Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/11895/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/11895/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, скасування актів, зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (процесуальним правонаступником якої визначено Військову частину НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

«- визнати протиправними дії службової комісії в.ч. НОМЕР_2 та скасувати на підставі наказу №779 Акти НВ-2 та НВ-3 комісії від 19.07.2923 про проведення розслідування нещасного випадку, що спричинив смерть військовослужбовця в. ч. НОМЕР_3 , молодшого сержанта ОСОБА_2 ,через невідповідність висновків дійсним обставинам нещасного випадку, порушення процедури розслідування та в порядку ознайомлення родичів із висновками.

-Зобов`язати в.ч. НОМЕР_2 повторно провести згідно з Інструкцією СПЕЦІАЛЬНЕ службове розслідування за фактом смерті моєї доньки, фельдшера медичної служби, молодшого сержанта військової частини НОМЕР_2 , та ознайомити мене, ОСОБА_1 із прийнятими висновками, Актами.».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є батьком загиблої ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби молодшого сержанта ОСОБА_2 . 19.07.2023 командиром військової частини НОМЕР_2 було затверджено акт розслідування нещасного випадку за формою НВ-2 та складено акт за формою НВ-3 № 779, в яких комісія дійшла висновку, що молодший сержант ОСОБА_2 особисто перебувала за кермом автомобіля Mitsubishi L200, не впоралася з керуванням на мокрому дерев`яному покритті понтонно-мостової переправи через річку Сіверський Донець та з`їхала у воду, внаслідок чого настала її смерть через утоплення, а причиною нещасного випадку комісією визначено особисту необережність потерпілої. Позивач вказує, що комісія діяла протиправно та упереджено, зробила категоричний висновок про вину ОСОБА_2 за повної відсутності очевидців та об`єктивних доказів керування нею автомобілем, поклавши в основу акта огляду місця події неконкретизовані посилання на слова невстановленого водолаза. Водночас комісія проігнорувала та вибірково перекрутила письмові пояснення безпосереднього керівника загиблої — начальника медичного пункту старшого лейтенанта ОСОБА_3 , який прямо зазначав, що у медичному пункті бракувало водіїв, а тому молодшого сержанта ОСОБА_4 було залучено саме для керування транспортним засобом. Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського від 27.04.2026 констатовано брак будь-яких фактичних даних щодо керування транспортним засобом ОСОБА_2 , а саме службове розслідування було призначено з грубим порушенням пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 332 без участі органу військового управління вищого рівня, оскільки випадок мав груповий характер та спричинив загибель двох військовослужбовців. Також позивача не було своєчасно ознайомлено з матеріалами розслідування, чим порушено його законні права як члена сім`ї загиблої.

Ухвалою від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від позивача на адресу суду надійшло клопотання (вх,№52421 від 17.06.2026).

Ухвалою від 22.06.2026 строк для усунення недоліків продовжено.

Позивачем подано уточнену позовну заяву із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду внаслідок тривалого лікування бойової травми та необізнаності про складені акти, з огляду на що суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку та необхідність його поновлення (вх. 55005 від 24.06.2026).

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою від 13.07.2026 задоволено заяву Військової частини НОМЕР_1 та замінено первинного відповідача — Військову частину НОМЕР_2 на її процесуального правонаступника — Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№65497 від 24.07.2026), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Стверджує, що спеціальне розслідування нещасного випадку проведено у повній відповідності до вимог Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332. Відповідач зазначає, що вказівка в поясненнях начальника медичної служби про те, що молодший сержант ОСОБА_4 вибув «у супроводі» ОСОБА_2 , жодним чином не означає виконання ним обов`язків водія, оскільки супровід особового складу в зоні ведення бойових дій є типовим заходом безпеки. Крім того, відповідач вважає, що вимоги щодо проведення повторного розслідування є безпідставними, оскільки з моменту події минуло значний час, а територія понтонно-мостової переправи на автошляху Т0514 тривалий час перебуває в районі ведення активних бойових дій, що об`єктивно унеможливлює повторне дослідження та відтворення обстановки події.

Позивачем подано заперечення на відзив (вх.№67050 від 30.07.2026), у яких підтримано правову позицію та додатково наголошено на порушенні правил призначення спеціального розслідування за фактом групової загибелі військовослужбовців, що відповідно до положень статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України тягне за собою протиправність сформованих висновків комісії.

Суд, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та встановив таке.

Молодший сержант ОСОБА_2 проходила військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 на посаді фельдшера медичного пункту батальйону.

09 липня 2023 року близько 12:00 год молодший сержант ОСОБА_2 разом із командиром стрілецького відділення стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 молодшим сержантом ОСОБА_4 , з дозволу начальника медичного пункту військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_3 , на автомобілі Mitsubishi L200 вибули з місця тимчасової дислокації частини ( АДРЕСА_1 ) у напрямку м. Слов`янськ з метою виконання службового завдання щодо зустрічі з волонтерами для забезпечення медикаментами, автозапчастинами та ремонту автомобільної техніки медичної служби.

Близько 12:30 год 09 липня 2023 року під час перетину понтонно-мостової переправи через річку Сіверський Донець на автошляху НОМЕР_5 (в районі АДРЕСА_2 ) вказаний автомобіль з`їхав із проїзної частини переправи у річку. Внаслідок утоплення військовослужбовці ОСОБА_2 та ОСОБА_4 загинули на місці події.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 10.07.2023 № 779 призначено комісію з розслідування нещасного випадку за фактом смерті фельдшера медичного пункту молодшого сержанта ОСОБА_2 .. Того ж дня командиром частини видано наказ № 780 про призначення розслідування за фактом загибелі молодшого сержанта ОСОБА_4 у тому ж персональному складі комісії.

19 липня 2023 року призначеною комісією складено та затверджено командиром військової частини НОМЕР_2 акт проведення розслідування нещасного випадку за формою НВ-2 та акт про нещасний випадок за формою НВ-3 № 779.

У пункті 4 та пункті 6 Акта за формою НВ-2 і пункті 6 та пункті 7 Акта за формою НВ-3 комісією констатовано, що фельдшер медичної служби ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом автомобіля, не впоралася з керуванням під час складних погодних умов і з`їхала зі слизького дорожнього покриття переправи у річку, а безпосередньою причиною нещасного випадку визначено «особисту необережність під час керування автомобілем водієм ОСОБА_2 ». Одночасно у пункті 11 Акта НВ-3 зазначено про повну відсутність свідків нещасного випадку.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.07.2023 № 201 молодшого сержанта ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини, при цьому в наказі прямо визначено: «Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Незгода позивача як батька загиблої із покладенням на ОСОБА_2 вини у скоєнні нещасного випадку та висновками щодо керування нею автомобілем за відсутності належних і допустимих доказів стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до положення частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно та розсудливо.

Особливості процедури з`ясування обставин і причин нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, встановлені Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 (далі — Інструкція № 332).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 332 розслідування нещасних випадків, що спричинили смерть військовослужбовців, а також групових нещасних випадків є спеціальним розслідуванням, яке покликане об`єктивно, повно та всебічно з`ясувати всі фактичні обставини події, її дійсні причини та встановити осіб, діяння яких призвели до настання відповідних наслідків.

Згідно з вимогами Інструкції № 332 висновки комісії зі спеціального розслідування повинні ґрунтуватися виключно на підтверджених фактичних даних, досліджених документах, висновках відповідних судових експертиз, протоколах огляду місця події та показаннях очевидців, відібраних у встановленому законом порядку.

Як убачається з матеріалів спеціального розслідування, комісія дійшла імперативного висновку про те, що водієм транспортного засобу була саме ОСОБА_2 , а причиною нещасного випадку стала її особиста необережність.

Проте суд зазначає, що вказаний висновок суб`єкта владних повноважень не має під собою належного доказового підґрунтя та ґрунтується виключно на суперечливих припущеннях.

Так, у пункті 11 складеного комісією Акта за формою НВ-3 № 779 прямо зафіксовано, що свідки нещасного випадку відсутні. Жодного очевидця моменту руху автомобіля понтонно-мостовою переправою, його падіння та розташування осіб у салоні під час руху комісією не встановлено й не опитано.

Згідно з Протоколом огляду місця події від 10.07.2023 зазначено, що військовослужбовці в/ч НОМЕР_6 саму подію ДТП не бачили, а твердження про перебування ОСОБА_2 на місці водія внесено комісією із формулюванням «зі слів водолаза». При цьому до матеріалів розслідування взагалі не долучено ні протоколу опитування вказаного водолаза рятувальної служби, ні його письмових пояснень, ба більше — у протоколі навіть не зазначено прізвища, імені, підрозділу чи службового статусу такої особи. Будь-яких процесуальних дій щодо фіксації розташування тіл загиблих військовослужбовців безпосередньо у салоні затопленого автомобіля протоколом огляду не відображено.

Натомість із наявних у матеріалах розслідування письмових пояснень начальника медичного пункту старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 10.07.2023 слідує, що « 09.07.2023 близько 12 години в місто Слов`янськ виїхали фельдшер медичного пункту молодший сержант ОСОБА_2 у супроводі командира стрілецького відділення молодшого сержанта ОСОБА_4 , оскільки на даний час в медичному пункті батальйону бракує водіїв».

Комісія військової частини не надала жодної правової оцінки цим обставинам та мотивам залучення сержанта ОСОБА_4 , який за посадою належав до бойового стрілецького підрозділу і за відсутності потреби у виконанні функцій водія транспортного засобу не мав правових підстав відволікатися від виконання своїх посадових обов`язків для простої пасажирської поїздки разом із медичним працівником.

Суд також враховує, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 27.04.2026 у справі № 208/4206/26, постановленою за наслідками розгляду скарги на постанову про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України за цим же фактом ДТП, судом констатовано недоведеність матеріалами досудового розслідування факту керування транспортним засобом ОСОБА_2 та відсутність свідків, які вказували б на цю обставину.

Крім того, у запереченнях позивачем обґрунтовано вказано на те, що відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 332 спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від двох до чотирьох військовослужбовців включно, проводиться комісією, яка призначається наказом органу військового управління вищого рівня.

У порушення зазначеного командир військової частини НОМЕР_2 самостійно видав два відокремлені накази (від 10.07.2023 № 779 щодо ОСОБА_2 та № 780 щодо ОСОБА_4 ), штучно розмежувавши єдиний груповий нещасний випадок із загибеллю двох підлеглих військовослужбовців, чим позбавив процес розслідування належного об`єктивного контролю з боку вищого органу військового управління.

Також матеріалами справи підтверджується, що в порушення пункту 5 та пункту 17 розділу ІІІ Інструкції № 332 батька загиблої військовослужбовиці — ОСОБА_1 , який тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з важким бойовим пораненням та контузією, отриманими під час захисту Батьківщини, не було повідомлено про призначення та результати розслідування, не надано йому копій складених документів, що позбавило члена сім`ї можливості надати пояснення, заперечення та захистити добре ім`я й права своєї доньки під час первинного оформлення результатів події.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення суб`єктів владних повноважень, які містять категоричні твердження про порушення особою обов`язків чи правил безпеки, що спричинили загибель людей, за відсутності належних фактичних даних не відповідають вимогам законності та принципу верховенства права.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» (рішення від 10.02.1995), презумпція невинуватості та обов`язок обґрунтованості поширюються не лише на судові органи, але й на всі публічні інституції держави під час встановлення фактів вчинення правопорушень чи порушень нормативних приписів.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить беззаперечного висновку, що комісія військової частини допустила поверхневий розгляд обставин загибелі військовослужбовців, склала оскаржувані акти без належного правового та фактичного обґрунтування, на основі суперечливих припущень та з порушенням встановленої Інструкцією № 332 процедури проведення спеціального розслідування, а тому Акт за формою НВ-2 від 19.07.2023 та Акт за формою НВ-3 від 19.07.2023 № 779 щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про визнання окремо протиправними дій комісії суд зазначає, що вчинені комісією процедурні дії отримали своє остаточне матеріальне закріплення та вираження у відповідних Актах за формою НВ-2 та НВ-3. Відтак повний та ефективний судовий захист порушених прав та інтересів позивача досягається безпосереднім скасуванням зазначених індивідуальних правових актів за формами НВ-2 та НВ-3, що водночас поглинає визнання дій комісії протиправними.

Щодо похідної вимоги про зобов`язання провести повторне розслідування, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які випливають із закону.

Оскільки оскаржувані акти розслідування скасовуються судом через неповноту встановлення фактичних даних, невідповідність матеріалам перевірки та порушення компетенційного порядку призначення розслідування, обставини загибелі військовослужбовця підлягають повторному з`ясуванню у порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд відхиляє доводи відповідача про неможливість повторного розслідування через сплив часу та бойові дії, оскільки пункт 19 Інструкції № 332 прямо передбачає 45-річний строк зберігання матеріалів розслідувань щодо загибелі військовослужбовців, а повторне розслідування полягає насамперед у належній правовій оцінці всіх збережених первинних документів, матеріалів поліції, кримінального провадження, висновків судово-медичних експертиз та показань очевидців.

Водночас обов`язок щодо призначення та проведення спеціального розслідування за фактом групової загибелі двох військовослужбовців за приписами пункту 3 розділу ІІІ Інструкції № 332 належить до виключної компетенції органу військового управління вищого рівня за підпорядкованістю.

Відтак належним та достатнім способом захисту порушеного права у цій частині є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_2 повідомити у встановленому пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції № 332 порядку орган військового управління вищого рівня про необхідність проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку та забезпечити здійснення відповідних заходів з розслідування із обов`язковим залученням та ознайомленням позивача.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду беззаперечних та належних доказів на спростування доводів позивача та на підтвердження правомірності прийнятих оскаржуваних актів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач як учасник бойових дій та особа з інвалідністю внаслідок війни звільнений від сплати судового збору згідно з пунктами 8, 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем судові витрати не заявлялися, судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, скасування актів, зобов`язання вчинити дії — задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати складений комісією військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу від 10.07.2023 № 779 та затверджений 19 липня 2023 року Акт проведення розслідування нещасного випадку (смерті, аварії) за формою НВ-2 щодо загибелі фельдшера медичного пункту молодшого сержанта ОСОБА_2 .

3.Визнати протиправним та скасувати Акт про нещасний випадок (смерть, аварія) за формою НВ-3 від 19 липня 2023 року № 779 щодо молодшого сержанта ОСОБА_2 , затверджений командиром військової частини НОМЕР_2 .

4.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ) вжити заходів відповідно до вимог розділу ІІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332, щодо організації та проведення у встановленому законом порядку спеціального розслідування обставин загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , яка сталася 09 липня 2023 року, та забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 із складеними за результатами такого розслідування документами.

5.У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.

6.Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Грень Наталія Михайлівна