Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №420/5268/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №420/5268/26

Суддя: Самойлюк Г.П.

Справа № 420/5268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку з 13.06.2023 ОСОБА_1 на підставі визнання його непридатним до військової служби за ст. 16-А графи II розкладу хвороб таблиці додаткових вимог Б Додатку до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.06.2023, картки обстеження та медичного огляду, висновку лікаря від 13.06.2023 та постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.06.2023 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно зі статті 16 Б графи ІІ ТДВ Б наказу Міноборони України від 14.08.2008 №402 (помилкове зазначення у вказаних документах на ст. 16 Б графи 2 розкладу хвороб графи 3 ТДВ замість 16 А графи 2 розкладу хвороб графи 3 ТДВ не може бути підставою для ігнорування такого рішення та покладення на нього додаткового тягаря у вигляді повторного проходження ВЛК).

Ухвалою від 02.03.2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 24.06.2026 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 13.07.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом. Залучено в якості другого відповідача у справі №420/5268/26 ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Розпочато розгляд адміністративної справи №420/5268/26 спочатку.

Від відповідача до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, в якому зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 є неналежним відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_3 не є органом ведення Реєстру, а виконує функції адміністрування Реєстру, що підтверджується ч. 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII та пунктом 8 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154.

Суд зазначає, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних Резерв + станом на 22.08.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно довідки військово-лікарської комісії, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 13.06.2023, діагноз та постанова ВЛК: шизоїдний розлад, загострення. На підставі статті 16 Б графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3 ТДВ «Б», визнаний непридатним до в/с.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_10 із заявою, в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів, реєстру «Оберіг», мобільного додатку «Резерв+» та інших відповідних реєстрів та додатків інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку з 13.06.2023 на підставі статті 16 Б графи 2 розкладу хвороб графи 3 таблиці додаткових вимог (ТДВ) «Б» згідно інформації, наявної у довідці ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.06.2023, висновку лікаря від 13.06.2023.

Листом від 10.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомлено, що внести дані про виключення не можливо у зв`язку з відсутністю медичних висновків, які ОСОБА_1 отримав при проходженні медичного огляду у 12.06.2023 році. З наданих ксерокопій висновків медичного огляду стаття 16 6 згідно Наказу Міністерства оборони від 14.08.2008 року № 402 не підпадає під рішення щодо виключення з військового обліку. Запропоновано прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації проживання з висновками лікарів спеціалістів за 2025 рік щодо розбіжностей, які виникли та внести до Єдиного державного реєстру відпрацюються можливо тільки при особистій явці згідно чинного законодавства, про що говориться у частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII)

Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визначені категорії громадян України щодо військового обов`язку, а саме: допризовники особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини 8 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За пунктом 2 частини першої, частини шостої статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно довідки військово-лікарської комісії, виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 13.06.2023, діагноз та постанова ВЛК: шизоїдний розлад, загострення. На підставі статті 16 Б графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3 ТДВ «Б», визнаний непридатним до в/с.

Згідно картки обстеження та медичного огляду від 13.06.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі статті 16Б графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог Б непридатний до в/с.

Згідно висновку лікаря від 13.06.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на підставі статті 16Б графи ІІ Розкладу хвороб, визнаний непридатним.

Відповідно до п. 3.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (в редакції на дату проведення медичного огляду ВЛК та видачі довідки), за статтями (пунктами статей), Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

"Обмежено придатний до військової служби";

"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)";

"Придатний до військової служби".

Відповідно абзацу 3 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Поряд з цим, за приписами частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які, зокрема визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Указана редакція частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, діяла станом на момент оформлення довідки ВЛК.

Водночас, у довідці ВЛК, на яку посилається позивач, останнього визнано непридатним до військової служби, без додавання «у мирний час, обмежено придатний у воєнний час» або «з виключенням з військового обліку», не передбачено п. 3.8 розділу ІІ Положення №402 в редакції чинній на момент проведення медичного огляду, складання постанови ВЛК.

Разом з цим, доказів визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку матеріали справи не містять.

Крім того, запис «непридатний до військової служби» не відповідає п. 3.8. розділу ІІ Положення №402 та частині 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ, оскільки у такому вигляді не передбачений даними нормами (чинними на дату видачі довідки ВЛК).

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Однак, будь-яких доказів на підтвердження того, що у військово-облікових документах позивача ОСОБА_1 відповідним ІНФОРМАЦІЯ_11 проставлялись відмітки про виключення з військового обліку на підставі наданих до суду довідки Військово-лікарської комісії, картки обстеження та медичного огляду та висновку лікаря, суду не надано.

Відтак, довідка Військово-лікарської комісії, картка обстеження та медичного огляду та висновок лікаря не свідчать про те, що ОСОБА_1 , як військовозобов`язаний, виключений з військового обліку, а тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат, у відповідності до ст.139 КАС України, не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії– відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua