Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №460/12107/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12107/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій.

Ухвалою судді Дорошенко Н.О. від 22.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №460/12107/25. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

02.09.2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 року №258 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв`язку із відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Дорошенко Н.О.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи №460/12107/25 дану справу передано на розгляд судді Друзенко Н.В.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року прийнято справу до провадження та ухвалено розгляд проводити за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова від 20.05.2025 №071533 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн є протиправною, оскільки він не здійснював перевезення вантажу 08.04.2025 транспортним засобом марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та не мав статусу автомобільного перевізника. Вказує, що зазначений транспортний засіб був придбаний ним у 2021 році, однак того ж року проданий як металобрухт без документального оформлення. Наголошує, що в акті рейдової перевірки від 08.04.2025 №073501 відсутні відомості про нього як автомобільного перевізника, особу водія не встановлено, а жодних документів, які б підтверджували здійснення перевезення саме позивачем, не отримано. Вважає, що відповідач безпідставно визначив його суб`єктом відповідальності виключно на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 28.07.2021, не встановивши фактичного перевізника та не довівши його причетності до виявленого порушення. Посилається також на недотримання порядку проведення рейдової перевірки та індивідуальний характер юридичної відповідальності. З огляду на викладене просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час проведення рейдової перевірки 08.04.2025 водій транспортного засобу КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відмовився надати передбачені законодавством документи та залишив місце перевірки, що зафіксовано відеозаписом. Вказав, що на підставі листа ТОВ «Мирогощанський аграрій» від 02.05.2025 №2, договору купівлі-продажу від 28.07.2021 №ТЗ/5-21 та акта приймання-передачі встановлено факт придбання позивачем зазначеного транспортного засобу. Наголосив, що позивачем не надано доказів подальшого відчуження автомобіля чи передання його в користування іншим особам, а відсутність статусу суб`єкта господарювання сама по собі не виключає можливості здійснення вантажних перевезень. Вважає, що позивач є належним суб`єктом відповідальності за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а постанова від 20.05.2025 №071533 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн прийнята на законних підставах, у межах повноважень та з дотриманням встановленого порядку. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та зазначив, що останнім не надано належних доказів належності йому транспортного засобу КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату проведення рейдової перевірки та прийняття оскаржуваної постанови. Наголосив, що в акті перевірки від 08.04.2025 №073501 відсутні відомості про нього як автомобільного перевізника, особу водія не встановлено, жодних документів щодо перевезення вантажу водієм не надано, а тому твердження відповідача про встановлення позивача як перевізника безпосередньо під час перевірки суперечить матеріалам справи. Вказав, що сам факт придбання транспортного засобу у 2021 році не підтверджує здійснення ним вантажних перевезень у 2025 році, а відсутність документів про подальше відчуження автомобіля не є підставою для покладення на нього відповідальності. Крім того, послався на недотримання посадовими особами Укртрансбезпеки порядку проведення рейдової перевірки та невжиття передбачених законодавством заходів щодо водія, який відмовився виконувати законні вимоги інспекторів. Вважає, що відповідач фактично визначив його умовним перевізником без встановлення належного суб`єкта правопорушення, що суперечить принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, закріпленому статтею 61 Конституції України. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка раніше здійснювала підприємницьку діяльність, припинену 28.01.2019, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2021 між ПрАТ «Мирогощанський аграрій» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №ТЗ/5-21, відповідно до якого позивач придбав вантажний автомобіль марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується зазначеним договором, актом приймання-передачі транспортного засобу та документами про його оплату.

Згідно з поясненнями позивача, придбаний транспортний засіб у 2021 році був ним проданий як металобрухт без оформлення відповідних документів. При цьому перереєстрація транспортного засобу на ім`я позивача після його придбання не здійснювалася.

Судовим розглядом встановлено, що 08.04.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) вантажного автомобіля марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Як вбачається з акта проведення перевірки від 08.04.2025 №073501, під час здійснення перевезення вантажу водієм транспортного засобу не було пред`явлено документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документів на вантаж, протоколу обов`язкового технічного контролю та протоколу перевірки й адаптації тахографа до транспортного засобу.

Відповідно до зазначеного акта за результатами перевірки зафіксовано порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому у графі щодо належності транспортного засобу зазначено ПрАТ «Мирогощанський аграрій», а відомості про ОСОБА_1 як автомобільного перевізника в акті відсутні.

Згідно з поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, під час проведення перевірки водій автомобіля КАМАЗ відмовився надати посадовій особі Укртрансбезпеки документи, після чого залишив місце перевірки на легковому автомобілі марки Skoda чорного кольору. У зв`язку з цим посадовою особою було викликано працівників поліції, за участю яких встановлено відомості про зареєстрованого власника транспортного засобу. Зазначені обставини, за твердженням відповідача, зафіксовано відеозаписом із портативного відеореєстратора інспектора.

Як вбачається з матеріалів справи, складений за результатами рейдової перевірки акт від 08.04.2025 №073501 було передано до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до запрошення від 18.04.2025 №35025/37/24-25 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було запрошено ТОВ «Мирогощанський аграрій».

Згідно з листом ТОВ «Мирогощанський аграрій» від 02.05.2025 №2, адресованим Укртрансбезпеці, товариство повідомило про відчуження транспортного засобу марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2021 №ТЗ/5-21. На підтвердження зазначених обставин товариством надано копію договору купівлі-продажу, акта приймання-передачі транспортного засобу та документи про його оплату.

Як вбачається з листа Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 06.05.2025 №39882/37/24-25, позивача було запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відповідне поштове відправлення за трекінговим номером 0601142653528 надійшло до поштового відділення 09.05.2025 та було отримане позивачем 20.05.2025, що підтверджується відомостями про його вручення, на які посилається відповідач.

З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті за результатами розгляду матеріалів рейдової перевірки прийнято постанову №071533 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Як зазначає позивач, копію постанови від 20.05.2025 №071533 він отримав засобами поштового зв`язку 29.05.2025.

Згідно з матеріалами справи, 03.06.2025 позивач звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті зі скаргою на постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.05.2025 №071533, у якій висловив незгоду з притягненням його до відповідальності та зазначив про відсутність його участі у здійсненні перевезення вантажу 08.04.2025.

За результатами розгляду зазначеної скарги Укртрансбезпекою залишено її без задоволення, що підтверджується відповіддю контролюючого органу на скаргу, копію якої долучено позивачем до матеріалів справи.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи роздруківки відомостей з офіційних електронних ресурсів Головного сервісного центру МВС України та Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо транспортного засобу марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до яких за результатами здійснених пошукових запитів не виявлено відомостей про чинний протокол обов`язкового технічного контролю та чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо зазначеного транспортного засобу, а перевірка свідоцтва про його реєстрацію не дала позитивного результату.

Вважаючи постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.05.2025 №071533 про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, посилаючись на те, що станом на дату проведення рейдової перевірки він не здійснював перевезення вантажу зазначеним транспортним засобом, не був його фактичним користувачем та не мав статусу автомобільного перевізника у відповідних правовідносинах, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади діяльності автомобільного транспорту в Україні, порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про автомобільний транспорт, а також підстави застосування адміністративно-господарських штрафів визначаються Законом України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник — фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм і стандартів на автомобільному транспорті.

Частиною дванадцятою статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно зі статтею 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів, забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів, безпеку дорожнього руху, дотримання встановлених вимог щодо організації перевезень.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Статтею 48 Закону №2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника — документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за виконання передбачених цією нормою перевезень без документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Отже, положеннями статті 60 Закону №2344-III визначено спеціального суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт — автомобільного перевізника.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2–4 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи. Державний контроль здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на визначених ділянках дороги, маршрутах руху, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю та інших передбачених цим пунктом об`єктах.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 17 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка проводила перевірку, складається акт за встановленою формою.

Порядком №1567 також урегульовано процедуру розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, повідомлення уповноваженої особи автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи та прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо правомірності постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.05.2025 №071533 про застосування адміністративно-господарського штрафу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є правомірність застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме особи, яка на момент проведення рейдової перевірки здійснювала перевезення вантажу та мала правовий статус автомобільного перевізника.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів та (або) вантажів транспортними засобами.

Отже, для застосування відповідальності, передбаченої статтею 60 зазначеного Закону, необхідним є встановлення не лише факту порушення вимог законодавства під час здійснення перевезення, а й належності особи, до якої застосовується штраф, до кола суб`єктів відповідальності, визначених законом.

Судом встановлено, що 08.04.2025 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області проведено рейдову перевірку вантажного автомобіля марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт №073501.

Як вбачається зі змісту зазначеного акта, під час перевірки зафіксовано відсутність у водія документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема документів на вантаж, протоколу обов`язкового технічного контролю та протоколу перевірки й адаптації тахографа до транспортного засобу.

Водночас акт перевірки від 08.04.2025 №073501 не містить відомостей про ОСОБА_1 як автомобільного перевізника. У графі щодо належності транспортного засобу зазначено ПрАТ «Мирогощанський аграрій».

При цьому з матеріалів справи вбачається, що особу водія, який керував транспортним засобом під час проведення перевірки, не встановлено, а будь-яких документів, які б дозволяли ідентифікувати автомобільного перевізника, водієм не надано.

Згідно з поясненнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, водій автомобіля відмовився виконувати вимоги посадової особи Укртрансбезпеки щодо пред`явлення документів та залишив місце проведення перевірки. Вказані обставини, за твердженням відповідача, зафіксовано відеозаписом із портативного відеореєстратора інспектора.

Суд зазначає, що наведені обставини стосуються безпосередньо поведінки водія транспортного засобу під час проведення контрольного заходу, однак самі по собі не встановлюють особу автомобільного перевізника, відповідального за дотримання вимог законодавства під час здійснення відповідного перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення рейдової перевірки відповідачем було отримано лист ТОВ «Мирогощанський аграрій» від 02.05.2025 №2, яким повідомлено, що транспортний засіб марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відчужено на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2021 №ТЗ/5-21.

На підтвердження зазначених обставин товариством надано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28.07.2021 №ТЗ/5-21, акт приймання-передачі транспортного засобу та документи про його оплату.

Оцінюючи зазначені документи, суд зазначає, що вони підтверджують факт придбання позивачем транспортного засобу у 2021 році, однак не містять відомостей про здійснення ним перевезення вантажу 08.04.2025, організацію такого перевезення, залучення водія або використання зазначеного автомобіля для здійснення господарської діяльності чи перевезення вантажу за власний кошт.

Таким чином, сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу не є тотожним факту здійснення автомобільних перевезень та не підтверджує набуття особою статусу автомобільного перевізника у конкретних правовідносинах.

Суд враховує, що позивач не заперечує факту придбання зазначеного транспортного засобу у 2021 році, однак стверджує, що того ж року продав його як металобрухт без документального оформлення.

Водночас відсутність документів, які підтверджують подальше відчуження транспортного засобу, не може сама по собі свідчити про здійснення позивачем вантажних перевезень у квітні 2025 року.

Зазначена обставина підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, які характеризують фактичне використання транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки.

Суд зазначає, що право власності на транспортний засіб та статус автомобільного перевізника є різними за своїм правовим змістом поняттями. Належність транспортного засобу певній особі не виключає можливості його використання іншою особою на відповідних правових підставах, а відтак встановлення власника автомобіля не завжди є достатнім для визначення особи, відповідальної за здійснення конкретного перевезення.

При цьому матеріали справи, на які посилаються сторони, не містять договору перевезення вантажу, товарно-транспортної накладної, заявки на перевезення, відомостей про відправника чи одержувача вантажу або інших документів, які б підтверджували, що перевезення 08.04.2025 здійснювалося саме ОСОБА_1 .

Також не наведено доказів перебування водія, який керував транспортним засобом під час перевірки, у трудових чи інших правовідносинах із позивачем або виконання ним перевезення за дорученням останнього.

За таких обставин суд доходить висновку, що документи, на підставі яких відповідач визначив позивача автомобільним перевізником, підтверджують лише обставини придбання ним транспортного засобу у 2021 році, проте не встановлюють його участі у здійсненні перевезення вантажу 08.04.2025.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів передання транспортного засобу іншим особам суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивачем не надано договору оренди, договору позички, тимчасового реєстраційного талона або інших документів, які б підтверджували передання транспортного засобу в користування третім особам.

На переконання відповідача, відсутність зазначених документів у сукупності з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 28.07.2021 №ТЗ/5-21 свідчить про наявність підстав для покладення на позивача відповідальності за виявлене порушення.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає, що відсутність належного документального оформлення передання транспортного засобу іншій особі може мати правове значення для визначення його власника чи законного користувача, однак не є самостійною та достатньою підставою для висновку про здійснення цією особою автомобільних перевезень.

При цьому законодавство про автомобільний транспорт не передбачає можливості визначення суб`єкта відповідальності виключно за принципом останнього відомого набувача транспортного засобу без встановлення обставин його фактичного використання під час конкретного перевезення.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач повинен нести відповідальність як «умовний перевізник» у зв`язку з неналежним оформленням транспортного засобу.

Зазначене поняття не визначене Законом України «Про автомобільний транспорт» як окрема категорія суб`єктів відповідальності. Водночас положення статей 1 та 60 цього Закону пов`язують застосування адміністративно-господарських штрафів саме зі статусом автомобільного перевізника.

Таким чином, недотримання особою порядку оформлення правовідносин щодо транспортного засобу не може підміняти встановлення передбачених законом умов притягнення її до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача статусу суб`єкта господарювання суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ОСОБА_1 припинено 28.01.2019.

Разом з тим суд зазначає, що відсутність державної реєстрації особи як суб`єкта підприємницької діяльності сама по собі не виключає можливості здійснення нею перевезень вантажів за власний кошт, оскільки визначення автомобільного перевізника, наведене у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», охоплює фізичних та юридичних осіб, які фактично здійснюють відповідні перевезення.

Відтак наведена обставина не може бути самостійною підставою для висновку про відсутність у позивача статусу автомобільного перевізника.

Водночас відповідачем не наведено інших фактичних обставин, які б підтверджували здійснення позивачем перевезення вантажу на комерційній основі або за власний кошт на момент проведення рейдової перевірки.

Суд також враховує посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2023 у справі №340/5660/22, відповідно до якого сама по собі відсутність реєстрації певного виду господарської діяльності не є безумовним підтвердженням того, що така діяльність особою не здійснюється.

Разом з тим зазначений висновок не звільняє контролюючий орган від необхідності встановлення фактичних обставин здійснення відповідного перевезення та визначення належного суб`єкта відповідальності.

У цій справі спірним є не питання наявності у позивача зареєстрованого виду економічної діяльності, а питання доведеності його безпосередньої участі у правовідносинах з перевезення вантажу 08.04.2025.

За таких обставин наведені відповідачем правові висновки Верховного Суду не спростовують доводів позивача щодо відсутності належного підтвердження його статусу автомобільного перевізника.

Щодо обставин проведення рейдової перевірки та встановлення особи автомобільного перевізника суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві стверджує, що під час проведення перевірки на підставі наданих водієм матеріалів та відомостей складено акт, яким встановлено позивача як автомобільного перевізника.

Однак зазначене твердження не узгоджується з іншими обставинами, викладеними самим відповідачем, відповідно до яких водій транспортного засобу відмовився надати будь-які документи та залишив місце проведення перевірки.

Більше того, з акта від 08.04.2025 №073501 вбачається, що відомості про позивача як автомобільного перевізника під час перевірки не зафіксовано.

Натомість інформацію про придбання позивачем транспортного засобу відповідач отримав лише після проведення рейдової перевірки на підставі листа ТОВ «Мирогощанський аграрій» від 02.05.2025 №2.

Отже, твердження відповідача про встановлення позивача як автомобільного перевізника безпосередньо під час проведення рейдової перевірки не підтверджується змістом документів, на які він посилається.

Суд зазначає, що акт рейдової перевірки є документом, який фіксує встановлені посадовою особою обставини та виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак його доказове значення визначається змістом фактично зафіксованих у ньому відомостей.

Відсутність у такому акті відомостей про конкретну особу як автомобільного перевізника не може бути усунута виключно шляхом припущення про її участь у перевезенні на підставі раніше укладеного договору купівлі-продажу транспортного засобу.

При цьому суд не заперечує повноважень посадових осіб Укртрансбезпеки щодо проведення рейдових перевірок та фіксації виявлених порушень. Водночас реалізація таких повноважень повинна здійснюватися з дотриманням установлених законом умов притягнення до відповідальності конкретної особи.

Щодо доводів позивача про невжиття заходів відповідальності до водія транспортного засобу суд зазначає наступне.

Позивач у відповіді на відзив посилається на те, що водій транспортного засобу не виконав законних вимог посадової особи Укртрансбезпеки щодо надання документів, у зв`язку з чим контролюючий орган мав вжити передбачених законодавством заходів щодо встановлення його особи та вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд зазначає, що питання притягнення водія до відповідальності за невиконання законних вимог посадових осіб органу державного контролю та питання застосування адміністративно-господарського штрафу до автомобільного перевізника мають різні правові підстави.

Відтак невжиття заходів щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності саме по собі не свідчить про протиправність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Водночас наведені обставини мають значення для оцінки повноти встановлення контролюючим органом фактичних обставин здійснення перевезення, зокрема визначення особи водія та його правового зв`язку з автомобільним перевізником.

У цьому випадку матеріали справи не містять відомостей, які б дозволяли встановити такий зв`язок між водієм транспортного засобу та ОСОБА_1 .

Щодо правових наслідків встановлених обставин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначений конституційний принцип передбачає необхідність встановлення визначених законом підстав для притягнення до відповідальності конкретної особи та виключає можливість застосування санкцій лише на підставі припущень про її участь у відповідних правовідносинах.

Судом встановлено, що підставою для прийняття постанови від 20.05.2025 №071533 стали акт рейдової перевірки від 08.04.2025 №073501, лист ТОВ «Мирогощанський аграрій» від 02.05.2025 №2, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 28.07.2021 №ТЗ/5-21, акт приймання-передачі транспортного засобу та документи про його оплату.

Оцінюючи зазначені документи у сукупності, суд доходить висновку, що ними підтверджуються факт проведення рейдової перевірки, виявлення відсутності передбачених законодавством документів під час здійснення перевезення та придбання позивачем транспортного засобу у 2021 році.

Водночас ці документи не підтверджують, що саме ОСОБА_1 станом на 08.04.2025 здійснював відповідне перевезення вантажу, організовував його проведення або використовував транспортний засіб для перевезення вантажу за власний кошт.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не встановлено належним чином обов`язкової умови застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, а саме його статусу автомобільного перевізника у спірних правовідносинах.

Саме по собі встановлення факту придбання позивачем транспортного засобу у 2021 році за відсутності належних доказів здійснення ним перевезення вантажу 08.04.2025 не є достатньою правовою підставою для застосування відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, суд доходить висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.05.2025 №071533 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн прийнята без достатнього встановлення обставин, необхідних для притягнення позивача до відповідальності, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправною та скасування постанови від 20.05.2025 №071533.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови — задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 20.05.2025 №071533 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, 8,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Н.В. Друзенко