Суд: Одеський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №420/14246/25
Суддя: Бабенко Д.А.
Справа № 420/14246/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 22.02.2021 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 22.02.2021 року в загальній сумі 44275,16 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20 листопада 2012 року до 28 листопада 2019 року він проходив військову службу в НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ), з 29 листопада 2019 року вибув до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) та перебував на службі до 22 лютого 2021 року, а наразі виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивач вважає, що відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцем, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при звільненні за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби, а тому розрахунок (виплату) індексації грошового забезпечення здійснює прикордонний загін, яким його звільнено з військової служби.
Позивач зазначає, що за період з 01 березня 2018 року до 22 лютого 2021 року йому не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Представник позивача звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за цей період з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 зазначеного Порядку, і листом від 10.01.2025 відповідач надав йому копію особистої картки грошового забезпечення, з якої вбачається, що «фіксована» сума індексації позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
За твердженням позивача, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації, умовно «поточної» та «індексації-різниці», а правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01.03.2018 у цій справі не є спірними. З 01.12.2015 абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 за змістом стосуються індексації-різниці, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший за суму можливої індексації; нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, а повноваження військової частини щодо її виплати не є дискреційними. Березень 2018 року, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, став місяцем підвищення доходу позивача. Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та від 28.09.2022 у справі №400/1119/21.
Позивач зазначає, що його грошове забезпечення за лютий 2018 року становило 5376,53 грн (посадовий оклад 760,00 грн, оклад за військовим званням 65,00 грн, надбавка за вислугу років 288,75 грн, надбавка за ризик 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 1002,38 грн, надбавка за кваліфікацію 30,40 грн, премія 3116,00 грн), а за березень 2018 року - 8602,45 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військовим званням 1020,00 грн, надбавка за вислугу років 1885,50 грн, надбавка за кваліфікацію 158,50 грн, премія 2368,45 грн), і всі зазначені види грошового забезпечення належать до постійних відповідно до пункту 2 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Щодо щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.11.2021 у справі №825/997/17 про те, що ця винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
За розрахунком позивача, у березні 2018 року його грошовий дохід збільшився на 3225,92 грн (8602,45 грн - 5376,53 грн).
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, позивач визначає суму можливої індексації за березень 2018 року в розмірі 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100), а суму індексації-різниці - в розмірі 1237,23 грн (4463,15 грн - 3225,92 грн) щомісячно, що за період з 01.03.2018 до 22.02.2021 (35 місяців 22 дні) становить 44275,16 грн.
Позивач вважає, що виплата індексації має здійснюватися з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, оскільки військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на компенсацію податку, утриманого з грошового забезпечення за період служби, а несвоєчасна виплата індексації (не в день звільнення) мала місце не з його вини. Позивач посилається на пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та постанову Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17.
Щодо компенсації втрати частини доходів позивач зазначає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, а право на компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Позивач посилається на постанови Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.
Стислий виклад заперечень відповідача
Представник НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю та зазначає, що на період дії воєнного стану конституційні права на працю та винагороду за неї можуть бути обмежені (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, частина друга статті 64 Конституції України, пункт 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.12.2022, стаття F частини V Європейської соціальної хартії). Відповідач також зазначає, що оскільки Україна відступила від положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, до спірних правовідносин не можна застосувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», у Державному бюджеті кошти на такі виплати не закладались, а нарахування індексації в розмірі, вказаному позивачем, звільненому військовослужбовцю було б підставою для вирішення питання про перевищення керівником службових повноважень.
Відповідач вказує на наказ командира НОМЕР_1 загону морської охорони №43-ОС, яким позивача, який прибув з НОМЕР_3 загону морської охорони, з 29 листопада 2019 року зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення, а НОМЕР_1 загін морської охорони до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №82-р перебував на фінансовому забезпеченні в НОМЕР_3 загоні морської охорони (військовій частині НОМЕР_4 ).
На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до НОМЕР_3 загону морської охорони про стягнення з нього та виплату різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 19 лютого 2019 року.
Посилаючись на п.1 ч.2 ст.92 і ч.1, 2 ст.95 Конституції України, відповідач зазначає, що асигнування на виплату грошового забезпечення військовим частинам виділяються на підставі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідач зазначає, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, не передбачає обов`язку суб`єкта владних повноважень проводити виплату індексації-різниці, прямої вказівки щодо такої виплати з боку головного розпорядника бюджетних коштів не було, а відповідач не уповноважений видавати накази про виплату грошового забезпечення так, як цього бажає позивач.
За твердженням відповідача, індексація позивачу виплачувалась, що видно з архівних відомостей: у грудні 2019 року - 216,51 грн; у 2020 році - щомісячно в січні-червні по 216,51 грн, у липні 226,29 грн, у листопаді 452,58 грн, у грудні 678,87 грн, усього 2656,80 грн; у 2021 році - у січні 331,42 грн, у лютому 260,40 грн, усього 591,82 грн.
Індекс споживчих цін за період служби позивача у військовій частині НОМЕР_2 не піднімався за жоден з місяців більше 101,9 відсотка.
Відповідач посилається на практику Верховного Суду (постанови від 28.09.2022 у справі №560/3965/21, від 17.11.2022 у справі №420/7118/21, від 09.03.2023 у справі №160/6645/21, від 30.03.2023 у справі №380/11408/21, від 03.08.2023 у справі №380/23487/21, від 12.10.2023 у справі №560/5132/21), за якою місяцем останнього підвищення тарифної ставки (окладу) для військовослужбовців у період з 01.01.2016 до 28.02.2018 був січень 2008 року.
Після 01.12.2015 для новоприйнятих та переведених працівників обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, тобто після прийняття на службу або переміщення по службі має визначатися новий базовий місяць (пункт 10-2 Порядку №1078), а обчислення індексу споживчих цін здійснюється індивідуально для кожного військовослужбовця і залежить, в тому числі, від його просування по службі.
Березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, поріг індексації 103% перевищено лише у жовтні 2018 року, а тому індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року.
Підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 у відповідача відсутні.
Відповідач також зазначає, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), однак суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України), а в Україні діє континентальна система права, яка є динамічною і змінюється залежно від суспільних правовідносин.
Відповідач вказує, що позивач безпідставно посилається на наказ Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, який у Державній прикордонній службі України не діє, оскільки застосовується Інструкція, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, а постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 втратила чинність.
Постановою Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, на яку посилається позивач, рішення по суті не ухвалено: суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд.
Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб відповідач зазначає, що позивач звільнений з військової служби наказом від 22.02.2021 №48-ОС, а тому як не діючий військовослужбовець права на таку компенсацію не мав.
Суми податку спрямовуються на компенсацію військовослужбовцям у зв`язку з виконанням ними обов`язків несення служби, а застосовувати пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України уповноважений податковий агент, яким є військова частина НОМЕР_2 .
Вимога в цій частині передчасна, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, відсутнє, а постанова Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 прийнята до введення воєнного стану.
Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач вважає позовні вимоги передчасними, оскільки суми індексації, про які просить позивач, ще не нараховані та не виплачені.
Крім того, необхідною умовою для звернення до суду з такою вимогою є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату компенсації на підставі Закону №2050-III, а позивач доказів такого звернення не долучив і відповідач у виплаті компенсації не відмовляв. Відповідач посилається на статтю 7 Закону №2050-III, пункт 8 Порядку №159, постанови Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №336/4675/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 04.05.2022 у справі №200/14472/19, від 11.12.2020 у справі №200/10820/19.
Процесуальні дії у справі
Суд ухвалою від 13.05.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відмовив у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, оскільки цей строк позивач не пропустив.
Суд ухвалою від 17.11.2025 відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою від 17.11.2025 суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №420/17430/25.
Ухвалою від 21.07.2026 суд поновив провадження у справі.
Суд ухвалою від 21.07.2026 залучив до участі у справі другого відповідача - НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ), розпочав розгляд справи спочатку, встановив відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву та витребував у НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) докази проходження позивачем військової служби в цьому загоні, інформацію про розмір нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення із зазначенням усіх його складових та інформацію про нарахування та виплату індексації-різниці, інформацію про розмір грошового забезпечення позивача за 2018 рік та окремо за лютий і березень 2018 року, інформацію про наявність у загону статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.
Копію позовної заяви та ухвали від 21.07.2026 доставлено до електронного кабінету НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) 22.07.2026 о 20:40, що підтверджують довідки про доставку електронного листа від 23.07.2026.
Відповідно до матеріалів справи, НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) з 20.11.2012 до зарахування до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) 29.11.2019, а у НОМЕР_1 загоні морської охорони з 29.11.2019 до 22.02.2021.
Згідно з витягом з наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 29.11.2019 №43-ОС, старшого мічмана ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_3 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України, зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення і призначено старшим техніком - начальником складу центру зв`язку та інформаційних систем згідно з підпунктом 5 пункту 93 Положення (на рівну посаду - для більш доцільного використання за напрямом підготовки або спеціальністю - за рішенням відповідних начальників або на особисте прохання військовослужбовця).
Відповідно до особистої картки грошового забезпечення позивача за 2018 рік, старший мічман ОСОБА_1 обіймав посаду старшого техніка (з пожежної безпеки) з 20.11.2012 (наказ №399-ОС), а з 01.03.2018 (наказ №169-ОС від 02.03.2018) за цією посадою йому встановлено посадовий оклад 3170,00 грн та оклад за військовим званням 1020,00 грн.
За помісячними нарахуваннями цієї картки (підрозділ ДК та КМО « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), у лютому 2018 року позивачу нараховано 8602,45 грн, а саме: посадовий оклад 760,00 грн, оклад за військовим званням 65,00 грн, календарна вислуга років 288,75 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 15% - 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 90% - 1002,38 грн, надбавка за кваліфікацію 4% - 30,40 грн, преміювання 410% - 3116,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 3225,92 грн.
За цією ж карткою, у березні 2018 року позивачу нараховано 8656,22 грн, а саме: посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військовим званням 1020,00 грн, календарна вислуга років 1885,50 грн, надбавка за кваліфікацію 5% - 158,50 грн, преміювання березень-квітень 2018 року - 2368,45 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 1% за лютий 2018 року - 53,77 грн. Щомісячну додаткову грошову винагороду 60% у сумі 3225,92 грн картка відображає також у січні 2018 року.
Нарахування індексації грошового забезпечення в жодному місяці 2018 року картка не містить.
Відповідно до картки грошового забезпечення позивача за 2019 рік, засвідченої Військовою частиною НОМЕР_4 , у 2019 році позивач обіймав посаду старшого техніка (з пожежної безпеки) з посадовим окладом 3170,00 грн.
Відповідно до витягу з наказу командира НОМЕР_1 загону морської охорони Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.02.2021 №48-ОС, старшого мічмана ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби - майстра - старшого рульового 2 групи спеціальних дій на воді відділу спеціальних дій, звільненого з військової служби наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони від 14.12.2020 №336-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; остаточною датою закінчення проходження військової служби визначено 22 лютого 2021 року.
Нарахування індексації-різниці грошового забезпечення за абзацами четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078 картки грошового забезпечення та архівні відомості не містять.
Листом від 04.01.2025 №02.1/Є-32/2 командир військової частини НОМЕР_2 повідомив адвоката Єрьоміну В.А., що її заява від 17.12.2024 (зареєстрована 30.12.2024 №Є-31) щодо ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
У листі зазначено, що позивач проходив військову службу в НОМЕР_1 загоні морської охорони з 29.11.2019 до 22.02.2021, а до 29.11.2019 проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_3 загоні морської охорони з місцем розташування в АДРЕСА_1 , тому нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 до 31.12.2019 здійснювалось НОМЕР_3 загоном морської охорони, а відповідно до архівних відомостей НОМЕР_1 загону морської охорони, направлених представнику позивача 02.01.2025, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 29.12.2025 у справі №420/17430/25, змінив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони (військової частини НОМЕР_2 ) та виклав абзац третій його резолютивної частини в редакції, якою зобов`язав НОМЕР_1 загін морської охорони (Військову частину НОМЕР_5 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року до 22 лютого 2021 року, а також виплачених за цей період грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 та на 01.01.2021, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Частиною 2 ст.9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі – Закон України №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Абзацом другим ст.5 Закону України №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).
Поняття індексації-різниці викладено у абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Звернувшись до суду з позовом, позивач наголошував, що йому не нараховувалась і не виплачувалась індексація-різниця грошового забезпечення відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 до 22.02.2021.
Так, з огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити/спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.
Згідно сталої практики Верховного Суду для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
З урахуванням вищевикладеного, актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4463,15грн.
Щодо визначення розміру підвищення доходу позивача (А) ,суд зазначає таке.
Суд встановив, що з 01.03.2018 посадовий оклад позивача збільшився з 760,00 грн до 3170,00 грн, а оклад за військовим званням - з 65,00 грн до 1020,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 07.07.2026 у справі №200/8295/24 зазначив: «У постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 400/4650/19 та від 26 січня 2022 року у справі № 520/8887/2020 Верховний Суд вказав на те, що до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належить враховувати щомісячну додаткову винагороду відповідно до Інструкції № 550».
Для військовослужбовців Державної прикордонної служби України розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди у лютому-березні 2018 року визначала Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 №73 (далі – Інструкція №73), прийнята відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.
Відповідно до п.6 Інструкції №73 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби.
Згідно з карткою грошового забезпечення за 2018 рік, у лютому 2018 року позивачу нараховано щомісячну додаткову грошову винагороду 60% у сумі 3225,92 грн, яку картка грошового забезпечення відображає і в січні 2018 року, а у березні 2018 року - щомісячну додаткову грошову винагороду 1% «за лютий 2018 року» у сумі 53,77 грн.
З урахуванням п.6 Інструкції №73 винагорода, нарахована у лютому 2018 року, є винагородою за січень 2018 року, а винагорода, нарахована у березні 2018 року, є винагородою за лютий 2018 року.
Нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди за березень 2018 року картка грошового забезпечення не містить ні у березні, ні у наступних місяцях 2018 року.
Оскільки розмір підвищення доходу визначається як різниця між грошовим забезпеченням за березень 2018 року та грошовим забезпеченням за лютий 2018 року, суд враховує до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду за лютий 2018 року (53,77 грн), а не винагороду за січень 2018 року (3225,92 грн), яку фактично виплачено у лютому.
Відтак, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року, без урахування складових, що мають разовий характер, становить 5430,30 грн (посадовий оклад 760,00 грн, оклад за військовим званням 65,00 грн, надбавка за вислугу років 288,75 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя, 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 1002,38 грн, надбавка за кваліфікацію 30,40 грн, премія 3116,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року 53,77 грн).
Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становить 8602,45 грн (посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за військовим званням 1020,00 грн, надбавка за вислугу років 1885,50 грн, надбавка за кваліфікацію 158,50 грн, премія 2368,45 грн).
Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 3172,15 грн (8602,45 грн - 5430,30 грн), що є меншим за суму можливої індексації (Б) 4463,15 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 1291,00 грн (4463,15 грн - 3172,15 грн).
Розрахунок позивача, за яким розмір індексації-різниці становить 1237,23 грн, суд не приймає, оскільки позивач не врахував до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду за лютий 2018 року, хоча сам відносить цю винагороду до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо періоду, за який позивач має право на індексацію-різницю, суд зазначає таке.
Відповідно до п.10-2 Порядку №1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Верховний Суд у постанові від 07.07.2026 у справі №200/8295/24 зазначив: «Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про застосування положень абзаців 4 - 6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а тому позовні вимоги можуть бути задоволені лише по 09 березня 2019 року, адже після цього відсутні підстави для нарахування індексації-різниці, обчислену за посадою відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу, до грошового забезпечення за іншою посадою».
Наведений висновок суд визнає застосовним у цій справі, оскільки, як і у справі №200/8295/24, спір стосується права військовослужбовця на індексацію-різницю, обчислену за посадою, яку він обіймав у березні 2018 року, у період після його призначення на іншу посаду в іншому органі Державної прикордонної служби України.
У березні 2018 року позивач обіймав посаду старшого техніка (з пожежної безпеки) в НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ). Цю ж посаду відображає і картка грошового забезпечення позивача за 2019 рік.
Наказом від 29.11.2019 №43-ОС командир НОМЕР_1 загону морської охорони зарахував позивача, який прибув з НОМЕР_3 загону морської охорони, у списки особового складу та призначив його на іншу посаду - старшого техніка - начальника складу центру зв`язку та інформаційних систем.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що право позивача на індексацію-різницю, обчислену за посадою старшого техніка (з пожежної безпеки), існувало з 01.03.2018 до 28.11.2019 включно.
З 29.11.2019 позивач проходив службу на іншій посаді в іншому органі Держприкордонслужби, а тому підстави для нарахування йому індексації-різниці за період з 29.11.2019 до 22.02.2021 відсутні.
Окремо від наслідків призначення на іншу посаду суд перевірив, чи не відбулося до 28.11.2019 чергового підвищення тарифних ставок (окладів), яке за абз.6 п.5 Порядку №1078 теж обмежує строк виплати індексації-різниці.
Зміни з 01.05.2018 і з 01.11.2018, які відображає картка грошового забезпечення за 2018 рік, а також зміна з 01.01.2019 розміру премії та з 10.07.2019 розмірів надбавки за вислугу років і надбавки за особливості проходження служби, яку відображає картка грошового забезпечення позивача за 2019 рік, не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні абз.6 п.5 Порядку №1078, оскільки посадовий оклад позивача до 28.11.2019 залишався незмінним (3170,00 грн).
Перерахунок грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 у справі №420/17430/25 і зміна розміру його посадового окладу з жовтня 2020 року стосуються періоду, у який права на індексацію-різницю позивач не мав, і на висновки суду не впливають.
Щодо органу, який зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 №425, яка діяла до 10.08.2018, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби.
Відповідно до п.3 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
У п.50 постанови від 19.05.2025 у справі №420/20215/23 Верховний Суд дійшов висновку, що «виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною».
Цей висновок суд визнає застосовним, оскільки, як і у справі №420/20215/23, позивач проходив службу в Державній прикордонній службі України в різних підрозділах.
У період з 01.03.2018 до 28.11.2019 позивач проходив службу та перебував на грошовому забезпеченні в НОМЕР_3 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ), що встановлено судом та підтверджено матеріалами справи.
Тому, суд доходить висновку, що обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 покладено на НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ).
Посилання позивача на п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, суд відхиляє. Цей пункт визначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням, а є періодичною виплатою, а тому, як зазначено вище, виплачується за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні у спірний період.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.6 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) відзиву на позовну заяву та витребуваних судом доказів не подав, правомірності своїх дій не довів, доказів нарахування позивачу індексації-різниці за абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 суду не надав.
Позовні вимоги позивач заявив до НОМЕР_1 загону морської охорони, а розмір індексації-різниці визначив у сумі 1237,23 грн на місяць.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Оскільки суд встановив, що право позивача на індексацію-різницю порушив 1 загін морської охорони, залучений до участі у справі як другий відповідач, а належний позивачу розмір індексації-різниці становить 1291,00 грн на місяць, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, виходить за межі позовних вимог та зобов`язує нарахувати та виплатити індексацію-різницю саме НОМЕР_3 загін морської охорони у визначеному судом розмірі.
Провівши відповідний розрахунок, суд доходить висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 становить 27024,93 грн, а саме 25820,00 грн за період з березня 2018 року до жовтня 2019 року (1291,00 грн х 20 місяців) та 1204,93 грн за 28 днів листопада 2019 року (1291,00 грн / 30 днів х 28 днів).
При цьому розрахунок за неповний місяць суд здійснив з урахуванням п.5 розділу I Інструкції №558, відповідно до якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається, ураховуючи кількість календарних днів у цьому місяці.
Відсутність вказівки головного розпорядника бюджетних коштів, обмежене фінансування і те, що Інструкція №558 окремо не передбачає виплату індексації-різниці, обов`язку відповідача не скасовують.
Верховний Суд у постанові від 07.07.2026 у справі №200/8295/24 зазначив: «Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати позивачу цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення».
Відповідач обґрунтовує свою позицію посиланням на ч.2 ст.64 Конституції України, Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким воєнний стан введено з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, статтю F Європейської соціальної хартії (переглянутої) щодо відступу від зобов`язань під час війни та пункт 16 Меморандуму про економічну та фінансову політику від 08.12.2022. Суд не застосовує ці положення до спірних правовідносин, оскільки спірний період (з 01.03.2018 до 28.11.2019) передує введенню воєнного стану, а право позивача на індексацію-різницю за цей період виникло до 24.02.2022.
З цих же підстав не впливає на висновки суду і аргумент відповідача про відступ України від статті 1 Першого протоколу до Конвенції, через який, на його думку, не можна застосувати позицію Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», оскільки висновок суду на цій позиції не ґрунтується. Те, що виплата має відбутися в умовах обмеженого фінансування, обов`язку відповідача не скасовує з підстав, наведених вище з посиланням на висновки Верховного Суду у справі №200/8295/24.
Нарахування позивачу поточної індексації у грудні 2019 року, 2020 та 2021 роках, на яке посилається відповідач, на висновки суду не впливає, оскільки стосується періоду, у який позивач права на індексацію-різницю не мав.
Враховуючи, що під час розгляду справи підтвердилось безпідставне незастосування НОМЕР_3 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд дійшов висновку про визнання протиправними його дій щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 та про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за цей період з розрахунку 1291,00 грн на місяць у загальній сумі 27024,93 грн.
Позовні вимоги до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо індексації-різниці задоволенню не підлягають, оскільки за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 позивач перебував на грошовому забезпеченні в іншому органі Держприкордонслужби, а за період з 29.11.2019 до 22.02.2021 права на індексацію-різницю не мав.
За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) - не нарахував і не виплатив позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 відповідно до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078, чим порушив право позивача, передбачене ч.3 ст.9 Закону №2011-XII, на індексацію грошового забезпечення відповідно до закону.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання виплатити індексацію із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44), суд зазначає таке.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Суд звертає увагу, що на відповідачів, як податкових агентів, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
Отже, відсутні підстави зобов`язувати відповідачів здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачами сум індексації грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.
Аргумент НОМЕР_1 загону морської охорони про те, що позивач як звільнений військовослужбовець права на компенсацію податку не мав, суд відхиляє, оскільки відповідно до п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується і особам з числа військовослужбовців, звільнених із служби.
Водночас ця вимога є передчасною з наведених вище підстав, тому посилання відповідача на те, що наведену позивачем постанову Верховного Суду ухвалено до введення воєнного стану, окремої оцінки не потребує.
З цієї ж підстави суд не застосовує до спірних правовідносин п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, на який посилаються сторони, оскільки компенсація сум податку, утриманих з індексації-різниці, можлива лише при її виплаті.
З цих же підстав суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання виплатити індексацію з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, оскільки утримання військового збору з доходу, що виплачується, є обов`язком податкового агента, який виникає при виплаті такого доходу.
Щодо позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, суд виходить з такого.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Стаття 4 цього Закону визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Позивач заявив вимоги про компенсацію втрати частини доходів до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), який, як встановив суд, не є суб`єктом, зобов`язаним нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю.
Крім того, індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 позивачу не нараховано та не виплачено, а обов`язок нарахувати компенсацію відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виникає у місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що право на компенсацію втрати частини доходів особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, висновку суду не змінює.
Право на компенсацію справді не залежить від попереднього нарахування доходу, проте відповідно до ст.4 цього Закону компенсація виплачується у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, а індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 позивачу ще не виплачено.
З цієї ж підстави суд не вбачає підстав виходити за межі цієї вимоги та покладати обов`язок щодо компенсації на НОМЕР_3 загін морської охорони, оскільки такий обов`язок виникне у місяці виплати заборгованості.
Позивач послався в позовній заяві на ст.116, 117 Кодексу законів про працю України, які визначають строки розрахунку при звільненні та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Суд не застосовує ці норми до спірних правовідносин, оскільки позовна заява вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не містить.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, правові висновки Верховного Суду, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.11.2019.
Зобов`язати НОМЕР_3 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.11.2019 з розрахунку 1291,00 грн на місяць у загальній сумі 27024,93 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Дмитро БАБЕНКО
Оригінал: reyestr.court.gov.ua