Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №420/15601/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15601/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 22.08.2023 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (щодо виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 15.09.2017 до 31.12.2022);

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (щодо виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 15.09.2017 до 31.12.2022) за період з 22.08.2023 до 21.02.2024 (з урахуванням шестимісячного обмеження) у розмірі 370 401,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він у період з 15.09.2017 року по 21.08.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та військових частинах,я кі перебували на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . При звільненні з військової служби, позивачу не було виплачено у повному обсязі індексацію грошового забезпечення. Лише 30.04.2026.2026, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/6822/25 Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено розрахунок та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення. Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на отримання середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.08.2023 по 21.02.2024 року з урахуванням шестимісячного обмеження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, Позивач проходив військову службу у Командуванні ВМС ЗСУ, у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 перебував з 15.09.2017 року по 19.12.2019 року , а тому, в період починаючи з 20.12.2019 року командир військової частини НОМЕР_1 , в розумінні статті 117 КЗпП не був по відношенню до Позивача власником або уповноваженим органом (роботодавцем). Перебування ж ІНФОРМАЦІЯ_1 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 не дає жодних підстав вважати останню по відношенню до особового складу Командування ВМС ЗСУ – роботодавцем в розумінні КЗпП. Представник відповідача наголошує на тому, що заявлений період та сума середнього заробітку, розраховані Позивачем, суперечать позиції Великої Палати Верховного Суду висловленій у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, оскільки як період з 24.09.2021 до 18.07.2022, так і після 19.07.2022 (але не більше 6 місяців) при розрахунку середнього заробітку враховуються критерії пропорційності.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

ОСОБА_1 в період з 15.09.2017 року по 21.08.2023 року проходив військову службу у Збройних Силах України та органом, яким здійснювалася виплата позивачу грошового забезпечення була Військова частина НОМЕР_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2025р. у справі № 420/6822/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.09.2017р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

Стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.09.2017р. по 28.02.2018р. включно із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року у розмірі 22 518,2грн., з відрахуванням обов`язкових платежів, iз одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та iнших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ вiд 15.01.2004р. №44.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати в період з 1.03.2018р. по 19.12.2019р., а ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування з 20.12.2019р. по 31.12.2022р. ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

Стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3 873,3грн. в місяць у загальній сумі 224 651,4грн. за період з 1.03.2018р. по 31.12.2022р. включно відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з відрахуванням обов`язкових платежів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44.

В решті позовних вимог відмовлено.

Згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 року у справі № 420/6822/25, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2025р. скасувати в частині відмови щодо вимог про компенсацію втрати частини доходів.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 15.09.2017р. до 31.12.2022р., відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2011р. №159.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

30.04.2026 року Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу 243462,06 грн. індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №420/6822/25.

Позивач вважає, що має право виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (щодо виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 15.09.2017 до 31.12.2022) за період з 22.08.2023 до 21.02.2024 (з урахуванням шестимісячного обмеження) у розмірі 370 401,20 грн.

Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Вказані нормативно-правові акти не визначають підстави та порядок відшкодування військовослужбовцям за затримку виплати належних сум грошового забезпечення, у зв`язку із чим в таких випадках мають застосовуватися норми трудового законодавства.

Так, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача), при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Суд встановив, що у межах спірних правовідносин позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, так як йому станом на день виключення із списків особового складу військової частини не виплачено належних сум індексації грошового забезпечення.

В даному випадку, звертаючись до суду, позивач вважає, що він має право на отримання середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні (щодо виплати індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення за період з 15.09.2017 до 31.12.2022) за період з 22.08.2023 до 21.02.2024 (з урахуванням шестимісячного обмеження) у розмірі 370 401,20 грн.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, захисту в адміністративному судочинстві підлягають порушені суб`єктом владних повноважень права, свободи або законні інтереси фізичних або юридичних осіб.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 року у справі № 420/6882/25, яке набрало законної сили 01.09.2025 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд, у тому числі, стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (щодо виплати грошового забезпечення та інших виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб») за період з 22.08.2023 року у розмірі 243255,36 грн.

Згідно з мотивувальною частиною рішення суду, сума середнього заробітку за час затримки виплат розрахована за 184 днів, за період, починаючи з 22.08.2023 року.

Отже, Одеським окружним адміністративним судом вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 за 6 місяців у відповідності до положень ст. 117 КЗпП України.

Оскільки стаття 117 КЗпП України, у редакції чинній з 19.07.2022 року, чітко визначає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні може бути стягнутий не більше ніж за 184 дні такої затримки, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі призведе до подвійного стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та буде суперечити положенням статті 117 КЗпП України щодо обмеження стягнення не більше як за 6 місяців.

Враховуючи, те, що Одеським окружним адміністративним судом вже захищене право позивача на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд робить висновок про відмову у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний судом 22 жовтня 2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.