків, сторона, щодо якої застосовуються заходи) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Заява обґрунтована тим, що підприємець не допустила посадову особу контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 13.10.2026 № 1696-п. ОСОБА_1 ознайомилася під розписку із цим наказом, пред`явленим направленням та відмовила у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та у наданні документів для проведення перевірки. Такі обставини зафіксовані відповідними актами від 15.10.2026, повторно такі обставини відмови у допуску до проведення перевірки та ненадання документів для перевірки мали місце 16.10.2026, 19.10.2026 та 20.10.2026.

Заявник посилається на положення статей 81, 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зазначає, що через відмову ФОП ОСОБА_1 від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірок, а підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 цього Кодексу передбачено можливість застосування адміністративного арешту майна у разі відмови від проведення перевірки. Посилаючись на статтю 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заявник звернувся до суду та просить підтвердити обґрунтованість застосованого адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 та зупинити видаткові операції на рахунках платника податків.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд заяви здійснювати за правилами глави 11 розділу ІІ «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України, призначено заяву до розгляду в судовому засіданні на 14:30 год. 22.10.2026.

У відзиві на заяву представник платника податків проти поданої заяви заперечує з підстав відсутності, передбачених ПК України підстав для проведення перевірки, та недотримання умов допуску до проведення такої.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються такі порушення, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Оскільки ОСОБА_1 письмового запиту контролюючого органу не отримувала, з метою перевірки законності підстав для призначення перевірки 14.10.2026, в день пред`явлення копії наказу №1696-п від 13.10.2026, представником підприємця направлено до ГУ ДПС у Тернопільській області адвокатський запит про надання інформації про те, чи направлявся платнику податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 запит контролюючого органу про надання пояснень та документального підтвердження із зазначенням у ньому порушення цим платником податків та у випадку направлення такого запиту - надати його копію, а також докази його направлення та вручення платнику податків. У наданні такої інформації відмовлено, тому повторно направлено адвокатський запит.

Щодо недотримання умов допуску до проведення перевірки, то вказує, що платнику податків не було пред`явлено службового посвідчення особи, яка зазначена в направленні на проведення перевірки, а пред`явлені їй не за місцем її реєстрації, а за адресою: АДРЕСА_1 , направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки були оформлені з порушенням вимог, встановлених пунктом 81.1 статті 81 ПК України, а саме: відсутність в направленні на перевірку реквізитів наказу про проведення перевірки, а також не зазначення в наказі на перевірку зрозумілих підстав для проведення перевірки, адреси, за якою перевіряючий намагався провести перевірку – АДРЕСА_1 , у той час як податковою адресою відповідача є АДРЕСА_2 .

Ще вказує, що 14.10.2026 ФОП ОСОБА_1 подала контролюючому органу заяву про відмову в допуску до позапланової виїзної документальної перевірки на підставі наказу №1696-п від 13.10.2026 та просила скласти у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови від допуску до перевірки, із зазначенням заявлених причин відмови.

Враховуючи наведені обставини, вважає відмову платника податків від допуску до перевірки правомірною, що виключає підстави для прийняття контролюючим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 та просив відмовити у задоволенні заяви.

Також представник сторони, щодо якої застосовуються заходи, у відзиві заявив клопотання та просив витребувати у ГУ ДПС у Тернопільській області копію запиту контролюючого органу про надання пояснень та документального підтвердження, який направлявся ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 13.10.2026, в якому було зазначено порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства та іншого законодавства і докази його направлення/вручення.

Протокольною ухвалою у судовому засідання 22.10.2026 суд, заслухавши думку представника заявника, яка заперечувала проти задоволення клопотання про витребування доказів, таке клопотання задовольнив. Представник ГУ ДПС, маючи такі документи з собою, надала суду оригінали двох запитів від 21.04.2026 та від 30.05.2026 про надання інформації з доказами їх направлення ФОП ОСОБА_1 та повернення відправнику через неможливість вручення одержувачу.

В судовому засіданні 22.10.2026 представник ГУ ДПС Федорів Т.М. заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків підтримала з підстав, наведених у ній, та звернула увагу, що в даному випадку 14.10.2026 ФОП ОСОБА_1 допустила інспектора до проведення документальної виїзної перевірки, бо отримала наказ та ознайомилася з направленням на проведення перевірки, отримала запити контролюючого органу, пов`язані з проведенням перевірки, та не відмовлялася від допуску до перевірки. Проте вкінці робочого дня 14.10.2026 подала до ГУ ДПС заяву про відмову від допуску до позапланової виїзної документальної перевірки на підставі наказу, та 15.10.2026 і в інші дні, коли виходив інспектор на перевірку, протягом строку перевірки відмовлялася від допуску вже до проведення перевірки. Звернула увагу, що підпункт 94.2.3 пункт 94.2 статті 94 ПК України передбачає підставою для застосування арешту майна платника податків відмову від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Ще представник ГУ ДПС повідомила, що вихід інспектора на перевірку проводився за місцем знаходження об`єкта оподаткування, а не за місцем проживання ОСОБА_1 , згідно з наявними відомостями про такий в базах даних контролюючого органу, і за попереднім узгодженням з платником податків в телефонному режимі.

Представник сторони, щодо якої застосовуються заходи, адвокат Покотило Ю.В., у судовому засіданні заперечив проти задоволення такої заяви з підстав, наведених у відзиві, та зазначив, що якщо документальна виїзна перевірка вже розпочата, то взагалі не було підстав для прийняття рішення про застосування арешту майна платника податків.

У судовому засіданні 22.10.2026 суд дослідив оригінали документів, які надала представник ГУ ДПС, а саме запити від 21.04.2026 та від 30.05.2026 про надання інформації з доказами їх направлення ФОП ОСОБА_1 та повернення відправнику через неможливість вручення одержувачу.

Надалі з урахуванням думки сторін, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні 22.10.2026, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 18.04.2019, перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Тернопільській області, основний вид діяльності: інші види роздрібної діяльності в неспеціалізованих магазинах, місцезнаходження підприємця: АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с.46). Відповідно до облікових даних з АІС ГУ ДПС у відомостях про об`єкти оподаткування платника податків вказано магазин у АДРЕСА_1 , перебуває в оренді (а.с.13-18).

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 13.10.2026 №1696-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 » на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України призначено провести з 14.10.2026 документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2025.

Цей наказ ГУ ДПС у Тернопільській області від 13.10.2026 №1696-п вручено 14.10.2026 о 11:20 ОСОБА_1 під розписку разом з пред`явленням службового посвідчення та направлення на перевірку від 13.10.2026 №2792 на головного державного інспектора відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області Василя Чижова, про що зазначено у розписці підприємця.

Тоді ж 14.10.2026 ОСОБА_2 вручено запит контролюючого органу про надання документів від 14.10.2026 №622/19-00-24-05-04 та лист вимогу від 14.10.2026 №623/19-00-24-05-04 про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки в присутності головного державного інспектора відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області Василя Чижова. В останньому листі ОСОБА_1 проінформовано про те, що у разі відмови від проведення інвентаризації, контролюючим органом буде вжито заходів, передбачених статтею 94 ПК України.

В кінці робочого дня 14.10.2026 до ГУ ДПС у Тернопільській області надійшла заява ФОП ОСОБА_1 (вх. №83016/6 від 14.10.2026) про відмову від допуску до позапланової виїзної документальної перевірки на підставі наказу №1696-п від 13.10.2026. Заявниця зазначила, що їй не було пред`явлено службового посвідчення особи, інші документи пред`явлені їй не за місцем її реєстрації, направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки оформлені з порушенням вимог, встановлених ПК України. ОСОБА_1 просила скласти у двох примірниках акт, що засвідчує відмову від допуску до перевірки, із зазначенням заявлених причин відмови.

15.10.2026 головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області Чижовим В.С. складено акт про те, що після ознайомлення з примірником наказу на проведення перевірки від 13.10.2026 №1696-п, пред`явлення службових посвідчень та направлення на перевірку від 13.10.2026 №2792 в магазині-салоні «Вікнарьоф» АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 відмовилася в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки. В акті зазначено, що платник з наказом та направленням ознайомлена, що підтверджується підписом. Акт зареєстровано в ГУ ДПС у Тернопільській області за № 314/19-00-24-05/ НОМЕР_1 .

15.10.2026 цим же інспектором складено акт, який засвідчує факт ненадання платником податків документів для перевірки. Акт зареєстровано в ГУ ДПС у Тернопільській області за №315/19-00-24-05/ НОМЕР_1 .

Обидва акти складені за участі ФОП ОСОБА_1 .

Аналогічні акт про відмову у допуску до проведення перевірки та акт, який засвідчує факт ненадання платником податків документів для перевірки, були складені 16.10.2026 (№317/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , №318/19-00-24-05/ НОМЕР_1 ), 19.10.2026 (№319/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , №320/19-00-24-05/ НОМЕР_1 ) та 20.10.2026 (№321/19-00-24-05/ НОМЕР_1 , №322/19-00-24-05/ НОМЕР_1 ).

20.10.2026 о 16:30 заступником начальника ГУ ДПС у Тернопільській області Лісницьким Валерієм прийнято рішення №6817/5/19-00-24-0503 про застування адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України через відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб. Рішення направлене платнику податків.

Надалі контролюючий орган звернувся до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У свою чергу, відповідно до підпунктів 16.1.9 та 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платник податків зобов`язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як визначено пунктом 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З аналізу наведених положень пункту 81.2 статті 81 ПК України вбачається, що податкове законодавство визначає два варіанти подій:

відмова платника податків у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тоді невідкладно складається акт відмови у допуску до проведення перевірки,

якщо при організації документальної виїзної перевірки встановлено неможливість її проведення, то невідкладно складається акт про неможливість проведення перевірки.

На підтвердження цього слугує згадка саме про такі два акти, а саме:

акт відмови в допуску до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу,

акт про неможливість проведення перевірки

в Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2021 № 702, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України підставою для застосування адміністративного арешту майна є обставини, за яких платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто наслідки для платника податків незалежно від того чи відмовився він від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки чи від проведення перевірки однакові у вигляді застосування адміністративного арешту майна.

Пунктами 94.1, 94.5 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За приписами пункту 94.3 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

При цьому відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Як визначено пунктом 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

При цьому, строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити вказані у цій нормі відомості.

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю податкового органу, митного органу, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено (частина сьома статті 283 КАС України).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 зазначив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Верховний Суд у вищевказаній постанові також вказав:

«У разі створення платником податків перешкод у реалізації податковим органом своєї компетенції (права на проведення перевірки за наявності законних підстав) безпосередньо Податковий кодекс України встановлює право на вжиття способу забезпечення виконання платником податків його обов`язків - застосування адміністративного арешту майна. Відповідно, можливість вжиття цього способу не може ставитися в пряму залежність від оцінки самим платником податків законності підстав для проведення податкової перевірки, відмова у допуску до проведення якої або відмова від проведення якої з боку цього платника податків і передбачені як одна із підстав для застосування адміністративного арешту майна. Це призводить до неможливості розгляду заяви податкового органу в судовому порядку за процедурою, передбаченою статтею 283 КАС України.

Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб`єктом, який здійснює перевірку об`єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб`єктів владних повноважень.

Більш того, з огляду на частину першу статті 4 КАС України, звернення платника податків до адміністративного суду із позовом про визнання протиправним рішення податкового органу про проведення податкової перевірки чи про застосування адміністративного арешту майна або дій такого органу при проведенні перевірки підпадає під поняття публічно-правового спору (пункт 2). Визначення цього терміну не дає підстав для висновку, що «публічно-правовий спір» є тотожним до терміну «спір про право». Отже, подання до суду адміністративного позову про протиправність рішення/дій щодо проведення перевірки або накладення адміністративного арешту не може розглядатись як підстава для відмови у відкритті провадження у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України».

На виконання вимог частини другої статті 356 КАС України Верховним Судом у вищевказаній постанові сформульовано такий правовий висновок: «За змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».

Під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. Оскарження платником податків наказу про проведення перевірки є запереченням обставин, що зумовили звернення податкового органу з відповідною заявою, однак, не є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо в подальшому наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним».

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 21.05.2026 у справі № 240/26673/25 підтримав вищенаведену правову позицію та зазначив, що оскарження платником податків наказу контролюючого органу про проведення перевірки, дій контролюючого органу при її проведенні, чи рішення про застосування адміністративного арешту майна не є спором про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України і не перешкоджає розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Отож, під час розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення.

Повертаючись до матеріалів справи суд зазначає, що підставою для прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС у Тернопільській області зазначило відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу з посиланням на підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, тобто підставою вказано як недопуск до перевірки, так і відмову від проведення перевірки.

Судом встановлено, що 14.10.2026 при виїзді за місцезнаходженням об`єкту оподаткування платника податків ФОП ОСОБА_1 до магазину у АДРЕСА_1 , посадової особи ГУ ДПС, уповноваженої на проведення перевірки, підприємець отримала під розписку наказ на проведення перевірки №1696-п від 13.10.2026, ознайомилася з направленням №2792 від 13.10.2026 на перевірку під розписку.

Водночас подальші дії підприємця, а саме звернення 14.10.2026 до ГУ ДПС з заявою про відмову від допуску до позапланової виїзної документальної перевірки на підставі наказу №1696-п від 13.10.2026 свідчать про те, що платник податків відмовила у допуску до проведення перевірки посадових осіб контролюючого органу.

З огляду на це ГУ ДПС за участю ФОП ОСОБА_1 підставно складено акт відмови у допуску до проведення перевірки від 15.10.2026.

Суд не погоджується з поясненнями представника ГУ ДПС про те, що оскільки підприємець ознайомлена під розписку з наказом та направленням, то перевірку розпочату, бо надалі жодних дій, які б свідчили про початок перевірки не вчинялося.

Окрім того, має місце і факт неможливості проведення перевірки, бо ФОП ОСОБА_1 жодних документів для перевірки не надала, про що вказано в акті, який засвідчує факт ненадання документів платником податків для перевірки (а.с.31).

Підстави для відмови від допуску до позапланової виїзної документальної перевірки підприємець зазначила у поданій до ГУ ДПС у Тернопільській області 14.10.2026 заяві, вказавши, що їй

не було пред`явлено службового посвідчення особи,

інші документи пред`явлені їй не за місцем її реєстрації,

направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки оформлені з порушенням вимог, встановлених ПК України.

У поданому до суду відзиві представник платника податків деталізує підстави відмови допустити контролюючий орган до проведення перевірки через відсутність підстав, передбачених ПК України, для проведення перевірки, та недотримання умов допуску до проведення такої.

Надаючи оцінку таким обставинам, суд зазначає, що Головне управління ДПС у Тернопільській області як контролюючий орган та територіальний орган ДПС, в якому ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку платників податків, здійснюючи податковий контроль та виконуючи функції, передбачені статтею 19-1 ПК України, відповідно до статей 75-81 ПК України має право ініціювати проведення документальної перевірки фізичної особи-підприємця при наявності підстав, передбачених статтею 78 ПК України.

У наказі на проведення перевірки як підставу для призначення документальної позапланової перевірки вказано підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Така норма передбачає проведення перевірки за умови, що контролюючий орган отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

ГУ ДПС у Тернопільській області надало суду два запити, адресовані ФОП ОСОБА_1 , від 21.04.2026 №9198/19-00-24-07-02-06 та від 20.05.2026 №11228/6/19-00-24-07-06 про надання інформації та її документального підтвердження з доказами їх направлення підприємцю та неможливість вручення одержувачу і повернення відправнику з зазначенням причин «закінчення встановленого терміну зберігання» 08.05.2026 та 05.06.2026 відповідно (а.с.103-108).

У запиті від 21.04.2026 зазначено, що ГУ ДПС у Тернопільській області за результатами поточного моніторингу та аналізу звітності та податкової інформації, зібраної у відповідності до статті 72 ПК України встановлено, що на розрахунковий рахунок за 2021 рік надходили кошти за надані послуги від юридичних осіб, які перебувають/перебували на загальній системі оподаткування, а саме: ТЗОШ №20 IM. Р. Муляра. З 01.05.2019 по теперішній час підприємцем застосовувалась спрощена система оподаткування, обліку та звітності. Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України однією з умов перебування фізичних осіб - підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. Враховуючи вищенаведене, що свідчить про ймовірне порушення правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи та керуючись нормами пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, пп. 20.1.2 п.20.1 ст.20, п.44.1 ст.44 та п.73.3 ст.73 ПК України, пропонувалося надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Зазначено підставу для направлення запиту, перелік інформації, яка запитується, адресу, куди направити інформацію, та повідомлено, що у разі ненадання, несвоєчасного та неповного надання пояснення та документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу буде ініційовано проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України.

У запиті від 20.05.2026 зазначено, що ГУ ДПС у Тернопільській області за результатами поточного моніторингу та аналізу звітності та податкової інформації, зібраної у відповідності до статті 72 ПК України встановлено, що на розрахунковий рахунок платника за 2021-2025 роки надходили кошти від юридичних осіб, які перебувають/перебували на загальній системі оподаткування, за надані послуги (ремонт, технічне обслуговування комп`ютерної техніки, заправку картриджів, тощо). З 01.01.2021 по теперішній час застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності (2 група, ставка 20% розміру мінімальної заробітної плати). Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України однією з умов перебування фізичних осіб - підприємців на другій групі платників єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню. Враховуючи, що порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування у 2021-2024 роках мають податкові наслідки і в 2025 році, що свідчить про ймовірне порушення правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи та керуючись нормами пп.16.1.5 п. 16.1 ст.16, пп. 20.1.2 п.20.1 ст.20, п.44.1 ст.44 та п.73.3 ст.73 ПК України, пропонувалося надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Вказано підставу для направлення запиту, перелік інформації, яка запитується, адресу, куди направити інформацію, та повідомлено, що у разі ненадання, несвоєчасного та неповного надання пояснення та документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу буде ініційовано проведення документальної позапланової перевірки на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України.

Запити направлені поштовим зв`язком за місцезнаходження підприємця: АДРЕСА_2 .

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

За змістом пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З урахуванням пункту 42.5 статті 42 ПК України запити про надання інформації від 21.04.2026 та від 20.05.2026 вважаються врученими платнику податків ФОП ОСОБА_1 08.05.2026 та 05.06.2026 відповідно.

Отож, оскільки контролюючий орган скерував платнику податку два письмові запити про надання пояснень та підтверджуючих документів з приводу отриманої податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, та не отримав пояснень і документів, то наявні підстав для призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 статті 78 ПК України.

Оскільки лише з відсутністю запиту представник ФОП ОСОБА_1 заперечує правомірність підстав для проведення перевірки, то лише в межах цієї підстави суд надає оцінку.

Також, на переконання суду, при розгляді заяви контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту суд може надавати оцінку підставам призначення документальної позапланової перевірки – адже за іншого тлумачення пункту 1 статті 81 ПК України контролюючий орган може зазначити в наказі про призначення перевірки будь-яку із двадцяти восьми передбачених пунктом 78.1 статті 78 ПК України підстав, незалежно від її фактичного існування; водночас надана законом процесуальна гарантія, що полягає в можливості платника податку законно відмовити в допуску посадових осіб контролюючого органу до безпідставної перевірки втратить будь-який сенс, оскільки зведеться до перевірки наявності певного переліку документів, незалежно від наявності/відсутності підстав для проведення перевірки, визначених ПК України.

Також пункт 81.1 статті 81 ПК України чітко окреслює право посадової особи контролюючого органу приступити до проведення документальної виїзної перевірки, за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, а підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України вказує, що підставою для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому підстава для проведення перевірки має бути перевірена судом у разі заперечення платника податків.

Суд ще раз зазначає, що відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 11.01.2024 у справі №520/19803/23, від 21.05.2026 у справі № 240/26673/25 перевірка причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків, обґрунтованості рішення про застосування адміністративного арешту майна входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.02.2023 у справі №640/17091/21).

Про необхідність перевірки підстав для проведення документальної виїзної перевірки при розгляді заяви податкового органу про підтвердження обґрунтованості застосування умовного адміністративного арешту зазначив Восьмий апеляційний адміністративний суд у постановах від 10.09.2026 у справі №140/8714/26, від 20.05.2026 у справі № 300/2567/26.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відмова платника податків допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, була необґрунтованою.

Щодо недотримання умов допуску до проведення документальної перевірки, то суд зазначає, що для допуску до проведення такої перевірки контролюючим органом мають бути дотримані умови, визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України, який наведений вище.

Перевіряючи дотримання умов, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України для того, щоб приступити до проведення документальної виїзної перевірки, суд встановив, що направлення на проведення документальної позапланової ФОП ОСОБА_1

містить відомості щодо: дати видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (зазначено РНОКПП), мети, виду (документальна позапланова), підстав (посилання на підпункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78 ПК України), дати початку та тривалості перевірки, посади та прізвища посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку,

проте не містить повних реквізитів наказу про проведення відповідної перевірки, зокрема, не вказано номер та повну дату, а лише таке посилання «№___ від ___жовтня 2026 року».

Наказ про проведення перевірки містить відомості щодо: дати видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (зазначено РНОКПП), мети, вид перевірки (документальна позапланова виїзна), підстав для проведення перевірки (посилання на підпункт 78.1.1 пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України), дати початку і тривалості перевірки, періоду діяльності, який буде перевірятися.

Направлення та наказ на перевірку містять підпис заступника начальника ГУ ДПС у Тернопільській області та скріплені печаткою контролюючого органу.

Також, як свідчать обставини справи, ці документи (зокрема, направлення та наказ) були пред`явлені (вручені) платнику до початку документальної виїзної перевірки, що фактично підприємцем не заперечується.

Суд погоджується, що направлення на проведення перевірки не містить номера наказу на проведення перевірки та повної дати його видачі, проте з огляду на вручення відповідного наказу платнику податків разом з цим направленням такий недолік направлення не може бути визнаний достатньою умовою для недопуску посадової особи ГУ ДПС до проведення перевірки.

Ще представник підприємця звертав увагу, що в наказі та направленні мають зазначатися реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться.

У даному випадку зазначено такі реквізити суб`єкта, який перевіряється: ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Суд вище вказував, що зареєстроване місцезнаходження суб`єкта господарювання: АДРЕСА_2 , а місцем здійснення діяльності та знаходженням об`єкта оподаткування є магазин у АДРЕСА_1 .

Проте в даному випадку не здійснюється перевірка господарської одиниці – магазину, де здійснює діяльність підприємець (що має місце при проведенні фактичних перевірок), а перевіряється ФОП ОСОБА_1 , а тому зазначення в наказі та направленні адреси магазину суд не вбачає необхідною і обов`язковою вимогою.

Щодо не пред`явлення службового посвідчення, то суд зауважує, що в долученій до матеріалів справи копії направлення нижче змісту направлення заповнена розписка ОСОБА_1 про те, що їй «пред`явлено службове посвідчення та направлення від 13.10.2026 №2792 на проведення перевірки 14.10.2026, час ознайомлення 11:20» з проставленням її підпису. Тому такі пояснення не є переконливими.

Отож наведені обставини не підтверджують наявність підстав для недопуску посадової особи ГУ ДПС у Тернопільській області до проведення перевірки.

З огляду на встановлений факт недопуску посадової особи контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки та встановлення неможливості її проведення, суд доходить висновку, що у податкового органу виникли передбачені підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України підстави для застосування умовного адміністративного арешту майна.

Відтак рішення керівника контролюючого органу від 20.10.2026 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованим, порушень процедури прийняття рішення судом не встановлено, заява податкового органу про його підтвердження підлягає задоволенню.

Водночас у заяві ГУ ДПС у Тернопільський області просило ще й зупинити видаткові операції платника податків ФОП ОСОБА_1 , на рахунках/електронних гаманцях такого платника податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу).

Щодо вимоги про зупинення видаткових операцій, то суд зазначає наступне.

ПК України передбачена можливість застосування такого заходу податкового примусу як зупинення видаткових операцій, а саме у таких випадках:

контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках/електронних гаманцях платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (підпункт 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 ПК України);

контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України);

контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису (пункт 89.4 статті 89 ПК України);

контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом (пункт 91.4 статті 91 ПК України).

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку, вбачається, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом заяви чи позовної заяви, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є: платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, наявний податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу; платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу.

В той же час, для звернення з вимогами зупинити видаткові операції платника податків з підстав не допуску перевіряючого до проведення документальної виїзної перевірки, не є передбаченою правовою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства.

Такий захід податкового примусу як зупинення видаткових операцій на рахунках платника не передбачає, що відмова від допуску до проведення перевірки є приводом для його застосування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.01.2026 у справі № 820/5043/18.

Окрім того, податковий орган не зазначив у заяві мотивів чи обґрунтувань про наявність підстав для звернення до суду з вимогою про зупинення видаткових операцій платника податків, а лише вказав, що така вимога є похідною від застосованого арешту.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимог заяви ГУ ДПС в частині зупинити видаткові операції платника податків.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 283 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька, 1, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, код ЄДРПОУ 44143637) до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків задовольнити частково.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 , застосованого на підставі рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 20.10.2026.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня його проголошення. Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.10.2026.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.