Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №440/8420/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/8420/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8420/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

16.06.2025 ОСОБА_1 звернувся з вищезазначеним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (надалі - ГУПФ) та скасувати рішення №163850008793 від 13.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №1682 від 07.11.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувати період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 у Біловодському середньому СПТУ №5, період проходження військової служби з 24.10.1983 по 31.01.1986, період роботи у колгоспі імені Жданова, колгоспі "Колос" та КСП "Колос" з 24.02.1987 по 01.04.2000.

Мотивуючи позов, заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, що полягає у неналежній оцінці фактичних обставин трудової діяльності позивача, що призвело до протиправної відмови у призначенні йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача висловив свої заперечення проти задоволення позову. Зазначив, що відмова у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ґрунтується на з`ясованих обставинах відсутності у позивача необхідного страхового стажу - 31 рік. Зазначив, що за результатами розгляду документів позивача, доданих до заяви про призначення пенсії, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 за Дипломом №201213 від 20.07.1983, оскільки виправлення по батькові; період проходження військової служби з 24.10.1983 по 31.01.1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.04.1986, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; період роботи в колгоспі з 24.02.1987 по 01.04.2000 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 24.08.1987, оскільки у трудовій книжці інформація про встановлений і відпрацьований мінімум не містить підстав: відсутня дата і номер, зараховано частково згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з 01.01.1999 по 29.02.2000 (а.с. 26-29).

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними у справі матеріалами, вивчивши які, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Громадянин України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Брусівка Біловодського району Луганської області. Згідно з довідкою від 09.01.2023 №1620-7001684973 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_1 , а проживає як ВПО по АДРЕСА_2 .

07.11.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви додав диплом про навчання та трудові книжки.

Заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності відповідачем, який 13.11.2024 прийняв рішення №163850005793 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та інформації про неодержання пенсії в РФ (а.с. 41).

З наданих позивачем доказів суд встановив, що згідно з дипломом серія НОМЕР_3 від 20.07.1983 ОСОБА_1 01.09.1980 вступив до Біловодського середнього СПТУ №5 і 20.07.1983 закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища за професією тракторист-машиніст (широкого профілю з вмінням виконувати роботи слюсара-ремонтника і водія автомобіля) (а.с. 33).

Згідно із записами трудової книжки (серія НОМЕР_1 ) від 18.04.1986 (а.с. 50) позивач:

- навчався в СПТУ №5 м. Біловодська в період з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з дипломом НОМЕР_3 ;

- служив в Радянській Армії з 24.10.1983 по 31.01.1986 згідно з в/к НОМЕР_4 ;

Відповідно до записів трудової книжки (серія НОМЕР_2 ) від 24.02.1987 (а.с. 11-14) позивач:

- 24.02.1987 прийнятий в члени колгоспу імені Жданова Біловодського району Ворошиловоградської області згідно з наказом №2 від 12.05.1987. Рішенням зборів уповноважених колгоспників колгосп імені Жданова перейменований в колгосп "Колос" згідно з протоколом №1 від 26.01.1989. Рішенням зборів уповноважених колгоспників колгосп "Колос" перетворений в КСГП "Колос" згідно з наказом №2 від 09.08.1993;

- 01.04.2000 членство в колгоспі "Колос" припинено у зв`язку з його реорганізацією згідно з наказом №5 від 01.04.2000.

Відповідно до спірного рішення, за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з Дипломом №201213 від 20.07.1983, оскільки виправлення по батькові; період проходження військової служби з 24.10.1983 по 31.01.1986 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 18.04.1986, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; період роботи в колгоспі з 24.02.1987 по 01.04.2000 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 24.08.1987, оскільки у трудовій книжці інформація про встановлений і відпрацьований мінімум не містить підстав: відсутня дата і номер, зараховано частково згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з 01.01.1999 по 29.02.2000.

Позивач вважає протиправними мотиви відмови, оскільки на працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у його трудовій книжці.

З цих підстав звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права на призначення пенсії за віком.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Оскільки і Закон №1058-IV, і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні й ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні, за загальним правилом, мають норми Закону №1058-IV, як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання приписами Закону №1058-IV.

Відповідно до ст. 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Положення статті 26 Закону №1058-IV передбачають, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Частиною першою, третьою, четвертою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Визначення поняття "трудовий стаж" чинне законодавство не містить, однак з аналізу норм Закону №1058-IV можна дійти висновку про те, що це періоди офіційної трудової діяльності особи до 01.01.2004, що підтверджуються записами у трудовій книжці.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначені постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі - Порядок №637).

Так, відповідно до п. 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавець визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи за період до набрання чинності Законом №1058-IV, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У рішенні від 13.11.2024 №163850008793 фактичною підставою для відмови позивачу взято обставини відсутності необхідного страхового стажу тривалістю 31 рік за наявного 22 роки 10 місяців 05 днів.

Однією з підстав для відмови у призначенні пенсії слугував висновок відповідача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періоду його навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983 згідно з Дипломом №201213 від 20.07.1983, оскільки наявне виправлення по батькові.

З наданого до заяви від 07.11.2024 про призначення пенсії за віком копії диплому (серія НОМЕР_3 від 20.07.1983) суд з`ясував, що такий дійсно містить виправлення по батькові (а.с. 15).

Пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Водночас трудова книжка позивача також містить запис про періоди його навчання в СПТУ №5 м. Біловодська у період з 01.09.1980 по 20.07.1983, який був внесений на підставі Диплома серія НОМЕР_3 .

Зважаючи на факт дублювання запису про навчання позивача, а також враховуючи обставини того, що цей навчальний заклад розташований у колишній Ворошиловоградській області (нині - Луганська область), яка нині перебуває під російською окупацією, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати довідку про тривалість навчання чи інші документи на підтвердження проходження період навчання з 01.09.1980 по 20.07.1983, суд бере до уваги записи про період навчання позивача, оскільки вказаний вище диплом мiстить пiдписи голови державної екзаменаційної комісії, директора навчального закладу, заступника директора по навчально-виробничій роботі (частині) та печатку, вiдмiтку про видачу та реєстраційний номер.

Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1980 по 20.07.1983 має бути зарахований до його страхового стажу.

Іншими підставами для відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 слугували висновки про не зарахування періоду проходження військової служби з 24.10.1983 по 31.01.1986 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 від 18.04.1986, оскільки відсутня дата видачі військового квитка, а також періоду роботи в колгоспі з 24.02.1987 по 01.04.2000 згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_2 від 24.08.1987, оскільки інформація про встановлений і відпрацьований мінімум не містить підстав: відсутня дата і номер.

Оцінюючи на предмет обґрунтованості такі мотиви відмови, суд дослідив наявну в матеріалах справи копію трудової книжки (серія НОМЕР_2 від 24.08.1987), відповідно до якої позивач: 24.02.1987 прийнятий в члени колгоспу імені Жданова Біловодського району Ворошиловоградської області згідно з наказом №2 від 12.05.1987. Рішенням зборів уповноважених колгоспників колгосп імені Жданова перейменований в колгосп "Колос" згідно з протоколом №1 від 26.01.1989. Рішенням зборів уповноважених колгоспників колгосп "Колос" перетворений в КСГП "Колос" згідно з наказом №2 від 09.08.1993; 01.04.2000 членство в колгоспі "Колос" припинено у зв`язку з його реорганізацією згідно з наказом №5 від 01.04.2000.

Тож дійсно, як обґрунтовано зазначив відповідач, у відомостях трудової книжки позивача за період з 1987 по 2000 роки при зазначенні прийнятого колгоспом річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві та виконанні річного мінімуму трудової участі в суспільному господарстві відсутня інформація про підстави внесення таких відомостей (дата та номер розпорядчого документа).

Однак суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, як і за неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.07.2023 у справі №580/4012/19, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

28.04.2026 позивач надав до матеріалів справи довідки директора ТОВ "Колос" Черкаської Н.П. з такого псевдоутворення як "лнр" від 09.04.2026 №6, №11, №7 та №8 щодо роботи ОСОБА_1 в колгоспі "Колос" у спірний період (а.с. 52-55).

Однак такі довідки суд до уваги не бере з огляду на не легітимність джерела їх здобуття.

Крім того, за твердженням пенсійного органу, однією з підстав для відмови у призначенні пенсії за віком слугував висновок про відсутність інформації про неодержання пенсії в РФ.

Оцінюючи на предмет обґрунтованості такий мотив відмови у призначенні пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 144 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та РФ неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Згідно з підпунктом 9 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення РФ як одержувач пенсії.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та РФ неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ підтверджується повідомленням про це органу, що призначає пенсію, в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (для осіб, зазначених у пункті 144 розділу XV Закону).

Суд враховує обставини того, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що, у свою чергу, унеможливлює з цієї дати направлення запитів та листів до установ держави-агресора.

Тож у спірних правовідносинах факт неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення РФ підтверджується лише повідомленням особи про це органу Пенсійного фонду у заяві про призначення пенсії.

Водночас суд звертає увагу на норму пункту 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, відповідно до якої при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Судом не встановлено обставин того, що з боку ГУПФ було вжито заходів для повідомлення ОСОБА_1 про необхідність дооформлення поданої ним заяви про призначення пенсії шляхом зазначення інформації щодо дійсного стану отримання ним пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення РФ.

За таких обставин посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на факт неподання позивачем такої інформації суд визнає безпідставними.

Тож, як на переконання суду, наявна у трудовій книжці інформація є достатньою для зарахування спірних періодів роботи позивача з 24.10.1983 по 31.01.1986 та з 24.02.1987 по 01.04.2000 до трудового (страхового) стажу.

За таких обставин суд визнає необґрунтованим рішення ГУПФ від 13.11.2024 №163850008793 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв`язку з чим скасовує таке рішення як протиправне.

Надавши правову оцінку мотивам спірного рішення, суд обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача погоджується з обраним заявником, у зв`язку з чим зобов`язує ГУПФ здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.11.2024 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до його страхового стажу періодів навчання/військової служби/роботи з 01.09.1980 по 20.07.1983, з 24.10.1983 по 31.01.1986 та з 24.02.1987 по 01.04.2000.

За таких обставин позов слід задовольнити у повному обсязі у спосіб, обраний позивачем.

Приймаючи до уваги те, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ за правилом ч. 1 ст. 139 КАС України складає 100% сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/8420/25 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.11.2024 №163850008793.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 07.11.2024 про призначення йому пенсії за віком з урахуванням висновку суду про необхідність зарахування до його страхового стажу періодів навчання, військової служби та роботи з 01.09.1980 по 20.07.1983, з 24.10.1983 по 31.01.1986 та з 24.02.1987 по 01.04.2000.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати, що пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341; вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

СуддяЄ.Б. Супрун