Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №460/16184/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/16184/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо організації та проведення мобілізаційних процедур стосовно ОСОБА_1 , без забезпечення належного і повного медичного огляду до стадії проходження військово-лікарської комісії, зокрема: без належного особистого психіатричного огляду, дослідження повідомленого психіатричного анамнезу та вирішення питання про додаткове психіатричне обстеження та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 16 липня 2026 року № 2572 у частині призову ОСОБА_1 , на військову службу під час загальної мобілізації та включення його до складу команди НОМЕР_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.07.2026 військово-лікарською комісією обласного об`єднаного центру мобілізації Рівненської області на базі КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр» відповідно до довідки ВЛК № 2026-0714-1428-0661-7 його визнано «придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах».

Разом з тим, вказує, що із наявних у позивача матеріалів не вбачається, що лікар-психіатр особисто провів повноцінний огляд, дослідив багаторічний анамнез, витребував або прийняв запропоновані медичні документи, перевірив записи електронної системи охорони здоров`я та вирішив питання про направлення на додаткове психіатричне обстеження. Повного комплекту матеріалів ВЛК позивачу не видано. На підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 16.07.2026 № 2572 його було призвано на військову службу під час загальної мобілізації у складі команди НОМЕР_1 . За матеріалами звернення до Військового омбудсмана ОСОБА_1 обліковується як військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 .

Таким чином, на думку позивача, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 16 липня 2026 року № 2572 у частині призову ОСОБА_1 підлягає скасуванню, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 01.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

04.07.2026 під час проведення заходів оповіщення у місті Радивилів ОСОБА_1 було виявлено та доставлено до відповідного підрозділу територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

14.07.2026 військово-лікарською комісією обласного об`єднаного центру мобілізації Рівненської області на базі КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр» проведено медичний огляд ОСОБА_1 та встановлено діагноз: Гіперметропія слабкого ступеню. Гіпертонічна хвороба II ступеню, 2 стадія за АТ, ризик III.

На підставі статті 396 графи II розкладу хвороб, графи ТДВ ОСОБА_1 визнано «придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах», що підтверджується довідкою ВЛК № 2026-0714-1428-0661-7.

Позивач після проходження 14.07.2026 року медичного огляду за направленням до керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 для проведення повторного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби не звертався, прийняте військово-лікарською комісією вищезазначене рішення не оскаржував.

Надалі наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 16.07.2026 № 2572 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи, що проведення мобілізаційних процедур стосовно ОСОБА_1 без забезпечення належного і повного медичного огляду до стадії проходження військово-лікарської комісії відбулось з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.12.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 №3543-XII. Відповідно до частини п`ятої статті 22 цього Закону призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин.

Статтею 23 Закону №3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Частинами 8, 9 статті 23 Закону №3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 р. за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово_спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I_II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України. ,

Згідно з пунктом 1.4 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово_лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово_лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу I Положення № 402 до позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій належать, зокрема, військово-лікарські комісії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 глави 3 розділу I Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних військово-лікарських комісій подаються до штатних військово-лікарських комісій згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, а скарги на дії (бездіяльність) чи постанови військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подаються за підпорядкованістю до військово-лікарських комісій обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 розділу I Положення №402 постанова військово-лікарської комісії регіону може бути оскаржена у Центральній військово-лікарській комісії або в судовому порядку.

З аналізу наведених норм вбачається, що постанова військово-лікарської комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є постановою позаштатної комісії і переглядається у порядку підпорядкованості: у разі незгоди з висновком щодо ступеня придатності особа має право звернутися зі скаргою (заявою) до військово-лікарської комісії обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а надалі до штатної військово-лікарської комісії. Саме за результатами такого перегляду може бути призначено повторний або контрольний медичний огляд, а в судовому порядку оскаржуються постанови військово-лікарської комісії регіону та Центральної військово-лікарської комісії.

Суд звертає увагу, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської комісії щодо визнання позивача придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, органах зв`язку та охорони, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону чи до ЦВЛК, які повноважні розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався зі скаргою (заявою) про перегляд або скасування довідки військово-лікарської комісії № 2026-0714-1428-1661-7 від 14,07.2026 року до військово - лікарської комісії обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до штатної військово-лікарської комісії чи до Центральної військово - лікарської комісії.

Не надано й доказів того, що зазначена постанова відмінена, скасована або визнана нечинною. Отже, постанова військово-лікарської комісії № 2026-0714-1428-1661-7 від 14,07.2026 року, якою позивача визнано придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, є чинною та обов`язковою до виконання, а встановлений нею ступінь придатності позивача до військової служби суд приймає як обставину, що не спростована.

Щодо посилання позивача на те, що організація та проведення мобілізаційних процедур стосовно ОСОБА_1 відбулась без забезпечення належного і повного медичного огляду до стадії проходження військово-лікарської комісії, зокрема: без належного особистого психіатричного огляду, дослідження повідомленого психіатричного анамнезу та вирішення питання про додаткове психіатричне обстеження, суд зазначає наступне.

При розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а згідно рішення, зокрема яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону, позивач був оглянутий лікарями, йому визначений діагноз і за Розкладом хвороб визнаний придатним до служби, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у межах цієї справи надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, оскільки це виходить за межі судового розгляду, а відтак суд позбавлений можливості надавати оцінку вказаним обставинам.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

З огляду на викладене, станом на 16.07.2026 позивач був військовозобов`язаним, перебував на військовому обліку, не мав права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та за чинною постановою військово-лікарської комісії був придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, а отже підлягав призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд вказує, що відповідно до наведених вище норм Положення №402, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до обласної ВЛК та СП, ВЛК вищого рівня або Центральної військово-лікарської комісії з письмовою заявою для перегляду відповідної постанови.

Позивач цим правом не скористався, відповідної постанови у справі немає, а тому наведені доводи не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність наказу про призов.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що позивача правомірно включено до складу військової команди, як військовозобов`язаного, який придатний до військової служби за станом здоров`я та не має права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 липня 2026 року № 2572 Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період у частині призову позивача виданий суб`єктом владних повноважень у межах наданої йому компетенції, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а тому є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

З огляду на прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову, підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя В.В. Щербаков