Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №761/29281/21 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29281/21

Провадження № 2/761/309/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Аббасової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сухини А.С.,

представника позивача - Пономаренка В.І. ,

представника відповідача - Буракова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макарова Олега В`ячеславовича, ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

у серпні 2021 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивачка) звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О.В., третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) про скасування рішення державного реєстратора.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмету позову разом із новою редакцією позовної заяви, у якій просила суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 як законного власника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2005 між позивачкою та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір №49.4/59/05-z, зобов`язання за яким забезпечено укладеним між сторонами 06.07.2004 договором іпотеки №10.1/27.5/155-ЗПКЛ-04. Предметом іпотеки за договором є житлова квартира АДРЕСА_1 .

26.06.2013, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав вимоги, ВАТ «Кредитпромбанк» передало свої майнові права ПАТ «Дельта Банк».

13.02.2019, на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, ПАТ «Дельта Банк» передало свої майнові права ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

У серпні 2019 року позивачка дізналась, що 21.06.2019 державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Макаров О.В. здійснив реєстраційні дії внаслідок яких відбувся перехід права власності на належну позивачці квартиру АДРЕСА_1 до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

Пізніше право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ТОВ «Ел Бі Груп», а після цього власником квартири зареєстровано ОСОБА_3 .

Позивачка вважає рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Макарова О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень незаконним з таких підстав: звернення стягнення на іпотечне майно відбулось без згоди іпотекодавця в період дії мораторію щодо стягнення на майно, наданого на забезпечення кредитів в іноземній валюті; проведення державним реєстратором реєстраційної дії було здійснено без погодження з боржником ціни іпотечного майна; відсутність повідомлення позивачки про відступлення прав за іпотечним договором у порядку ст. 24 ЗУ «Про іпотеку»; відсутність доказів належного надсилання іпотекодержателем кредиту повідомлення-вимоги про усунення порушень (у порядку ст. 35 ЗУ «Про іпотеку»), яке позивачкою отримано не було; порушення відповідачами вимог ЗУ «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини від 20.11.1989, оскільки на час проведення реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на спірну квартиру в ній була зареєстрована та проживала неповнолітня донька позивачки.

Позивачка вважає, що оскільки майно вибуло з її власності внаслідок протиправних дій і в подальшому було передано у власність інших осіб, її порушене право має бути захищено шляхом витребування квартири з чужого незаконного володіння у її власність.

На підставі зазначеного позивачка просила про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Рибаку М.А.

Ухвалою суду від 18.08.2021 позовну заяву залишено без руху.

27.08.2021 від представника позивачка надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.09.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, витребувано у Департаменті з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) копію реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

23.03.2023 від представника позивачки надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 .

На підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва щодо повторного автоматизованого розподілу справи від 22.06.2023 №01-08-585, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою суду від 23.06.2023 справу прийнято до провадження за правилами позовного провадження в загальному порядку, призначено підготовче судове засідання.

13.12.2023 від представника позивачки надійшло три клопотання про: витребування доказів; залучення до справи співвідповідача ОСОБА_3 ; забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.12.2023 заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалами суду від 12.02.2024 задоволено заяви представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про залучення до справи у якості співвідповідача ОСОБА_3 та про витребування доказів, а саме витребувано у Департаменті з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) копію реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

20.03.2024, на виконання ухвали суду від 12.02.2024, від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надійшли витребувані документи.

01.04.2024 від представника позивачки надійшли дві заяви про: забезпечення позову; зміну предмету позову разом із новою редакцією позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 02.04.2024 заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про зміну предмету позову залишено без руху.

Ухвалою суду від 03.04.2024 заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про забезпечення позову залишено без задоволення.

10.05.2024 від представника позивачки надійшла заява про усунення недоліків разом із новою редакцією позовної заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 23.05.2024 прийнято до розгляду заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про зміну предмету позову у справі, призначено підготовче судове засідання.

03.07.2024 від представника позивачки надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 05.07.2024 заяву представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_3

10.09.2024 від представника позивачки надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без його участі, позовні вимоги підтримав.

Ухвалою суду від 10.09.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

30.12.2024 від відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача заперечив проти позову в повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні. У відзиві зазначив, що відповідач письмово повідомив позивачку про відступлення прав вимог за кредитним договором. Також відповідач направив позивачці вимогу про усунення порушень в якій позивачці протягом 30 днів з моменту отримання вимоги пропонувалося сплатити заборгованість за кредитним договором. Зазначена вимога містила в собі пропозицію про сплату заборгованості за кредитним договором у гривні. Разом з вимогою (іпотечним повідомленням) позивачці було направлено пропозицію щодо внесення змін до кредитного договору. Пропозиція про переведення валюти кредиту із долара США у гривню була прийнята позивачкою про що свідчить перерахуванням нею на рахунок відповідача суми коштів в розмірі 10,00 грн. Протягом 30 днів з моменту отримання вимоги (іпотечного повідомлення) позивачкою не було сплачено заборгованість за кредитним договором, тому відповідачем було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Також представник відповідача зазначив, що на його замовлення, ТОВ «Пальчинськая і Партнери» виготовлено Звіт з незалежної оцінки об`єкта від 28.05.2019, згідно з яким вартість спірної квартири визначена в розмірі 737 120 грн. Дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на дані правовідносини не розповсюджується, оскільки позивачка прийняла пропозицію щодо зміни валюти виконання зобов`язання з долара на гривню. Також вказав, що позивачка не довела, що вона та її малолітня дитина не забезпечені житлом за іншою адресою.

Ухвалою суду від 25.02.2025 суд ухвалив повернутись до стадії підготовчого провадження, призначив підготовче судове засідання.

24.02.2025 від представника позивачки надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 03.04.2025 задоволено клопотання представника позивачки - адвоката Пономаренка В.І. про витребування доказів, витребувано у відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» для огляду у судовому засіданні оригінали документів, а саме фіскальні чеки АТ «Укрпошта» щодо відправлень від 15.02.2019, 18.03.2019, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, опис вкладення у цінний лист, експрес накладну.

21.05.2025 від представника позивачки надійшло клопотання про долучення доказів.

21.05.2025 від представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права іпотекодержателя.

22.05.2025 від представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надійшло клопотання щодо залучення третьої особи.

Ухвалою суду від 22.05.2025 зустрічну позовну заяву повернуто заявнику.

10.09.2025 від представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надійшло три клопотання про: долучення доказів; залишення позовної заяви в новій редакції без руху; повернення позивачці позовної заяви у новій редакції.

21.10.2025 від представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надійшло клопотання про поновлення строків на подачу доказів та долучення до матеріалів справи доказів.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2025 суд ухвалив долучити надані представником відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» докази.

Ухвалами суду від 21.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» про залишення позовної заяви без руху та про повернення нової редакції позовної заяви.

10.11.2025 від представника позивачки надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без його участі, позов підтримав.

Ухвалою суду від 10.11.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

14.07.2026 від представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.07.2026 задоволено заяву представника відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвоката Буракова І.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» - адвокат Бураков І.О. заперечив проти позову в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідачі: державний реєстратор КП «Реєстраційне бюро» Макаров О.В. та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не подавали.

Третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) явку свого представника в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили, пояснення на позовну заяву не подавали.

Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами пунктів 1-3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На основі наявних у матеріалах справи доказів судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

01.06.2005 між позивачкою та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір №49.4/59/05-z, за умовами якого позивачка отримала кредит в сумі 55000,00 дол. США на умовах платності та строковості.

Поручителем за кредитним договором №49.4/59/05-z від 01.06.2005 є ОСОБА_4 згідно договору поруки №49.4/59-П01/05-Z від 01.06.2005.

Зобов`язання за кредитним договором №49.4/59/05-z забезпечено укладеним 06.07.2004 між позивачкою та ВАТ «Кредитпромбанк» договором іпотеки №10.1/27.5/155-ЗПКЛ-04, в редакції додаткової угоди № 2 до договору від 01.06.2005. Предметом іпотеки за договором є житлова квартира АДРЕСА_1 .

Квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належала позивачці на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Клітко В.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 6233 від 14.06.2004.

На підставі договору купівлі-продажу прав вимог від 26.06.2013, що був укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та AT «Дельта Банк», усі права ВАТ «Кредитпромбанк» за кредитним договором №49.4/59/05-Z від 01.06.2005 та договором іпотеки №10.1/155-ЗПКЛ-04 від 06.07.2004 перейшли до AT «Дельта Банк».

13.02.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» укладено договір №1156/К купівлі-продажу майнових прав, за яким всі права за кредитним договором №49.4/59/05-Z від 01.06.2005 перейшли до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт». Також було нотаріально посвідчено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки №10.1/27.5/155-ЗПКЛ-04 від 06.07.2004, згідно якого права іпотекодержателя за договором іпотеки перейшли до ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 15.02.2019 засобами поштового зв`язку ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» повідомило позивачку про відступлення прав вимог за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «ФК «Гровінг Стейт».

18.03.2019 засобами поштового зв`язку ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» на адресу позивачки направило вимогу (іпотечне повідомлення) від 18.03.2019 про усунення порушень, в якій позивачці протягом 30 днів з моменту отримання вимоги пропонувалося сплатити заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 131,01 дол. США та відсотки в розмірі 17 954,02 дол. США, та повідомлялось про наслідки невиконання зобов`язань за кредитним договором. Також вказана вимога містила пропозицію про сплату заборгованості за кредитним договором у гривні.

Разом з вимогою (іпотечним повідомленням) позивачці було направлено пропозицію (оферту) щодо внесення змін до кредитного договору. У разі прийняття пропозиції позивачці було запропоновано сплатити на рахунок відповідача суму платежу у вигляді 1,00 грн, що вважається акцептом (прийняттям, погодженням) умов викладених ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» у вимозі та оферті.

21.03.2019 позивачка особисто отримала вказану вимогу (іпотечне повідомлення) разом з офертою, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості.

Позивачка погодилась на заміну умов кредитного договору і валюти виконання кредитних зобов`язань з долара США на гривню про що свідчить перерахуванням позивачкою 12.04.2019 на рахунок ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» суми коштів в розмірі 10,00 грн, що підтверджується копією банківської виписки.

Разом з тим, будучи обізнаною про наслідки невиконання зобов`язань за кредитним договором, протягом 30 днів з моменту отримання вимоги (іпотечного повідомлення) позивачка не сплатила заборгованість за кредитним договором, а тому, на підставі ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», відповідач ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (стаття 33 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 зроблено висновок, що належним потрібно вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка зазначена в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил № 270. Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення потрібно вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Отже, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підстав договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17 зроблено правовий висновок, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, тому іпотекодержатель зобов`язаний надати державному реєстратору документ про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ним. Підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки є порушення іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. До таких порушень належить, зокрема й ненадання експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження.

Пунктом 1.3 Договору іпотеки (в редакції Додаткової угоди №1) визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків передбачених кредитним договором, або цим договором, Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог, що підлягають задоволенню у відповідності до положень розділу 4 цього договору, на умовах, передбачених цим договором.

Як визначено у 4.1. Договору іпотеки (в редакції Додаткової угоди №1) за рахунок майна Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, відсотків, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із простроченням виконання Іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, витратами пов`язаними із зверненням стягнення на майно, витратами пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

Пунктом 4.3. Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на майно здійснюється Іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно та отримати у власність майно в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку визначеному Законом України «Про іпотеку».

Положення цього пункту є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя і мають силу договору про задоволення вимог.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» звернув стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом набуття у власність предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .

Реєстрацію права власності на предмет іпотеки (спірну квартиру) було здійснено 18.06.2019 державним реєстратором КП «Реєстраційне Бюро» Макаровим О.В.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним та утримує у своєму володінні. Зазначена норма закріплює загальний віндикаційний спосіб захисту, який полягає у поверненні індивідуально визначеної речі її власнику у разі відсутності між сторонами договірних відносин щодо цього майна.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 11.7 постанови ВП ВС від 20.06.2023 у справі №633/408/18).

Як підставу для витребування квартири з володіння відповідачки ОСОБА_3 , позивачка вказувала, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» є такою, що була здійснена державним реєстратором без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного між сторонами договору іпотеки.

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що кредитний та іпотечний договори є нечинними або визнані в установленому законом порядку недійсними, і про такі обставини позивачка суд не повідомляла.

При цьому судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором так і не була погашена.

Отже, безперечно доведено, що позивачка, як позичальниця за кредитним договором, порушила кредитні зобов`язання і допустила прострочення заборгованості по договору. Тобто право кредитора було порушене діями позичальника.

Щодо порушенням норм Закону України «Про іпотеку» та умов укладеного сторонами договору іпотеки, а також не отримання позивачкою належно оформленої вимоги суд зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З аналізу змісту наведених норм у їх поєднанні з положенням договору іпотеки вбачається, що за Законом застереження в іпотечному договорі прирівнюється за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який є правовстановлюючим документом.

Отже, з огляду на викладене вище для здійснення іпотекодержателем процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, сторонам договору іпотеки не потрібно було укладати окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 705/4381/19, від 30.06.2021 у справі № 193/724/19, від 28.07.2021 у справі № 201/5400/19, від 31.07.2020 у справі № 607/11516/18.

Твердження позивачки про неотримання від ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки та вимоги (іпотечного повідомлення) не підтвердились матеріалами справи. Судом досліджено копії листів та вимог ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», які були надіслані позивачці. Вбачається, що новий кредитор та іпотекодержатель повідомив позивачку про відступлення права вимоги за кредитним договором та вимагав виконання зобов`язань за кредитним договором, а також повідомляв, що у випадку невиконання вимоги буде розпочато процедуру примусового стягнення заборгованості саме шляхом прийняття у свою власність предмета іпотеки.

Судом встановлено, що вимоги кредитора були надіслані на належну адресу позивачки і були отримані нею, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання - діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, постанови Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 756/15123/18, від 19.01.2022 у справі № 361/3222/19, від 11.08.2021 у справі № 715/1788/19, від 08.12.2021 у справі № 205/1096/19).

У даній справі презумпція належного повідомлення боржника (позивачки) про необхідність усунення нею порушень основного зобов`язання в загальному порядку позивачкою належними та допустимими доказами не спростована. Вимоги кредитора залишились без задоволення, а заборгованість за кредитним договором не була погашена.

Судом не встановлено порушення порядку направлення позивачці вимог про усунення порушення основного зобов`язання.

Отже, процедура повідомлення боржника про порушення основного зобов`язання, пред`явлення до неї письмової вимоги про сплату боргу та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі несплати боргу у встановлений строк, процедура повідомлення і звернення стягнення на предмет іпотеки після спливу строку з моменту одержання вимоги адресатом була виконана.

В матеріалах справи наявні відомості, що на час проведення реєстрації за відповідачем ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» спірна квартира була оглянута суб`єктом оціночної діяльності та складено висновок про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

28.05.2019 ТОВ «Пальчинськая і Партнери» виготовлено Звіт з незалежної оцінки об`єкта від 28.05.2019, згідно з яким вартість спірної квартири визначена в розмірі 737 120 грн.

Отже доводи позивачки щодо відсутності звіту з оцінки майна на дату звернення стягнення на предмет іпотеки не знайшли свого підтвердження.

Мораторій на примусове стягнення майна за валютними кредитами регулюється законодавством України, зокрема Законом «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та змінами, внесеними Законом №895-ІХ.

Як встановлено вище, позивачкою було прийнято пропозицію щодо зміни валюти виконання зобов`язання з долара на гривню, а тому дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на дані правовідносини не розповсюджується.

Позивачка не довела належними та допустимими доказами, що на час проведення реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» позивачка та її неповнолітня донька не були забезпечені житлом за іншою адресою, а тому у суду відсутні підстави вважати, що мало місце порушення відповідачем вимог Закону України «Про охорону дитинства» та Конвенції про права дитини від 20.11.1989.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Отже, позивачка на визначених договором іпотеки умовах перестала бути власником спірного майна внаслідок звернення на нього стягнення.

Слід зазначити, що саме неналежне виконання кредитних зобов`язань позивачкою за кредитним договором, що не спростовано останньою, призвело до звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання кредитних зобов`язань.

Відповідно, кредитор скористався належним йому правом на звернення стягнення на квартиру в позасудовому порядку з урахуванням умов іпотечного договору, яким такий порядок було визначено та погоджено з позивачкою.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2019 право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ТОВ «ФК «Гровінг Стейт», після цього право власності на вказану квартиру зареєстровано за ТОВ «Ел Бі Груп», а пізніше 13.03.2023 власником квартири зареєстровано ОСОБА_3 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 зареєстровано приватним нотаріусом КМНО Диканем Д.І. Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі, серія та номер:151, 152, виданий 07.03.2023, видавник: ТОВ «Ел Бі Груп» та ОСОБА_3 ; рішення про передачу майна у власність фізичній особі або юридичній особі, що вийшла із складу засновників (учасників) юридичної особи, серія та номер: 149, 150, виданий 07.03.2023, видавник: ТОВ «ФК «Гровінг Стейт» та ОСОБА_3 .

За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

При цьому, позивачка не надала достатніх, належних та допустимих доказів недобросовісності дій ОСОБА_3 як набувача квартири.

Суд, вирішуючи питання про витребування спірного майна, належно оцінив добросовісність зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними: відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Поведінка боржника, враховуючи його звернення до суду за захистом своїх порушених прав, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належно, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належно та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (постанови Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17 та від 10.07.2024 у справі №175/4353/20).

Отже, суд дійшов висновку, що право власності на квартиру набуте ОСОБА_3 у визначений законом спосіб, тому відповідачка є добросовісним набувачем нерухомого майна.

Прийняття судами рішення, за наслідком якого добросовісний набувач, усупереч приписам ст. 388 ЦК України, втрачає такий статус, а отже, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, - є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №925/1351/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Враховуючи подані докази, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, понесені позивачкою судові витрати по оплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2-7, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гровінг Стейт», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Макарова Олега В`ячеславовича, ОСОБА_3 , третя особа: Центральне міжрегіональне управління юстиції (м. Київ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Н.В. Аббасова