Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №440/14044/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/14044/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Удовіченка С.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоселівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новоселівської сільської ради в якій просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Новоселівської селищної ради № 124 від 25 вересня 2025 року, щодо не взяття на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а саме ОСОБА_1 разом з членами його сім`ї

Зобов`язати виконавчий комітет Новоселівської селищної ради повторно розглянути заяву від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 , щодо взяття його та членів його сім`ї на квартирний облік з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачу не було нічого відомо про право власності, оскільки він своїм Конституційним правом ніколи не користувався. Необхідність поліпшення житлових умов позивача виникла після проходження ним військової служби, стану його здоров`я, зокрема (хронічної хвороби опорно-рухового апарату) та отриманого поранення, потребу у постійному догляді та сторонній допомозі, підростаючої проживаючої спільно у одній кімнаті 16.4 кв м доньки (на час звернення повних 9 років) та батька позивача (співвласника квартири) котрий через постійні обстріли військових об`єктів та критичної інфраструктури російською федерацією поруч зі своїм минулим місцем проживання (адреса не розголошується за для безпеки) та пошкодженням займаного житла за для збереження свого життя та здоров`я вимушений проживати у одній кімнаті з Позивачем його дружиною та донькою, та квартирі з матір`ю позивача (співвласниці квартири) з котрою розірваний шлюб, що унеможливлює їх спільне проживання в одній кімнаті, а також враховуючи їх постійні сварки та непорозуміння на побутовому грунті. Позивач вважав, що зазначена у Державному реєстрі квартира за якою все життя мешкає Позивач за адресою АДРЕСА_1 належить його батькам, про що і зазначав при поданні заяви як син співвласниці. Свідоцтво на право власності на житло, що складається з 2 кімнат загальною площею 51.8 кв м житлова 28.1 кв м (у 2010 році відбулися зміни у загальній площі на 55,8 кв м житлова без змін у зв`язку з допущеною помилкою початкових вимірів) було видано 23 квітня 1999 року відділом приватизації житла ОП-317/29 де номінальним власником житла значиться батько Позивача ( ОСОБА_2 ) та члени його сім`ї (загальна кількість 4 приватна спільна сумісна). Позивач на участь у приватизації житла своєї згоди не надавав, а на момент вчинення дії був не повнолітній. Зазначено, що співвласникам житла як і членам його сім`ї не потрібна обов`язкова реєстрація, щоб користуватися (проживати) своїм майном так як вони користуються на правах власника. Враховуючи площу, а також, що квартира є річчю не подільною на частки в натурі та презумпцію рівності часток, що застосовуються судами при спільній сумісній власності між власниками можна зазначити, що на позивача його дружину та доньку припадає 4,65 кв м загальної площі та 2,34 кв м житлової. Позивач вважає, що спірна відмова відповідача про відмову у взятті на квартирний облік позивача та членів його сім`ї в зв`язку з наявністю у нього права на право власності достатнього за розмірами упорядкованого житла є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 надіслана судом до електронного кабінету відповідача та судом отримано повідомлення про доставлення копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 до електронного кабінету відповідача 21.10.2025.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу, є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 02.02.2025 /а.с. 27/.

ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності, підгрупи Б безтерміново у зв`язку із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 02.06.2025 № 251/25/3816/В /а.с.6-10/.

28.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до сільського голови Новоселівської сільської ради Євгену Бові із заявою про прийняття на квартирний облік (вх. №02.73-09/401), у якій просив прийняти його на квартирний облік для одержання житлової площі, а також включити в списки на позачергове отримання житлового приміщення, як особу з інвалідністю внаслідок захисту національної безпеки, оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, пов`язане із захистом Батьківщини.

У заяві позивачем зазначено, що він не працює за станом здоров`я, проживає та прописаний з 2009 у матері за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира складається з двох кімнат житловою площею 28,1(без кухні) з комунальними зручностями. Склад членів сім`ї, які разом з позивачем зараховуються на облік: ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_4 – донька.

Згідно витягу з протоколу №2 засідання громадської комісії з житлових питань від 10.09.2025 позивач не мешкає за адресою реєстрації ( АДРЕСА_3 ). Родина (заявник, дружина, діти) мешкають за адресою: АДРЕСА_4 (Щербанівська ТГ). Також відповідно до Державного реєстру речових прав громадянин ОСОБА_1 має приватну спільну сумісну власність на квартиру загальною площею 55,8 кв.м (житлова площа 28,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 . Вирішено відмовити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , у задоволені заяви про взяття на квартирний облік, як інваліда в наслідок війни 1 групи, у зв`язку з відсутністю правових підстав для визначення його потребуючим поліпшення житлових умов в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, а саме: відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав зареєстровано право власності (приватна спільна сумісна власність) на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

25.09.2025 виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області прийнято рішення "Про відмову у взятті на квартирний облік" №124, яким вирішено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , у задоволені заяви про взяття на квартирний облік, як інваліда в наслідок війни 1 групи, у зв`язку з відсутністю правових підстав для визначення його потребуючим поліпшення житлових умов в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, а саме: відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав зареєстровано право власності (приватна спільна сумісна власність) на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . /а.с. 44/.

Позивач не погодився з рішенням виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 25.09.2025 №124, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Військова служба належить до публічної служби.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, за позовом особи, звільненої з військової служби, до квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, житлової комісії військової частини про визнання протиправними дій відповідачів з відмови у забезпеченні житловим приміщенням або грошовою компенсацією за належне для отримання житлове приміщення та про зобов`язання відповідачів надати позивачеві житлове приміщення або виплатити належну грошову компенсацію, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства, вказавши, що зазначені спори належать до юрисдикції адміністративних судів, оскільки стосуються проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідні соціальні гарантії (пільги), а також призначення та надання таких гарантій (пільг).

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, в якій вказано, що спори стосовно оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі №752/5881/15, де позов пред`явлено звільненим у запас військовослужбовцем про визнання протиправним і скасування рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями, належать до юрисдикції адміністративних судів.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду, ніж той, який передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суди враховують останній висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 36), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 43).

У постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 140/3997/22, у якій відповідачем був виконавчий комітет Луцької міської ради та оскаржувалося рішення Виконкому Луцької міськради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 “Про квартирний облік громадян”, зазначено, що для забезпечення єдності судової практики та з урахуванням правової позиції, сформованої у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, судом касаційної інстанції висновується, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі.

Отже, ця справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню виконавчого комітету Лубенської міської ради від 27.11.2024 №261 "Про відмову у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов" та діям відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у взятті на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку визначені статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За приписами підпункту 2 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Житлові відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом та іншими актами законодавства України (частина 1 статті 3 Житлового кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 15 Житлового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті: здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов (частина перша статті 36), а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях (стаття 41), затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов (стаття 39).

Відповідно до статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 Житлового кодексу України визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Статтею 36 Житлового кодексу України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

За приписами частини 1 статті 39 Житлового кодексу України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок (статті 60 Житлового кодексу України).

Постановою Верховного Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції ( 888-09 ) і законам України.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 р. №470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" відповідно до статті 60 Житлового кодексу Української РСР ( 5464-10 ) затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, та введено їх у дію з 1 січня 1985 року (далі по тексту - Правила №470, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.

Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров`я УРСР і Держбудом УРСР; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров`я УРСР; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати); 8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ).

Пунктом 6 Постанови виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів і президії обласної Ради професіональних спілок від 25.12.1984 № 510 установлено, що мінімальний розмір жилої площі в області 6 кв.м. на кожного члена сім`ї для прийняття потребуючих в поліпшенні житлових умов громадян на квартирний облік.

Суд критично оцінює доводи позивача з посиланням на приписи статті 47 Житлового кодексу України, згідно якої норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу, оскільки відповідно до частини 1 статті 48 Житлового кодексу України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. Отже, встановлена статтею 47 Житлового кодексу України норма житлової площі застосовується при наданні громадянам приміщення, зокрема, площа такого приміщення не може перевищувати 13,65 квадратного метру на одну особу. Разом з тим, спір між сторонами у цій справі виник не щодо надання позивачу приміщення, а щодо постановки позивача на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Отже, потребуючими поліпшення житлових умов у Полтавській області визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче 6 кв.м. на кожного члена сім`ї.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/010248284 від 27.07.2025 підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 08.09.2009.

Свідоцтвом про право власності на житло від 23.094.1999 № 336 підтверджено, що квратира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 26825397 від 27.07.2010 загальна площа вказаної квартири – 55,8 кв.м, житлової – 28.1 кв. м./а.с.51/.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 185 від 28.07.2025 до складу сім`ї ОСОБА_1 входять ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -дочка.

Суд зазначає, що 25.09.2025 виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області прийнято рішення №124, яким вирішено відмовити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , у задоволені заяви про взяття на квартирний облік, як інваліда в наслідок війни 1 групи, у зв`язку з відсутністю правових підстав для визначення його потребуючим поліпшення житлових умов в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України, а саме: відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав зареєстровано право власності (приватна спільна сумісна власність) на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому суд звертає увагу відповідача на те, що реєстрація права спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про взяття на квартирний облік як інваліда в наслідок війни І групи, без визначення розміру забезпечення жилою площею на кожного члена сім`ї.

Водночас відповідачем при прийнятті рішення про відмову у взятті на квартирний облік ОСОБА_1 не враховано права спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 інших осіб, а також не встановлено перевищення мінімального розміру жилої площі в області (6 кв.м.) на кожного члена сім`ї.

За викладених обставин суд доходить висновку, що у спірному випадку рішення виконавчого комітету Новоселівської селищної ради № 124 від 25.09.2025 прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та з використанням повноваження не з метою, з якою це повноваження надано.

Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Новоселівської селищної ради № 124 від 25.09.2025 яким відмовлено ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Новоселівської селищної ради № 124 від 25.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов разом з членами його сім`ї та зобов`язати виконавчий комітет Новоселівської селищної ради повторно розглянути заяву від 28.07.2025 ОСОБА_1 , щодо взяття його та членів його сім`ї на квартирний облік.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2-9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (пров. Підлісний, 6, с.Новоселівка, Полтавський район, Полтавська область, 38702, ідентифікаційний код 21046791) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Новоселівської селищної ради № 124 від 25.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у взятті на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов разом з членами його сім`ї.

Зобов`язати виконавчий комітет Новоселівської селищної ради повторно розглянути заяву від 28.07.2025 ОСОБА_1 , щодо взяття його та членів його сім`ї на квартирний облік.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.О. Удовіченко