Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №629/4386/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4386/26

Номер провадження 2/629/1858/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Уваренко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, одноразового заохочення до ювілейної дати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

Представник позивача – адвокат Смірнова Н.А. звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком у розмірі 3 середньомісячних заробітків в сумі 33327 грн. 09 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком за період з 21.04.2026 року по день ухвалення рішення; матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік у сумі 3350 грн.; одноразове заохочення до ювілейної дати (60-ти річчя) у сумі 3800 грн. 09 коп.; судові витрати у сумі 5000 грн. за послуги адвоката. Зазначає, що позивачка 03.04.2012 року по 20.04.2026 рік перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця». Стаж роботи складає 14 років, 0 місяців, 18 днів. Згідно наказу виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» № 394/ОС від 14.04.2026 року ОСОБА_1 звільнено 20.04.2026 року з посади машиніста крана (кранівник) 4 розряду, цеху ходових частин за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Вищевказаним наказом передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків згідно п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками (зі змінами), які в день звільнення виплачені не були. В той же час згідно зазначеного наказу виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. Роботодавець як станом на день звільнення так і на день подання позовної заяви до суду не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком вказану одноразову матеріальну допомогу. Згідно відповіді ВП «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон сервіс» АТ «Укрзалізниця» № ВП-ПВРЗ-19/241 від 29.04.2026, відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Звернула увагу суду, що 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43 , 44 Конституції України , та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» правових підстав не було. Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема допомоги. Також, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 21.04.2026, тобто з дня, наступного за днем звільнення по день прийняття рішення судом. Також, згідно довідки про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення до відпусток наданої на адвокатський запит, відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік у сумі 3350 грн. Відповідно до довідки про виплату одноразового заохочення до ювілейної дати ОСОБА_1 не була виплачена сума у розмірі 3800 грн. 09 коп. до ювілейної дати (60-ти річчя).

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились, від представника надійшла відповідь на відзив, у якій представник просила про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Зазначила, що посилання відповідача на те, що колективний договір філії «Панютинський вагоноремонтний завод» втратив чинність у зв`язку з ліквідацією філії, є безпідставним, оскільки трудові правовідносини позивача фактично продовжувалися у структурі АТ «Укрзалізниця», а гарантії та соціально-трудові права працівників визначалися не лише колективним договором, а й Галузевою угодою та нормами трудового законодавства. Відповідно до ст. 9 КЗпП України умови колективних договорів та угод, які покращують становище працівників порівняно із законодавством, є обов`язковими для роботодавця. Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, а роботодавець не вправі в односторонньому порядку відмовитися від виконання взятих на себе зобов`язань. Доводи відповідача про призупинення додаткових виплат на підставі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також не можуть бути безумовною підставою для відмови у задоволенні позову. Так, ст. 11 вказаного Закону передбачає можливість зупинення дії окремих положень колективного договору лише у встановленому законом порядку. При цьому сам факт воєнного стану не звільняє роботодавця від обов`язку довести правомірність та належне оформлення такого зупинення, а також довести, що працівник був належним чином повідомлений про зміну істотних умов оплати праці. Відповідач не надав доказів: належного прийняття рішення про зупинення саме тих положень колективного договору, які регулюють спірні виплати; дотримання процедури погодження такого рішення; доведення відповідного рішення до відома ОСОБА_1 ; наявності підстав для невиплати саме допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію. Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність невиплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, а тому наведені у відзиві доводи є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню судом. Також вказала, що позивач дійсно усвідомлює складне фінансове становище АТ «Укрзалізниця», пов`язане із наслідками збройної агресії рф проти України, руйнуванням інфраструктури та значними витратами підприємства. Разом із тим, наведені обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку дотримуватися трудових прав працівників та проводити своєчасний розрахунок при звільненні. Позивач, незважаючи на небезпеку, воєнний стан та складні умови праці, продовжував виконувати свою роботу та належним чином здійснював трудові обов`язки. Відтак, він має повне законне право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до вимог статті 117 КЗпП України. Посилання відповідача на складне фінансове становище не спростовують факту порушення трудових прав позивача та не можуть перекладати негативні наслідки господарської діяльності підприємства на працівника, який сумлінно виконував свою роботу.

Представник відповідача Мельник К.О. у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, а також відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши наступне. Колективний договір був укладений між філією «Панютинський вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця» і первинною профспілковою організацією філії «Панютинський вагоноремонтний завод» ПАТ «Укрзалізниця» на 2013-2015 роки (зі змінами і доповненнями) пролонгований на 2025 рік. Філія «Панютинський вагоноремонтний завод» АТ «Українська залізниця» була ліквідована 01.09.2025. Таким чином, вищевказаний колективний договір втратив свою чинність. Позивачка була звільнена з виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця», яке на сьогоднішній день керується вимогами Галузевої угоди укладеної між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками (зі змінами). Відповідно до наказу про припинення трудових відносин від 14.04.2026 № 394/ ОС позивачку було звільнено з 20.04.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Умовами Галузевої угоди передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, керуючись ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивачка отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачкою підпису в наказі про припинення трудового договору від 14.04.2026 № 394/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. 15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24.03.2022. Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» вказаного закону регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, які мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. При цьому, системний аналіз законодавства свідчить про те, що дія статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022. Отже, оскільки виплати, що є предметом спору у цій справі, передбачені пунктом Колективного договору, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Також зазначила на право суду зменшувати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні або відмовити у його стягненні залежно від фактичних обставин конкретної справи та понесені АТ «Укрзалізниця» значні збитки (за 9 місяців 2025 року чистий збиток склав 7,3 млрд грн.). Щодо визначення третьою особою – філію зазначила, що філія «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» не є юридичною особою, тому не має самостійної цивільної чи процесуальної дієздатності. Через відсутність статусу юридичної особи філія не може виступати третьою особою в судових спорах, оскільки сторонами (стороною, третіми особами) є безпосередньо юридична особа на матеріальні права чи обов`язки щодо іншої сторони може вплинути рішення суду.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 03.04.2012 року по 20.04.2026 перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця».

Стаж роботи складає 14 років 18 днів.

Згідно наказу виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» № 394/ОС від 14.04.2026 ОСОБА_1 звільнено 20.04.2026 з посади машиніста крана (кранівник) 4 розряду цеху ходових частин за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком.

Вищевказаним наказом також передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків згідно п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками (зі змінами). Зазначено про проведення виплати матеріальної допомоги відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу № Ц-82/63 Ком.т.).

В день звільнення, передбачені виплати при звільнені позивачці сплачені не були, що підтверджується письмовим повідомленням про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» від 20.04.2026.

Згідно з довідками виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця»: сума одноразової матеріальної допомоги при виході позивачки на пенсію у розмірі 3 середньомісячних заробітків становить 33327 грн. 09 коп.; не було виплачено позивачці матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік (відпустка листопад 2023 року) у сумі 3350 грн.; одноразове заохочування до ювілейної дати (60-річчя) не нараховувалось та складає 3800 грн. 09 коп.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення працівника видати йому належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок по належних йому виплатах.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться власником або уповноваженим ним органом в день звільнення. Про нараховані суми належні працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Згідно з ст. 8 Закону, угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема щодо: нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі (підгалузі) мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників галузі (підгалузі); встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері праці і зайнятості; трудових відносин.

Частиною 5 статті 9-1 цього Закону визначено, що положення галузевої (міжгалузевої) угоди є обов`язковими для роботодавців, на яких поширено їх дію.

Відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками (зі змінами) при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 зазначеної угоди, угода набуває чинності з 1 січня 2002 року і діє до укладення нової угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п. 2.4 угоди).

Згідно з п. 8.8. Положення про оплату праці працівників АТ «Українська залізниця», яке є загальнодоступним в мережі Інтернет, працівникам Підрозділу можуть бути нараховані та виплачені одноразові заохочення до ювілейних дат працівників (50, 60, 70 років) залежно від стажу роботи в АТ «Укрзалізниця» та посадового окладу (тарифної складової) в таких розмірах: від 1 року до 5 років 20 відсотків; від 5 років до 10 років 40 відсотків, від 10 років до 15 років 60 відсотків, понад 15 років 100 відсотків.

Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати позивачу належних їй сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було.

Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Крім того, постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачці одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до галузевої угоди, укладеною між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками з цього приводу внесено не було, а також, що позивачці 29.01.2023 виповнилося 60 років, суд дійшов висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію у розмірі 33327 грн. 09 коп.; матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2023 рік (відпустка листопад 2023 року) у сумі 3350 грн.; одноразового заохочування до ювілейної дати (60-річчя) у сумі 3800 грн. 09 коп., з утриманням із вказаних сум установлених законодавством податків та зборів.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Так, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ВП «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон сервіс» АТ «Укрзалізниця», середньоденна заробітна плата за лютий-березень 2026 року становить 514 грн. 75 коп.

За період з 21.04.2026 по 21.10.2026 кількість робочих днів складає 132.

Враховуючи, що позивачці у день звільнення не було виплачено належні їй виплати, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, з врахуванням максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку, суд доходить висновку, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 67947 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів.

Оцінюючи доводи представника відповідача про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку до 1% від заявленої суми на підставі принципів розумності, співмірності та форс-мажорних обставин, суд виходить із того, що положення ст. 117 КЗпП України вже містить у собі встановлений законодавцем механізм забезпечення пропорційності та запобігання надмірному майновому навантаженню на роботодавця.

Крім того, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц, яка дозволяє суду зменшувати розмір відшкодування, враховуючи розмір простроченої заборгованості та її співвідношення із середнім заробітком, є безпідставними, оскільки невиплачена матеріальна допомога становить 33327 грн. 09 коп., що не є мізерною сумою для пересічного громадянина, а позивачка є пенсіонером, для якої своєчасність соціальних виплат є критично важливою для забезпечення життєдіяльності.

Також, суд бере до уваги, що відповідач не виплатив кошти на підставі внутрішнього протоколу правління, який на момент розгляду справи вже був визнаний незаконним у судовому порядку (Постанова ВС у справі № 211/7338/23), що свідчить про відсутність добросовісності у діях роботодавця щодо позивача.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє аргументи відповідача щодо руйнування інфраструктури АТ «Укрзалізниця» та пріоритетності видатків на оборону як підстави для фактичної відмови у виплаті середнього заробітку.

Згідно із ст. 617 ЦК України та позицією Верховного Суду, воєнний стан не звільняє роботодавця від обов`язку розрахунку з працівником.

Беручи до уваги всі обставини справи, відмова у стягненні належних сум або їх зменшення до символічного 1% у трудовому спорі з особою-пенсіонером суперечило б засадам справедливості та ст. 46 Конституції України.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп., а також на користь позивачки витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 :

- одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків, що становить 33327 грн. 09 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік (відпустка листопад 2023 року) у сумі 3350 грн., з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів;

- одноразове заохочування до ювілейної дати (60-річчя) у сумі 3800 грн. 09 коп., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію за період з 21.04.2026 по 21.10.2026 в сумі 67947 грн., з утриманням з цієї суми передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи також до Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», адреса: 03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815.

Третя особа: виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», адреса: 64660, місто Лозова, Харківська обл., с-ще Лиманівка, вулиця Заводська, будинок 5.

Суддя Олексій ПОПОВ