Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №760/30984/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30984/21

Провадження №760/9884/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Дубіка В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4148,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, розірваному 17 жовтня 2019 року рішенням Солом`янського районного суду м. Києва. Від шлюбу мають дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2018 року у справі №369/6345/18 з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

З квітня 2018 року та станом на день подачі позовної заяви, позивач та її малолітня дитина - син ОСОБА_4 проживають разом.

Позивач зазначає, що дитина - ОСОБА_5 , у зазначений період часу потребував систематичного обов?язкового медичного догляду в силу свого раннього віку як дитини у віці до трьох років. Так, у проміжок часу з 01.10.2018 по 31.01.2020 рр. включно позивачем за власний кошт були здійснені заходи щодо систематичного обов?язкового медичного догляду дитини - ОСОБА_6 , зокрема щодо: періодичного первинного/ повторного медичного огляду/обстеження вузькопрофільними дитячими лікарями-спеціалістами за направленням лікаря-педіатра, звернення за медичною допомогою до лікарів за нагальної потреби; проведення відповідних клінічних дослідів/аналізів за відповідними направленнями; здійснення відповідних планових щеплень/ вакцинацій відповідно до затвердженого МОЗ України графіку щеплень у відповідності з Клінічним протоколом медичного догляду за здоровою дитиною віком до 3 років, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 20.03.2018 року за №149 (про що свідчить інформація, наведена у медичній картці); необхідність отримання дитиною профілактичних медичних препаратів/засобів; необхідність лікування за призначенням лікаря-педіатра/ інших медичних фахівців тощо.

Підтверджені витрати позивача на здійснення додаткових витрат, пов`язаних з медичним обслуговуванням/ утриманням дитини, у період з 01.10.2018 року по 31.01.2020 року включно становлять сукупно 8297,55 грн. При цьому, позивач обґрунтовано переконана, що до стягнення з відповідача має бути застосована сума у розмірі - 4148,77 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року вказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін. Також було витребувано докази у Державної прикордонної служби України.

01 травня 2024 року до суду надійшли витребувані докази від Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ст.190 ЦПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, крім випадків, якщо позов подано в електронній формі через електронний кабінет.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак, рекомендований лист з додатками повернувся до суду без вручення відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0311331668074.

Відповідачу було повторно направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та додатками до позовної заяви. Однак, рекомендований лист з додатками повернувся до суду без вручення відповідачу у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600266702253.

Згідно ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 118, 123 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що справу може бути розглянуто по суті.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено шлюб, відповідно до рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано.

Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 20 січня 2018 року Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 вересня 2018 року у справі №369/6345/18 встановлено режим окремного проживання подружжя строком до 19 січня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 4148,77 грн, покликаючись на те, що вирішити питання участі відповідача у додаткових витратах на утримання спільної дитини в позасудовому порядку не видається за можливим.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

У частині 1 статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 р., визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 вищезазначеної Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини установлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №127/16614/15-ц (провадження № 61-2371св18), від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 26 серпня 2020 року у справі №336/1488/19.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Окрім цього, слід зауважити, що звичайні регулярні витрати становлять основу аліментів, а будь-які додаткові витрати, обумовлені особливими обставинами та спрямовані на розвиток здібностей, лікування тощо, є додатковими витратами на дитину і не можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19 визначає, що особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. З аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

а) навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком /матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

б) розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

в) оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

г) лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Наведений перелік не є вичерпним.

В разі лікування, протезування, санаторно-курортного лікування розмір додаткових витрат з огляду на судову практику, може обґрунтовуватися медичними документами, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини: виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативні висновки тощо.

На підтвердження понесених витрат на лікування дитини - долучаються до позовної заяви акти про надані медичні послуги, рахунки, квитанції та чеки про оплату наданих послуг та придбаних ліків згідно з рекомендаціями лікарів.

Тільки зберігаючи, фіксуючи та надаючи зазначені документи в суді, можна реалізувати своє право на компенсацію додатково понесених витрат, викликаних певними обставинами в житті дитини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що нею понесено додаткові витрати на сина ОСОБА_2 , зокрема: витрати на проведення медичних аналізів (клінічний аналіз крові) у сумі 200 грн, проведення медичних аналізів (копрограма) у сумі 150 грн, консультація (огляд/ профілактичне обстеження офтальмолога (окуліста)) у сумі 420 грн, консультація (огляд/профілактичне обстеження невролога та ортопеда (хірурга) - повторна консультація) у сумі 960 грн, консультація (огляд/ профілактичне обстеження) отоларинголога дитячого та офтальмолога у сумі 900 грн, профілактичні засоби/ препарати: вітамін D3 у сумі 476,35 грн, витрати, пов`язані з проведенням планової вакцинації згідно календарного графіку щеплень на підставі затвердженого МОЗ України календаря щеплень (препарати Інфанрикс, Тетраксим) у сумі 4050 грн, витрати на лікування дитини (препарати према саше, нурофен, атоксіл, парацетамол, анальдим, ніфуроксазид, оптілакт, смекта, регідрон, ентеросгель) у сумі 1141,20 грн.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, малолітній син сторін ОСОБА_2 у період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2020 року проходив систематичні обов`язкові медичні обстеження та лікування, що підтверджується доданими до матеріалів справи медичними документами.

Відтак, 23 листопада 2018 року позивачем сплачено за проведення медичних аналізів (клінічний аналіз крові) в медичному закладі «Сінево» у розмірі 200 грн, що підтверджується копією замовлення №18335888 від 23 листопада 2018 року та фіскальним чеком.

07 червня 2019 року позивачем сплачено за проведення медичних аналізів (копрограма) в медичному закладі «Сінево» у розмірі 150 грн, що підтверджується копією рахунку №20019249 від 07 червня 2019 року та фіскальним чеком.

09 грудня 2018 року позивачем сплачено за прийом лікаря офтальмолога дитячого в сімейній клініці «Ameda» у розмірі 420 грн, що підтверджується актом про надання медичних послуг для пацієнта та фіскальним чеком.

03 квітня 2019 року позивачем сплачено за прийом лікаря невролога дитячого та лікаря ортопеда - травматолога дитячого в сімейній клініці «Ameda» у розмірі 960 грн, що підтверджується актом про надання медичних послуг для пацієнта та квитанцією прибуткового касового ордера.

19 жовтня 2018 року позивачем сплачено за прийом лікаря отоларинголога дитячого та лікаря офтальмолога дитячого в ТОВ «МЦ «Наша родина» у розмірі 900 грн, що підтверджується актом про надання медичних послуг для пацієнта та фіскальним чеком.

За період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2020 року позивачем сплачено за медичні препарати у розмірі 476,35 грн, що підтверджується відповідними чеками.

За період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2020 року позивачем сплачено за проведення планової вакцинації у сумі 4050 грн, що підтверджується відповідними чеками та замовленням № АГ-А5-528750 від 19 січня 2020 року.

За період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2020 року позивачем сплачено за лікування дитини у сумі 971,20 грн, що підтверджується відповідними чеками.

Указані витрати на обстеження та лікування дитини зумовлені рекомендаціями лікаря-педіатра, наявністю відповідних направлень на здійснення профілактичного медичного огляду вузькопрофільними лікарями-спеціалістами/ проведення аналізів тощо, а тому суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення половини цих витрат з відповідача як додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в сумі 4148,77 грн (8297,55 / 2).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі в справах про оплату додаткових витрат на дитину звільнені від сплати судового збору.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь держави підлягає стягненню 908 грн судового збору.

Керуючись ст.10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 4148 (чотири тисячі сто сорок вісім) гривень 77 копійок додаткових витрат на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.2 ст.273 ЦПК України).

Сторони у справі :

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач - ОСОБА_3 , дата народження невідома, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова