Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №460/9991/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/9991/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – Позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – Відповідач), в якому Позивач просить суд: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Рівненській області у проведенні з 01.01.2026 перерахунку основного розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ у редакції Закону України №230/96-ВР, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок та виплату основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ у редакції Закону України №230/96-ВР, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом на відповідний календарний період виплати пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що має статус особи, потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІІ групи захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, і отримує відповідну пенсію згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, стверджує, що нарахування та виплату позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" повинне здійснюватися з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком. Натомість Відповідач протиправно цього не здійснює, чим порушує право позивача на належний соціальний захист. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду (головуючий суддя Н.О.Дорошенко) від 12.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін – у порядку письмового провадження (стаття 263 КАС України).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 (Підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: Звільнення судді з посади), для розгляду адміністративної справи №460/9991/26 визначено головуючого суддю К.М.Недашківську.

Ухвалою суду від 11.09.2026 – справу прийнято до провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, особою з інвалідністю IІI групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності за нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4228/25, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з 04 вересня 2024 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач вважає, що з 01.01.2026 при виконанні рішення у справі №460/4228/25 Відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 2595,00 грн (2595,00 грн Ч 6).

Отже, зі змісту заявлених вимог убачається, що предметом цього позову є оцінка рішень та дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинених саме під час та на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4228/25.

Вважаючи протиправними дії Відповідача щодо нарахування і виплати пенсії по інвалідності у неналежному розмірі, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі Закон №796-XII).

Метою та завданнями Закону №796-XII є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Відповідно до ст. 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Крім цього, приписами частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 підкреслив, що правові норми КАС України стосовно судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 в адміністративній справі №460/4228/25, при цьому ініціює новий судовий спір шляхом подання позовної заяви, не звертаючись при цьому до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Як уже зазначав суд, за своєю суттю цей спір виник у зв`язку з неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №460/4228/25, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов`язано здійснити перерахунок і виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, з 04 вересня 2024 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Зокрема, Позивач вважає неналежним виконання зазначеного судового рішення у зв`язку з тим, що при обчисленні його пенсії з 01.01.2026 Відповідач продовжує застосовувати величину прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2361,00 грн, замість 2595,00 грн, установлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Відтак, той факт, що Позивач вважає суму підвищення до пенсії меншою, ніж це передбачено законодавством не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий публічно-правовий спір.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З огляду на наведене, суд вважає, що при розгляді позовних вимог Позивача, які фактично зводяться до невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а та від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 27.04.2021 у справі №460/418/20, від 28.05.2021 у справі №540/942/20, від 02.12.2021 у справі №808/1156/18.

Зокрема, на правильність вирішення спірного питання саме у порядку подання заяви, передбаченої статтею 383 КАС України, вказав і Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі №760/3142/17, наголосивши, що оскільки набрало законної сили судове рішення з того самого фактичного предмету спору, то дії відповідача, вчинені на виконання судового рішення, не можуть бути розглянуті в окремому провадженні.

Отже, хоча Позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання окремого позову, яким фактично просить перевірити належність виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі №460/4228/25, зокрема щодо обчислення з 01.01.2026 пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, із застосуванням величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 2595,00 грн.

Відтак, якщо Позивач вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненими на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4228/25, порушуються його права, підтверджені цим судовим рішенням, належним процесуальним способом захисту є звернення у межах справи №460/4228/25 із заявою, передбаченою статтею 383 КАС України, а не ініціювання нового позовного провадження з вимогами, спрямованими на перевірку правильності та повноти виконання рішення суду.

Крім того, у постанові від 23.09.2020 у справі №760/3142/17 Верховний Суд наголосив, що якщо набрало законної сили судове рішення з того самого фактичного предмета спору, дії відповідача, вчинені на виконання такого рішення, не можуть бути предметом окремого позовного провадження, а мають оцінюватися в межах встановленої законом процедури судового контролю.

Визначальним для вирішення цієї справи є також актуальний правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 (адміністративне провадження №К/990/23528/26).

У цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо особа вважає, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав судове рішення, у тому числі застосував під час його виконання нормативний акт, який, на думку особи, не підлягав застосуванню, належним способом захисту є використання спеціальних процедур судового контролю за виконанням судового рішення, а не звернення з новим адміністративним позовом. Якщо відповідні дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання щодо їх правомірності має вирішуватися саме в межах судового контролю за виконанням судового рішення.

Судова палата також зазначила, що застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання судового рішення саме по собі не створює нового публічно-правового спору, якщо порушення, на яке посилається особа, полягає у неналежному виконанні вже ухваленого судового рішення.

При цьому Судова палата відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України №821 під час виконання судового рішення міг розглядатися за окремим адміністративним позовом, та підтримала підхід, сформульований Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі №620/13341/25: якщо спір виник безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, відповідні питання мають вирішуватися в межах спеціальних процедур судового контролю.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд враховує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4228/25 вже встановлено право Позивача на нарахування та виплату основної пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком. У цій справі Позивач фактично оспорює не виникнення нового пенсійного права, а спосіб та повноту реалізації вже встановленого судом обов`язку Відповідача під час виконання судового рішення.

Отже, заявлені Позивачем вимоги спрямовані на перевірку належності та повноти виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/4228/25.

Відтак, якщо Позивач вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю Відповідача, вчиненими на виконання рішення у справі №460/4228/25, порушуються її права, підтверджені цим судовим рішенням, належним процесуальним способом захисту є звернення у межах справи №460/4228/25 із заявою, передбаченою статтею 383 КАС України, а не ініціювання нового позовного провадження з вимогами, спрямованими на перевірку правильності та повноти виконання рішення суду.

Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя К.М. Недашківська