Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №629/6782/26
Суддя: КАРАЩУК Т. О.
Справа № 629/6782/26
Номер провадження 2/629/2635/26
РIШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання -Лукаренко А.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Лозова цивільну справу №629/6782/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “КРЕДИТ-КАПІТАЛ” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Позивач, в інтересах якого діє представник звернувся до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №100538424 від 02.05.2024 року в розмірі 31 960,00 гривень, судовий збір у сумі 2 662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Справу передали судді Мицик С.А., яка призначила її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. У зв`язку з відставкою та відрахуванням судді Мицик С.А. зі штату суду (рішення ВРП від 10.09.2026 №1863/0/15-26, наказ голови суду від 11.09.2026 №005-04/102), розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 15.09.2026 №05-03/98 було призначено повторний автоматизований розподіл. 17.09.2026 року за результатами перерозподілу справу передано в провадження судді Каращука Т.О.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 травня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит №100538424. Кредит у розмірі 4 600,00 грн надано в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему Кредитодавця (Особистий кабінет на вебсайті). Підписання договору відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що відповідає вимогам ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про споживче кредитування». Первісний кредитор у повному обсязі виконав зобов`язання, перерахувавши кредитні кошти на банківську картку відповідачки, верифіковану в її Особистому кабінеті. Відповідачка порушила графік сплати та ухилилася від повернення кредиту, сплати відсотків і комісій. 24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т. Позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідачки за договором № 100538424 від 02.05.2024 року. 01 липня 2026 року позивач надіслав відповідачу письмову претензію вих. № 23930769/2331 про погашення заборгованості, однак борг погашено не було. Таким чином, загальна заборгованість відповідачки станом на момент звернення до суду складає 31 960,02 грн і складається з наступних елементів: прострочена заборгованість за тілом кредиту: 4 600,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту: 506,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками: 20 607,95 грн.; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення зобов`язання: 6 246,07 грн.
Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.
Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.
Відповідачкою було подано до суду відзив, у якому остання вказала, що вона є дружиною військовослужбовця Збройних Сил України — ОСОБА_2 , який проходить військову службу та здійснює захист України в умовах воєнного стану. Відповідач зазначає, що в силу закону нарахування процентів за користування кредитом, будь-яких комісій, штрафів та пені за договором № 100538424 від 02.05.2024 р. є незаконним. В свою чергу відповідач беззастережно визнає зобов`язання за тілом кредиту у розмірі 4 600,00 грн та висловлює готовність його сплатити. Враховуючи викладене, відповідач просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» лише частково, зменшити розмір заборгованості за Кредитним договором № 100538424 від 02.05.2024 р. до суми фактично отриманого тіла кредиту — 4 600,00 грн. та скасувати всі нараховані проценти, комісії, пеню та штрафні санкції на підставі ч. 18 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Представник позивача не скористався правом на подання відповіді на відзив.
У судове засідання представник позивача не з”явився, надав заяву, у якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02 травня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит №100538424. Кредит у розмірі 4 600,00 грн., строком на 345 днів (до 12.04.2025), з денною процентною ставкою 1,15 %, комісія за надання кредиту 529,00 грн., надано в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему Кредитодавця (Особистий кабінет на вебсайті). Підписання договору відбулося шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), що відповідає вимогам ЗУ «Про електронну комерцію» та ЗУ «Про споживче кредитування».
Згідно п. 2.1 Договору кредитні кошти надається позичальнику в безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Кредитні кошти у розмірі 4600,00 грн. були перераховані позичальнику 02.05.2024 року первісним кредитором, що підтверджено платіжним дорученням №88135882.
Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ “Приватбанк” було надано інформацію , що в банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована картка № НОМЕР_2 на яку 02.05.2024 року було зараховано 4600,00 грн.
Відповідачка порушила графік сплати та ухилилася від повернення кредиту, сплати відсотків і комісій.
24 вересня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т. Позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідачки за договором № 100538424 від 02.05.2024 року.
01 липня 2026 року позивач надіслав відповідачу письмову претензію вих. № 23930769/2331 про погашення заборгованості, однак борг погашено не було.
Таким чином, загальна заборгованість відповідачки станом на момент звернення до суду складає 31 960,02 грн і складається з наступних елементів: прострочена заборгованість за тілом кредиту: 4 600,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту: 506,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками: 20 607,95 грн.; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення зобов`язання: 6 246,07 грн., що підтверджено розрахунком заборгованості.
У зв”язку з вище вказаним, ТОВ “ФК “Кредит-Капітал” звернулося до суду з даним позовом.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, в порушення умов Договору кредиту, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Стаття 627 ЦК України та ст.6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Дослідивши всі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач визнає зобов`язання в частині заборгованості за тілом кредиту, беручи до уваги, що позивач є новим кредитором відповідача суд дійшов висновку, про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту.
Стосовно вимоги відповідача про скасування всіх нарахованих процентів, комісії, пені та штрафних санкцій на підставі ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтями 1, 2 вказаного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 15 статті 14 цього Закону визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, а також їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Вказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19.
Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) вказав на перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати документи, встановлені листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
На підтвердження обставин поширення на ОСОБА_1 положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачкою надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , згідно з яким 06.06.2023 року вона уклала шлюб із ОСОБА_2 , а також копію довідки військової частини НОМЕР_4 від 04.06.2022 року, яка засвідчує, що її чоловік перебуває на військовій службі за мобілізацією з 24.05.2022 року.
Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що чоловік відповідачки — ОСОБА_2 — перебував на військовій службі безпосередньо в період укладення та виконання умов спірного кредитного договору. Надана відповідачкою довідка військової частини датується червнем 2022 року, що виключає можливість встановити факт проходження військової служби ОСОБА_2 у подальші періоди, зокрема на момент виникнення та існування кредитних правовідносин.
Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а відтак обов`язок доказування поважності причин невиконання зобов`язання покладено на відповідачку, суд дійшов висновку, що зазначена вимога ОСОБА_1 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Розглянувши позовну вимогу про стягнення процентів, суд дійшов висновку про її часткове задоволення у розмірі 17 755,05 грн з огляду на таке.
02.05.2024 року між сторонами укладено Договір про споживчий кредит №100538424. Право вимоги за цим Договором перейшло до Позивача на підставі договору факторингу від 24.09.2024 року.
Невід`ємною частиною Кредитного договору є Графік платежів (Додаток №1), яким сторони узгодили чіткий порядок, періодичність, розмір платежів, а також визначили, що загальний розмір процентів за весь строк правомірного користування кредитом (345 днів) становить 17 755,05 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається графік платежів, а загальні витрати за споживчим кредитом розраховуються виходячи з припущення, що договір залишається чинним протягом погодженого строку. Згідно з п. 1.7 Договору, вказані у договорі розміри комісій та процентів не можуть бути збільшені Кредитодавцем в односторонньому порядку.
Суд зазначає, що підписанням договору сторони узгодили граничний розмір плати за кредит у вигляді відсотків, який становить саме 17 755,05 грн. Нарахування позивачем суми 20 607,95 грн виходить за межі узгоджених сторонами умов Договору та погодженого Графіку платежів. Порушення відповідачем строків повернення кредиту є підставою для застосування заходів відповідальності (неустойки, ст. 625 ЦК України), але не може бути підставою для збільшення суми звичайних договірних процентів понад ліміт, визначений індивідуальною частиною договору та графіком.
Згідно зі статтями 526, 1054 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Оскільки відповідач кредит не повернув, вимога про стягнення процентів є обґрунтованою, але лише в межах суми, визначеної Графіком платежів.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню у розмірі 17 755,05 грн, а в задоволенні решти суми процентів слід відмовити.
Щодо нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 506,00 грн.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту 11,50% від суми виданого кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору. Підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.
Щодо вимоги позивача про стягнення 6 246,07 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання суд зазначає таке.
Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки, вищевказаний договір був укладений у травні 2024 року, тобто в період дії воєнного стану, таким чином нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягає.
Отже, із заявлених позивачем ТОВ ФК «Кредит-Капітал» 31 960,02 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є вимога на загальну суму 22 861,05 грн., що складається з тіла кредиту 4 600,00 грн., комісії за надання кредиту 506,00 грн. та простроченої заборгованість за відсотками 17 755,05 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., суд зазначає наступне.
Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання правової допомоги, актом наданих послуг та детальним описом наданих послуг.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, беручи до уваги частклве задоволення позовних вимог, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4 000,00 грн.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду ТОВ “ФК “Кредит-Капітал” було сплачено 2662,40 грн. судового збору.
Пред`явлений ним позов задоволений на 71,53 % (22861,05/31960,02 х 100).
З огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 1904,41 грн (2662,40 х 71,53:100 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” заборгованість за кредитним договором №100538424 від 02.05.2024 року у розмірі 22 861,05 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” витрати по сплаті судового збору в сумі 1 904,41 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
В іншій частині віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Інформація про сторони:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова Компанія “Кредит-Капітал”, код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, м. Львів, 79029.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.О.Каращук
Оригінал: reyestr.court.gov.ua