Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №641/3275/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Суд: Слобідський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №641/3275/26

Суддя: Зелінська І. В.

Провадження № 2/641/2763/2026Справа № 641/3275/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зелінської І. В.,

за участю секретаря Земляної А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №192831 від 21.07.2025 року у розмірі 20 474, 93 грн, судовий збір у розмірі 2662, 40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №192831 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідач отримала грошові кошти у сумі 22 353 грн шляхом переказу коштів безготівково, шляхом перерахування коштів на рахунок Споживача.10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор, далі ТОВ «Юніт Капітал») було укладено Договір факторингу № 10102025, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №192831 від 21.07.2025, укладеним між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 . Внаслідок неналежного виконання умов вказаного договору у відповідача перед позивачем виникла кредитна заборгованість, яка складає 21 674, 93 грн, що складається із: 19 870, 16 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4, 77 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600 грн - заборгованість за комісією, 1 200 грн – заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня). Звернув увагу, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах вказаного позову не заявляються, у зв`язку із чим, загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 20 474, 93 грн. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість у загальній сумі 20 474, 93 грн, що складається із: 19 870, 16 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4, 77 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600 грн - заборгованість за комісією та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, одночасно було частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно позовної заяви, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання або розгляд справи у її відсутність до суду не надходило, відзив на позов до суду не подала.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України та, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи містять Заяву на видачу кредиту №100891222 від 21.07.2025 року, згідно якої, ОСОБА_1 просить ТОВ «ФК «Кредіплюс» на підставі Договору видати їй кредит у розмірі 22 353, 00 грн в момент його підписання на умовах, вказаних у п. 5 цієї Заяви та Кредитного договору. Заява містить персональні (ідентифікаційні) дані Клієнта, відомості про місце роботи, доходи та основні параметри кредиту. Заява містить електронний підпис з використанням одноразового ідентифікатора Ройтман Д. Ф. «0с3с3ссd».

Між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» укладено кредитний договір №192831 від 21.07.2025 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора «345984bb».

Договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі – індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі – публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua (далі – сайт Кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності (п.1.1 Договору).

У п.2.1 Договору вказано, що Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених Договором, на строк визначений п.2.6 Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6 Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.2.2.1 Договору, Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 22353 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 18942,86 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №178779 від 11.04.2025 року укладеним з Кредитодавцем, у розмірі 57,19 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3352, 95 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

Згідно із п.2.3 Договору, Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Як вбачається з п.2.4 та п.2.5 Договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3352, 95 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за ставкою 15 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п.2.6 Договору, загальний строк кредитування за Договором складає 274 дні з 21.07.2025 по 21.04.2026. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць.

У п.2.7 Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії складає (не перевищує) 3371, 34 грн.

Відповідно до п. 2.7.1 Договору, денна процентна ставка складає 3371.34 /22353/274дні*100%=0,0550%/день.

Згідно із п.2.8 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48,94% річних.

Як вбачається з п.2.9.1 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 25724,34 грн.

Пунктом 2.10 Договору сторонами погоджено, що якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 400,00 грн, а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 40,00 грн. за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 15 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Відповідно до п.3.1 Договору, Договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку(ів) платежів набирає чинності з моменту підписання Сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання Позичальником зобов`язань по цьому Договору. Строк дії Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.2.6 Договору.

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця та доступний через веб-сайт Кредитодавця https://finx.com.ua (п. 5.1 Договору).

Ідентифікація та верифікація проводиться на підставі інформації та ідентифікаційних документів отриманих особисто від Позичальника та/або через Систему BankID НБУ (п.5.7 Договору).

Вказане також підтверджується додатком до договору про споживчий кредит №192831 від 21.07.2025 - Графік платежів за кредитним договором, який містить електронний підпис з використанням одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 «345984bb»; Договором про споживчий кредит (публічна частина) редакція діє з 01.07.2024 року та Паспортом споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який містить електронний підпис з використанням одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 «0с3с3ссd».

ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Відповідно до Довідки вих. № 207/16-01 від 16.01.2026, ТОВ «ФК «Кредіплюс» 21.07.2025 року здійснило переказ коштів ОСОБА_1 у розмірі 57, 19 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту №192831 від 21.07.2025.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітована картка 4731185628378009, 21.07.2025 на картку здійснено переказ коштів у сумі 57, 19 грн, тим самим підтверджено надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до картки обліку виконання договору 192831 від 21.07.2025, ТОВ «ФК «Кредіплюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 21 674, 10 грн, з яких, зокрема: 19 870, 16 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4, 77 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600 грн - заборгованість за комісією, 1200 грн - заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня). Проценти нараховувались за період з 22.07.2025 року по 03.12.2025 року.

10.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого, останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.2.1 Договору, ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Кредіплюс» за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно із п.4.1 Договору, Право вимоги переходить від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку №3.

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №3 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 ТОВ «Юніт Капітал» прийняло Реєстр Боржників від 10.10.2025 у кількості 1036 осіб, сума фінансування 1 929 108,54 грн.

Як вбачається з витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 року, від ТОВ "ФК "Кредіплюс" до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №192831 від 21.07.2025 у загальному розмірі 21 674, 93 грн, що складається із: 19 870, 16 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4, 77 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600 грн - заборгованість за комісією, 1 200 грн – заборгованість за штрафними санкціями (штраф, пеня).

Згідно з платіжною інструкцією №745 від 09.12.2025 ТОВ "Юніт Капітал" сплатило на рахунок ТОВ «ФК "Кредіплюс" грошові кошти у сумі 1 929 108,54 грн в якості оплати за відступлення прав вимог згідно Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 та Реєстру прав вимог №3 від 03.12.2025.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Також, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Порядок укладення договору має свій алгоритм дій.

Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Товариства з урахуванням особливостей визначений індивідуальною частиною. Відповідачем було подано заявку на оформлення договору в якій останній зазначив особисті персональні данні, підтвердив мобільний номер телефону, пройшов процедуру верифікації банківської карти, підписав договір електронним підписом.

Позивачем надано суду письмову форму укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» договору №192831 від 21.07.2025. У договорі зазначено, що такий підписано за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора «345984bb», а саме комбінація цифр і букв, згідно з положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений договір містить погоджені сторонами: суму кредиту, строк кредитування та проценти за користування кредитом.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування того, що договір не був укладений в електронному вигляді.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростувала, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надала.

Щодо наявності права вимоги у позивача, суд бере до уваги, що умовами укладеного договору факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання Реєстру прав вимог.

Таким чином, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору, а тому до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №192831 від 21.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №192831 від 21.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 20 474, 93 грн, яка складається, зокрема, з 19870, 16 грн - заборгованості за тілом кредиту, 4, 77 грн - заборгованості за відсотками, 600 грн - заборгованість за комісією.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у вказаному вище розмірі.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 600 грн, суд зазначає таке.

10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Враховуючи наведене, положення кредитного договору №192831 від 21.07.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 600,00 грн суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Крім того, як вбачається з п.2.5. Договору, Комісія за надання кредиту складає 3 352,95 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення Договору за ставкою 15 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. індивідуальної частини.

Однак, як зазначалося вище, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Відтак, положення кредитного договору №192831 від 21.07.2025 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 3 352,95 грн також суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що згідно договору кредитного договору №192831 від 21.07.2025 відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 22 353 грн, оскільки з листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 22.04.2026 №20.1.0.0.0/07-260416/118054-БТ вбачається, що за період з 21.07.2025 по 26.07.2025 року на банківську картку № НОМЕР_3 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , здійснено переказ коштів у сумі 57, 19 грн.

Щодо стягнення заборгованності за тілом кредиту в розмірі 18 942, 86 грн суд зауважує на такому.

Згідно з п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Отже, обов`язок повернення кредиту та сплати процентів пов`язується з обставиною надання такого кредиту та є наслідком отримання позичальником коштів та користування ними. Відповідно, ця обставина має бути доведеною (або визнаною іншою стороною, що звільняє від обов`язку доведення).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).

Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, позивачем ТОВ «Юніт Капітал» не надано доказів перерахування коштів у розмірі 18 942, 86 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №178779 від 11.04.2025 укладеним з Кредитодавцем.

Позивач надав суду копію довідки про проведення взаємозаліку, яка жодним чином не підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів та рух коштів на її особовому рахунку.

Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

В порушення ст. 81 ЦПК України відповідач не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував відсутність в неї заборгованості перед позивачем. Власного розрахунку заборгованості відповідачем також не надано.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

З огляду на викладене, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитним договором №192831 від 21.07.2025 в сумі 61, 96 грн, з яких: 57, 19 грн - тіло кредиту; 4, 77 грн - нараховані проценти, тим самим частково задовольнивши позовні вимоги.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 8 грн.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн, стосовно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеному між клієнтом ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», предметом договору є надання правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до Додаткової Угоди №25771506298 від 21.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів ТОВ «Юніт Капітал» зокрема за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Суду надано Акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 7 000 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Така заява була зроблена представником позивача зокрема у позовній заяві.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 №301/1894/17 вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу в межах доведених позивачем витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 21 грн.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №192831 від 21.07.2025 в розмірі 61 (шістдесят одна) грн 96 (дев`яносто шість) коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 (вісім) грн та витрати на правову допомогу в розмірі 21 (двадцять одна) грн, а всього 29 (двадцять дев`ять) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем або третьою особою в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місце знаходження: м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.В.Зелінська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua