Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №638/24115/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №638/24115/25

Провадження № 2/638/4148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Гребенюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_4 звернулася до Шевченківського районного суду міста Харкова з вказаним позовом в якому просила стягнути з відповідача 300000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої необережним вбивством її чоловіка.

Позов обґрунтовано тим, що вироком Шевченківського районного суду міста Харкова ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 119 КК України. Так, 05.12.2024, приблизно о 17 год. 00 хв. біля будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 з чоловіком позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник словесний конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_2 наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5 від якого останній впав та втратив свідомість. Від падіння ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які знаходяться у причинному зв?язку із його смертю.

Втрата близької особи, через вказану смерть, для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призвела до моральних страждань та душевного болю. Загибель чоловіка, який був опорою і захисником, змінила звичний життєвий уклад позивача, призвела до депресії, відбилося на стосунках з близькими.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 позовну заяву прийнято до судового розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позову, адже конфлікт почався через неповажну поведінку з боку померлого та його товариша. Вони перші застосували фізичну силу щодо відповідача. ОСОБА_5 під час конфлікту перебував в стані алкогольного сп`яніння. Тілесні ушкодження, від яких помер ОСОБА_5 , отримав від падіння. Відповідач вказував, що лише захищався від ударів ОСОБА_5 і ОСОБА_1 . Також, звертав увагу на те, що позивач не брала участі у кримінальному провадженні в якості потерпілої.

17.08.2026 ухвалою суду підготовче провадження закрито та призначено цивільну справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав у ньому зазначених. Зазначав, що відповідач під час розгляду кримінального провадження вину визнав, вирок не оскаржував. З моменту спричинення смерті ОСОБА_5 відповідач до позивача не звертався і допомогу не пропонував.

Відповідач в засіданні шкодував, що так вийшло. Виразив готовність відшкодувати витрати на поховання. Вказував, що має не великі статки: 3400 грн. пенсії та можливість підзаробити приблизно 2000 грн. на місяць. Винним себе визнав, щоб пом`якшити покарання. Вирок не оскаржував. Позов просив залишити без задоволення.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Вказав, що позивач не була потерпілою у кримінальному провадженні. Саме на ОСОБА_2 напали і коли відповідач захищався один з нападників впав. На це навіть не звернув увагу ОСОБА_1 ОСОБА_2 пішов, коли припинилися агресивні дії з боку нападників.

Суд заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.

Вироком Шевченківського районного суду міста Харкова від 09.06.2025 у справі 638/1765/25, що набрав законної сили 14.07.2025, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України. При цьому суд встановив, що 05.12.2024, приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебував на відкритій ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_1 , де на зустріч йому йшли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . У ОСОБА_2 виник з ними словесний конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_2 , діючи з метою спричинення тілесних ушкоджень, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті, хоча повинен був і міг це передбачити, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5 . Від отриманого удару ОСОБА_5 впав задньою частиною тулуба на тверду поверхню, вдарившись при цьому потиличною частиною голови, та втратив свідомість. У результаті падіння ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, що згідно висновку експерта N?12-17/441-А/24 від 22.01.2024, знаходяться у причинному зв?язку із смертю і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_5 настала о 07 год. 50 хв. 14.12.2024 у стаціонарі КНП «МКЛІНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений – ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, підтвердив правильність викладених в обвинувальному акті обставин та пояснив, що у вищевказаних часі і місці він гуляв зі своїм собакою породи шпіц. Йому назустріч вийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які підтримували один одного, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, про що свідчив запах алкоголю, хитка хода. ОСОБА_5 ногою вдарив собаку, через те, що та лаяла, хоча це маленька тварина, яка ні на кого не нападала та шкоди спричинити не могла. Обвинувачений зробив ОСОБА_5 зауваження та вони нібито порозумілися. Але після цього, ОСОБА_5 став висловлювати претензії з приводу того, що собака без повідця та намордника, схопив ОСОБА_2 за рукав куртки та став смикати, після чого до нього доєднався другий чоловік. В процесі штовханини обвинувачений став відбиватися від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , в результаті вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_5 , після чого побачив, як той лежить на проїжджій частині. ОСОБА_2 сказав ОСОБА_1 , щоб той підняв свого товариша, а сам пішов додому. Умислу на вбивство не мав, все вийшло випадково, дуже жалкує, що загинула людина, щиро кається. Також зазначив, що тілесних ушкоджень йому заподіяно не було, із заявою до поліції щодо вчинення стосовно нього неправомірних дій не звертався.

Суд, зі згоди учасників судового розгляду, не досліджував всі докази щодо обставин скоєння вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 про що видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Як свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була у шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.07.1972.

В матеріалах справи відсутні підтвердження грубої необережності у діях ОСОБА_5 , яка б сприяла виникненню чи збільшенню шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною третьою статті 12, частиною першою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В результаті дій ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у поважному віці, коли людина особливо потребує підтримки, допомоги і захисту, неочікувано і назавжди, через злочин, втратила близьку людину – чоловіка з яким жила у шлюбі більше за п`ятдесят років. Вказана втрата не може не завдати моральних страждань та незворотньо змінила житєвий уклад позивача. Позбавлення можливості отримувати підтримку від близької особи призводить до порушення нормальних життєвих зв`язків, що в свою чергу, беззаперечно вимагає додаткових фізичних і моральних зусиль для нормалізації життя і стану людини.

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, що саме винні і протиправні дії ОСОБА_2 призвели до втрати життя ОСОБА_5 , але в той же час невірну поведінку померлого та необережність з боку відповідача, суд виходячи з засад розумності і справедливості, вважає достатнім розміром відшкодування моральної шкоди – 200000,00 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 200000,00 грн. (двісті тисяч грн.).

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом даного судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Педставник позивача: адвокат Крамаренко Віктор Петрович, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник відповідача: адвокат Полтавець Євген Сергійович, адреса АДРЕСА_5 .

Суддя В. В. Гребенюк