Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №333/12406/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху

Дата: 14 жовтня 2026 р.

Справа: №333/12406/25

Суддя: Нестеренко Т. В.

Справа №333/12406/25 2-а/760/1409/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м.Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Нестеренко Т.В., при секретарі судового засідання Панкєєвій Ю.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2026 року до Солом`янський районний суд міста Києва в порядку ст. 29 КАС України надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі- Позивач), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. Позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила скасувати постанову серії ЕНА№ 6382758 від 20 грудня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 20.12.2026 року о 20 годині 28 хвилині, в місті Запоріжжі, пр. Соборний, 117, перебуваючи за кермом автомобіля Nissan Micra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , керувала транспортним засобом з номерним знаком, котрий був не освітлений, чим позивачка порушила п.2.9. в ПДР - керування водієм транспортного засобу з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.

Дії позивача було кваліфіковано за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та призначено покарання у вигляді адміністративного стягнення - штрафу в сумі 1190 грн..

Заперечення позивача на місті складання постанови, та пояснення щодо обставин керування транспортним засобом, відсутності зазначеного правопорушення, не було прийнято до уваги.

Таким чином позивач просить суд скасувати постанову серії ЕНА N 6382758 від 20.12.2025 року винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Сметанком Нікітою Сергійовичем по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн та Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень, службова особа якого виступала відповідачем у справі - Національної поліції України на користь ОСОБА_3 (що мешкає: АДРЕСА_1 , РНОКІ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 605,40 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 адміністративну справу передано для розгляду судді Солом`янського районного суду м. Києва Нестеренко Т.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без руху.

17.08.2026 року через Електронний суд від представника позивача Богун І.А. надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві. В поданій заяві було уточнено адміністративний позов з зазначенням належного відповідача у справі- Департамент патрульної поліції Національної поліції.

28.08.2026 року до суду надійшов відзив, у якому представник Департаменту патрульної поліції Малій Олександр Миколайович просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви, мотивуючи це тим, що зазначені Позивачки обставини є надуманими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки вони побудовані на суб`єктивному тлумаченні Позивачкою норм чинного законодавства та ґрунтуються виключно на особистому ставленні позивачки до загального порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також її пояснень, скарг та позовів з метою беззаперечного їх задоволення.

Представник позивача у судове засідання надала письмову заяву, у якій просить розглянути справу за іі відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, подавши до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.222 КУпАП органи Національної поліції окрім іншого розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.121-3 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 1 ст.121-3 КУпАП передбачено відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Згідно з пп. «в» п.31.3 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що у відношенні позивача було винесено Постанову поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальону Управління патрульної поліції в Запорізькій області Сметанком Нікітою Сергійовичем, в якій зазначено, що 20.12.2026 року о 20 годині 28 хвилині, в місті Запоріжжі, пр. Соборний, 117, перебуваючи за кермом автомобіля Nissan Micra, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , керувала транспортним засобом з номерним знаком, котрий був не освітлений, чим позивачка порушила п.2.9. в ПДР- керування водієм транспортного засобу з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим.

Дії позивача було кваліфіковано за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та призначено покарання у вигляді адміністративного стягнення штрафу в сумі 1190 грн.

З вказаною постановою позивач не згоден, так як вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбаченого частиною 1 статті 121-3 КУпАП.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб`єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до вимог ст.77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Згідно ч.3 ст.79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Відповідно до п. 1.1.Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію"(далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

До компетенції органів Національної поліції відповідно до ст. 222 КУпАП віднесено розгляд справи, передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року, Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року.

Згідно ч.1 ст.121-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Приписами п. 2.9 «в» ПДР встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: - не належить цьому засобу; - не відповідає вимогам стандартів; - закріплений не в установленому для цього місці; - закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; - неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України надається визначення термінів, зазначених у Правилах, зокрема:

- недостатня видимість - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;

- темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця.

Таким чином, із системного тлумачення наведених вище законодавчих положень, відповідальність за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком настає під час керування ним у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що 20.12.2025 о 20 год. 28 хв. під час несення служби, поліцейським управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції було зупинено транспортний засіб Nissan Micra, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом, з номерним знаком, який був неосвітлений у темну пору доби, чим порушила вимоги п. 2.9 «в» ПДР України.

Відповідно до розділу 8 наказу МВС «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 1026 від 18.12.2018, строк зберігання з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб. Оскільки подія, що передувала винесенню постанови серії ЕНА № 6382758 мала місце 20.12.2025, то станом на день надходження ухвали про відкриття провадження по справі (27.08.2026), надати відеозапис не є можливим.

У позовній заяві позивач також зазначає, що він повідомив працівнику поліції, що за кермом автомобіля вона перебувала майже весь день; розпочинаючи рух, позивачка перевірила технічну справність усіх освітлювальних приладів, які на той час були у справному робочому стані; конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знаку під час руху, тому вона, як водій, під час руху не могла знати про можливу несправність.

Крім того, диспозиція ч.1 ст.121-3 КУпАП передбачає, що в даному випадку об`єктивною стороною правопорушення може бути саме керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Суд звертає увагу, що доказами у справі не підтверджено факт руху транспортного засобу ОСОБА_1 з неосвітленим державним номерним знаком, без чого відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.121-3 КУпАП.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Разом з тим, у ході судового розгляду така подія адміністративного правопорушення, як керування 20.12.2025 року водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) належними доказами не підтверджена, а отже притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з вказаних підстав є незаконним.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Жодних інших належних та достатніх доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП відповідачем надано не було.

Суд звертає увагу, що не може бути підтвердженням порушення позивачем ПДР України лише сама постанова серії ЕНА №6382758 від 20.12.2025 року, оскільки лише опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Також, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Одночасно суд зауважує, що на виконання вимог ст.9 КАС України суд вживав заходів необхідних для з`ясування всіх обставин у справі шляхом витребування доказів, однак відповідачем такі докази суду надані не були.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, оскільки доказів вини позивача у вчиненні правопорушення відповідачем не надано, то в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч приписам КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутності належних та допустимих доказів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим оскаржувана постанова серії ЕНА №6382758 від 20.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121-3 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження - закриттю.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви до суду в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

На підставі ст. 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 213, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 72-77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі- задовольнити.

Скасувати Постанову серії ЕНА N 6382758 від 20.12.2025 року винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 2 батальону Управління патрульної поліції в Запорізькій області ГУНП України в Запорізькій області Сметанкою Нікітою Сергійовичем по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн..

Провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 (РНОКП НОМЕР_2 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Нестеренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua