Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №953/4991/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4991/26

Провадження № 1-кп/953/726/26

В И Р О К

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020009210 від 08.07.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Харкові, громадянин України, із середньою освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , неодружений, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на ухилення від військової служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, 12 квітня 2025 року самовільно залишив місце зосередження підрозділу в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. Перебуваючи поза місцем служби, обов`язки з військової служби за посадою не виконував, у медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про самовільне залишення місця служби та про його причини не повідомляв, час проводив на власний розсуд.

Окрім того, 28 липня 2025 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , підійшов до багажнику автомобіля «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_2 , котрий був припаркований біля 8-го під`їзду житлового багатоповерхового будинку №20/321 по вул. Нескорених м. Харків, де, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, та реалізовуючи його, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та неодноразово продовженого та діючого по цей час, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, викрав із відчиненого багажного відділення автомобіля «Honda Accord», державний номерний знак НОМЕР_2 , наступне майно: акумуляторний дриль-шуруповерт Dnipro-M CD-200TH, , акумуляторну батарею Dnipro-M ВР-240 - 2 шт., ящик для інструменту Dnipro-M S-Box Ml00 - 2 шт., акумуляторну шліфмашину Dnipro-M DGA-201, зарядний пристрій Dnipro-M FC-230, акумуляторний перфоратор Dnipro-M DHR-201BC Compact, круг пелюстковий конічний ТМ «Світязь» Р60 125x22,2. Після чого, ОСОБА_4 покинув місце скоєння злочину, обернувши викрадене майно на власну користь та розпорядившись ним у подальшому на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 16674,44.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України не визнав.

У судовому засіданні пояснив, що добровільно звернувся до територіального центру комплектування та соціальної служби з метою проходження військової служби. Після тижневого перебування в ТЦК та СП був зарахований до складу військової частини НОМЕР_1 , де виконував обов`язки військової служби, отримував відповідне грошове забезпечення. У квітні 2025 року перебував у відпустці, з якої мав повернутися 11 квітня 2025 року, однак до військової частини не повернувся у зв`язку із смертю батька про що в телефонному режимі повідомив командира. В подальшому час проводив на власний розсуд, використовуючи вільний час на вживання алкогольних напоїв. У кінці 2025 року намагався повернутися для проходження військової служби у складі військової частини НОМЕР_3 . Обвинувачений стверджував, що ст. 407 КК України не може бути застосована до нього, оскільки не є суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення, у зв`язку із виключенням його із військового обліку та звільненням із військової служби з військової частини НОМЕР_4 у серпні 2024 року.

За епізодом викрадення майна надав пояснення, відповідно до яких дійсно з відчиненого багажника автомобіля взяв інструменти, які намагався здати в найближчому ломбарді, де був виявлений потерпілим. Вчинив зазначені дії у зв`язку з перебуванням у скрутному матеріальному стані. Вважає, що стороною обвинувачення невірно кваліфіковані його дії за ч. 4 ст. 185 КК України. Оскільки в ломбарді грошові кошти за реалізацію майно не отримав, то фактично здійснив замах на крадіжку, а тому його дії необхідно кваліфікувати із застосуванням ст. 15 КК України.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 надав покази, відповідно до яких прибув зранку за адресою зазначеної в обвинувальному акті для виконання будівельних робіт. Припаркований транспортний засіб «Honda Accord» залишив із будівельним інструментом на незначний проміжок часу, вважаючи, що належним чином зачинив автомобіль. Коли повернувся за інструментом, який зберігав в багажнику автомобіля, виявилося, що автомобіль був відчинений, а інструмент із багажника зник. Йому було повідомлено, що нещодавно невідомий чоловік відчинив багажник авто звідки взяв кейси та попрямував в напрямку ломбарда. Потерпілий відразу із знайомим ОСОБА_6 на автомобілі поїхали до зазначеного ломбарду, де виявили обвинуваченого, який в цей момент отримував документи від працівника ломбарду щодо зданих речей.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив суд, що 28 липня 2025 року зранку о 10-11 годині вигулював собаку по вулиці Нескорених у місті Харкові, де побачив як чоловік вийшов з машини і пішов в під`їзд. Після цього до автомобіля підійшов інший чоловік, який відчинив багажник та взяв звідти речі. Згодом з під`їзду вийшло два чоловіка, які, відкривши багажник, почали говорити між собою про зникнення двох чемоданів. Він повідомив останнім про побачене та залишив свій номер телефону.

Допитані свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 , в судовому засіданні надали покази, відповідно до яких обвинувачений проходив разом з ними військову службу в складі військової частини НОМЕР_1 та доведення командуванням до їх відома про самовільне залишення ОСОБА_4 місця дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 .

На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні:

протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 28 липня 2025 року, відповідно якого потерпілий ОСОБА_5 повідомив про викрадення належного йому майна із багажного відділення автомобіля Honda Accord, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: м. Харків, вул. Нескорених, буд. 20/321;

протокол огляду місця події від 28.07.2025 із фототаблицею, за відомостями якого було оглянуто автомобіль Honda Accord, номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, який знаходився на парковці за адресою: м. Харків, вул. Нескорених, буд. 20/321. Оглядом встановлено, що машина знаходиться в непошкодженому стані, багажник відчинений, наявних слідів взлому не виявлено;

протокол огляду місця події від 28.07.2025 із фототаблицею, за відомостями якого була оглянута ділянка місцевості біля будинку за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 204, де знаходився ОСОБА_4 , біля якого знаходились два кейса чорного кольору Dnipro m із інструментом. За змістом протоколу на запитання слідчого ОСОБА_4 повідомив, що викрав зазначені предмети із багажного відділення автомобіля Honda Accord, номерний знак НОМЕР_2 ;

протокол огляду предметів від 28 липня 2025 року, за участі потерпілого ОСОБА_5 , в ході огляду потерпілий впізнав інструменти, котрі оглядалися як свої, котрі він придбав у вересні 2024 року в спеціалізованому магазині «Дніпро-М» в новому стані. При цьому ОСОБА_5 зазначив, що впізнав інструменти по загальному вигляду, так як весь час із ними працює і для того, щоб не переплутати свої інструменти із інструментами інших працівників він робить позначку у вигляді букви «Х» у місці зазначення назви або серійного номеру. В ході огляду ОСОБА_5 вказав на дані позначки, котрі були виявлені на всіх інструментах, що оглядалися.

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 , котрий 28.07.2025 близько 11 години побачив в ломбарді за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 144, який намагався продати належні потерпілому інструменти;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.07.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 , котрого 28.07.2025 близько 11 години побачив в ломбарді за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 144, який намагався продати належні потерпілому інструменти;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_4 , котрого 28.07.2025 близько 11 години побачив в ломбарді за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 144, який намагався продати інструменти, належні ОСОБА_5 ;

протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_4 , котрий 28.07.2025 близько 10 години 10 хвилин дістав із багажника автомобіля Honda Accord, номерний знак НОМЕР_2 , два ящика та пішов із ними у невідомому напрямку;

протокол огляду предметів від 15.08.2025 із диском із відеозаписом, отриманого з приміщення ломбарду «ПТ Найкращий ломбард», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . За відомостями протоколу проведено огляд відеозапису та встановлено, відеозапис ведеться в приміщенні ломбарду «ПТ Найкращий ломбард», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , на відеозаписах зображено число, коли здійснювався запис: 28.07.2025. На відеозаписі зображено: чоловіка, який одягнений у футболку та шорти чорного кольору, заходить в приміщення ломбарду, в руках тримає два ящика із інструментами та дорожню сумку (10:48:02). Працівник ломбарду виходить до чоловіка та забирає ящики із інструментом для проведення їх оцінки та прорахунку вартості (11:50:19). До приміщення ломбарду входить потерпілий ОСОБА_5 та його знайомий ОСОБА_11 (11:00:59);

висновок експерта від 13 серпня 2025 року № 11841 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, загальна ринкова вартість викраденого майна, станом на липень 2025 року, становить 16674,44 грн.

На підтвердження вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, стороною обвинувачення надані наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні:

лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2025 року № 4911/ВОБ, за відомостями якого ОСОБА_4 перебував на загальному військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ), як солдат запасу. Знятий з обліку 13 січня 2025 року у зв`язку із призовом на військову службу до військової частини НОМЕР_5 ;

витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 січня 2025 року № 19, відповідно до якого солдат ОСОБА_4 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. З 13 січня 2025 року зарахувати до списків особового складу, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з 14 січня 2025 року та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони;

рапорт командира батальйону охорони підполковника ОСОБА_12 від 12 квітня 2025 року, відповідно до якого 12 квітня 2025 року 12 квітня 2025 року солдат ОСОБА_4 не з`явився на ранкове шикування о 08 годині 00 хвилин та перестав виходити на зв`язок. Першочергові заходи розшуку результатів не дали;

доповідь командира військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2025 року про факт вчинення самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 ;

наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2025 року № 461, яким призначено розслідування за фактом відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_4

акт службового розслідування від 30 квітня 2025 року, за відомостями якого проведеним розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 проходить військову службу на посаді стрільця відділення охорони взводу охорони роти охорони батальйону охорони з 14 січня 2025 року. Під час призову відповідно до рішення ВЛК військовослужбовець за станом здоров`я був придатний до проходження військової служби. 12 квітня 2025 року о 08:00 під час перевірки особового складу АДРЕСА_2 , командиром батальйону охорони підполковником ОСОБА_13 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , який не з`явився на ранкове шикування. Організовані пошукові заходи результату не дали. Мобільний номер військовослужбовця був відключеним. Рідним місце знаходження солдата ОСОБА_4 невідоме;

наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2025 року № 182, про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_4 , яким службове розслідування за фактом відсутності на військовій службі солдата ОСОБА_4 вважати закінченим. Помічнику командира з правової роботи наказано забезпечити контроль та відповідне документальне забезпечення органів військової служби правопорядку, державного бюро розслідувань для внесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань про скоєння солдатом ОСОБА_4 кримінального правопорушення;

витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 квітня 2025 року № 134, за яким солдата ОСОБА_4 вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 12 квітня 2025 року;

довідка військово-лікарської комісії від 08 січня 2025 року № 17 за відомостями якої солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби;

витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20 жовтня 2025 року № 166, відповідно до якого солдата ОСОБА_4 , який вважається таким, що самовільно залишив частину Т0320 відповідно до Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України, зараховано до тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_3 .

Дослідивши у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження.

При вирішенні питання за першим епізодом чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, суд враховує показання обвинуваченого, який підтвердив факт проходження військової служби у складі військової частині НОМЕР_1 , виконання ним обов`язків військової служби та отримання грошового забезпечення. Покази обвинуваченого узгоджуються із показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які засвідчили проходження обвинуваченим військової служби у одній частині із ними.

Факт проходження обвинуваченим військової служби у складі військової частині НОМЕР_1 та вчинення ним 12 квітня 2025 року самовільного залишення частини НОМЕР_1 підтверджується, документами частини, зокрема: витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 січня 2025 року № 19, рапортом командира батальйону охорони підполковника ОСОБА_12 від 12 квітня 2025 року, доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2025 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2025 року № 461, актом службового розслідування від 30 квітня 2025 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30 квітня 2025 року № 182, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12 квітня 2025 року № 134, а також витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 20 жовтня 2025 року № 166, за відомостями якого ОСОБА_4 зараховано до тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_3 , як такого, що самовільно залишив частину НОМЕР_1 відповідно до Тимчасового алгоритму дій посадових осіб стосовно прийому військовослужбовців, які повернулися для проходження військової служби до Збройних Сил України.

Суд критично ставиться до доводів обвинуваченого про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки він не є суб`єктом даного злочину, через те що виключений із військового обліку при звільненні із військової служби з військової частини НОМЕР_4 у серпні 2024 року.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України є військовослужбовець. Військовослужбовцем є громадянин України, який проходить дійсну військову службу у складі Збройних Сил України та інших військ відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19 серпня 2025 року № 4911/ВОБ вбачається, що ОСОБА_4 знятий з обліку 13 січня 2025 року у зв`язку із призовом на військову службу до військової частини НОМЕР_5 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13 січня 2025 року № 19, солдат ОСОБА_4 , який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.

Отже, статус військовослужбовця ОСОБА_4 набув у зв`язку з мобілізацією на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» і на момент вчинення інкримінованого діяння був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та відповідно є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Доводи обвинуваченого щодо необхідності витребування із Міністерства оборони України інформацію щодо його статусу та виклик командира батальйону охорони підполковника ОСОБА_12 суд розцінює як намір затягнути розгляд справи, оскільки відомості щодо проходження ним військової служби наявні в матеріалах кримінальної справи, відомості рапорту командира батальйону охорони підполковника ОСОБА_12 від 12 квітня 2025 року узгоджуються з іншими документами військової частини НОМЕР_1 , складеними за фактом самовільного залишення ОСОБА_4 військової частини.

Доводи обвинуваченого щодо його перебування у відпустці у квітні 2025 року та не повернення на службу у зв`язку із смертю батька є непідтвердженими, а тому не беруться судом до уваги.

При вирішенні питання за другим епізодом чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні крадіжки, суд враховує показання обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_7 , які повністю узгоджуються між собою стосовного місця та обставин події. Показання потерпілого та свідка є послідовними й такими, що узгоджуються між собою, а також узгоджуються із відомостями протоколів слідчих дій, які є належними, не містять істотних суперечностей, і підстав не довіряти їм суд не встановив. При цьому, сам обвинувачений не заперечує факт викрадення майна, водночас, вважає, що його дії підлягають додаткової кваліфікації як замах.

Доводи обвинуваченого про додаткову кваліфікацію за ст. 15 КК України, тобто замах, суд розцінює як помилкові.

Крадіжка майна вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа повністю реалізувала умисел щодо заволодіння майном. Заволодіння передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому навіть початкову реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. При цьому докладне визначення цього моменту в кожному конкретному випадку залежить від характеру майна, навколишньої обстановки щодо вчинення крадіжки, наявності реальної можливості використати майно за особистим розсудом винного (постанова ККС ВС у справі № 161/139/16-к від 05.07.2018).

Суд вважає, що обвинувачений вчинив закінчений злочин, оскільки ОСОБА_4 після вчинення крадіжки пройшов деяку відстань від автомобіля до ломбарду, де мав намір отримати кошти за реалізоване майно. Окрім того, він мав можливість за незначний проміжок часу незаконно розпорядитися викраденим майном або його частиною будь-яким іншим чином, зокрема: викинути , знищити, віддати іншій особі тощо.

Отже, ураховуючи наведене, суд вважає обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_4 : за першим епізодом за ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; за другим епізодом за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

Суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_4 таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення у сховище. Таке рішення суду обґрунтовується наступним:

Салони та/або багажні відділення автомобілів, можуть бути віднесені за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з їх конструктивних особливостей, наявності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказані місця як такі, що мають, окрім іншого, призначення для постійного або тимчасового зберігання майна (тобто є сховищем). При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де пред`явлено обвинувачення за викрадення майна з автомобіля, яке включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить встановити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідний автомобіль як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення ст. 91-94 КПК України, підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази відповідній оцінці (Постанова Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 653/3/18).

Сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння до них сторонніх осіб (постанови ВС у справах № 205/5830/16-к, №127/959/19).

Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.

Крадіжку майна у потерпілого ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_4 вчинив із багажного відділення автомобіля «Honda Accord», номерний знак НОМЕР_2 , через відчинені (незамкнені на замок) двері, тобто за відсутності пристосувань чи засобів охорони, у тому числі технічних, які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що багажник автомобіля, з якого обвинувачений вчинив крадіжку, за даними ознаками не відноситься до сховища, що узгоджується із висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 219/5438/21.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які підпадали би під визначення статті 66 КК України, як і обставин, які відповідають вимогам статті 67 КК України. У обвинувальному акті відомостей щодо пом`якшуючих та обтяжуючих обставин не наведено.

У зв`язку з чим, на думку суду, обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, неодружений, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, за відомостями службової характеристики, виданої за місцем служби, зарекомендував себе з негативного боку.

При призначенні покарання суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом`якшує покарання або обтяжує покарання, відомості про особу обвинуваченого, який негативно себе зарекомендував за місцем служби, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, а тому, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, необхідно призначити покарання за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі у межах санкції, передбачених відповідними статтями.

При визначенні остаточної міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 застосуванню підлягає ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки він засуджується за вчинення сукупності кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Питання про скасування арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року, суд вирішує відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання про речові докази, необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

У резолютивній частині вироку серед іншого у разі визнання особи винуватою зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат (ч. 4 ст. 374 КПК України). Процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням експертів (ст. 118 КПК України). У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України).

Зважаючи на викладене, з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в даному кримінальному провадженні.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.

Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта за проведення судової експертизи № 11841 від 13.08.2025 у розмірі 4240,80 грн, - стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

акумуляторний дриль-шуруповерт Dnipro-M CD-200TH; акумуляторну батарею Dnipro-M BP-240 - 2 шт.; ящик для інструменту Dnipro-M S-Box M100 - 2 шт.; акумуляторну шліфмашину Dnipro-M DGA-201; зарядний пристрій Dnipro-M FC-230; акумуляторний перфоратор Dnipro-M DHR-201BC Compact; круг пелюстковий конічний ТМ «Світязь» Р60 125х22,2, – повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , скасувавши арешт, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2025 року.

Dvd-r диск із відеозаписом із ломбарду «ПТ Найкращий ломбард», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 144, - зберігати в матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1