Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №643/9776/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/9776/26

Провадження № 2/643/6609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі: головуючого судді Астаповича О.В.,

за участю секретаря судового засідання Анопрієнко Є.І.,

представника відповідача Розумовського О.С.,

представника відповідача Лисенка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за

зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН»

про визнання неукладеним договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти) № 1413144 від 27.07.2019 року

ВСТАНОВИВ

1.13.05.2026 до Салтівського районного суду засобами підсистеми «Електронний Суд» ЄСІТС надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 09.06.2026.

03.06.2026 до суду надійшла заява позивача про розподіл судових витрат позивача.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 09.06.2026 не з`явились. Розгляд справи відкладено на 24.06.2026.

23.06.2026 до суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву.

23.06.2026 до суду від представника відповідачки надійшла заява про витребування доказів.

23.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

23.06.2026 до суду від представника відповідачки надійшла зустрічна позовна заява.

24.06.2026 до суду від представника відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив.

2.В судове засідання 24.06.2026 з`явився представник відповідачки адвокат Розумовський О.С., який заперечив проти позову. Позивач належним чином повідомлений про дату і час призначеного судового засідання, його представник в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 24.06.2026 суд, зокрема, клопотання представника відповідачки про витребування доказів задовольнив частково. Суд витребував у позивача оригінали наступних документів: пропозицію укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019 року; акцепт (заява про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019 року. В іншій частині клопотання щодо витребування інформації від АТ «Райффайзен Банк» відмовив.

Також суд задовольнив частково інше клопотання представника відповідачки про витребування доказів. Суд витребував у позивача для огляду в судовому засіданні оригінали витягу з реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від «01» грудня 2023 року, копія якого подана додатком 5 до позовної заяви.

Окрім того, суд прийняв до розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 , у розгляді справи зі спрощеного позовного провадження з викликом сторін суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначив на 09.07.2026.

3.08.07.2026 до суду від представника відповідачки адвоката Лисенко А.О. надійшло клопотання про долучення доказів

08.07.2026 до суду від представника відповідачки адвоката Лисенко А.О. надійшло клопотання про витребування доказів

09.07.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про виконання ухвали.

В підготовче засідання 09.07.2026 з`явився представник відповідачки адвокат Розумовський О.С., який просив задоволити клопотання сторони відповідачки. Позивач належним чином повідомлений про дату і час призначеного судового засідання, його представник в судове засідання не з`явився.

В підготовчому засіданні суд задовольнив клопотання представника відповідачки про долучення документів до матеріалів справи.

В підготовче засідання 09.07.2026 з`явився представник відповідачки адвокат Розумовський О.С., позивач належним чином повідомлений про дату і час призначеного судового засідання, його представник в судове засідання не з`явився. Суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 07.08.2026 року

Ухвалою від 09.07.2026 суд задовольнив частково клопотання представника відповідачки адвоката Лисенко А.О. про витребування доказів. Суд витребував у Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" виписки по рахунках за період з 27.07.2019 до 31.08.2019 по кожному особовому рахунку, який був відкритий відповідачці у АТ "Райффайзен Банк". В іншій частині клопотання – відмовив.

04.08.2026 до суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшла витребувана інформація.

У підготовчому судовому засіданні 07.08.2026 представник відповідача не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Представник позивача в жодне підготовче судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, був повідомлений належним чином. В матеріалах справи є заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою від 07.08.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначити до судового розгляду на 18.08.2026.

4.В судове засідання 18.08.2026 прибули представники відповідачки. Позивач належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання. Представник позивача не прибув, клопотань не подавав.

В судовому засіданні 18.08.2026 суд розпочав дослідження доказів. Оголошена перерва до 16.09.2026.

15.09.2026 до суду від представника відповідачки надійшла заява про розподіл судових витрат відповідачки.

В судове засідання 16.09.2026 прибув представник відповідачки. Позивач належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання. Представник позивача не прибув, клопотань не подавав.

В судовому засіданні 16.09.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 17.09.2026 суд поновив судовий розгляд у справі та викликав учасників у судове засідання 07.10.2026.

В судове засідання 07.10.2026 прибули представники відповідачки. Позивач належним чином повідомлений про дату і час проведення судового засідання. Представник позивача не прибув, клопотань не подавав.

В судовому засіданні 07.10.2026 суд з`ясував обставини, які вважав необхідними, та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

Позиція сторін у справі.

Обґрунтування позовної заяви

5.Позивач сформував позовну вимогу - стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 1413144 від 27.07.2019 року в розмірі 92 246,40 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3 600,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 88 646,40 грн. На обґрунтування позову наводить наступне

6.27.07.2019 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та відповідачкою укладено кредитний договір № 1413144 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно умов кредитного договору, ТОВ «ФК «ВЕРОНА» надає клієнту (відповідачці) фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3600,00 грн; дата надання кредиту: 27.07.2019року; строк кредиту : 29 днів; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу.

Згідно норм кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. На підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 27.07.2019 року на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 3600,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

7.01.12.2023 року між ТОВ ФК «ВЕРОНА» (первісний кредитор) та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, позивач набув права грошової вимоги до відповідачки.

Відзив на позовну заяву

8.Відповідачка не погодилась із позовом. У відзиві на позовну заяву представник відповідачки просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Вважає, що позовна заява не аргументована належними та допустимими доказами, оскільки:

1.укладення правочину, за яким позивач бажає стягнути заборгованість, є об`єктом шахрайських діянь, а тому відповідач не повинен особисто відповідати за вказані витрати;

2.довідка про ідентифікацію не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 78-81 ЦПК України.

3.позивач надає неналежні докази видачі кредитних коштів відповідачу, відповідач не отримувала кредитні кошти;

4.позивач неправомірно нараховує проценти поза межами дії договору;

5.позивачем не надано первинних документів, що доводять наявність боргу, а розрахунок заборгованості є одностороннім поглядом кредитора, до того ж - хибним;

6.позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а наданий реєстр містить ознаки штучної зміни;

7.позивачем не здійснено досудове врегулювання спору, а відтак позов є передчасним.

9.Щодо незаконного укладання правочину представник відповідача вказує, що 27 липня 2019 року невідома відповідачу особа, скористалась особистими даними та телефонним номером відповідача, внаслідок чого вчинила шахрайські дії щодо відповідача та уклала з ТОВ ФК «ВЕРОНА» кредитний договір № 1413144, згідно з умовами якого нібито відповідач отримав 3600 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

За фактом виявлення шахрайських дій відповідач звернувся до слідчого відділу Московського ВП ГУНП в Харківській області та було внесено до ЄРДР кримінальне провадження № 12019220470004701 від 28 серпня 2019 року за ч. 1 ст. 190 КК України.

На теперішній час ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 01.08.2023 року клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури міста Харкова задоволено. Закрито кримінальне провадження №12019220470004701, внесеного до ЄРДР від 28.08.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підставі п.3-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

10.Сторона Відповідача заперечує підписання договору, ставить під сумнів автентичність копії кредитного договору оригіналу.

11.Щодо довідки про ідентифікацію відповідача як фізичної особи, вважає, що вона не має братись судом до уваги, а отже, він є неналежним доказом, в розумінні ст. 78-81 ЦПК України.

12.Щодо доказів надання кредитних коштів відповідачу вказує, що в якості доказів стягнення заборгованості по вищевказаному договору позивач надає копію договору № 1413144 від 27.07.2019 року, укладеного між відповідачем та ТОВ ФК «ВЕРОНА». Також, позивачем надано в якості доказу перерахування, лист № 1903/2026-3 від 19 березня 2026 року виданий ТОВ "САНРАЙЗ ФІНАНС", що нібито відповідачці на карту НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти у сумі 3600 грн 27.07.2019.

Звертає увагу суду, що довідка ТОВ "САНРАЙЗ ФІНАНС" не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Крім того, з довідки не вбачається за можливе встановити на користь якої особи було здійснено переказ, а також встановити повний номер картки.

З перевірки відкритих джерел вбачається, що емітентом картки НОМЕР_1 є АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" . В той же час, Відповідач ніколи не мала жодного рахунку, відкритого в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК".

Вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема, первинних документів (касово-бухгалтерських документів), на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договорами. Факт укладення кредитного договору не доводить факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.

Верховний суд у постанові від 20 лютого 2019 року по справі 629/5364/13-ц виснував, що договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Вважає, що факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії.

Зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року по справі 916/3027/21 зауважила, що застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, вказуючи на необхідності дотримання принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи.

13.Щодо строку кредитування та нарахування процентів понад строк дії кредитних договорів представник відповідачки вказав, що відповідно до п. 1.3 Кредитного договору - строк, на який надається позика, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 27.07.2019 року по 24.08.2019 року включно.

Зважаючи на п.9.1, 9.2, 9.3, 9.4 Договору договір укладений до 24.08.2019 року та відповідно строк користування коштами становить 29 днів і заданий термін відсотки складають 1983,60 грн, а не 88646,40 грн, що є нарахованими понад строку дії договору.

Звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, але таку вимогу Позивач не заявляв.

14.Щодо розрахунків заборгованості, як одностороннього погляду кредитора та відсутності виписки представник відповідачки вказав, що надані до суду копія виписки з особового рахунка за Кредитним договором N 1413144, що є фактично розрахунком суми заборгованості і є односторонніми арифметичними розрахунком стягуваних сум, які відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (в даному випадку фінансова установа). Відповідно до постанови Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, встановивши, що на підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором банк надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, відсотків та комісії, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду, що, з урахуванням задоволення вищевказаної вимоги зустрічного позову, фактично позбавляє суд можливості навести у рішенні свій розрахунок заборгованості, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача боргу за спірним кредитним договором.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то такий не здійснений в належний спосіб, оскільки відсутні відомості про здійснені транзакції, нарахування, списання. Позивачем взято за основу суму боргу без надання відомостей про внесення коштів на погашення такої заборгованості.

15.Щодо відсутності доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача звертає увагу суду на відсутність посеред долучених до позову документів додатків № 1-6 (акт, гарантійний лист) до Договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, що підтверджують перехід права вимоги до позивача.

Також звертає увагу, що як докази правомірності позовних вимог та набуття права вимоги, позивач надає витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги N 1-01/12/2023 від 01.12.2023. В той же час, відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Проте, якщо уважно придивитися до витягу з реєстру прав вимоги, вбачається факт їх штучної зміни. Зокрема, вони містять підписи та печатки сформовані за допомогою комп`ютерних програм. Тобто, зазначені докази штучно змінені на користь позивача, не надають змогу суду пересвідчитись в факті відступлення прав вимоги до відповідача та не підтверджують дійсність вимоги позивача, а отже не можуть вважатися належними та допустимими доказами в розумінні глави 5 ЦПК України.

Відповідь на відзив

16.У відповіді на відзив представник позивача вважає відзив на позовну заяву безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Щодо заяви про вчинення кримінального правопорушення вказав, що подання заяви про вчинення злочину саме по собі не є підтвердженням факту відсутності волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору. Заява є лише підставою для початку досудового розслідування, а не встановлення факту злочину чи визнання угоди недійсною. Внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, не означає автоматичного підтвердження обставин, викладених у заяві. Досудове розслідування є лише етапом встановлення істини, а не доведеним фактом шахрайства.

Відповідно до наданої ухвали слідчого судді, кримінальне провадження було закрито. Вважає, заяву Відповідача про вчинення злочину за ознаками кримінального правопорушення необхідно розглядати виключно як припущення, яке не підтверджується жодними належними доказами. Тому цей факт не може бути підставою для визнання недійсності або неукладання кредитного договору. Вважає, що позивачем в повній мірі доведено факт отримання Відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості.

17.Щодо підтвердження укладання кредитного договору позивач вказав, що Верховним Судом у постанові від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19, наголошено, що будь-який вид договору, який укладається на підставі цивільного або господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Згідно з матеріалами справи, між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачем під час укладення договору.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

18.Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину Відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства.

Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено п. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Первісним кредитором генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до алгоритму дій, передбаченого інформаційно-телекомунікаційною системою Первісного кредитора, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальнику надається можливість ознайомитися з публічною офертою, яка містить усі істотні умови кредитного договору. Посилання на зазначену оферту доступне на сайті кредитора, а також дублюється шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час подання заявки. Позичальнику в доступній формі роз`яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку «ТАК». Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У конкретному випадку Відповідач здійснив усі передбачені дії — отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору, Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

19.Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів вказує, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів.

Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Отже, на виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера — ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» з якого вбачається, що 27.07.2019 було проведено транзакцію на суму 3 600,00 грн, маска картки — НОМЕР_1 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані позичальником.

20.Щодо первинних бухгалтерських документів представник позивача стверджує, що перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює операції у безготівковій формі. Тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Умовами угоди з банком-еквайєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій. У зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення не є можливим у банківській виписці.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону, продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

В обґрунтування своїх вимог Позивач надав інформаційну довідку ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів. Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання Відповідача на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 12.06.2023 року у справі № 263/3470/20, провадження № 61-7018св21.

Окрім цього, посилання Відповідача, з яких можна зробити висновок про начебто обов`язок Позивача надати суду виписку з особового рахунку клієнта, є помилковими. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регулює питання бухгалтерського обліку виключно в банках України. Оскільки первісний кредитор та Позивач не є банківськими установами, дія зазначеного Положення на них не поширюється, а отже – формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено.

21.Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором представник позивача вказав, що відповідно до умов договір відступлення права вимоги № 1- 01/12/2023 від 01.12.2023 первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з цим Реєстром, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 1413144 від 27.07.2019.

Представник позивача вважає, що надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження Відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності. У зв`язку з цим доводи Відповідача щодо відсутності такого переходу є безпідставними та необґрунтованими.

Заперечення відповідача

22.У запереченнях представник відповідачки вказав, що вважає доводи та аргументи позивача є поверхневими, без врахування практики Верховного Суду та наявних матеріалів справи, оскільки:

1. Укладення правочину, за яким позивач бажає стягнути заборгованість, є об`єктом шахрайських діянь, а тому Відповідачем не повинен особисто відповідати за вказані витрати;

2. Довідка про ідентифікацію не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 78-81 ЦПК України.

3. Позивач помилково вважає, що надає належні докази видачі кредитних коштів Відповідачу, Відповідач не отримувала кредитні кошти;

4. Позивач неправомірно нараховує проценти поза межами дії договору;

5. Позивачем не надано первинних документів, що доводять наявність боргу, а розрахунок заборгованості є одностороннім поглядом кредитора, до того ж - хибним;

6. Позивачем не надано належних доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а наданий реєстр містить ознаки штучної зміни.

23.Щодо заяви про вчинення кримінального правопорушення стверджує, що закриття кримінального провадження № 12019220470004701 ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2023 року на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України (не встановлення особи, яка вчинила правопорушення, та закінчення строку давності) не спростовує самої події шахрайства, а лише констатує неможливість притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Вважає, що ухвала про закриття кримінального провадження має преюдиціальне значення для даного спору

Вважає, що відсутність обвинувального вироку не є перешкодою для визнання договору недійсним у порядку цивільного судочинства, оскільки стандарт доказування в цивільній справі є суттєво нижчим.

24.Щодо неукладеності кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем вказав, доводи позивача про належне укладення кредитного договору в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора (OTP/SMS-коду) є необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, і суперечать вимогам матеріального та процесуального законодавства.

Недоведеність факту вчинення дій саме Відповідачем (відсутність належної ідентифікації особи). Позивач стверджує, що відсутні докази належної ідентифікації: не надано логів системи, які фіксують IPадресу, пристрої, сесії, часові мітки; не підтверджено приналежність номера телефону саме відповідачу на момент укладення (договір не містить таких даних). Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання є використання одноразового ідентифікатора особою, яка прийняла оферту. Без доказів направлення OTP на номер, що належить саме Відповідачу, отримання ним коду та введення - твердження Позивача залишається голослівним. Відповідач заперечує факт укладення договору та підписання. За відсутності доказів, що саме він вчиняв дії (ст. 81 ЦПК України), презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) не застосовується, оскільки спір стосується факту укладення, а не дійсності вже укладеного договору. Суд не може вважати обставину доведеною лише на підставі тверджень Позивача (постанова ВП ВС від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 та інші).

Також звертає увагу на відсутність доказів дотримання процедури укладення та підписання (ст. 11, 12 Закону «Про електронну комерцію»). Позивач описує «алгоритм», але не надав жодного документального підтвердження його дотримання у цій справі: Немає доказів формування та направлення OTP (логів SMS-розсилки, витягу з системи); Немає підтвердження отримання Відповідачем оферти у формі, що унеможливлює зміну (ч. 6 ст. 11 Закону); Відсутнє оперативне підтвердження отримання замовлення/акцепту. Надані копії договору не містять жодних слідів електронного підпису (OTP), метаданних, ідентифікаторів сесії чи timestamp. Вони не є оригіналами електронних документів. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, лише підписаний у порядку ст. 12 документ прирівнюється до письмового. Відсутність таких доказів робить неможливим вважати договір укладеним. Порушення порядку підписання тягне нікчемність такого правочину через недотримання форми (ст. 638 ЦК України).

25.Щодо довідки про ідентифікацію Відповідача як фізичної особи представник відповідача повторює (перефразовує) ту саму аргументацію з інших заяв по суті.

26.Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20 вважає нерелевантним, оскільки у вказаній справі предметом розгляду були інші обставини (переважно питання бухгалтерського обліку в контексті іншої категорії спору). Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності сукупної оцінки доказів при розгляді електронних кредитних договорів, зокрема перевірки фактичного отримання коштів позичальником.

27.Щодо посилань на Положення НБУ № 75 та спеціальність Закону «Про електронну комерцію». Позивач правильно зазначає, що Положення №75 регулює діяльність саме банків. Однак це не звільняє Позивача (фінансову компанію) від загального обов`язку надати належні докази перерахування коштів. Відсутність обов`язку формувати «виписку з особового рахунку» не означає, що Позивач взагалі звільнений від надання будь-яких об`єктивних доказів платежу. Однак, Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним щодо форми договору, але не скасовує загальних вимог ЦПК України до доказів (ст.ст. 76-89). Спеціальний закон не може застосовуватися на шкоду процесуальним гарантіям змагальності та доказування. А відтак, Відповідач на законних підставах вважає, що зазначена “довідка про ідентифікацію” не має братись судом до уваги, а отже, він є неналежним доказом, в розумінні ст. 78-81 ЦПК України. Решта доводів спростовується доводами викладеними у відзиві на позовну заяву.

28.Щодо доказів надання кредитних коштів відповідачу вказує, що письмова форма договору, навіть якщо вона формально дотримана, є лише доказом попередньої домовленості сторін, але не може замінити собою доказування реального виконання зобов`язання з видачі коштів. Сам по собі факт підписання анкети-заяви чи акцепту оферти не породжує у позичальника обов`язку повернення коштів, якщо не доведено їх реальне передання. Верховний Суд неодноразово підкреслював цю особливість реальних договорів, зазначаючи, що без передання предмета договору правовідносини не виникають. Позивач у цій справі обмежився наданням копії договору та листа платіжного провайдера, що є явно недостатнім.

Вважає лист ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» № 1903/2026-3 від 19.03.2026 неналежним доказом, оскільки не є первинним бухгалтерським документом і не відповідає вимогам законодавства до доказів здійснення господарської операції. Документ не містить повного переліку обов`язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону про бухгалтерський облік. Вказує, що відповідач ніколи не була клієнтом АТ «Райффайзен Банк» — емітента картки з вказаною маскою.

Аргументи зустрічного позову

29.Відповідач сформулювала наступну зустрічну позовну вимогу - визнати неукладеним Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти) № 1413144 від 27.07.2019 року між відповідачкою та ТОВ ФК «ВЕРОНА», правонаступником якого є позивач.

В якості доказів укладання кредитного договору позивач надає наступні докази, а саме:

- копію пропозиції ТОВ ФК «ВЕРОНА» укласти договір № 1413144 від 27.07.2019;

- копію акцепту відповідачки № 1413144 від 27.07.2019

- копію довідки про ідентифікацію;

- копію листа № 1903/2026-3 від 19.03.2026 року ТОВ "САНРАЙЗ ФІНАНС".

Вважає, що наявні у справі докази не підтверджують факт укладення кредитного договору із відповідачкою.

Вказує на неточності анкетних даних в акцепті, а саме: вказані робочий номер телефону, електронна пошта не належать відповідачці. Поле «рахунок банківської платіжної карти» - пусте. Місце праці вказане невірно.

Зустрічний позов містить аналогічну аргументацію щодо вчинення шахрайських дій невстановленою особою.

Також вказує, що законодавець встановив, що процедура підписання електронного кредитного правочину із допомогою OTP пароля передбачає такі обов`язкові стадії (кроки в хронології):

1. формування кредитором одноразового ідентифікатора;

2. відправлення такого ідентифікатора позичальнику на його мобільний телефон, електронну адресу або інший засіб зв`язку;

3. отримання ідентифікатора позичальником;

4. введення такого ідентифікатора позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) кредитодавця.

Однак, на думку відповідачки, до справи не надано доказів направлення на будь-який засіб зв`язку відповідного одноразового ідентифікатора/OTP пароля, приналежності вказаного номеру телефону відповідачу та вказівки належності саме вказаного номеру телефону відповідача. Тобто, відсутні докази, які свідчать про належне підписання Кредитного договору одноразовим ідентифікатором так само, як і доказів належної ідентифікації Відповідача.

Вважає, про відсутність обміну інформації вказує на те, що договір фактично не був укладений саме з відповідачем за первісним позовом, ідентифікації особи належним чином не було здійснено.

Також на обґрунтування зустрічного позову представник відповідачки наводить аналогічні пояснення щодо відсутності рахунку в АТ «Райффайзен Банк», неотримання кредитних коштів,

Щодо витребуваних документів та виконання позивачем вимог ухвали суду

30.У відзиві представник відповідачки заперечував підписання договору, ставить під сумнів автентичність копії кредитного договору оригіналу. Іншим клопотанням представник відповідачки вказував на ознаки підроблення витягу з реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від «01» грудня 2023 року.

Ухвалою від 24.06.2026 суд, зокрема, витребував у позивача

-оригінали наступних документів: 1) пропозиція укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019; 2) Акцепт (заява про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019.

-для огляду в судовому засіданні оригінали витягу з реєстру боржників від 01.12.2023 року до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від «01» грудня 2023 року, копія якого подана додатком 5 до позовної заяви.

31.На виконання ухвали 08.07.2026 представник позивача подав заяву, до якої долучив Реєстр боржників до Договору відступлення № 1-01-12-2023 від 01.12.2023, який чомусь в заяві представник позивача назвав розширеним витягом. Інших витребуваних документів (електронних документів), а саме позивач не подав до суду.

32.Суд змушений надати критичну оцінку такому виконанню позивачем вимог ухвали суду. Адже, фактично, позивач взагалі не виконав ухвалу – два документи не подав, замість оригіналу третього документа (витягу з реєстру) через підсистему «Електронний суд» подав інший (реєстр). Звичайно, для встановлення обставин справи реєстр переважає витяг з реєстру в доказовому значенні, проте і оригінал реєстру не поданий.

33.Щодо пояснень позивача причин невиконання ухвали – такі є непереконливими.

34.Суд вважає, що у позивача не було перешкод подати на носію електронної інформації оригінали чи копії електронних документів пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019 та акцепту (заява про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019. Пояснення позивача суперечать суті витребуванню доказів у цивільному процесі. Витребування електренних доказів не створює для позивача ризиків втрати цих документів. Суд вважає, що позивач у виконанні ухвали про витребування в цій частині ухилився від подання доказів.

Що ж до іншої частини виконання позивачем доказів, такий витребовувався, в тому числі, з причини наявності ознак підроблення документа. Пояснення, які надав представник позивача у відповіді на відзив щодо порядку створення витягу з реєстру суперечать зовнішньому вигляду документа, який доданий до позовної заяви, оскільки не є засвідченим витягом з документа, а є спеціально створеним витягом. Відтак він витребовувався з метою усунення сумнівів підробки цього документа.

Проте, замість оригіналу витягу з реєстру позивач не спромігся надати оригінал реєстру. Пояснення щодо неможливості подати оригінал реєстру (війна) не пояснюють причини неможливості подати оригінал витягу з реєстру, що в разі виконання, навпаки, не створило б для позивача ризиків у інших справах щодо стягнення коштів з інших боржників. Суд вважає, що позивач і в цій частині виконання ухвали ухилився від подання доказів.

35.Відтак, суд не має іншого варіанта оцінки доказів, як передбачений ч. 10 ст. 84, ч. 6 ст. 95, ч. 5 ст. 100 ЦПК України.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Застосоване судом законодавство

36.Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

37.Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

38.Згідно з ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України 1. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. 2. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України 1. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. 2. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

39.Згідно з п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» 5) електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. 6) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» 3. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. 4. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

40.Закон України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (втратив чинність з 01.08.2022 року на підставі Закону України № 1591-IX від 30.06.2021 «Про платіжні послуги»).

Згідно з п.п. 1.5 – 1.9, 1.19-1, 1.30 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»:

«1.5) документ за операцією із застосуванням електронних платіжних засобів - документ, що підтверджує виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки;

1.6) документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів;

1.7) документ на переказ готівки - документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі;

1.8) еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг;

1.9) еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі»

1.19-1) меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

1.30) платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «До документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу»

Згідно з ст. 17 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «17.1. Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

17.2. Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України.

Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.»

Згідно з п. 22.1 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»: «Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.».

41.Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (постанова втратила чинність від 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022)

Згідно з п. 1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Згідно з п. 2.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів, їх реєстрів та відомості заповнюються згідно з вимогами, зазначеними в указівках щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, їх реєстрів та відомості (додаток 9) та відповідних главах цієї Інструкції.

42.Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджена Постанова Правління Національного Банку України від 05.11.2024 № 705 (Постанова втратила чинність від 01.08.2022 на підставі Постанови Національного банку № 164 від 29.07.2022)

Згідно з підп. 14, 15, 20 п. 4 розділу I Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням:

«14) платіжна операція - дія, ініційована користувачем електронного платіжного засобу, з унесення або зняття готівки з рахунку, здійснення розрахунків у безготівковій формі з використанням цього електронного платіжного засобу та/або його реквізитів за банківськими рахунками;

15) платіжна послуга - діяльність щодо забезпечення виконання платіжних операцій з використанням електронного платіжного засобу, яка здійснюється постачальниками платіжних послуг;

20) постачальник платіжних послуг - емітент або еквайр, який надає платіжну послугу користувачу».

Згідно з п. 1 розд. II Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Емісія електронних платіжних засобів у межах України проводиться виключно банками, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи та отримали її дозвіл на виконання цих операцій (крім банків, які здійснюють емісію електронних платіжних засобів для використання в межах цих банків).»

Згідно з підп. 2, 3 п. 22 розд. V Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Торговець зобов`язаний: 2) не надавати даних про користувача особам, які не мають на це законного права або повноважень, і не дозволяти їм використовувати за призначенням електронний платіжний засіб; 3) не копіювати електронного платіжного засобу чи його реквізитів та не вносити повного номера електронного платіжного засобу до облікових книг та/або до електронних баз даних комп`ютерних програм торговця тощо.»

Згідно з п. 1, 2 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням:

1. Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням електронних платіжних засобів, можуть бути в паперовій та/або електронній формі. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів і їх оброблення визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, установлених нормативно-правовими актами Національного банку.

2. Форми документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів установлюються правилами платіжних систем і повинні містити обов`язкові реквізити, визначені цим Положенням.

Згідно з абз. 1 п. 3 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Операції користувачів повинні виконуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи»

Згідно з п. 8 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів повинні містити такі обов`язкові реквізити: 1) найменування платіжної системи; 2) ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди; 7) реквізити електронного платіжного засобу, які дозволені правилами безпеки платіжної системи; 8) вид операції; 9) код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі. Правила платіжних систем та/або внутрішньобанківські правила можуть передбачати також інші додаткові реквізити документів за операціями з використанням електронних платіжних засобів.»

Згідно з п. 11 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Емітент у порядку та в строки, установлені правилами платіжної системи та умовами договору, під час розгляду заяви користувача має право одержувати від еквайра документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів або їх копії, що підтверджують здійснення користувачем цих операцій.»

Згідно з п. 13 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням: «Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що містять банківську таємницю, під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв`язку повинні бути зашифровані згідно з вимогами платіжної системи, а якщо таких вимог немає, то в порядку, установленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.»

Встановлені судом обставини справи

43.Предмет доказування сторін цієї справи є різним, а у випадку невизнання позову – протилежно полярним.

Позивачу, як кредитору, слід було доводити:

-факт укладення договору з відповідачкою;

-факт виконання первісним кредитором грошового зобов`язання перед відповідачкою щодо сплати кредитних коштів за реквізитами, які вказала відповідачка при укладенні договору;

-факт здобуття від первісного кредитора права вимоги до відповідачки;

-факт неналежного виконання відповідачкою свого грошового зобов`язання перед позивачем та первісним кредитором.

Інший обсяг доказування у відповідачки, як боржника:

-визнання договору або його невизнання з різних причин;

-факт неналежного виконання первісним кредитором грошового зобов`язання (неотримання коштів);

-факти виконання відповідачкою свого грошового зобов`язання (за наявності).

44.Грошове зобов`язання відповідача перед позивачем, порушення якого стало підставою подання позивачем позову, ґрунтувалось на укладеному між первісним кредитором та відповідачкою кредитного договору, який відповідно до позовної заяви, складався з двох документів: 1) пропозиції ТОВ ФК «Верона» укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) № 1413144 від 27.07.2019 та 2) Акцепту (заяви про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) ОСОБА_1 № 1413144 від 27.07.2019.

Позивач був зобов`язаний в силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України довести, як матеріально-правову підставу своїх вимог, обставину дійсного укладання цього кредитного договору первісним кредитором та відповідачкою.

45.У відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові представник відповідачки заперечував підписання відповідачкою цього кредитного договору, що стало причиною витребування кредитного договору.

Оскільки позивач ухилився від надання оригіналів витребовуваних документів суд не може встановити факт укладання кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою.

46.Одночасно з цим, суд не може встановити обставини виконання первісним кредитором свого кредитного зобов`язання щодо перерахунку коштів на рахунок відповідачки з огляду на наступне.

Як вказано у позові на підтвердження видачі первісним кредитором кредитних коштів позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 27.07.2019 року на картковий рахунок відповідачки було перераховано кредитні кошти в сумі 3600,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

47.ТОВ «Санрайз фінанс», яке видало довідку про переказ коштів, до жовтня 2023 року мала статус фінансової компанії та ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, тобто була еквайром на ринку платіжних послуг.

48.Відповідно до зацитованих вище норм п. 3, 8 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням передбачені види документів, які видаються еквайром щодо платіжної операції та передбачені обов`язкові реквізити цих документів.

А відповідно до п. 11, 13 розд. VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням документи під час їх передавання засобами телекомунікаційного зв`язку повинні бути зашифровані, а емітент платіжного засобу (тобто банк отримувача) має право отримати документи.

49.Тобто, такі незашифровані документи (квитанція) мають бути у розпорядженні еквайра ТОВ «Санрайз фінанс». І первісний кредитор мав можливість їх отримати та передати позивачу відповідно до договору відступлення права вимоги.

Ризик недостатності документів лежить на позивачу. Позивач не заявив клопотання про витребування відповідних документів у первісного кредитора чи у ТОВ «Санрайз фінанс».

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Коли закон та порядок вказують, що платіжна операція може бути підтверджена іншими документами, це не означає – будь-якими документами.

Отже, довідка ТОВ «Санрайз фінанс» від 19.03.2026 № 1903/2026 є недопустимим доказом на підставі ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

50.Відповідачка заперечувала не тільки укладання нею кредитного договору, а й отримання нею коштів від первісного кредитора. То ж на підтвердження своїх доводів представник відповідачки подав документи про наявність рахунків відповідачки у АТ «Райффазен Банк». Також суд витребував інформацію, щодо отримання якої у відповідачки були труднощі.

На підставі довідки АТ «Райффайзен Банк» від 26.06.2026 № 81-15-13/2/190004 суд встановив, що відповідачці належав картковий рахунок, до якого видано чотири картки, серед яких відсутня картка № НОМЕР_1 , на яку позивач стверджує про переказ коштів.

51.На підставі отриманих від АТ «Раффайзен Банк» документів (лист від 24.07.2026, т. 2 а.с. 60) на виконання ухвали про витребування документів суд встановив, що відповідачка не отримувала за період з 27.07.2019 по 31.08.2019 на жодний рахунок коштів у розмірі 3600 грн, як стверджує позивач.

За таких обставин суд встановив, що відповідачка не отримувала у безготівковій формі на рахунок, що був відкритий в АТ «Райффайзен Банк» коштів у розмірі 3600 грн від первісного кредитора, в тому числі за кредитним договором від 27.07.2019, який оспорюється відповідачкою.

52.Суд вважає за недоцільне досліджувати та встановлювати інші обставини справи.

53.Суд робить висновок про недоведеність позивачем допустимими, належними, достовірними доказами, які б у своїй сукупності були достатніми для висновку про укладеність кредитного договору від 27.07.2019 року №1413144 між первісним кредитором та відповідачкою, а також про оплату первісним кредитором коштів на користь відповідачки у спосіб, який доводив позивач у позовній заяві.

Висновок по суті позовних вимог

54.Суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо зустрічного позову

55.Способи захисту цивільного права передбачені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, серед яких немає визнання договору неукладеним.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду України (зокрема постанови у справах № 378/596/16-ц, № 910/12525/20, № 211/5952/21

Висновок по суті зустрічного позову

56.У задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

57.В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь понесені судові витрати. Позов містить попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, який складає 15662,40 грн.

У заяві про розподіл судових витрат від 03.06.2026 позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн. До заяв представник позивача долучив акт про отримання правової допомоги тривалістю 5 годин, за що сторони узгодили плату в розмірі 13 000,00 грн.

58.У відзиві на позовну заяву представник відповідачки заперечив проти заяви позивача про розподіл судових витрат вказавши, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є безпідставним та завищеними.

59.Щодо судових витрат Відповідача. Представник відповідачки повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу орієнтовано складає 25 000,00 грн за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, а докази понесення витрат на правничу допомогу будуть долучені до справи до ухвалення рішення суду або протягом 5-ти днів з дня його ухвалення.

60.У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти судових витрат відповідачки

61.У запереченнях представник відповідача критикує позицію позивача щодо ненаведення передбачених процесуальним кодексом критеріїв зменшення витрат на правничу допомогу відповідачки. Зауважує, що саме дії позивача активували залучення кваліфікованого адвоката.

62.У зв`язку із відмовою у задоволенні позову суд розподіляє витрати позивача щодо сплати судового збору та на правничу допомогу шляхом покладення їх на позивача.

63.Незважаючи на відмову у задоволенні зустрічного позову, враховуючи відмову у задоволенні позову, суд виходить з того, що спір між сторонами та, зокрема, це провадження, і витрати сторін, виникли внаслідок дій позивача.

Судові витрати відповідачки є пов`язаними із розглядом справи, виправданими, реальними та підтвердженими належними доказами, а твердження позивача про необґрунтованість та завищеність витрат відповідачки не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи. Подані стороною відповідачки клопотання хоч і не завжди задовольнялись судом проте не були явно необґрунтованими. Не усі твердження і заперечення враховані судом, проте вони не були явно безпідставними чи нелогічними. Предмет доказування у зустрічному позові кореспондувався із предметом доказування за відзивом, а тому відмова в задоволенні зустрічного позову не впливає на обставини, які встановлені судом за результатами розгляду справи.

За таких обставин суд вважає за необхідне розподілити судові витрати відповідачки шляхом їх повного покладання на позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

2.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про визнання неукладеним договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти) № 1413144 від 27.07.2019 року відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 25 000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень).

4.Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

5.Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ідентифікаційний код юридичної особи 44002941, місцезнаходження: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12 інше нежитлове приміщення 1008);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 23.10.2026.

Суддя Олександр АСТАПОВИЧ