Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/14987/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 рокусправа № 380/14987/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за липень 2016 року та березень 2017 року, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення виплаченої у липні 2016 року та березні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», ураховуючи раніше виплачені суми.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У липні 2016 року та березні 2017 року позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення без врахування до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», яка виплачувалася йому щомісячно. Позивач зазначає, що за змістом статей 9, 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошова допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення, до якого входять усі постійні щомісячні виплати, у зв`язку з чим, спираючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його гарантоване право на належне матеріальне забезпечення.

Ухвалою суду від 24.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№69427 від 05.08.2026) у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Відзив мотивовано тим, що військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2016 року № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 217/28347, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Також відповідач зазначає, що виплата грошової допомоги на оздоровлення є самостійним видом допомоги, порядок та умови виплати якої суворо регламентовані відомчими актами у межах виділених бюджетних асигнувань. Крім того, відповідач стверджує про пропуск позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки спірні виплати стосуються 2016 та 2017 років.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у період з січня 2016 року по листопад 2019 року, а в подальшому проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30 липня 2021 року № 162-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01 серпня 2021 року.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями карток особового рахунку та архівних відомостей грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу у липні 2016 року та у березні 2017 року нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення.

Разом з тим, як свідчать розрахункові відомості, позивачу у зазначені періоди щомісячно нараховувалась та виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», зокрема у липні 2016 року у розмірі 4 286,58 грн та у березні 2017 року у розмірі 4 315,11 грн.

При нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року (в сумі 7 144,30 грн) та у березні 2017 року (в сумі 7 191,85 грн) вказану щомісячну додаткову грошову винагороду відповідачем до складу місячного грошового забезпечення позивача включено не було.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору, суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

До складу грошового забезпечення згідно з положеннями частини другої згаданої статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 30.1, 30.3 розділу ХХХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин; далі — Інструкція № 260), особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктами 33.1, 33.3 розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 було встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.

На виконання зазначеної постанови Міністерством оборони України наказом від 15.11.2010 № 595 (а з 16.12.2016 — наказом від 24.10.2016 № 550) затверджено Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Пунктами 8 зазначених Інструкцій № 595 та № 550 передбачалося, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вирішуючи колізію між нормами закону та підзаконного нормативно-правового акта, суд керується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 зазначила, що згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому до грошового забезпечення як розрахункової величини включаються виплати, які мають постійний, щомісячний характер.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17 сформовано висновок, згідно з яким встановлення підзаконним актом порядку виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати зміст та обсяг прав, закріплених законом, що має вищу юридичну силу. У разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосуванню підлягає закон.

У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2021 року у справі № 620/3346/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20, від 07 липня 2022 року у справі № 520/7308/21, від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 520/3505/19 суд касаційної інстанції неодноразово наголошував: щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, є складовою щомісячного грошового забезпечення військовослужбовця у зв`язку з її регулярним, постійним (щомісячним) характером виплати. Відтак, розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань має визначатися з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі з урахуванням зазначеної щомісячної винагороди.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у період 2015– 2017 років щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, систематично нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісячно, вона підлягала безумовному включенню до складу місячного грошового забезпечення позивача при розрахунку допомоги на оздоровлення за 2016– 2017 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2017 роки.

Невключення відповідачем зазначеної винагороди до розрахунку вказаних допомог є протиправним, а порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок та доплату.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за липень 2016 року та березень 2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

З метою ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за вказані періоди з обов`язковим урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, з урахуванням уже виплачених сум.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за липень 2016 року та березень 2017 року без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».

3.Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2016 року та березні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», з урахуванням раніше виплачених сум.

4.Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна