Суд: Київський районний суд м. Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №953/11380/26
Суддя: Лисиченко С. М.
Справа№ 953/11380/26
н/п 1-кп/953/952/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2026 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді – ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
прокурора – ОСОБА_3 ,
захисника – адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого – ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12026220000000288 від 06.03.2026, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпрорудне Запорізької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи єдиний злочинний умисел, перебуваючи за місцем своєї реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , який являється користувачем мережі «Інтернет» з ІР-адресою НОМЕР_1 провайдеру ТОВ «МАКСНЕТ», порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини, всупереч Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» (Лансаротська конвенція), яку ратифіковано Україною 20.06.2012, відповідно до якої «дитяча порнографія» означає будь-які матеріали, які візуально зображують дитину, залучену до реальної або модельованої явно сексуальної поведінки, чи будь-яке зображення дитячих статевих органів, здебільшого із сексуальною метою; Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, в редакції від 01.01.2025; Міжнародної конвенції «Про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними», укладеної в Женеві 12.09.1923, реалізуючи злочинний умисел, направлений на умисне одержання доступу до дитячої порнографії та умисному її зберіганні без мети розповсюдження, діючи умисно, використовуючи планшет "Xiaomi Pad 6", модель 23043RP34G, заходячи до мережі «Інтернет», через програму файлообмінник «torrent» (програми призначеної для завантаження та вивантаження файлів з/в мережу «Інтернет»), яка знаходиться на вищевказаному планшеті, здійснював завантаження відеофайлів, а саме: 21.03.2024 -“??7????.avi»; 21.03.2024 - «???????50.mp4»; 22.03.2024 - «Tara (Reanna Huskey).mp4»; 23.03.2024 –«33ec1e44cf53db4aeee34dbec569cbee - 2007 anal clown girl man oral sound tara toys. wmv»; 23.03.2024 - «0771d184994386c9a06a50236b67fbe9 - 2013 anal girl man oral pthe sound tara. wmv», які мають порнографічний характер та містять дитячу порнографію. Вищевказані завантажені відеофайли ОСОБА_5 умисно зберігав без мети збуту чи розповсюдження на вищевказаному планшеті "Xiaomi Pad 6", поки даний планшет у нього не було вилучено працівниками поліції 22.05.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку за вищевказаною адресою у період часу з «07» години «54» хвилини до «09» години «37» хвилини.
Вказані дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.301-1 КК України, як умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та умисне зберігання дитячої порнографії без мети збут чи розповсюдження.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується, зокрема, час, місце, спосіб вчинення та його правову кваліфікацію, не оспорює. Пояснив, що дійсно умисно одержав доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та зберігав дитячу порнографію без мети збут чи розповсюдження, за обставин, викладених вище у даному вироку.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.
Сторона захисту та сторона обвинувачення не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.
З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст.349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого, вивченням матеріалів, що характеризують його особу, документів з процесуальних питань, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена поза розумним сумнівом.
Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого, а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до класифікації, визначеної ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.301-1 КК України – є тяжким злочином.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, не є військовослужбовцем, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ч.1 ст.67 КК України, судом не встановлено.
Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його вид - кримінальне правопорушення проти громадського порядку та моральності, суспільну небезпечність та наслідки, вищезазначені дані щодо особи обвинуваченого, який, зокрема, є особою середнього віку, має стійкі соціальні зв`язки, не судимий, наявності обставини, що пом`якшує покарання та відсутності обставин, що його обтяжують.
Указані відомості дають підстави для призначення покарання обвинуваченому в межах санкції ч.1 ст.301-1 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та організацією дозвілля дітей, на строк 3 роки. На підставі п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 певні обов`язки.
При цьому суд зазначає, що положення ст.55 КК України не містять заборони щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю особі, яка на час вчинення кримінального правопорушення відповідної посади не обіймала та такою діяльністю не займалася.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.09.2023 року у справі № 404/2081/22, згідно з якою таке додаткове покарання може бути призначено незалежно від того, чи обіймав обвинувачений певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Цивільний позов не заявлено, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.96-1,96-2 КК України, ст.100 КПК України.
З огляду на те, що арештоване майно, яке визнано у даному кримінальному провадженні речовим доказом підлягає спеціальній конфіскації, суд, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, не вбачає підстав для скасування арешту майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 28.05.2026.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Керуючись ст.96-1,96-2 КК України, ст.100, 124, 174, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з навчанням, вихованням та організацією дозвілля дітей, на строк 3 (три) роки.
На підставі п.1-3 ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме:
-DVD-R диск «Verbatim» з написом на поверхні «178.165.90.177» - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-планшет «Xiaomi Pad 6», модель 23043RP34G, мобільний телефон «Xiaomi 14 Ultra», imei-1: НОМЕР_2 , imei-2: НОМЕР_3 – конфіскувати в дохід держави.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя - ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua