Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №760/21573/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21573/26

2/760/18166/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої - судді Фіцай О.Л.

за участю секретаря судового засідання - Побединської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Боярка Виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено актовий запис № 026674, серія 1-ОК. Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано 03 серпня 2022 року. З 2021 року відповідач участі у вихованні та утриманні спільних дітей не бере. Відповідач інших утриманців не має, є працездатним, отримує дохід, має нерухоме майно та транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому, на думку позивача, він спроможний сплачувати аліменти.

Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дочок - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 60 відсотків з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 2025 року і до повноліття дітей.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року справу передано на розгляд судді Фіцай О.Л.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

З метою з`ясування матеріального становища відповідача судом в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів відповідача, а також з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач у судове засідання, призначене на 22.10.2026 р., не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Сторін із постановленням заочного рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Станом на день винесення рішення відзив на позовну заяву не надійшов. Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, укладеному 02 вересня 2006 року та зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Боярка Виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, про що зроблено актовий запис № 026674, серія І-ОК.

Шлюб між сторонами розірвано 03 серпня 2022 року.

Сторони мають спільних дітей - дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні.

Відповідачем пояснень та доказів на спростування наведеного, а також щодо неможливості надавати допомогу дитині до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Згідно з ч. 2 ст. 183 СК України, якщо платник аліментів має кількох дітей, суд визначає такий розмір частки заробітку (доходу), який стягуватиметься на кожну дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років - 2 817 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухилянням відповідача від їх сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов`язок утримувати своїх неповнолітніх дочок до досягнення ними повноліття.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення аліментів у розмірі 60 відсотків від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, обґрунтовує її тим, що відповідач працює, отримує дохід, має нерухоме майно та транспортний засіб. Разом з тим будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача нерухомого майна, транспортного засобу чи інших активів, а також розміру витрат на утримання дітей позивачем до суду не надано.

Відповідно до відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 3494563 від 22.10.2026 р., відповідач протягом 2025 року отримував доходи у вигляді виплат військовослужбовцям від військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а також одноразову соціальну виплату з відповідних бюджетів у розмірі 50 000 грн; загальна сума нарахованого доходу за 2025 рік становить 246 898,52 грн, що в середньому складає близько 20 575 грн на місяць. Відомості про отримання відповідачем доходів у 2026 році у відповіді відсутні.

Згідно з відповіддю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3494574 від 22.10.2026 р., інформації щодо зареєстрованих за відповідачем прав на нерухоме майно не знайдено.

Таким чином, твердження позивача про наявність у відповідача нерухомого майна не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин стягнення аліментів у розмірі 60 відсотків від усіх видів заробітку (доходу) відповідача не відповідатиме його матеріальному становищу та засадам розумності і справедливості.

Отже, зважаючи на те, що відповідач свій обов`язок по утриманню дітей належним чином не виконує, діти проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні, враховуючи вік дітей, їх потреби, матеріальне становище відповідача, а також те, що обов`язок утримання дітей покладається рівною мірою на обох батьків, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно.

Щодо початку періоду стягнення аліментів суд зазначає, що аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову. Позивачем не надано доказів того, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв`язку з ухилянням відповідача від їх сплати, а тому підстави для стягнення аліментів з 2025 року, тобто за минулий час, відсутні. Аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позову - з 26 червня 2026 року.

На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із відомостями та доказами, наявними в матеріалах справи, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей і не є меншим за мінімальний гарантований розмір аліментів.

Крім того, варто зазначити, що Європейський суд з прав людини зауважив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особливу увагу слід приділяти найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Case of HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54).

Суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання дітей забезпечать їх матеріальні потреби з урахуванням віку і стану здоров`я, а також забезпечать нормальні фізіологічні потреби. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.

Крім того, суд роз`яснює, що у разі зміни матеріального чи сімейного стану платника аліментів одержувач аліментів, рівно як і платник аліментів вправі в порядку статті 192 СК України звернутися до суду з позовом відповідно про збільшення чи зменшення розміру аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при поданні позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Матеріали справи будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач звільнений від оплати судового збору, не містять.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 150, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дочок - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову 26 червня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1 331,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя О.Л. Фіцай