Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №755/7791/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7791/24

Провадження №: 2/755/13215/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії №555173924362 (пролонгація) від 19 серпня 2022 року в сумі 24 646,42 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 19 серпня 2022 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 був укладений Договір кредитної лінії №555173924362, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в межах кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах. Сторони домовились про відкриття позичальнику кредитної лінії в межах якої кредитодавець надає позичальнику кредит з лімітом у розмірі не більше 10 000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору шляхом заповнення Заявки на позику на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. В свою чергу позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору позики. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 08 квітня 2024 року становить 24 646,42, з яких: заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 14 646,42 грн. 18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгова-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгова-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором позики №555173924362 від 19 серпня 2022 року, що укладений між ТОВ «Київська торгова-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 .

Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем копію вказаної ухвали суду з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримано не було, конверт разом з копією ухвали суду про відкриття провадження та доданими документами повернулись до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 19 серпня 2022 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та позичальником ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №555173924362, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у межах кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах (пункт 2.1 договору).

Порядок та умови кредитування погоджені у розділі 3 Договору кредитної лінії від 19 серпня 2022 року № 555173924362.

Укладенням цього договору сторони домовилися про відкриття позичальнику кредитної лінії у межах якої кредитодавець надає позичальнику кредит з лімітом у розмірі не більше 10 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та сплатити йому проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 3.1 договору).

Строк кредитування - 54 календарних днів, заявлений строк кредитування 24 календарні дні з 19 серпня 2022 року по 11 вересня 2022 року; тип процентної ставки - фіксована; стандартна процентна ставка 990,00 % річних (2.71 % на день) за кожен день користування кредитом, застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою та/або пільговою процентною ставкою; знижена процентна ставка 474,50 % річних (1,30 % на день), право користування кредитом за вказаною процентною ставкою згідно умов, визначених підпунктом 5.4.1 цього договору.

При цьому, згідно пункту 3.9 договору річна процентна ставка складає за користування кредитом протягом заявленого строку 24 календарні дні користування кредитом з 19 серпня 2022 року по 11 вересня 2022 року за зниженою процентною ставкою 474,50 % річних (1,30 % на день), застосовується з 1-го дня видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту 19 серпня 2022 року по 11 вересня 2022 року заявленого строку користування кредитом (виключно, якщо не застосовується пільгова процентна ставка). За користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних 30 календарних днів користування кредитом з 12 вересня 2022 року і до 11 жовтня 2022 року останнього дня строку кредитування за стандартною процентною ставкою 990,00 % річних (2,71 % в день).

За користування кредитом протягом заявленого строку 24 календарні дні користування кредитом з 19 серпня 2022 року по 11 вересня 2022 року вартість кредиту складає 3120,00 грн за користування кредитом. За користування кредитом понад заявлений строк протягом наступних30 календарних днів користування кредитом з 12 вересня 2022 року і до 11 жовтня 2022 року останнього дня строку кредитування вартість кредиту складає: 10 000,00 грн - тіло кредиту та 8136,90 грн - проценти за користування кредитом (пункт 3.10 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору позичальник при дотриманні всіх умов договору зобов`язується повернути кредитодавцю проценти нараховані за пільговою та/або зниженою процентною ставкою за період користування кредитом протягом заявленого строку користування кредитом - в останній день такого строку - 09 червня 2023 року, а отриманий кредит, проценти за користування кредитом за період з наступного дня після закінчення заявленого строку користування кредитом до останнього дня строку кредитування, неустойку (якщо така буде) - у останній день строку кредитування - 09 липня 2023 року.

Згідно пункту 5.5 договору сторони погодили, що обов`язок здійснити першу сплату процентів за користування кредитом протягом заявленого строку користування кредитом виникає у позичальника в останній календарний день заявленого строку користування кредитом – 11 вересня 2022 року. З наступного дня після закінчення заявленого строку користування кредитом, а саме з 11 жовтня 2022 року, позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом щоденно, тобто на кожен наступний календарний день користування кредитом (термін внесення чергового платежу).

Згідно пункту 13.1 договору невід`ємною частиною цього договору є Додаток № 1 (графік платежів), Додаток № 2 (розрахунок вартості кредиту), Правила, Згода на обробку персональних даних, Згода на отримання кредитної історії та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язуєтьсмя неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.loany.com.ua та в особистому кабінеті позичальника, а умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків кредитодавця та позичальника.

З пункту 13.8 договору встановлено, що позичальник підтвердив, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Також сторони підписали Додаток № 1 до цього Договору «Графік платежів №555173924362-1» та Додаток № 2 «Розрахунок вартості кредиту».

Договір та додатки до нього підписані позичальником в електронному вигляді з використанням одноразового ідентифікатора 9434.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Як встановлено судом, договір кредитної лінії від 19 серпня 2022 року №555173924362 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору - 9434, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 19 серпня 2022 року №555173924362 станом на 08 квітня 2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 24 646,42 грн, з яких: 10 000,00 грн - залишок заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), 14 646,42 грн - нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідачем не спростовано факту укладення договору кредитної лінії від 19 серпня 2022 року № 555173924362, контррозрахунку заборгованості не надано.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого клієнт - первісний кредитор, зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113 637 981,90 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеним між клієнтом і боржником. З моменту відступлення (передачі) фактору прав вимоги фактор є таким, що замінив клієнта у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення прав вимоги та мають відношення до прав вимоги. До фактора переходять права клієнта у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. (пункт 2.1, 2.3 договору факторингу). Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання Реєстру Боржників в паперовому вигляді (додаток № 4), який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (пункт 6.1.4 договору факторингу з урахуванням додаткового договору від 21 грудня 2023 року № 1 до договору факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023).

22 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» підписано акт приймання-передавання реєстру боржників в паперовому вигляді за Договором факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023.

З платіжної інструкції від 27 грудня 2023 року № 793 вбачається, що ТОВ «Факторинг Партнерс» здійснило на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» переказ грошових коштів у сумі 1 100 000,00 грн на оплату за договором факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023.

Відповідно до копії Реєстру боржників від 22 грудня 2023 року до Договору факторингу від 18 грудня 2023 року № 18/12-2023, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором від 19 серпня 2022 року № 555173924362 в сумі 24 646,42 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за сумою позики; 14 646,42 грн - сума заборгованості за відсотками.

Разом із тим, матеріали справи не містять повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором кредитної лінії від 19 серпня 2022 року №555173924362, передачу персональних даних боржника та надання йому інформації про фактора, що обумовлено частиною першою статті 18 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит, що узгоджується з положеннями статті 517 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» передало ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредитної лінії від 19 серпня 2022 року № 555173924362 на суму 24646,42 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 646,42 - заборгованість за відсотками.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань з повернення грошових коштів за договором кредитної лінії від 19 серпня 2022 року № 555173924362 утворилась заборгованість у розмірі 24 646,42 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14 646,42 - заборгованість за відсотками.

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 02 лютого 2024 року №3162_240202203113 встановлено, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесено в державний реєстр фінансових установ та отримало ліцензію Національного Банку України від 11 листопада 2013 року № 3. Між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» укладено договір на переказ коштів від 14 квітня 2021 року ФК-П-21/04-22. Відповідно до вказаного договору перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 19 серпня 2022 року о 11:42:05 год на суму 10 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 161479446, призначення платежу: зарахування 10 000,00 грн на картку НОМЕР_1 .

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість згідно договору від 19 серпня 2022 року №55517394362 за основним зобов`язанням у розмірі 10 000,00 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 14 646,42 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду

В порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131 св 19.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу позивачем долучено: договір від 15 лютого 2024 року № 15-02/2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги від 02 квітня 2024 року № 58 щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , витяг з акту від 09 квітня 2024 року № 1 про надання юридичної допомоги, платіжну інструкцію від 16 квітня 2024 року № 422780051 на суму 36 000,00 грн про сплату за надання правової допомоги за договором від 15 лютого 2024 року № 115-02/2024.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що не вбачає неспівмірності оплачених позивачем витрат на послуги адвоката зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що стороною позивача документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 15, 16, 509, 512, 514, 517, 526, 610-612, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 76-81, 89, 141, 209, 247, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором кредитної лінії №555173924362 від 19 серпня 2022 року в розмірі 24 646,42 грн, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: